Рішення № 132732237, 18.12.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/8569/25

н\п 2/490/4691/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail:inbox@ct.mk.court.gov.ua,web:ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2025 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

13.10.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідачки суму заборгованості за Кредитним договором у розмірі 119039,84 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 24.09.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір №510835-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит на банківську картку в розмірі 26000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, зі сплатою 1% за кожен день користування кредитом (фіксована ставка).

Крім того, 23.12.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено додаткову угоду №1 до договору №510835-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якого відповідачка отримала додатково кредит у сумі 22000,00 грн.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, внаслідок чого допустив заборгованість, яка станом на 04.09.2025 року складає 119039,84 грн, з яких: 42693,92 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 71945,92 грн - сума прострочених платежів по процентах, 4400,00 грн - сума прострочених платежів за комісією.

З урахуванням наведеного вище, позивач просить стягнути з відповідачки існуючу заборгованість у сумі 119039,84 грн та понесені судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді від 15.10.2025 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Витребувано у АТ КБ "ПриватБанк", наступні письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме: письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 ; письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 24.09.2024 року (дата видачі кредиту) по 09.06.2025 року (дата закінчення терміну кредитування).

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 15.10.2025 року відповідачці був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

31.10.2025 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову ТОВ «Бізнес Позика» зважаючи на наступне. В період з 08.10.2024 року по 23.12.2024 року включно нею було частково здійснено оплату за Кредитним договором на загальну суму 33228,44 грн в рахунок погашення тіла кредиту. 26.10.2025 року, нею було сплачено 42693,92 грн. Тобто, станом на дату надання відзиву в неї є переплата за кредитом в розмірі 33228,44 грн.

Зазначила, що є дружиною військовослужбовця та відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не повинна сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 71945,92 грн та комісію в розмірі 4400,00 грн.

31.10.2025 року представник ТОВ «Бізнес Позика» - Виноградов Ю.Е. подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що у відзиві на позовну заяву сторона вдповідача не заперечує наступних юридичних фактів: укладення Кредитного договору та Додаткової угоди з Позивачем; отримання кредитних коштів за Кредитним договором та Додатковою угодою; здійснення платежів за Кредитним договором; наявність заборгованості за Кредитним договором.

Щодо норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначив, що конструкція частини 15 статті 14 Закону № 2011-ХІІ не передбачає звільнення військовослужбовців та членів їхніх сімей від сплати відсотків за користування кредитом, а лише визначає умови, за яких такі відсотки не нараховуються. Законодавець чітко встановив, що ці умови пов`язані з певними періодами проходження військової служби. Враховуючи це, підстав для застосування принципу зворотної дії закону в часі до спірних правовідносин не вбачається. Також зазначив, що ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачає звільнення військовослужбовців (чоловіка чи дружина військовослужбовця) від обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту. Вказав, що як вбачається з доданої стороною Відповідача до Відзиву на позовну заяву копії довідки форми 5, чоловік Відповідачки перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 станом на дату видачу цієї довідки, а саме станом на 08.09.2025 року. Проте у цій довідці не зазначений період служби (не зазначено з якої саме дати чоловік Відповідачки перебуває на військовій службі).

Зазначив, що що сторона Позивача категорично не погоджується з твердженням сторони Відповідача у Відзиві на позовну заяву про те, що Відповідач начебто повністю сплатила борг та навіть начебто переплатила за Кредитним договором. По-перше, сторона Відповідача не враховує те, що платежі Відповідача за Кредитним договором розподілялися в тому числі на погашення його заборгованості за процентами та комісією за надання кредиту. По-друге, сторона Відповідача не враховує те, що відповідно до умов Кредитного договору Відповідач мав сплатити зокрема комісію за надання кредиту. По-третє, сторона Відповідача не враховує те, що порушення Позичальником графіку платежів закономірно призвело до збільшення загальної вартості кредиту, тому що процентна ставка нараховується за кожен день користування Кредитом на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування Кредитом, із урахуванням дня перерахування кредитних коштів та дня повернення Кредиту.

