Рішення № 132736996, 12.12.2025, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/1410/16-ц

провадження №2/216/16/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2025 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської

області в складі:

головуючого судді - Гайтко Л.А.

за участю

секретаря судового засідання - Маленької Т.О.

Учасники розгляду справи:

Представник позивача адвокат Штефан Д.Ю.

Представник відповідача 2 ОСОБА_1 адвокат Гайдаш Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відповідача 1 Виконавчого комітету Центрально - Міської районної у місті ради, Відповідача 2 ОСОБА_1 , третя особа Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача Виконавчого комітету Центрально - Міської районної у місті ради, третя особа Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції та просила суд (з врахуванням уточненої позовної заяви від 12.04.2016 р.):

- встановити факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 2000 року по день його смерті однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу;

- визнати, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить двокімнатна квартира, розташована на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку, житловою площею 28,30 кв.м., загальною площею - 44,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати що, частки в двокімнатній квартирі, розташованій на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку, житловою площею 28,30 кв.м., загальною площею 44,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , рівні по 1/2 частині кожного;

- визнати за ОСОБА_2 , право власності 1/2 частину двокімнатної квартири, розташованої на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку, житловою площею 28,30 кв.м., загальною площею 44,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 17.08.2017 року до участі у даній справі в якостіспіввідповідача залучено ОСОБА_1 , яка є донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вимог позивачем ОСОБА_2 зазначено, що в серпні

2000 року після знайомства з ОСОБА_3 , вони вирішили створити сім`ю, та стали мешкати разом як подружжя, з того часу між ними утворився спільний бюджет, вони стали вести сумісне господарство, у них з`явилися як права, так і обов`язки по відношенню один до одного: разом приймали рішення про проведення щорічної відпустки, витрати коштів на придбання товарів, послуг та інших загально відомих благ, які пов`язуються із життям людей.

Позивач зазначає, що перші роки спільного життя вони з ОСОБА_3 мешкали у квартирі його батьків за адресою: АДРЕСА_2 , однак в 2002 році вони переїхали на орендовану квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , де і мешкали приблизно до 2005 року.

Також позивач вказує, що у 2005 році вони з ОСОБА_3 знову переїхали та стали проживали за адресою: АДРЕСА_4 .

У 2010 році на спільні кошти вони придбали квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , в якій були зареєстровані позивач і ОСОБА_3 . Право власності за спільним рішенням було зареєстровано за ОСОБА_3 .

Також позивач зазначає, що 04.06.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено Договір міни квартири на квартиру, цей договір був посвідчений приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу в Дніпропетровській області Пахомовою Н.І. та зареєстровано в реєстрі за №1904.Згідно зазначеного договору міни ОСОБА_3 обмінює належну йому квартиру, розташовану на другому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , на належну ОСОБА_4 двокімнатну квартиру, розташовану на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За твердженням позивача, вони з ОСОБА_3 спільно облаштовували зазначену квартиру, за спільні кошти придбавали необхідні будівельні матеріали, меблі та предмети домашнього вжитку. Спільним коштом та зусиллями проводили ремонт перед заселенням та поточні ремонти.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, актовий запис №1015.За твердженням позивача,поховання ОСОБА_3 було здійснено фактично за її рахунок, з урахування християнських звичаїв та традицій. Після його смерті відкрилась спадщина на все належне йому майно, включно і на двокімнатну квартиру, розташовану на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У визначений законодавством строк позивач, відповідно до ч. 1 ст. 1297, ч. 1 ст. 1298 ЦК України звернулася до Першої Криворізької державної нотаріальної контори за видачею їй свідоцтва про право на спадщину, але державним нотаріусом позивачу було видано постанову від 01.03.2016 року про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а саме у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , оскільки не встановлений факт проживання однією сім`єю з померлим не менше п`яти років до моменту відкриття спадщини та не визнано право власності в спільному майні подружжя.

