Рішення № 132738011, 18.12.2025, Коломацький районний суд Харківської області

625/395/25

Провадження № 2/625/130/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2025 р. с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Скляренка М.О.,

за участю секретаря судового засідання Талавирі С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Рудзей Ю.В., діючи від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ», звернувся до Коломацького районного суду Харківської області із позовною заявою, в якій просив суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №111531, укладеним між його сторонами 17 жовтня 2019 року, у розмірі 20304 гривні 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 4000 гривень 00 копійок; заборгованості по відсоткам та комісії за користування позикою у сумі 16304 гривні 00 копійок.

Крім того позивач просив суд стягнути із відповідачки судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2423 гривні 00 копійок та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 5000 гривень 00 копійок.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача адвокат Рудзей Ю.В. зазначив, що 17 жовтня 2019 року між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 укладений договір позики №111531 в електронній формі у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», який підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Як вказав представник позивача, за умовами вищезазначеного договору кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти у сумі 4000 гривень 00 копійок на умовах строковості, поворотності та оплатності, на наступних умовах: стандартна процентна ставка становить 0,01% в день; розмір комісії складає 1,9%; підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3%.

І, з огляду на те, що відповідачка отримані в кредит грошові кошти не повернула, а також не сплатила інші платежі, передбачені умовами договору, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 20304 гривні 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 4000 гривень 00 копійок; заборгованості по відсоткам та комісії за користування позикою у сумі 16304 гривні 00 копійок, позивач звернувся до суду із позовом до відповідачки про стягнення із неї на користь ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» вищевказаної суми боргу.

27 листопада 2025 року суддею Коломацького районного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за вказаним вище позовом і справу призначено до розгляду у судовому засіданні, про що постановлено відповідну ухвалу.

Будь-які процесуальні дії, як то вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, не вчинялися.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, водночас у поданій 03 листопада 2025 року позовній заяві, яка зареєстрована за вх.ЕС№2007/01-55/25 (а.с. 1-8), представник позивача просив суд справу розглядати без участі представника ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ».

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином в порядку, визначеному ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідачки (а.с.66, 69).

Причини неявки відповідачка суду не повідомляла, будь-яких заяв та клопотань від неї не надходило, у встановлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відзиву на позовну заяву не подавала.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Водночас згідно частини третьої вказаної статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За правилами, визначеними ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відповідачка своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалася, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направила, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не подала, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідачки за наявними у справі матеріалами, які містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що всім учасникам судового процесу судом створені належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог і заперечень, а також надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того судом вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством України повноважень, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин справи.

У зв`язку із неявкою в с удове засідання всіх учасників справи на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, долучені у якості додатку до позовної заяви, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Так, частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що 17 жовтня 2019 року між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 укладений договір позики за №111531 (а.с. 51-59).

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника шляхом відтворення позичальником одноразового ідентифікатора «z293w8qv» у відповідності із Законом України «Про електронну комерцію», про що зазначено у п. 9.5 договору.

У відповідності з умовами вказаного договору позикодавець надав позичальнику позику, а позичальник зобов`язався повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк, а саме сума позики 4000 гривень 00 копійок; плата за користування позикою у вигляді процентів складає 0,01% в день від поточного залишку позики; комісії складає 1,59 % в день від початкового розміру позики відповідно п. 1.1.1 Договору; нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; строк повернення позики (термін платежу) 15 листопада 2019 року.

Згідно п. 1.2 договору позика надається позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.1.1 Договору в безготівковій формі шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника.

У відповідності з п.п 4.1-4.4 договору, позичальник зобов`язується повністю повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов`язання, встановлені договором не пізніше 15 листопада 2019 року. Сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно Графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору та розміщується в особистому кабінеті. Обчислення строку користування позикою на нарахування процентів та комісії за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику до строку повернення позики, зазначеному в п. 1.1.5 Договору (15 листопада 2019 року) включно. У разі продовження строку Договору позичальником нарахування процентів та комісійної винагороди за Договором після продовження строку здійснюється за фактичну кількість календарних днів на яку продовжено строк Договору.

