Рішення № 132737901, 19.12.2025, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/2504/25

Провадження №2/639/2093/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2025 року Новобаварський районни йсуд міста Харкова

у складі: головуючого судді Труханович В.В.,

за участю секретаря - Яременко В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобаварського районного суду міста Харкова цивільну справу № 639/2504/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ««Іннова-Нова`до Кримець Єгора Олексійовича про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року до суду звернувся представник ТОВ «Іннова Фінанс» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив суд ухвалити рішення на підставі якого стягнути з відповідача на користь ТОВ «Іннова Фінанс» заборгованість за кредитним договором №5396350924 від 13 вересня 2024 року у розмірі 39200,00 грн. та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 вересня 2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» і ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у позику №5396350924, який був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа та за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 14000,00 грн. шляхом перерахування на банківський рахунок, на строк 360 днів, з фіксованою процентною ставкою, стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5.цього договору. Позичальник свої зобов`язання відповідно до умов договору позики не виконав, в той час як позикодавець свої зобов`язання виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 14000,00 грн. Станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем складає 39200,00 грн.

Вищевказані обставини і вимусили представника позивача звернутись до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 22 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільний справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс»

до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Призначено судове засідання. Клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано докази. Заочним рішенням Новобаварського районного суду міста Харкова від 15 липня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» заборгованість за договором позики від 13.09.2024 № 5396350924 у розмірі 39200,00 грн. (тридцять девўять тисяч двісті гривень 00 копійок). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні копійок) (а.с. 82-86).

06 серпня 2025 року до суду звернувся відповідач ОСОБА_1 з заявою про перегляд заочного рішення від 15 липня 2025 року.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 21 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 15 липня 2025 року у цивільній справі №639/2504/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Заочне рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 15 липня 2025 року у цивільній справі №639/2504/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано.

Цивільну справу №639/2504/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду в судове засідання (а.с.111-114).

08 грудня 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву згідно якого повідомив, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є борговим документом та належним доказом. Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк,правильність нарахування відсотків позивачем. Крім того, наданий розрахунок містить лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який би включав суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду. Просив позовні вимоги задовольнити частково, не заперечував щодо стягнення з ОСОБА_1 тіла кредиту у розмірі 14 000,00 грн.

16 грудня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої повідомлено, що підстав вважати, що в матеріалах справи відсутні належні докази (як вказує відповідач), які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, а саме первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» - змоги немає у зв`язку із такою наявністю.Позивачем здійснювалосьнарахування відсотківза користуваннякредитними коштамисаме вмежах погодженоготерміну зазначеногота обумовленогов договорі,що непорушує ніякимчином законодавствапро споживчекредитування.Призначення розрахунку заборгованості виходить з його назви, тобто довідка- розрахунок - це фактично актуалізована вибірка інформації про стан заборгованості за договором про надання грошових коштів у позику № 5396350924 від 13.09.2024 після проведення необхідного розрахунку відповідно до процентної ставки за умовами Договору та кількості днів прострочення виконання зобов`язання. Розрахунок заборгованості за договором про надання грошових коштів у позику № 5396350924 від 13.09.2024 року здійснювався наступним чином: 14 000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 25 200 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами (14000*1%*210). Відповідно у період з 13.09.2024 до 11.04.2025 (тобто до дати підготовки цієї позовної заяви включно) проценти протягом 210 днів нараховувались за стандартною процентною ставкою у розмірі 1% (п. 2.6.1. Договору), проте ОСОБА_1 здійснив сплату частини процентів (платіж від 13.10.2024 у розмірі 4 200 гривень 00 копійок) в період вищевказаних днів, які враховані під час нарахування остаточної суми процентів. Разом: 39 200 грн. 00 коп. (проценти нараховувалися по 11.04.2025 року включно).Тому підстави не враховувати наданий Позивачем розрахунок - відсутні. Крім того зазначив, що що з 08.09.2025 здійснено реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме змінено найменування юридичної особи з ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» на ТОВ «ІННОВА-НОВА» (на підтвердження долучаємо витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на позивача - ТОВ ІННОВА ФІНАНС). Представник позивача, Чмир М.П., який діє на підставі довіреності, в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини викладені у рішенні вище. Представник відповідача Боднарчук А.М., який діє на підставі Ордеру про надання правничої допомоги від 21.11.2025, в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав частково, а саме не заперечував щодо стягнення суми боргу за тілом кредиту. В іншій частині позову просив відмовити, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