Згідно розпорядження заступника керівника апарату Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Інни Подгородньої № 487/24 від 23.12.2024 року, у зв`язку зРішенням Вищої ради правосуддя від 03.12.2024 року № 3509/0/15-24, яким суддю ОСОБА_5 звільнено з посади судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, канцелярії суду здійснити повторний автоматизований перерозподіл даної цивільної справи відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024року, справу передано для розгляду судді Гайтко Л.А.

Ухвалою суду від 25.12.2024 року дану справу прийнято до свого провадження суддею Гайтко Л.А., призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 17.01.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Встановлено загальний порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Штефан Д.Ю. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, судові витрати, а саме сплачений судовий збір просив суд залишити за позивачем.

У судовому засіданні представник Відповідача- 2 ОСОБА_1 адвокат Гайдаш Є.В. заперечив проти позовних вимог, зазначив, що вони є необґрунтованими та безпідставними, просив суд в задоволенні позову відмовити.

У відзиві на позов від 14.12.2018 року повноважний представник відповідача 2 зазначає про необґрунтованість позовних вимог, вказує, що з наданих до суду позивачем доказів не можливо встановити факт проживання ОСОБА_2 з батьком Відповідача 2- ОСОБА_3 однією сім`єю протягом не менше як п`ять років.

Повноважний представник відповідача 1 Виконавчого комітету Центрально - Міської районної у місті ради в судове засідання не з`явився, 10.02.2025 р. через канцелярію суду від відповідача 1 надійшло клопотання від 29.01.2025 р., в якій він просить суд розглянути справу без участі його представника, судові витрати залишити за позивачем.

Повноважний представник третьої особи Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які повернулись до суду з відміткою поштового органу «У зв`язку із закінченням терміну зберігання», заяв та клопотань не подав.

За приписамист. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 08.05.1997 р. розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , про що вчинено актовий запис №908.

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , місце проживання ОСОБА_2 : з 29.12.2010 р. АДРЕСА_6 , з 18.03.2013 р. АДРЕСА_5 , з 11.06.2014 р. АДРЕСА_1 , з 29.09.2015 р. - АДРЕСА_7 .

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , місце проживання ОСОБА_3 : з 18.03.2013 р. АДРЕСА_5 , з 11.06.2014 р. АДРЕСА_1 .

Згідно Акту про спільне проживання від 09.06.2025 р. громадяни ОСОБА_7 та ОСОБА_8 засвідчили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мешкали однією сім`єю як чоловік та дружина з 30 серпня 2000 року по жовтень 2002 року у квартирі АДРЕСА_8 , а у період з лютого 2011 р. по червень 2014 р. мешкали у квартирі АДРЕСА_9 . Даний акт засвідчений посадовою особою комунального підприємства Сіті-Сервіс КР.

Згідно Акту про спільне проживання від 09.06.2025 р. громадяни ОСОБА_9 , ОСОБА_10 засвідчили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мешкали однією сім`єю як чоловік та дружина з червня 2014 року до дня смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 . Даний акт засвідчений посадовою особою комунального підприємства Сіті-Сервіс КР.

Згідно Акту про спільне проживання від 10.06.2025 р. громадяни ОСОБА_11 , ОСОБА_12 засвідчили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мешкали однією

сім`єю як чоловік та дружина у період з жовтня 2002 року по жовтень 2007 року за адресою АДРЕСА_3 . Даний акт засвідчений головою правління ОСББ Свято - Миколаївська, 15.

Згідно Акту про спільне проживання від 10.06.2025 р. громадяни ОСОБА_13 , ОСОБА_14 засвідчили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мешкали однією сім`єю як чоловік та дружина у період з осені 2007 р. по лютий 2011 року за адресою АДРЕСА_10 . Даний акт засвідчений головою правління ОСББ Лермонтова 29 КР.

11.02.2010 р. між ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , як продавцями та ОСОБА_3 , як покупцем було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І. та зареєстровано в реєстрі за № 724, згідно п. 1 якого ОСОБА_3 придбано трикімнатну квартиру, загальною площею 61,64 кв.м за адресою АДРЕСА_5 . У п. 5 вказаного договору ОСОБА_3 , як покупець засвідчив, що він на момент купівлі вказаної квартири не перебуває ні у фактичному, ні у юридично-зареєстрованому шлюбі (належним чином засвідчена копія договору знаходиться в матеріалах справи).