Згідно п. 3.2.3 Договору позичальник має право продовжити строк Договору (не більше 3-х разів поспіль).

Внесення змін та доповнень до цього Договору оформлюється шляхом укладення сторонами додаткових договорів. Всі зміни, доповнення та додатки до цього Договору, є його невід`ємною частиною (п. 9.1 договору).

Як вбачається із Графіку платежів до договору позики №111531від 17жовтня 2019року,який єневід`ємною частиноюкредитного договору сторонами узгоджений графік розрахунків за кредитом та його сукупна вартість (а.с. 59), а саме: 1) сума позики 4000 гривень 00 копійок; 2) проценти за користування позикою 11 гривень 60 копійок; 3) комісійна винагорода за користування позикою - 1844 гривні 40 копійок; 4) термін платежу 15 листопада 2019 року; 5) загальна заборгованість за договором позики становить 5856 гривень 00 копійок.

Вказана Графік платежів підписаний ОСОБА_1 17 жовтня 2019 року за допомогою електронного підпису - одноразовим ідентифікатором«z293w8qv».

Із паспорта позики (а.с. 10-14), який підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису - одноразовим ідентифікатором«z293w8qv» вбачається, що в ньому визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета отримання кредиту, спосіб та строк надання кредиту; інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача: процентна ставка; тип процентної ставки; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача; реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту та інше.

З огляду на вищевказані обставини суд вважає, що наданими позивачем доказами повністю підтверджено особисте підписання ОСОБА_1 кредитного договору в електронному вигляді.

Враховуючи вищевикладене, договір №111531 є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст.3 ЦК України, а також ст.1054 ЦК України, ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», позаяк позичальниця була ознайомлена з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

Як вбачаєтьсяіз інформації,наданої ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ"ЕЛАЄНС",датованої 01вересня 2025року завих.№111531,17жовтня 2019року задопомогою платіжноїсистеми ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ"ЕЛАЄНС"на виконаннякредитного договору на картковий рахунок ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 , банк емітент платіжної картки отримувача коштів PRIVATBANK перераховано грошові кошти в сумі 4000 гривень 00 копійок (а.с. 30).

Доказів того, що банківська картка з відповідним номером відповідачці не належить, матеріали справи не містять. Не надано відповідачкою і доказів того, що на картковий рахунок НОМЕР_1 не було перераховано суму у розмірі 4000 гривень 00 копійок. Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, а тому, саме він мав би надати суду виписку зі свого рахунку на підтвердження тієї обставини, що кошти від кредитора на виконання умов укладеного договору не надходили на його кредитний рахунок.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно пункту 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості за договором позики №111531 від 17 жовтня 2019 року, з якого, вбачається, що відповідачка своєчасно не сплачувала грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та комісією, внаслідок чого станом на 30 липня 2025 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 20304 гривні 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 4000 гривень 00 копійок; заборгованості за відсотками в сумі 59 гривень 60 копійок; заборгованості за комісією в сумі 16244 гривні 40 копійок (а.с. 15-24).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ст. 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах ( у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачене законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

У відповідності з ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).

Згідно ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

У відповідності з п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (п.13ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як з`ясовано судом, договір позики за №111531 від 17 жовтня 2019 року, укладений його сторонами в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію", і підписанійособисто відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора,та в ньому викладено інформацію про тип кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, процентну ставку, платежі за додаткові та супутні послуги, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальну річну процентну ставку, а тому відповідачка була ознайомлена з умовами кредитування.

Підписавши договір позики, позичальниця у відповідності з ст.ст. 3 та 627 ЦК України добровільно погодила такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання.

