Рішення № 132737003, 18.12.2025, Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 212/5371/25

Провадження № 2/197/895/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2025 року с-ще Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Гетьманенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Широке позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

представник ТОВ "Споживчий центр" звернувся до Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 30.06.2024-100000327 від 30.06.2024 у розмірі 23784 грн, а також понесених судових витрат. Позов мотивовано тим, що 30.06.2024 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №30.06.2024-100000327, згідно умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 8000 грн строком на 98 днів. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.35% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 15% від суми Кредиту та дорівнює 1200 грн. Неустойка 80 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Отже, ТОВ "Споживчий центр" свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 23784 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000 грн, по процентам в розмірі 10584 грн, комісії 1200 грн, неустойки 4000 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ "Споживчий центр".

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.06.2025 дану цивільну справу було передано за підсудністю до Широківського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. В позовній заяві було заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач до суду не з`явився, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. 15 грудня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким він вважає, що договір укладений з порушенням Закону України "Про споживче кредитування", оскільки ТОВ "Споживчий центр " надало свої кредитні кошти у розмірі 8000 грн з процентною ставкою у 1,35 %, яка порушує ЗУ "Про споживче кредитування", а саме ст. 8 щодо реальної річної процентної ставки, денної процентної ставки та реальну вартість кредиту для споживача, яка наголошує, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. А тому, нараховані відсотки у 1,35 % за кредитним договором є незаконними, а договір нікчемним.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 30 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 30.06.2024-100000327. Згідно з умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 8000 грн, строком на 98 днів. Дата повернення кредиту - 05.10.2024. Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.35% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Денна процентна ставка та її розрахунок - 1.13%. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 15% від суми Кредиту та дорівнює 1200 грн. Неустойка 80 грн що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний споживачем одноразовим ідентифікатором Е132 (а.с. 10-15).

Згідно довідкивід 21.02.2025за вих.№ 3-2102(а.с.16),наданої Товариствомз обмеженоювідповідальністю "Універсальніплатіжні рішення",30червня 2024року накартку номер НОМЕР_1 були перерахованігрошові коштиу розмірі8000грн.Призначення платежу-видача задоговором кредиту№ 30.06.2024-100000327, номер транзакції в системі iPay.ua 439304882.

Як вбачається з довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 30.06.2024-100000327 від 30.06.2024, заборгованість ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" становить 23784 грн, з яких 8000 грн - основний борг, 10584 грн - проценти, 1200 грн - комісія, 4000 грн - неустойка (а.с. 8).

Аналізуючи встановлені обставини справи, суд враховує наступні положення чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 12 статті 11 Закону України "Про електронні довірчі послуги", встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Судом встановлено, що кредитний договір між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 підписано одноразовим ідентифікатором.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позивача виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання повернути кредит у визначений договором строк.

Встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором ТОВ "Споживчий центр" виконало належним чином, надававши відповідачу кредитні кошти в розмірі 8000 грн.

Однак, відповідач не виконав умови кредитного договору в частині повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.

При вирішенні спору судом враховується, що відповідач отримав кредитні кошти, був повідомлений про умови, правила та відсотки банку, однак належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, що створило заборгованість.

При цьому, суд враховує, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України "Про споживче кредитування", якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена ч. 5 згідно із Законом №3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Згідно з ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Суд враховує, що п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону "Про споживче кредитування" передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором ТОВ "Споживчий кредит" виконало належним чином, надававши відповідачу кредитні кошти в розмірі 8000 грн.

Однак, відповідач не виконав умови кредитного договору в частині повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, про що відповідач будь-яких заперечень не вказав.

Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитом, суд зазначає, що 30.06.2024 укладено кредитний договір № 30.06.2024-100000327 - п. 1 .3 цього договору, строком на 98 днів - п. 3 заявки та відповіді цього договору, дата повернення кредиту - 05.10.2024 - п.4 заявки та відповіді цього договору, процентна ставка - 1.35%, що встановлено із п. 5 заявки та відповіді цього договору.

З умов договору встановлено, що за кредит у розмірі 8000 грн, за відсотком у 1.35% та на строк у 98 днів, відповідач взяв на себе обов`язок сплатити 10584 грн. Однак, судом встановлено, що договір укладено 30.06.2024, тобто після внесення змін до Закону України "Про споживче кредитування", а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,35 % з 20.08.2024 є нікчемною в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", а має становити не більше 1%.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 за відсотками за договором №30.06.2024-100000327 складає: за період користування кредитом з 30.06.2024 по 19.08.2024 - 8000*1.35%*51=5508 грн, а за період користування кредитом з 20.08.2024 по 05.10.2024 - 8000*1%*47=3760 грн, а разом 9268 грн, а відтак саме ця сума боргу за відсотками підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім того, одноразовою комісією за надання кредитних коштів було узгоджено суму в розмірі 1200 грн, що становить 15 % від суми кредиту та відповідає умові договоку - п. 8 заявки та відповіді кредитного договору № 30.06.2024-100000327, а відтак вказана сума підлягає стягненю з відповідача на користь позивача.

Однак, щодо стягнення неустойки у розмірі 40000 грн, суд зазначає, що п. 18 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України вказує про те, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). А відтак, у стягненні з відповідача неустойки слід відмовити.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин справи, суд всебічно та повно з`ясував обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 18468 грн, тобто в частині суми кредиту, комісії та відсотків, при цьому в частині відповідальності за порушення грошового зобов`язання - відмовлено.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжної інструкції № СЦ00017398 від 23.05.2025 (а.с. 32), позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. Виходячи з вищенаведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 18468/23784*2422,40=1880,97 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 141, 142, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 536, 629, 1054, 1055ЦК України, ЗУ "Про електронну комерцію", суд

вирішив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором №30.06.2024-100000327 від 30 червня 2024 року у розмірі 18468 (вісімнадцять тисяч чотириста шістдесят вісім) гривень.

В іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" сплачений судовий збір у розмірі 1880 (одна тисяча вісімсот вісімдесят) гривень 97 копійок.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 18.12.2025.

Суддя М.В. Панчук