04.06.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено Договір міни квартири на квартиру, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу в Дніпропетровській області Пахомовою Н.І. та зареєстровано в реєстрі за №1904.Згідно зазначеного договору міни ОСОБА_3 обмінює належну йому квартиру, розташовану на другому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , на належну ОСОБА_4 двокімнатну квартиру, розташовану на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (належним чином засвідчена копія договору знаходиться в матеріалах справи).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с. 36 т. 1копія свідоцтва).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно.

03.10.2015 року Першою Криворізькою державною нотаріальною конторою зареєстровано спадкову справу за №500-2015 після смерті ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_2 звернулася до Першої Криворізької державної нотаріальної контори за видачею їй свідоцтва про право на спадщину, однак державним нотаріусом позивачу було видано постанову від 01.03.2016 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , оскільки не встановлений факт проживання однією сім`єю з померлим не менше п`яти років до моменту відкриття спадщини та не визнано право власності на 1 /2 частку квартири в спільному майні подружжя за адресою: АДРЕСА_1 .

08.10.2015 р. до Першої Криворізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулась дочка померлого ОСОБА_3 ОСОБА_1 (відповідач 2).

На підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_3 у період з 2000 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу позивач надала фото спільного відпочинку, спільних подорожей з ОСОБА_3 , а також фото спільних святкувань родинних подій та свят з родичами, проведений спільно час з один з одним та з онуками (знаходяться в матеріалах справи).

В матеріалах справи знаходяться копія банківської квитанції від 14.08.2014 р. на суму 2622,13 грн. та копія заяви про відправлення коштів через систему міжнародних грошових переказів WesternUnion ОСОБА_3 своїй дочці, про що було відомо позивачу ОСОБА_2 та за її поясненнями вона підтримувала надання матеріальної допомоги доньці свого цивільного чоловіка.

Також позивачем на підтвердження вказаного факту спільного проживання надано суду

копії медичних документів ОСОБА_3 : результату МРТ від 06.06.2005 р., виписки-епікризу з Криворізької міської клінічної лікарні №2 від 17.07.2005 р., виписки-епікризу з Криворізької районної лікарні від 18.07.2006 р., направлення на МСЕК від 29.06.2007 р., виписки з історії хвороби від 28.09.2009 р., медичної виписки з неврологічного відділення Криворізької міської лікарні від 14.06.2013 р., медичних рецептів та чеків з аптечних закладів за 2015 рік, що на думку суду підтверджують безпосередню участь позивача ОСОБА_2 у процесі лікування та медичного догляду ОСОБА_3 у період червень 2005 р. серпень 2015 р.

Крім того, позивачем надано докази її участі у витратах на організацію поховання та замовлення пам`ятника померлого ОСОБА_3 : замовлення №003270 на суму 4110 грн., договір-замовлення на організацію та проведення поховання, в якому замовником зазначено саме ОСОБА_2 , товарний чек від 30.09.2007 р.

Також в матеріалах справи знаходиться довідка від 12.08.2017 р., видана Криворізькою північною об`єднаною ДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області про виплачену заробітну плату ОСОБА_2 за період з січня2003 р. по серпень 2015 р., згідно якої заробітна плата ОСОБА_2 за 2003 р. склала всього 11764,98 грн., за 2004 р. склала всього 24957,92 грн., за 2008 р. склала всього 33181,99 грн., за 2007 р. склала всього 29374,86 грн., за 2008 р. склала всього 37201,36 грн., за 2009 р. склала всього 37908,74 грн., за 2010 р. склала всього 41019,14 грн., за 2011 р. склала всього 41731,04 грн., за 2012 р. склала всього 50557,99 грн., за 2013 р. склала всього 50201,65 грн., за 2014 р. склала всього 46620,94 грн., за 8 місяців 2018 р. склала всього 34854,31 грн.