Суд констатує, що правочин, укладений між його сторонами, згідно ст.204 ЦК України є правомірним, він укладений у письмовій формі, отже сторонами дотримано вимоги ст. 1055 ЦК України щодо форми кредитного договору.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

У відповідності з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис аб. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову і стягнення з відповідачки заборгованості за сумою кредиту та відсотків за користування кредитом в межах строків користування, визначених кредитним договором.

Позивач просив стягнути із відповідачки 4000 гривень 00 копійокзаборгованості за кредитом (сума, яку фактично отримала в борг позичальниця), 59 гривень 60 копійок заборгованості за процентами, які нараховувались по 13 березня 2020 року, включно, а також 16244гривні 40копійок заборгованості за комісією, водночас,в матеріалахсправи відсутні належні докази на підтвердження пролонгації договору.

Так, за умовами договору строком повернення позики (термін платежу) є 15 листопада 2019 року (п. 1.1.5 Договору).

Згідно п. 4.3 Договору обчислення строку користування позикою на нарахування процентів та комісії за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику до строку повернення позики, зазначеному в п. 1.1.5 Договору включно.

Згідно п. 3.2.3 Договору позичальник має право продовжити строк Договору (не більше 3-х разів поспіль).

Внесення змін та доповнень до цього Договору оформлюється шляхом укладення сторонами додаткових договорів (п. 9.1 Договору).

Згідно п.1.1.2.1 Договору плата за користування позикою у вигляді процентів складає 0,01% в день від поточного залишку позики.

Отже, за період з 17 жовтня 2019 року по 15 листопада 2019 року розмір відсотків, який має бути сплачений відповідачкою, складає 11 гривень 60 копійок (4000 гривень 00 копійок х 0,01% х 29 днів), які і підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Крім того, суд зазначає, що зазначений розмір відсотків у сумі 11 гривень 60 копійок також погоджений сторонами у графіку платежів, який є невід`ємною частиною кредитного договору, та паспорті позики.

З приводу вимоги ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості зі сплати комісії в сумі 16244 гривні 40 копійок за договором позики №111531 від 17 жовтня 2019 року суд зазначає наступне.

Пунктами 1.1.2.2, 5.3 Договору передбачено, що плата за користування позикою у вигляді комісії складає 1,59 % в день від початкового розміру позики відповідно п. 1.1.1 Договору; нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. У випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3% в день від суми позики за кожен день прострочення.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц викладено висновок про те, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниє обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Згідно п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниє обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Таким чином, включення банком до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією є необґрунтованими з вищевказаних підстав, позаяк встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на безпідставне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1ст. 3 ЦК України).

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

З огляду на це вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 16244 гривні 40 копійок задоволенню не підлягає.

Таким чином, із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» підлягає стягненню заборгованість за договором позики № 111531, укладеним між його сторонами 17 жовтня 2019 року, в розмірі 4011 гривень 60 копійок, з яких 4000 гривень 00 копійок - сума кредиту та 11 гривень 60 копійок - сума нарахованих процентів за користування кредитом в межах строку кредитування.

Крім того, за правилами, визначеними п. 3 ч. 1 ст.141 ЦПК України, із відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати (судовий збір) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 478 гривень 78 копійок (4011 гривень 60 копійок (розмір задоволених вимог) х 100% : 20304 гривні 00 копійок (розмір заявлених вимог) = 19, 76 % (відсоток задоволених вимог); 2423 гривні 00 копійок (сума сплачених позивачем судових витрат) х 9,76 % (відсоток задоволених вимог) : 100% = 478 гривень 78 копійок (розмір судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог).

Вирішуючи питання про стягнення із відповідачки заявлених до стягнення у порядку ст. 137 ЦПК України витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. ст. 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються договором про надання правової допомоги.