31.10.2025 року представник ТОВ «Бізнес Позика» - Виноградов Ю.Е. подав до суду додаткові пояснення у справі, в якій просив зменшити розмір позовних вимог позивача по справі та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором №510835-КС-001 про надання кредиту від 24.09.2024 року, що становить 100019,52 грн, яка складається з: 0,00 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту, 71945,92 грн сума прострочених платежів по процентах, 4400,00 грн сума прострочених платежів за комісією за надання кредиту, 23673,60 грн сума прострочених платежів по штрафам. А також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

11.11.2025 року ОСОБА_1 подала до суду заперечення (на відповідь на відзив), в яких вказала, що враховуючи приписи частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, яка почала діяти з 18 травня 2024 року вважає безпідставним нарахування Позивачем відсотків, штрафів та комісії за Договір № 510835-КС-001 про надання кредиту від 24.09.2024 року.

11.11.2025 року ОСОБА_1 подала до суду клопотання про доручення доказів, в якому просила долучити до матеріалів справи наступні документи: довідка в/ч НОМЕР_2 від 04.11.2025 року, Військовий квиток на ім`я ОСОБА_2

11.11.2025 року АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.10.2025 року надало запитувану інформацію, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , а з наданої АТ КБ «ПриватБанк» виписки по рахунку, вбачається, що 24.09.2024 року на дану платіжну картку було зарахування коштів у розмірі 26000,00 грн.

18.11.2025 року представник ТОВ «Бізнес Позика» - Виноградов Ю.Е. подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначив що на думку сторони Позивача, клопотання сторони Відповідача про долучення до матеріалів справи нових доказів по справі є незаконним, необґрунтованим та подане з порушенням обов`язкових вимог ЦПК України.

Вказав, що з наданої стороною Відповідача довідки неможливо встановити, чи є невідома особа, про яку йдеться у цій довідці, справді чоловіком Відповідачки, оскільки у цій довідці відсутній РНОКПП цієї особи, дата її народження, адреса реєстрації тощо. Одного тільки прізвища, ім`я та побатькові недостатньо для ідентифікації особи. Щодо доданих до вищезазначеного Клопотання фото копій військового квитка начебто чоловіка Відповідачки, то звенув особливу увагу суду на те, що сторона Відповідача надала суду фото копії лише чотирьох сторінок військового квитка, на яких відображені лише пункти 1-4 та 9-12 військового квитка. При цьому, сторона Відповідача умисно не надала суду фото пункту 14 військового квитка, у якому відображені відомості щодо проходження військової служби (ймовірно сторона Відповідача хоче приховати те, що чоловік Відповідачки не був військовим саме протягом строку дії Кредитного договору). Сам по собі факт начебто мобілізації чоловіка Відповідачки 16.11.2022 року жодним чином не означає, що він безперервно перебував на військовій службі з цього моменту та станом на зараз, та жодним чином не означає що він перебував (перебуває) на військовій службі саме протягом строку дії Кредитного договору. Саме сторона Відповідача повинна була надати суду належні, достовірні та достатні докази того, що справді саме чоловік Відповідачки перебував на військовій службі саме протягом строку дії Кредитного договору, що було б правовою підставою для застосування норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів дружині військового, однак такі докази сторона Відповідача не надала.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

24 вересня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікційних систем, дистанційно, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором (UA-2064), укладено договір №510835-КС-001 про надання кредиту, згідно якого відповідачка отримала кредит в розмірі 26000,00 грн, строком кредитування на 24 тижні до 11.03.2025 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом: стандартна процентна ставка 1% в день, що узгоджується п. 2.1, 2.3, 2.4, 2.5 кредитного договору, а також Паспортом споживчого кредиту.