Крім того, позивачем до позовної заяви долучено копію трудової книжки ОСОБА_3 , яка містить записи про трудову діяльність останнього.

В матеріалах справи також знаходиться копія інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно, сформована 07.04.2023 року, згідно якої вбачається, що 27.06.2012 року позивачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири у м. Донецьк.

В ході судового розгляду в якості свідка за клопотанням сторони позивача була допитана позивач ОСОБА_2 , яка пояснила, що з ОСОБА_3 вони були знайомі з 1995 року, у серпні 2000 р. він запропонував їй жити разом. Відтак у 2000 році вони почали жити як чоловік і дружина однією сім`єю у квартирі його батьків в АДРЕСА_2 . В цей період у чоловіка були проблеми з алкоголем, а також фінансові труднощі. Вони жили лише на її зарплату, згодом ОСОБА_3 було прийнято рішення продати квартиру батьків. Після продажу квартири батьків та розрахунку з боргами вони разом переїхали до квартири його сестри за адресою АДРЕСА_11 . Також у ОСОБА_3 почались проблеми зі здоров`ям, неодноразово він лікувався стаціонарно та в санаторії і позивач ОСОБА_2 здійснювала догляд та надавала підтримку як дружина. Що підтверджується медичними документами про медичні обстеження та лікування ОСОБА_3 .

У зв`язку з продажем квартири сестри, вони змушені були переїхати до іншого житла за адресою АДРЕСА_4 , де були жахливі умови проживання, відтак змушені були міняти вікна, двері, оплата проводилася нею. У зв`язку з неможливістю стати на облік до лікаря через відсутність реєстрації місця проживання вона зрештою домовилася з друзями та знайомими, щоб ОСОБА_17 зареєстрували. Згодом, вони зустріли своїх знайомих подружжя ОСОБА_18 , які погодились продати їм свою квартиру на АДРЕСА_12 , на той момент спільно була зібрана сума коштів 4500 доларів (за рахунок допомоги батьків ОСОБА_2 ), а також взяли кошти в борг. 11 лютого 2010 року було укладено договір купівлі-продажу квартири та оформлено його лише на ОСОБА_3 , адже довіряли один одному. Згодом, для того, щоб повернути позичені кошти на купівлю цієї квартири, ОСОБА_2 змушена була продати квартиру, яку успадкувала за заповітом від своєї тітки (докази продажу цієї нерухомості додані до матеріалів справи). У цій квартирі вони разом з ОСОБА_3 за спільні кошти робили ремонт, облаштування. У лютому 2011 року після проведеного косметичного ремонту вони з ОСОБА_3 переїхали у придбану квартиру за адресою АДРЕСА_5 .

Згодом, у ОСОБА_3 знову значно погіршився стан здоров`я, виникли фінансові труднощі і вони спільно вирішили обміняти свою 3-кімнатну квартиру на квартиру з меншою площею, таку пропозицію вони отримали від сусідів по будинку, а відтак 04 червня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір міни квартир, після чого вони переїхали до квартири за адресою АДРЕСА_1 , де були зареєстровані та прожили разом до дня смерті ОСОБА_3 .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що була знайома з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 більше 20 років, вони познайомились в липні 2000 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 2000 року жили разом як чоловік і жінка, мали спільний бюджет та господарство. вона думала, що вони офіційно одружені. Між нею, її чоловіком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були дружні стосунки, ходили в гості один до одного. За пів року до своєї смерті ОСОБА_3 приходив до неї, як до нотаріуса за порадою як краще зробити оформити заповіт на ім`я ОСОБА_2 чи договір дарування квартири. ОСОБА_3 серйозно хворів, ОСОБА_19 за ним доглядала.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка відповідач 2 ОСОБА_1 пояснила, що з ОСОБА_2 познайомив їх її батько ОСОБА_3 , зазначила, що їй відомо, що її батько та ОСОБА_2 зустрічались, певний час жили разом, бачила як ОСОБА_2 приходила в гості до батька. Зазначила, що на її думку батько не мав наміру одружуватись з ОСОБА_2 . У 2012 році з батьком їздили до Криму на відпочинок без ОСОБА_2 . Пояснила, що з батьком вона була близька, один раз на два тижні він приїжджав до них з чоловіком у м. Дніпро. ОСОБА_20 також якось приїздила до них у м. Дніпро з батьком, але це було проїздом через м. Дніпро у м. Донецьк. Коли батько хворів, ОСОБА_1 провідувала його у лікарні, допомагала, піклувалась про батька, ОСОБА_21 при цьому поряд з ним не було. Батько ОСОБА_3 мав своє підприємство, купив будинок, автомобіль, у нього була квартира, займався підприємницькою діяльністю та мав достатньо коштів. Коли в серпні 2015 року батько захворів та потрапив до лікарні, вона з чоловіком приїхали до нього та купували необхідні ліки, після смерті батька витрати на організацію поховання в основному також понесли вони з чоловіком, а не ОСОБА_2 .

