Рішення № 132737254, 17.12.2025, Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/2159/25

Провадження № 2/386/894/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2025 року селище Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гарбуз О. С.

з участю: секретаря судового засідання Хромей А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом направлення 13.11.2025 позовної заяви через підсистему "Електронний суд" в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, яка надійшла до суду 13.11.2025.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачкою 13.02.2024 в електронній формі укладено кредитний договір №4382930, за умовами якого, позикодавець надав відповідачці кредит в розмірі 3400 грн. Вказує, що відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подачі позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 33150 грн, з яких 3400 грн заборгованості за позикою, 19040 грн заборгованості за відсотками нарахованими первісним кредитором та 10710 грн заборгованості за процентами нарахованими позивачем, чим порушуються права та інтереси позивача, до якого перейшли права за кредитним договором, як до нового кредитора, на підставі договору факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024 з додатками. У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 33150 грн, з яких 3400 грн - тіло кредиту, 19040 грн - за відсотками нарахованими первісним кредитором, 10710 грн - за відсотками нарахованими позивачем, а також просить стягнути судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,4 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Крім цього, позивач просить в порядку ч. 10, ч. 11 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si*s):100) - s, де І - сума інфляційних втрат, si - індекс інфляції за певний період, s - сума заборгованості, 100 - переведення відсотків; розрахунок 3% річних: С*3:100:365*Дн., де С - сума основного боргу, З - 3% річних, 100 - переведення відсотків, 365 - кількість днів у році, Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь позивача. Позивач просить роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому, день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Ухвалою суду від 18.11.2025 в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті; за клопотанням позивача в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» витребувано докази.

На виконання ухвали суду 10.12.2025 від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до суду надійшли витребувані докази.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки-повідомлення в електронному вигляді від 20.11.2025; представник позивача подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати без його участі, позов підтримує повністю, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, що підтверджується відміткою від 03.12.2025 на конверті про невручення рекомендованого листа з причин "адресат відсутній", який направлявся з судовою повісткою за зареєстрованим місцем проживання відповідачки; заяву про розгляд справи у її відсутність або відкладення розплату справи та відзив на позов не подала.

За відсутності заперечень позивача про ухвалення заочного рішення, враховуючи належне повідомлення відповідачки про дату, час і місце судового засідання, яка не з`явилась в судове засідання не повідомивши про причини неявки та не подала до суду відзив на позов, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи норми ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідності до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтями 1048 та 1049 ЦК України визначено що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Судом встановлено, що 13.02.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №4382930.

При цьому вбачається, що позичальником під час укладення кредитного договору пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи ВаnkID Національного банку. Далі, за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора на веб-сайті позикодавця, який позичальник отримав на свій фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , підписано (акцептовано) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), паспорт споживчого кредиту, графік платежів за кредитом, чим підтверджено укладення кредитного договору, отже Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4382930 укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Істотні умови договору такі як сума кредиту, строк, процентна ставка та відповідальність за невиконання/неналежне виконання зобов`язання погоджено в Заявці до Договору, яка містить електронний підпис ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією паспорта споживчого кредиту від 13.02.2024, копією додатку №2 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4382930 від 13.02.2024, копією договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4382930 від 13.02.2024, копією додатку №1 до договору-таблицею обчислення загальної вартості кредиту для клієнта, копією правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА Україна».

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 3400 грн строком на 350 днів з можливістю продовження строку кредиту, з кінцевою датою повернення кредиту 27.01.2025 під 2,50% за 1 день користування кредитом; орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 133839,05%; орієнтовна загальна вартість кредиту становить 33150 грн.

Факт надання кредитних коштів відповідачу підтверджується копією договору №РК-П-19/03-01 від 12.03.2019 про переказ коштів, укладений між ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" та ТОВ «ЛІНЕУРА Україна», копією договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №03012024-1 від 03.01.2024 разом з додатками, укладеного між ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА" та ТОВ «ЛІНЕУРА Україна», копією договору про організацію переказу грошових коштів №210222-1 від 21.02.2022 разом з додатками, укладеного між ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА" та ТОВ «ЛІНЕУРА Україна», копією довідки, наданої ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА» від 03.10.2024 про перерахування коштів відповідачці в розмірі 3400 грн на вказаний нею номер платіжної карти НОМЕР_2 , довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 28.11.2025, з якої слідує, що банком на ім`я ОСОБА_1 була емітована картка з № НОМЕР_3 , на яку 13.02.2024 надійшли кредитні кошти у розмірі 3400 грн.

