Рішення № 132737835, 19.12.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/12371/24

Провадження № 2/638/2532/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2025 року м. Харків

Шевченківський районний судм. Харкова у складі:

головуючого - судді Теслікової І.І.,

за участі секретаря судових засідань Зубко А.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопозовного провадженняв приміщенніШевченківського районногосуду м.Харкова цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,-

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 61594.24 грн., що утворилась за період з 01.03.2016 по 31.03.2022, три відсотки річних в сумі 1193.60 грн., інфляційні втрати в сумі 3109.24 грн., а також судові витрати в сумі 3117.62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживає ОСОБА_1 якому надаються послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630. Внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг у відповідача виникла заборгованість в сумі 57291.40 грн., що утворилась станом на 31 березня 2022 року.

Ухвалою від 12 липня 2024 року відкрито провадження у справі, сторони повідомлено, що розгляд даної цивільної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 24 вересня 2024 року вирішено про заочний розгляд справи.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 07 липня 2023 року у справі №638/12371/24 було задоволено позовну заяву КП «Харківські теплові мережі» та стягнуто з ОСОБА_2 заборгованістьза послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.03.2016 по 31.01.2022 в розмірі 57291.40 грн., інфляційні втрати в розмірі 3109.24 грн, 3% річних в розмірі 1193.60 грн. та судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 17 грудня 2024 року скасовано заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 липня 2023 року за позовом КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник позивача КП «Харківські теплові мережі» Пономаренко Т.І. надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Просила суд поновити позивачу строк позовної давності, зазначивши, що дійсно приписами ст. 257, 258 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Разом з тим Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Постановою КМУ № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу (COVID-19)» постановлено установити карантин на усій території України з 12 березня 2020 року, який триває до 30 квітня 2023 року. З аналізу викладеного слідує, що строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду у період з квітня 2017 року в силу приписів п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, разом з тим у заяві про перегляд заочного рішення зазначав, що відповідач незгодн з позовними вимогами оскільки розмір заборгованості за теплопостачання та постачання гарячої води необґрунтований та недоведений позивачем, так як його квартира знаходиться на 15 поверсі, та взимку туди не доходить тепло, температура в приміщенні завжди менше ніж 15 градусів. Крім того до суду надійшло заперечення ОСОБА_2 щодо поновлення позивачу строку позовної давності, та зазначив що позовна заява подана з порушенням строку позовної давності.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд,перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 24.06.2024, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований ОСОБА_1

КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, а відповідачі, в свою чергу, споживають зазначені послуги, що свідчить про наявність між ними взаємних зобов`язань.

Відповідач є споживачем послуг, що надає КП «Харківські теплові мережі», з опалення та підігріву води шляхом відкриття абонентського особового рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим за адресою: АДРЕСА_1 , числитися заборгованість за надані позивачем послуг з опалення та підігрів води за період з 01.03.2016 по 31.03.2022 у розмірі 57291,40 гривень.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначеніЗаконом України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно зістатті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»(далі - Закон) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

У частині першійстатті 19Закону №1875-ІVпередбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, разом з тим відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 20 цього Законуспоживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьоїстатті 20Закону №1875-ІVобов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Наведеними положеннями закону передбачено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 частини третьоїстатті 20Закону №1875-ІVспоживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з пунктом 3 частини другоїстатті 21Закону №1875-ІVвиконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18).

Приписами пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, серед іншого, зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 68 ЖК України, плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться, крім квартирної плати, за затвердженими у встановленому порядку тарифами, у строки, визначені угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Згідно з пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, постачання холодної та гарячої води, плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води або до затверджених нормативів (норм) споживання.

Порядок формування та затвердження цін і тарифів на житлово-комунальні послуги встановлені ст.31Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

До повноважень позивача не входить зменшення або збільшення тарифів, встановлених для оплати наданих послуг.

Згідно з пунктом 8 «Правил надання населенню послуг по водо-теплопостачанню і водовідводу», послуги надаються відповідно до умов договору. Але це не означає, що під час відсутності такого договору, відповідачі мають право користуватися послугами, що фактично надаються і не оплачувати їх.