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_22 пояснив, що є чоловіком ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був його тестем, у них були теплі родинні стосунки. З ОСОБА_2 приблизно у 2009 році познайомив їх ОСОБА_3 , коли вони приїхали до нього в гості в м. Кривий Ріг, зустрічались у квартирі по АДРЕСА_13 . Повідомив, що не бачив, щоб позивачка залишалась ночувати у ОСОБА_3 , йому не відомо про спільний відпочинок тестя з ОСОБА_2 , про особисте життя тестя він знав мало, не цікавився ним. Пам`ятає випадок, коли ОСОБА_2 приїхала до них з ОСОБА_3 до м. Дніпра та залишилась у них на ночівлю, адже їй наступного дня треба було їхати до м. Донецьк , він сприймав її як знайому ОСОБА_3 . На запитання представника позивача про спільні фото ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідок відповів, що так, деякі фото зроблені в їхній квартирі в м. Дніпро. Проте, свідок заперечує, що ОСОБА_2 була цивільною дружиною ОСОБА_3 .

Частиною другоюстатті 3Сімейного кодексуУкраїни визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно достатті 21 СК Українишлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, правомірною) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Відповідно достатті 74 СК Україниякщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються приписиглави 8 СК України.

Отже, правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу є встановлення належності їм майна, набутого у власність у цей період, на праві спільної сумісної власності.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставістатті 74 СК Українисуд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зазначено, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю, спільний побут, взаємні права та обов`язки (статті3,74 СК України).

Сімейний кодекс Українине визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду під час їх оцінки. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які підтверджують наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 442/3741/21 (провадження № 61-1292св23).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання коштів, самі по собі,без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків,не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 07 квітня 2025 року у справі № 753/21898/20).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

У Постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; ведення спільного побуту; взаємні права та обов`язки (статті3,74 СК України).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю у наведеному визначенні. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю (див. постанову Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі № 359/8093/20, провадження № 61-9484св23).

Відповідно до статей12,13,81 ЦПК Українисуд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченихЦПК

Українивипадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановленихЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням необхідно розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, у свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, необхідно віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбаченихглавою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі собою, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою у разі відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведені правові висновки узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц.

Матеріалами справи встановлено та поясненнями свідків підтверджено, що позивач ОСОБА_2 з ОСОБА_3 разом проживали як чоловік та дружина, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та взаємні права та обов`язки. Факт спільного проживання підтверджено: копіями паспортів позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , копіями актів про спільне проживання від 09.06.2025 р. та від 10.06.2025 р., фото спільного відпочинку, спільних подорожей з ОСОБА_3 , а також фото спільних святкувань родинних подій та свят з родичами, проведений спільно час з один з одним та з онуками, поясненнями позивача ОСОБА_2 , яка була допитана в судовому засіданні в якості свідка та поясненнями свідка ОСОБА_7 , які підтвердили їх спільне проживання як чоловіка і жінки з серпня 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 - день смерті ОСОБА_3 за адресами ум. Кривий Ріг: АДРЕСА_14 , АДРЕСА_4 ,

АДРЕСА_15 . Допитана у судовому засіданні в якості свідка відповідач 2 ОСОБА_1 підтвердила, що її батько ОСОБА_3 та ОСОБА_2 певний час жили разом.