Як вбачається з наданих копії акту прийому-передачі реєстру боржників за Договором Факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024, копій договору факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024 з додатками, укладених між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та позивачем по справі, копії платіжної інструкції №42 від 25.09.2024, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за плату, а останнє приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 в розмірі 24140 грн.

З наданих позивачем розрахунків за кредитним договором вбачається, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 23.09.2024 має заборгованість у розмірі 24140 грн, що складається із заборгованості: по тілу кредиту в розмірі 3400 грн, по відсоткам в розмірі 19040 грн та 1700 грн штрафу.

Станом на дату укладання Договору факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024, строк дії Договору №4382930 від 13.02.2024 не закінчився.

В межах строку дії кредитного договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачкою, ТОВ « УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» відповідно до розрахунку заборгованості у період з 24.09.2024 по 27.01.2025 (126 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою в розмірі 10710 грн.

В зв`язку з цим, станом на дату подачі позовної заяви за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 33150 грн, з яких 3400 грн заборгованості за позикою, 19040 грн заборгованості за відсотками нарахованими первісним кредитором та 10710 грн заборгованості за процентами нарахованими позивачем.

ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» на електронну адресу відповідача 24.09.2024 було надіслано повідомлення про відступлення права вимоги первісним кредитором.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит у встановленому договором розмірі, а також знайшов підтвердження факт невиконання відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором, відповідачка не оспорює заявлені проти неї позовні вимоги і протягом дії договору не сплачує кредит вчасно та у повному обсязі, а відтак, враховуючи викладене, суд задовольняє позов у повному обсязі.

Стосовно вимоги щодо нарахування в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України інфляційних втрат і 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України органом, що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, суд зазначає наступне.

Встановлено, що станом на дату звернення з позовною заявою до суду відповідачка не повернула позивачеві кошти відповідно до умов кредитного договору, доказів на спростування цього відповідачка не надала.

Як передбачено ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання за вимогою кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України.

У пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц зазначено, що: «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань».

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі №536/1841/15-ц зроблено висновок, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

З огляду на викладені висновки Верховного Суду, які відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються судом щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати від відповідача застосування наслідків порушення виконання рішення у виді сплати процентів річних та інфляційних втрат, передбачених статтею 625 ЦК України.

Як передбачено частинами десятою, одинадцятою статті 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Частинам десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України кореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у рішенні суду. Зокрема врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Правила частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з`ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення. Правова мета приписів частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України передовсім полягає у наданні суду повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов`язання після того, як було ухвалено судове рішення. Формулювання вказаних норми процесуального права визначають право, а не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великою Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22.

Враховуючи викладене з відповідача підлягають стягненню інфляційні витрати та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частин 1, 2, 4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Як вбачається з наданої позивачем платіжної інструкції №11977 від 06.11.2025 та виписки про зарахування судового збору, останній за подання даного позову до суду сплатив судовий збір в розмірі 2422,4 грн, виходячи з розміру, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", що підлягає відшкодуванню відповідачкою.

Підстав для звільнення відповідачки від сплати судового збору судом не встановлено.

Також на відповідачку слід покласти понесені позивачем витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, що підтверджується копією договору про надання правничої допомоги №01/08/2024-А від 01.08.2024, копією детального опису робіт №4382930 від 03.11.2025, копією заявки від 21.04.2025№4382930 на виконання доручення до договору №01/08/2024-А від 01.08.2024, копією рахунку на оплату №4382930 -2025 від 03.11.2025.

Отже, позивачем надані належні докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн, які, у зв`язку з відсутністю клопотань про їх зменшення, слід стягнути в повному обсязі з відповідачки.

Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення та для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-5, 12-13, 76-89, 137, 141-142, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" заборгованість за кредитним договором №4382930 від 13.02.2024 в розмірі 33150 (тридцять три тисячі сто п`ятдесят) грн, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

В порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків; розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 3 % річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь позивача.

Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Місцезнаходження позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ": вул. Набережно-Корчуватська, буд. №27, приміщення 2, м. Київ, поштовий індекс 03045; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40966896.

Місце проживання відповідача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строку, встановленого ЦПК України, не подані заяви про його перегляд або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Гарбуз О. С.