Згідно ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628та ст. 629 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1статті 632 ЦК Україниціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 1статті 901 ЦК Українипередбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1ст. 903 ЦК Україниякщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У рішенні від 23 січня 2014 року у справі "East\WestAllianceLimited проти України" (заява №19336/04, п. 269) Європейський суду з прав людини звернув увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено таке.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Водночас чинне цивільне процесуальне законодавство України визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

-розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

-розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Відповідно до ч. 3ст. 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, підсумовуючи, можна зробити висновок, щоЦивільним процесуальним кодексом Українивизначені такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу Українизаконодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

За правилами, закріпленими у ч. 4ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК Україниосновними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За умовами договору про надання правничої допомоги за №б/н, укладеного 09 липня 2025 року між адвокатом Рудзей Юрієм Володимировичем та ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», адвокат надає правничу допомогу клієнту на умовах і в порядку, визначеному цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надану правничу допомогу в порядку, визначеному цим договором (а.с. 32-33).

Відповідно до п.1.7 договору розмір гонорару адвоката визначається за домовленістю сторін та відображається у актах приймання-передачі наданих послуг.

Згідно наданого до суду Акту наданих послуг правничої допомоги за №111531, складеного 01 вересня 2025 року за вищевказаним договором про надання правничої допомоги (а.с. 25), сторони підтвердили, що адвокат надав ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» наступні послуги з правничої допомоги по стягненню заборгованості з боржника ОСОБА_1 : 1) правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів клієнта, час витрачений на надання послуги 1 година, вартістю 1000 гривень 00 копійок; 2) складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, час, витрачений на надання послуги, - 3 години, вартістю 3000 гривень 00 копійок; 3) формування додатків до позовної заяви (письмові докази), час витрачений на надання послуги 1 година, вартістю 1000 гривень 00 копійок.

За змістомст. 137 ЦПК Україниза умови доведеності факту надання правничої допомоги та вартості таких послуг, відсутність доказів про їх фактичну сплату для їх розподілу за результатами розгляду справи, відповідно до ч. 8ст. 141 цього ж Кодексу, не мають правового значення.

Так, у п. 1 ч. 1 ст. 137 ЦПК Українизазначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, законодавець не передбачив можливості для відмови судом у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, яка фактично надана, а тому суд за правилами, визначеними ч.ч. 4-6 ст. 137, ч.ч. 3, 4 ст. 141 ЦПК Україниу такому разі повинен з`ясувати питання про наявність чи відсутність підстав для зменшення таких витрат.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

З огляду на вказане вище, зважаючи на принципи розумності та співмірності фактично наданої адвокатом РудзеємЮ.В. професійної правничої допомоги із заявленим до стягнення розміром судових витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, врахувавши співвідношення ціни позову до таких витрат, витрачений адвокатом РудзеємЮ.В. час на надання цієї допомоги, яка фактично звелася до усної консультації клієнта та складання адвокатом позовної заяви, а також взявши до уваги те, що судова практика у справах про стягнення сум заборгованості за кредитними зобов`язаннями є сформованою та відносно сталою, що, в свою чергу, не потребувало від адвоката вивчення змінених позицій Верховного Суду, відшукувати докази для підтвердження заявлених вимог, витрачати час на деталізоване ознайомлення із позицією відповідача в цій справі, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, із 5000 гривень 00 копійок до 3000 гривень 00 копійок.

Визначаючи розмір таких витрат суд також взяв до уваги і те, що фактично у справі відбулося одне судове засідання, яке проведено судом за відсутності адвоката Рудзея Ю.В.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі №910/3929/18 та інших.

Таким чином із відповідача на користь позивача суд вважає за необхідне стягнути 3000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 137,141, 259, 264, 265, 274-279ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальніст «ФК «ГЕЛЕКСІ» (ідентифікаційний код юридичної особи 41229318) заборгованість за договором позики № 111531 , укладеним між його сторонами 17 жовтня 2019 року в розмірі 4011 (чотири тисячі одинадцять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» (ідентифікаційний код юридичної особи 41229318) судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, сплачений позивачем,у розмірі478 (чотириста сімдесят вісім) гривень 78 (сімдесят вісім) копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» (ідентифікаційний код юридичної особи 41229318) витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката, у сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 18 грудня 2025 року.

Суддя М.О. Скляренко