Відповідно до п.п. 18, 20, 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання, холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України від 21.07.2005 р. №630 (чинній на період виникнення спірних правовідносин, (далі - Правила № 630) розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Із зазначених положень закону випливає, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказаний правовий висновок є незмінним.

Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги, зобов`язання відповідача оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

КП «Харківські теплові мережі» створене на підставі рішення 16 сесії Харківської міської ради 4-го скликання № 191/03 від 24.09.2003 і є власністю територіальної громади міста Харкова, управління якою здійснює Харківська міська рада. Згідно з рішенням №946 від 30.09.2003 року Харківського міськвиконкому КП «Харківські теплові мережі» визначене виконавцем послуг у житловому фонді з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води у комунальної власності м.Харкова.

Відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», згідно постанові №446 від 30.03.2017 року КП «Харківські теплові мережі» має безстрокові ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії.

Тарифи на послуги централізованого теплопостачання були визначені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.03.2015 №11 71. В подальшому, з 1 січня 2019 року ввдені в дію нові тарифи на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню КП «Харківські теплові мережі», встановлені Постановою НКРЕКП №1776 від 10.12.2018 р. «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню КП «Харківські теплові мережі», яке є виконавцем цих послуг», які опублікована в газеті «Урядовий кур`єр» №234 від 11 грудня 2018 р.

Також, згідно з пунктом 2 частини третьої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги визначені, зокрема, статтею 28 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».

Так, згідно із підпунктом 2 пункту «а» статті 28 даного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з пунктом 1.6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 22.03.2017 № 308 (у редакції постанови НКРЕКП від 07.07.2021 № 1085), обласні та Київська міська державні адміністрації здійснюють ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії суб`єктів господарювання у разі, якщо суб`єкт господарювання провадить (має намір провадити) діяльність з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії) на виробничих об`єктах, що розташовані на території відповідної області України (території міста Київ).

Тобто, з 08.07.2021 (з дня набрання чинності постанови НКРЕКП від 07.07.2021 № 1085) встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних станціях, когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії) здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 27.10.2021 року №872 встановлено комунальному підприємству «Харківські теплові мережі» при здійснені нарахувань за спожиту теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для потреб населення, починаючи з 06.10.2021 року та протягом опалювального періоду 2021/2022 років, застосовувати тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі, що діяв для відповідної категорії споживачів (населення) в кінці опалювального період 2020/2021 років. Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 30.12.2021 року №1051 внесено зміни до вищевказаного рішення та встановлено КП «Харківські теплові мережі» з 06.10.2021 року та протягом опалювального періоду 2021/2022 років застосовувати тарифи для категорії споживачів (населення) у розмірах, що не перевищують розмір тарифів, що діяли в кінці опалювального сезону 2020/2021 років, а саме, зокрема, на послугу з постачання теплової енергії для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії 39,38 грн за 1 кв.м. на місяць.

Зазначені вище та встановлені розмірі тарифів відповідають тарифам зазначеним у відомостях про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання доданого до позовної заяви.

Порядок інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.06.2018 № 130 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 753/32205) (надалі - Порядок № 130).

Відповідно до п.п. 1, 2 розділу ІІ Порядку № 130, виконавці комунальних послуг здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) комунальних послуг і подають їх для встановлення тарифів органам, уповноваженим встановлювати тарифи.

Згідно п.3 розділу ІІ Порядку № 130 виконавцями комунальних послуг, що надають послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, до відома споживачів доводиться така інформація: загальний розмір планованого тарифу, поданого до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, та його структура (плановані витрати за елементами, прибуток, податок на додану вартість); обґрунтування причин зміни тарифу (зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планованого економічно обґрунтованого тарифу, дати, коли тариф востаннє переглядався, причин перегляду тарифу із визначенням форми (способу) його зміни, відсотка зміни основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, паливно-мастильних матеріалів), визначення відсотка зміни тарифу тощо); обґрунтування необхідності встановлення тарифу (у випадку, якщо тариф встановлюється вперше); інша додаткова інформація, визначена виконавцем комунальних послуг (за необхідності); адреса, за якою приймаються зауваження і пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань (місцезнаходження виконавця комунальної послуги та органу, уповноваженого встановлювати тарифи), а також строк приймання таких зауважень і пропозицій.