За таких обставин, на підставі ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом установлено,що 13 вересня 2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» і ОСОБА_1 укладено договір надання грошових коштів у позику № 5396350924, відповідно до умов якого ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» надало позичальникові ОСОБА_1 позику в розмірі 14000,00 грн. шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно з п.2.6.1., п.п. 4.1.-4.2 та п. 4.4. цього договору, і його додатків (а.с.16-26). Згідно п п. 2.5. договору строк позики (строк дії договору) становить 360 днів. Переодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 днів. Додатком №1 до кредитного договору № 5396350924 від 13.09.2024, є таблиця обчислення загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором надання грошових коштів у позику (а.с.27-28). В матеріалах справи наявний Паспорт споживчого кредиту (а.с.34-36). Вищезазначені кредитний договір, паспорт споживчого кредиту та додаток №1 до договору підписано відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора 2001. Невід`ємною частиною цього Договору є Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «ІННОВА ФІНАНС». Приймаючи умови договору, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись. За правилом частини ст.205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст.207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до ст.6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша ст. 627 ЦК України). За змістом ст.ст.626, 628ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першоюст.638ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другаст.639 ЦК України). Абзац 2 частини другоїст.639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів Україниможе мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207ЦК України). Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року в справі №561/77/19, від 04 грудня 2023 року в справі № 212/10457/21. У ст. 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першоюст. 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За змістом частини другоїст.625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом. Відповідно до частини першоїст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України). Частиною другоюст.1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію». У статті3 Закону України «Про електронну комерцію» (даліЗакон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно з пунктом 6 частини першоїст. 3 вказаного Законуелектронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини третьої ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 ст.11 Закону). Згідно з частиною шостою ст.11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмою ст.11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вказаного вище законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею76 ЦПК Українивизначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зст.89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як вже було встановлено судом, що 13 вересня 2024 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 укладений договір надання грошових коштів у позику №5396350924, який підписаний нею електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 2001. Згідно зі змістом п.п.2.2,2.3 та 3.1 вказаного договору, ТОВ «Іннова Фінанс» зобов`язується надати ОСОБА_1 позику на суму 14 000,00 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника на платіжну картку НОМЕР_1 , а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені договором. ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 13.09.2024 №1354 підтвердило факт перерахування ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» 13.09.2024 грошових коштів у сумі 14000,00 грн. на картковий рахунок відповідача (а.с.31) Крім того, на виконання ухвали суду від АТ КБ «Приват Банк» надійшла інформація з якої вбачається, що на нарухок ОСОБА_1 13.09.2024 зараховано суму 14000,00 грн. (а.с. 63, 68). Зазначені реквізити банківської карти співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача ОСОБА_1 , вказаними ним у договорі від 13 вересня 2024 року №5396350924. Отже, позивачем доведено факт укладення 13 вересня 2024 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 договору надання грошових коштів у позику №5396350924 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування та взяв на себе відповідні зобов`язання, зокрема строк кредиту 360 днів, стандартна процентна ставка 1 % в день. У разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту (в тому числі і всіх платежів передбачених договором строк виплати якого ще не настав в повному обсязі (п.6.4 договору). Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Як на підставу задоволення своїх позовних вимог, позивач посилається на невиконання позичальником своїх кредитних зобов`язань щодо повернення грошових коштів. Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог посилався на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є борговим документом та належним доказом. Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Наявність роздрукованого розрахунку Заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на якийстрок,правильність нарахування відсотків позивачем. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертаст.263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року в справі №911/19/19 вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивач здійснив неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Разом з тим, згідно розрахунку заборгованості, наведеного у позовній заяві, борг за кредитним договором №5396350924 від 13.09.2024 становить 39200,00 грн, з яких: 14000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 25200,00 грн. заборгованість за процентами. Крім того, відповідачем було внесено кошти на погашення заборгованості у розмірі 4 200,00 грн. Розрахунок заборгованості позивачем наведений у позовній заяві, який містить усі необхідні її складові - тіло кредиту, проценти за користування кредитними коштами, розраховану відповідно до процентної ставки - 1% в день відповідно до умов договору та кількості днів прострочення виконання зобов`язань(210 днів прострочення). В свою чергу відповідач свого контррозрахунку суду не надав. Отже, оскільки в матеріалах справи не містяться докази повернення відповідачем ТОВ «Іннова Фінанс» отриманої у позику за вказаним договором суми позики у строки, передбачені договором, вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 08.09.2025 здійснено реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме змінено найменування юридичної особи з ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» на ТОВ «ІННОВА-НОВА». Із урахуванням викладеного вище, суд вважає доведеним розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання грошових коштів у позику від 13 вересня 2024 року №5396350924 у сумі 25200,00 грн, який підлягає стягненню з останнього на користь ТОВ «Іннова Фінанс».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже судовий збір відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 223, 265 ЦПК України, ст. 42 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 546-552, 610-612, 625, 627, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства зобмеженою відповідальністю«Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» заборгованість за договором позики від 13.09.2024 № 5396350924 у розмірі 39200,00 грн. (тридцять дев?ять тисяч двісті гривень 00 копійок), з яких: 14000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 25200,00 грн. заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», ЄДРПОУ44127243, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 10, поверх 2, офіс 5;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 19.12.2025

Суддя В.В. Труханович