Наявність між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взаємних прав та обов`язків, які притаманні саме подружжю вбачається із медичних документів ОСОБА_3 : результату МРТ від 06.06.2005 р., виписки-епікризу з Криворізької міської клінічної лікарні №2 від 17.07.2005 р., виписки-епікризу з Криворізької районної лікарні від 18.07.2006 р., направлення на МСЕК від 29.06.2007 р., виписки з історії хвороби від 28.09.2009 р., медичної виписки з неврологічного відділення Криворізької міської лікарні від 14.06.2013 р., медичних рецептів та чеків з аптечних закладів за 2015 рік, що на думку суду підтверджують безпосередню участь позивача ОСОБА_2 у процесі лікування та медичного догляду ОСОБА_3 у період червень 2005 р. серпень 2015 р., а також на цей факт вказують докази участі позивача ОСОБА_2 у витратах на організацію поховання та замовлення пам`ятника померлого ОСОБА_3 .

Наявність спільного бюджету вбачається із досліджених судом довідок про отримані доходи позивача ОСОБА_2 , а також копії трудової книжки ОСОБА_3 , тобто ці особи працювали, отримували заробітну плату за час спільного проживання, також з копії банківської квитанції від 14.08.2014 р. на суму 2622,13 грн. та копії заяви про відправлення коштів через систему міжнародних грошових переказів WesternUnion ОСОБА_3 своїй дочці, про що було відомо позивачу ОСОБА_2 та за її поясненнями вона підтримувала надання матеріальної допомоги доньці свого цивільного чоловіка.

В ході судового розгляду встановлено, що за час спільного проживання, як позивач ОСОБА_2 , так і ОСОБА_3 не перебували у іншому шлюбі, в т. ч. і не зареєстрованому з іншими особами.

Позивач просить суд встановити факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 2000 року по день його смерті однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Відповідно до ч. 1ст.58Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно зі ст.5Цивільного кодексуУкраїни акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Відповідно до п. 1Розділу VII Прикінцеві положення Сімейного кодексу України, цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01.01.2004 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми Сімейного кодексуУкраїни застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01.01.2004 року, норми Сімейного кодексуУкраїни застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Положення Кодексу про шлюб та сім`ю України не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

Зазначене положення передбачене Сімейним кодексом України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Відповідно до частини першої статті 36 Кодексу про шлюб та сім`ю України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Таким чином, факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України, тобто з 01.01.2004року. Кодекс про шлюб та сім`ю УРСР не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу.

З огляду на вказане, встановлення факту проживання однією сім`єю у період до 01.01.2004 року не передбачено Кодексом законів про шлюб та сім`ю України.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.03.2020 року (справа № 303/2865/17), від 28.10.2020 року (справа № 280/705/17), від 10 лютого 2021 року (справа № 204/5407/17).

Враховуючи викладене, суд дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, вирішуючи позовну вимогу про встановлення факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 2000 року по день його смерті однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, вважає, що вказана позовна вимога підглядає частковому задоволенню, оскільки доведений факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період з 01.01.2004 року до 31.08.2015 року, в частині вимог встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період з 2000 року по 01.01.2004 року не підлягають задоволенню судом, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Вирішуючи позовні вимоги щодо: визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 двокімнатної квартири, розташованої на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку, житловою площею 28,30 кв. м, загальною площею 44,0 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , визнання що, частки в двокімнатній квартирі, розташованій на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку, житловою площею 28,30 кв.м., загальною площею 44,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , рівні по 1/2 частині кожного, визнання за ОСОБА_2 , право власності 1/2 частину вказаної двокімнатної квартири,суд враховує наступне.