Згідно з п. 5 розділу ІІ Порядку № 130, інформація, зазначена у пунктах 3, 4 цього розділу, доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті виконавця комунальних послуг (за наявності), на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.

Виконавець комунальних послуг може обрати один із вищеперелічених способів доведення інформації (крім розміщення на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування) як основний для розміщення всього масиву необхідної інформації, визначеної цим Порядком. За допомогою інших способів, передбачених в абзаці першому цього пункту, а також шляхом обов`язкового розміщення інформаційного повідомлення у платіжному документі, що застосовується для оплати спожитих послуг, виконавець комунальних послуг повідомляє споживачів про намір зміни тарифів (або встановлення нових тарифів) на комунальні послуги та обов`язково зазначає джерело розміщення всієї необхідної інформації, з якою без перешкод може ознайомитися споживач.

Виконавець комунальних послуг за власним бажанням може додатково також доводити до відома споживачів інформацію про намір зміни тарифів за допомогою радіо, телебачення та способу, визначеного статутом територіальної громади.

Згідно з п.п. 11 - 13 Порядку № 130, у разі відсутності пропозицій та зауважень від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань або вмотивованого їх відхилення виконавець комунальних послуг після закінчення встановленого строку приймання пропозицій/зауважень (наступного робочого дня після останнього дня приймання пропозицій/зауважень) письмово сповіщає про це орган, уповноважений встановлювати тарифи.

Процедура доведення до відома споживачів інформації вважається такою, що відбулася, незалежно від надходження до виконавця комунальних послуг/органу, уповноваженого встановлювати тарифи, протягом встановленого строку зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Контроль за дотриманням виконавцями комунальних послуг порядку доведення до відома споживачів інформації, передбаченої цим Порядком, здійснюється органами, уповноваженими встановлювати тарифи, відповідно до їх повноважень, визначених законом.

Судом встановлено, що споживачів проінформовано про тарифи на комунальні послуги шляхом розміщення відповідної інформації на сайті позивача, сайті Харківської міської ради, опубліковано в газеті «Урядовий кур`єр» та в газетах регіонального значення, зокрема «Харьковские известия».

Таким чином, позивач є належним виконавцем комунальної послуги з надання централізованого опалення та підігріву холодної води, розмір тарифу визначений у розрахунку відповідно до вищевказаних та встановлених законом порядку і розмірах.

Згідно п.п1 п.29 Порядку №630 споживач має право на зменшення розміру плати у разі надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання.

Також, відповідно до п.п.16 п.32 Порядку №630 виконавець зобов`язаний проводити перерахунок розміру плати за надання послуг у разі ненадання їх, надання не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та визначеному договором.

Постановою КМУ №151 від 17.02.2010 року затверджено Порядок проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості (в ред. на період виникнення спірних правовідносин, далі Порядок №151). Зазначеним Порядком затверджено вимоги щодо кількісних і якісних показників послуг та зменшення плати у разі їх відхилення від нормативних зокрема: централізоване опалення температура повітря в житлових приміщеннях (за умови їх утеплення) відповідає діючим нормам і правилам 18 град.С (у наріжних кімнатах 20 град.С), відхилення від показників, якщо фактична температура в приміщеннях нижча ніж нормативна, допустимий строк відхилення 12 годин на добу (один раз на місяць). Зменшення плати за надані послуги у разі перевищення допустимого строку відхилення від їх показників становить на 5 відсотків за кожний градус відхилення від 18 град.С у житлових приміщеннях (у наріжних кімнатах від 20 град.С до 14 град.С) плати за період відхилення (протягом усього строку відхилення) при температурі в житлових приміщеннях нижче ніж 12 град.С (у наріжних кімнатах нижче ніж 14 град.С) плата за централізоване опалення не справляється.