З паспорту споживчого кредиту, який підписаний відповідачкою в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікційних систем, дистанційно, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором (UA-7620) вбачається, що сторони погодили наступні умови: сума/ліміт кредиту 26000,00 грн, строк кредитування 24 тижні (169 днів), комісія за надання кредиту 5200,00 грн, загальні витрати за кредитом 37888,48 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом 63888,48 грн, реальна річна процентна ставка 6669,25% річних.

З підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів вбачається, що відповідачці були перераховані кредитні кошти у сумі 26000,00 грн. Номер транзакції 42718-20816-20184, дата/час здійснення переказу коштів 24.09.2024 року 15:48:01, номер платіжної картки отримувача НОМЕР_3 , призначення переказу: перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_4 зг. до кредитного дог. №510835-КС-001 від 24.09.2024 Без ПДВ.

23.12.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору №510835-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 Законом України «Про електронну комерцію», шляхом підписання одноразовим ідентифікатором (UA-1449). Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику додатково кредит в сумі 22000,00 грн. Після збільшення суми кредиту, загальний розмір отриманого (відповідно до договору та додаткової угоди) та неповернутого позичальником кредиту складатиме 42693,92 грн

З підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів вбачається, що відповідачці були додатково перераховані кредитні кошти у сумі 22000,00 грн. Номер транзакції 43496-85889-94533, дата/час здійснення переказу коштів 23.12.2024 року 17:43:09, номер платіжної картки отримувача НОМЕР_5 , призначення переказу: перерах. коштів Назаренко Д.С. ІПН НОМЕР_4 зг. Дод. Угоди від 23.12.2024 до кредитного дог. №510835-КС-001 від 24.09.2024 Без ПДВ.

У зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, у відповідачки ОСОБА_1 станом на 04.09.2025 року утворилася заборгованість у розмірі 119039,84 грн, з яких: 42693,92 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 71945,92 грн - сума прострочених платежів по процентах, 4400,00 грн - сума прострочених платежів за комісією.

Разом з тим до свого відзиву на позовну заяву від 31.10.2025 року ОСОБА_1 додала платіжну інструкцію №0.0.4601334843.1 від 26.10.2025 року на суму 42693,92 грн та зазначила, що дану суму нею було сплачену позивачу, в якості погашення заборгованості за укладеним кредитним договором та додатковою угодою до договору.

Враховуючи наведене вище, 31.10.2025 року, представник ТОВ «Бізнес Позика» - Виноградов Ю.Е. подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що дійсно ОСОБА_1 було сплачено в якості погашення заборгованості 42693,92 грн. У зв`язку з чим поточний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Бізнес Позика» складає 100019,52 грн, з яких: 71945,92 грн - сума прострочених платежів по процентах, 4400,00 грн - сума прострочених платежів за комісією за надання кредиту, 23673,60 грн - сума прострочених платежів по штрафам.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, та заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно достатті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а також вчинення правочину у формі, встановленій законом.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом (ст. 610, 612 ЦК України). Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема кредитними коштами банку, передбачені статтями 1048 та 1056-1ЦК України.

Зокрема, частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 від 07 жовтня 2020 року, №127/33824/19 від 16 грудня 2020 року, у справі №561/77/19 від 12 січня 2021 року, у справі № 524/5556/19.

Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документдокумент, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Законувизначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У своєму відзиві на позовну заяву від 31.10.2025 року, запереченнях (на відповідь на відзив) від 11.11.2025 року, клопотанні про долучення доказів від 11.11.2025 року ОСОБА_1 посилалася на п. 15 ст. 14. Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого, вона вважає, що звільнена від сплати процентів за користування кредитом та комісії, так як вона є дружиною військовослужбовця.

На підтвердження вищезазначеного, остання надала копію Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 , з якої вбачається, що 22.11.1996 року між нею та ОСОБА_2 укладено шлюб, актовий запис №1101.

З копії Військового квитка серії НОМЕР_7 , виданого 15.11.2022 року, вбачається, що ОСОБА_2 16.11.2022 року на підставі Указу Президента України №65/2022 призваний у Збройні Сили України по мобілізації.

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_8 , яке видано 25.04.2024 року, ОСОБА_2 має статус учасника бойових дій.