Відповідно достатті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України, слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Презумпція спільності права власності в силу положеньстатті 74 СК Українипоширюється й на майно, придбане в період проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Отже законодавством передбачено рівнозначну презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна та майна, придбаного жінкою та чоловіком, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, до спільної сумісної власності.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

В правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 08 червня 2016 року у справі № 6-2253цс15 зазначено, що за правилами статті 74 СК України (у редакції, чинній

на момент виникнення спірних правовідносин) якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до п. 20Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні ст. 74СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-1026цс15 від 23.09.2015 року, яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Як зазначено вище, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по день смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

11.02.2010 р. між ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , як продавцями та ОСОБА_3 , як покупцем було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І. та зареєстровано в реєстрі за № 724, згідно п. 1 якого ОСОБА_3 придбано трикімнатну квартиру, загальною площею 61,64 кв.м за адресою АДРЕСА_5 .

У п. 3 даного договору вказано, що вартість даної квартири за взаємною згодою сторін складає 46321 грн.

Як підтверджується довідкою від 12.08.2017 р., виданою Криворізькою північною об`єднаною ДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області про виплачену заробітну плату ОСОБА_2 за період з січня 2003 р. по серпень 2015 р., заробітна плата ОСОБА_2 , зокрема, за 2009 р. склала всього 37908,74 грн., за 2010 р. склала всього 41019,14 грн., а відтак у позивача у 2009-2010 рр. був достатній дохід для участі у придбанні вказаної квартири разом з цивільним чоловіком ОСОБА_3 за спільні кошти подружжя.

Також як вбачається з копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно, 27.06.2012 року позивачем ОСОБА_2 було продано двокімнатну квартиру у м. Донецьк на підставі договору купівлі-продажу квартири, а відтак позивач мала матеріальну можливість повернути, за її свідченнями, позичену суму коштів на купівлю вказаної квартири.

04.06.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено Договір міни квартири на квартиру, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу в Дніпропетровській області Пахомовою Н.І. та зареєстровано в реєстрі за №1904.Згідно зазначеного договору міни ОСОБА_3 обмінює

належну йому квартиру, розташовану на другому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , на належну ОСОБА_4 двокімнатну квартиру, розташовану на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, ОСОБА_3 уклав договір міни трьохкімнатної квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_5 , яку було придбано 11.02.2010 р. - в період спільного проживання позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу за спільні кошти їх обох.

З огляду на наведене, в результаті укладення вказаного договору міни квартири на квартиру ОСОБА_3 та ОСОБА_2 набули право спільної сумісної власності на двокімнатну квартиру, розташовану на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно дост. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідност. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Уст.328ЦК України визначається, що, право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно дост. 392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За вказаних обставин, суд вважає доведеним, що спірне майно, а саме: двокімнатна квартира, розташована на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку, житловою площею 28,30 кв. м, загальною площею 44,0 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а відтак позовні вимоги слід задовольнити:

- визнати, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить двокімнатна квартира, розташована на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку, житловою площею 28,30 кв. м, загальною площею 44,0 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

- визнати, що частки в двокімнатній квартирі, розташованій на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку, житловою площею 28,30 кв. м, загальною площею 44,0 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , рівні по частині кожного;

- визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на 1 / 2 частини двокімнатної квартири, розташованої на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку, житловою площею 28,30 кв. м, загальною площею 44,0 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно частини 1статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи заявлене в судовому засіданні клопотання представника позивача про залишення судових витрат, а саме сплаченого судового збору за позивачем, відтак судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст.5-8,12-19,23,89,128,141,258-259ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до відповідача - 1 Виконавчого комітету Центрально - Міської районної у місті ради, Відповідача - 2 ОСОБА_1 , третя особа Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності - задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 01 січня 2004 року по день його смерті однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Визнати, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить двокімнатна квартира, розташована на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку, житловою площею 28,30 кв. м, загальною площею 44,0 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати, що частки в двокімнатній квартирі, розташованій на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку, житловою площею 28,30 кв. м, загальною площею 44,0 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , рівні по 1 / 2 частині кожного.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на 1 / 2 частини двокімнатної квартири, розташованої на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку, житловою площею 28,30 кв. м, загальною площею 44,0 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського Апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Суддя: Л. А. Гайтко