Порядком №630 встановлено порядок перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг, зокрема, згідно п.33 зазначеного порядку у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв`язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі. Згідно п.37,38,39 Порядку №630 за результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг (далі акт-претензія), який підписується споживачем та представником виконавця згідно з додатком 2. Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця. У разі неприбуття представника виконавця в установлений договором строк для проведення перевірки кількісних та/або якісних показників або необґрунтованої відмови від підписання акта- претензії такий акт вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів-претензій згідно з додатком 3. Виконавець зобов`язаний розглянути такий акт-претензію і повідомити протягом трьох робочих днів споживача про її задоволення або про відмову у задоволенні з обґрунтуванням причини такої відмови. У разі ненадання протягом установленого строку виконавцем відповіді вважається, що він визнав викладені в акті-претензії факти неналежного надання або ненадання послуг. Спори щодо задоволення претензій споживачів розв`язуються у суді. Споживач має право на досудове розв`язання спору шляхом задоволення пред`явленої претензії.

Всупереч зазначеному надані відповідачем ОСОБА_1 акти оформлені не в порядку №630, а відтак в доводи відповідача про надання послуги неналежної якості не обґурнтовані.

Частиною 6статті 19 Закону України «Про теплопостачання»передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до вимогстатті 25 Закону України «Про теплопостачання»у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Це випливає з положеннястатті 11 ЦК Українивідповідно до якої, цивільні права і зобов`язання виникають не тільки з основ передбачених законодавством, а також з дії громадян.

Такими діями відповідача є фактичне користування послугами, що надаються позивачем.

Згідностатті 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписамистатті 64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Оскільки відповідач офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовився від послуг з опалення та підігріву води, які надавало йому КП «Харківські теплові мережі», то в нього виник обов`язок сплатити ці послуги.

Частиною 1статті 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1статті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбаченістаттею 16 ЦК України.

Відповідно частини 1статті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2статті 77 ЦПК України.

Згідно частини 1статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1статті 82 ЦПК Українивстановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як вбачається з положень частини 1статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що відповідач є споживачем послуг теплової енергії та постачання гарячої води шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 за період з 01,03,2016 по 31.03.2022 відповідач має заборгованість за послуги з централізованого опалення та підігрів води в розмірі 57291,40 гривень.

Доказів того, що послуги відповідачу не надавались, що він не користувався наданими послугами і потреби в таких послугах не мав, належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.

Крім того, судом встановлено, що у розрахунку заборгованості наданого позивачем, останнім здійснено нарахування комунальних послуг з урахуванням кількості реєстрації вказаних осіб у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, кількість споживачів, на яких здійснювались нарахування, повністю відповідає кількості осіб, які були зареєстровані і фактично проживали за вказаною адресою.

Згідно частини 1статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Заборгованість за надані послуги рахується за особовим рахунком і списання, переведення, розподіл з цього внутрішньогосподарського документа будь-яких сум є правом кредитора і ніхто не може втручатися в порядок ведення внутрішньогосподарського обліку господарських операцій підприємства.

Особовий рахунок є номерним, що дозволяє ідентифікувати його відповідно до конкретного житлового приміщення та являє сукупність даних про житлове приміщення. Особовий рахунок оформлюється на житлове приміщення, а не на особу. Виходячи з цього, відкриття особового рахунку відбувається шляхом переоформлення вже відкритого номерного особового рахунку на іншого квартиронаймача або власника.

З огляду на зазначене, суд, за результатами розгляду справи, вважає доведеним позивачем факт не виконання відповідачем обов`язку щодо оплати вартості отриманих послуг з теплопостачання та підігріву води в період з 01.03.2016 по 31.03.2022 в розмірі 57291,40 гривень.

У відповідності до частини 2статті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

В даному випадку правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов`язанням і на ці правовідносини поширюється дія частина 2статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в пункті 10 частини 3статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати житлово-комунальних послуг у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині 2статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність передбачена частина 2статті 625 ЦК України.

У зв`язку із простроченням відповідачем сплати комунальних послуг, позивачем в період з 01.03.2016 по 31.03.2022 нараховано 3109,24 гривень - індексу інфляції за час прострочення та 1193,60 гривень - 3% річних від простроченої суми.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до заявлених вимог.