З копії довідки Військової частини НОМЕР_2 №582 від 04.11.2025 року, вбачається, що старший ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_2 .

З наведеного вище, можна зробити висновок, що ОСОБА_2 у період з 16.11.2022 року по 04.11.2025 року перебуває на військовій службі, а отже є військовослужбовцем.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям,які булипризвані навійськову службуза призовомпід часмобілізації,на особливийперіод абона військовуслужбу запризовом осібіз числарезервістів вособливий періодна весьчас їхпризову,а такожїх дружинам(чоловікам),а такожіншим військовослужбовцям,під часдії особливогоперіоду,які бралиабо берутьучасть узахисті незалежності,суверенітету татериторіальної цілісностіУкраїни ібрали безпосереднюучасть вантитерористичній операції,забезпеченні їїпроведення,перебуваючи безпосередньов районахантитерористичної операціїу періодїї проведення,у здійсненнізаходів іззабезпечення національноїбезпеки іоборони,відсічі істримування збройноїагресії РосійськоїФедерації вДонецькій таЛуганській областях,забезпеченні їхздійснення,перебуваючи безпосередньов районахта уперіод здійсненнязазначених заходів,у заходах,необхідних длязабезпечення оборониУкраїни,захисту безпекинаселення таінтересів державиу зв`язкуіз збройноюагресією РосійськоїФедерації протиУкраїни,їх дружинам(чоловікам)-штрафні санкції,пеня заневиконання зобов`язаньперед підприємствами,установами іорганізаціями усіхформ власності,у томучислі банками,та фізичнимиособами,а такожпроценти закористування кредитомне нараховуються,крім кредитнихдоговорів щодопридбання майна,яке віднесеночи будевіднесено дооб`єктів житловогофонду (жилогобудинку,квартири,майбутнього об`єктанерухомості,об`єкта незавершеногожитлового будівництва,майнових правна них),та/абоавтомобіля,а такожкрім кредитнихдоговорів щодопридбання тавстановлення фотоелектричнихмодулів та/абовітрових електроустановокразом ізгібридними інверторамита установкамизберігання енергії,проценти заякими можутьбути погашенічи компенсованіза рахуноктретіх осібабо держави.

Отже суд, відхиляючи доводи представника ТОВ «Бізнес Позика» - Виноградова Ю.Е., погоджуючись з доводами ОСОБА_1 приходить до висновку, що відповідачка ОСОБА_1 звільнена від сплати процентів за користування кредитом, на підставі п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки є дружиною військовослужбовця.

Разом з тим, суд погоджується з твердженнями представника ТОВ «Бізнес Позика» - Виноградова Ю.Е., що п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачає звільнення військовослужбовців та членів їх сімей від обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту.

Щодо нарахованих позивачем прострочених платежів по штрафам за неналежне виконання відповідачкою своїх боргових зобов`язань у розмірі 23673,60 грн, суд звертає увагу на наступне.

Так, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України унормовано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку і є чинним на даний час.

Таким чином, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання.

Отже, беручи до уваги період виникнення зазначених договірних відносин кредитування, що мало місце з 24 вересня 2024 року та період відповідного прострочення, вимоги позивача у частині нарахування неустойки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Матерілами справи встановлено, що відповідачкою в якості погашення заборгованості було сплачено позивачу 75922,36 грн, з чим погоджується позивач, що вбачається з його доводів, які були викладені в відповіді на відзив та додаткових поясненнях від 31.10.2025 року.

З вищенаведеного вбачається, що відповідачкою було сплачено позивачу 75922,36 грн, що перевищує суму наданого їй кредиту у розмірі 48000,00 грн разом з сумою прострочених платежів за комісією за надання кредиту у розмірі 4400,00 грн.

З огляду на викладені судом обставини справи, вимог чинного законодавства, оцінюючі належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи висновок суду про відмову в задоволенні позову, судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.10, 18, 23, 76, 81, 279, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, адреса: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін