Рішення № 132733228, 18.12.2025, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1113/25

Провадження № 2/466/1450/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2025 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Ковальчука О.І.

з участю секретаря Пилипців О.-І.І.

представника позивача, адвоката Милян А.О.

справа №466/1113/25

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третьої особи Третьої Львівської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно

ВСТАНОВИВ:

03.02.2025 року адвокат Милян А.О. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третьої особи Третьої Львівської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно, в якому просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 4/15 частини квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 4/30 частини квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що згідно даних інвентаризаційних матеріалів Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», квартира АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 , виданого виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням №565 від 15.08.1996 року і зареєстрованого Львівським БТІ в реєстрову книгу за №16835 зареєстрована в рівних частках зареєстрована за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (копія довідки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» №Ф765 від 29.02.2024 року, Свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 , Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №21973717 додаються).

Співвласник ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , його дружина - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Їх діти: ОСОБА_5 - помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 - померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - спадкоємець, позивач по справі, зареєстрований та постійно проживає у вищезгаданій квартирі.

11.10.2013 року за фактом смерті ОСОБА_2 за заявою її чоловіка ОСОБА_1 (позивача) Третьою Львівською державною нотаріальною конторою Львівської області (надалі - Третя особа) була заведена спадкова справа №659/2023 (копія витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №35359196 додається).

13.06.2024 позивачем до Третьої особи було подано додаткову заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 4/15 частини квартири.

25.06.2024 року позивачем до Третьої особи було подано додаткову заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 4/30 частини квартири.

Третьою особою у задоволенні додаткових заяв позивачу було відмовлено та рекомендовано для вирішення питання набуття права власності на частини квартири звернутися до суду (копія листа від 21.01.2025 року №127/02-14 додається).

За приписам ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, яким засвідчує його право власності.

Згідно пункту 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ спадкування» захист прав спадкоємців на спадкове майно може здійснюватися шляхом подання позову про визнання права власності спадкоємця на спадкове майно в порядку спадкування. Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК.

У зв`язку з тим, що позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса, він вимушений звертатись до суду з заявою про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування. Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити.

Представник позивача, адвокат Милян А.О. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надавши аналогічні пояснення, які викладені у позовній заяві. Просив позов задовольнити. В останнє судове засідання не з`явився.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, однак надіслав письмові пояснення на позов, в яких просив прийняти законне та обґрунтоване рішення без їх участі, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі представника відповідача, суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних доказів.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи у їх відсутності.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами наступне.

Згідно Витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, виданого 24.02.2009 року ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», квартира АДРЕСА_1 на праві приватної спільної сумісної власності, на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 , виданого Виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням №565 від 15.08.1996 року, належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.7-8).

Як вбачається із спадкової справи, співвласники вказаної квартири, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , його дружина ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Їх діти: ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Позивач ОСОБА_1 , який є чоловіком ОСОБА_2 , зареєстрований та постійно проживає у вищезгаданій квартирі АДРЕСА_1 .

11.10.2013 року після смерті ОСОБА_2 , за заявою її чоловіка ОСОБА_1 . Третьою Львівською державною нотаріальною конторою Львівської області заведена спадкова справа №659/2013.

З вказаної спадкової справи встановлено, що 13.06.2024 позивачем до Третьої Львівської державної нотаріальної контори подано додаткову заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 4/15 частини квартири АДРЕСА_1 , з яких 1/5 частина зазначеної квартири належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 1/15 частина квартири належала батькові ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після смерті якого вона прийняла, але юридично не оформила (в.с.52).

Крім того, 25.06.2024 року позивачем до Третьої Львівської державної нотаріальної контори подано додаткову заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 4/30 частини квартири АДРЕСА_1 , з яких 1/10 частина зазначеної квартири належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщину після смерті якої прийняла, але юридично не оформила її дочка - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 1/30 частина квартири належала батькові ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після смерті якого прийняла його дружина ОСОБА_4 , та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщину після смерті якої прийняла її дочка ОСОБА_2 , та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , але юридично не оформила (а.с.67).

Листом №127/02-14 від 21.01.25 державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної надано відповідь позивачу, що у зв`язку з відсутністю оригіналу Свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , виданого Виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів 15 серпня 1996 року, яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , а оскільки одним із співвласників квартири є ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , а спадкова справа до його майна Третьою львівською державною нотаріальною конторою Львівської області не заводилася, запит про видачу дублікату щодо його частки направити неможливо. Враховуючи вищенаведене, рекомендовано позивачу вирішити питання набуття права власності на вищезазначену частину квартиру в судовому порядку (а.с.71).

Відтак, отримати оригінал правовстановлюючого документу - Свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , виданого Виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів 15 серпня 1996 року, в силу наведених вище обставин позивач не може.

Отже, як встановлено судом із спадкової справи, єдиним спадкоємцем майна, а саме квартири АДРЕСА_1 за законом є позивач ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла до інших осіб-спадкоємців. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття, право на спадкування за законом, як зазначено у ст. 1223 ЦК України, одержують спадкоємці з першої по п`яту чергу.

Статтею 1258 ЦК України, передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У відповідності до ст. 1299 ЦК України, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов`язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, враховуючи те, що позивачу належить на праві приватної спільної сумісної власності частка у квартирі АДРЕСА_1 , 1/5 частина зазначеної квартири належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 1/15 частина квартири належала батькові ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після смерті якого вона прийняла, але юридично не оформила, 1/10 частина зазначеної квартири належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщину після смерті якої прийняла, але юридично не оформила її дочка - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 1/30 частина квартири належала батькові ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після смерті якого прийняла його дружина ОСОБА_4 , та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщину після смерті якої прийняла її дочка ОСОБА_2 , та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , але юридично не оформила, а також беручи до уваги те, що у позивача відсутній оригінал правовстановлюючого документу на вказану квартиру, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,141, 247, 263-265,268,274, 289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 4/15 частини квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 4/30 частини квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Львівська міська рада, ЄДРПОУ 04055896, м. Львів, пл. Ринок, 1.

Третя особа: Третя Львівська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 02899393, м. Львів, пр. Чорновола, 39.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Текст рішення складено та підписано 18.12.2025 року.

Суддя О. І. Ковальчук