Відповідно до ст.ст.256,257 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.ч. 1, 5ст. 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5ст. 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5ст. 267 ЦК Українипозивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п. 6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019, прийнятій по справі № 911/3681/17).

Суд зазначає, що правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Як зазначалося судом вище, суд вважає доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з теплопостачання та підігріву води у розмірі 98478.18 грн, яка виникла у період з 01.03.2016 по 31.03.2022.

Вивчаючи доводи відповідача щодо застосування строків позовної давності до пред`явлених КП «ХТМ» позовних вимог, суд зважає на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина другастатті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

ЗазначенийЗакон України від 30.03.2020 № 540-IXнабрав чинності 02.04.2020.

У постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року, прийнятій у справі №679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року, прийнятій у справі №728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України уредакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IXперелічені всі статті цьогоКодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.

Крім того,п. 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеногоУказом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженимЗаконом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно доУказу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженогоЗаконом України «Про затвердження Указу Президента України»«Про введення воєнного стану в Україні».

У подальшому, відповідно доУказів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»тавід 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію»неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації.

На даний час строк дії воєнного стану в України продовжено.

Таким чином, з огляду на приписи ст.256,257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинностіЗаконом України від 30 березня 2020 року №540-IXщодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення КП «Харківські теплові мережі» із даною заявою (08 липня 2024 року) та період нарахування останнім заборгованості (з 01 березня 2016 року по 31 березня 2022 року), строк позовної давності щодо вимог у даній справі за період з квітня 2017 року по 31 березня 2022 року, в силу п. 12Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українина момент подання позову (08 липня 2024 року) не сплив та продовжувався на строк дії карантину, та на період дії в Україні воєнного стану.

Разом з цим, в межах розгляду даної справи позивач не довів, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності, що дає суду підстави для відмови у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з теплопостачання та підігріву води за період з 01 березня 2016 року по 31 березня 2017 року включно, що є підставою для відмови у задоволені позову в цій частині.

При обчислені строку позовної давності судом були враховані положеннястатті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких, плата за комунальні послуги (послуги з теплопостачання) нараховується щомісячно, а отже перебіг позовної давності починається після несплати (часткової оплати) чергового платежу.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідачів за період з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2022 в сумі 53487,22 грн заявлені в межах строку позовної давності, а відтак, підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних не є штрафними санкціями та в даному випадку не застосовується положення ст.258 ЦК України, суд приходить до висновку, що суми зазначених нарахувань проведено в межах позовної давності та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки вони нараховані на виниклу заборгованість за період з 01.05.2019 по 31.01.2022.

З огляду на зазначене, суд розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги з опалення та гарячого водопостачання за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 у розмірі 53487,22 гривень; інфляційні втрати 3109,24 гривень; 3% річних від простроченої суми 1193,60 гривень за період з 01.05.2019 по 31.01.2022.

Згідно із частиною 1статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов КП «Харківські теплові мережі» задоволено на 93,82%, відповідно судовий збір підлягає стягненню у розмірі 93,82% від сплаченої суми, тобто 2840,86 грн.

Крім того, частинами 1, 3 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема витратипов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.

Згідно з ч.8ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач просив суд стягнути з відповідачів витрати за отримання довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб у розмірі 89.62 грн., які не підлягають стягненню оскільки позивачем документально не доведено понесення даних витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,13,76,81,82,247,259,263-265,280,281,282,284 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.04.2017 по 31.03.2022 в розмірі 53487,22 грн., інфляційні втрати в розмірі 3109.24 грн, 3% річних в розмірі 1193.60 грн, а всього 57790 (п`ятдесят сім тисяч сімсот дев`яносто) грн 06 коп.

У задоволеннііншої частини заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір розмірі 2840 (дві тисячі вісімсот сорок) грн. 86 коп.

В частині стягнення судових витрат пов`язаних з розглядом справи - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», р/р НОМЕР_2 , в ФХОУ АТ «Ощадбанк» м.Харків, МФО 351823, ЄДРПОУ 31557119, адреса: м.Харків, вул.Мефодіївська буд.11;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Теслікова І.І.