Ухвала суду № 132731929, 19.12.2025, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа №380/23206/25

Провадження № 2-аз/456/5/2025

УХВАЛА

про повернення без розгляду заяви про забезпечення позову

19 грудня 2025 року місто Стрий

Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Гула Л. В. вивчивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Стрийського міськрайонного суду Львівської області із Львівського окружного адміністративного суду передано адміністративний позов ОСОБА_1 до Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Ще до фактичного надходження згаданої справи до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, який просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі постанови серії ЕНА № 6185717 від 19.11.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладенням штрафу, до вирішення судом справи по суті.

Вивчивши матеріали заяви, суддя дійшов висновку про наявність підстав для її повернення без розгляду.

Так, вимоги до форми та змісту заяви про забезпечення позову встановлені ст. 152 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст. 152 КАС України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

В силу дії норми ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову судовий збір справляється за ставкою 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено на рівні 3028,00 грн.

З аналізу вищезазначених норм встановлено, що за подання заяви про забезпечення позовної заяви позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 908,40 грн.

Такий судовий збір слід сплатити на рахунок отримувача: UA038999980313111206000013941; МФО 899998; код ЄДРПОУ 38008294; одержувач платежу ГУК у м. Львові (код платежу: 22030101), банк отримувача Казначейство України (ЕАП).

З більш детальною інформацією стосовно сплати судового збору заявник може ознайомитись за веб-сторінкою: https://stm.lv.court.gov.ua/sud1323/gromadyanam/tax/.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст.152КАС України заявапро забезпеченняпозову подаєтьсяв письмовійформі,підписується заявникомі повиннамістити:1)найменування суду; 2)повне найменування(дляюридичних осіб)або ім`я(прізвище,ім`я тапо батькові)(дляфізичних осіб)сторін таінших учасниківсправи,їх місцезнаходження(дляюридичних осіб)або місцепроживання чиперебування (дляфізичних осіб),поштовий індекс,ідентифікаційний кодюридичної особив Єдиномудержавному реєстріпідприємств іорганізацій України,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків(дляфізичних осіб)за йогонаявності абономер ісерію паспорта(дляфізичних осіб-громадян України),номери засобівзв`язку,адресу електронноїпошти,відомості пронаявність абовідсутність електронногокабінету; 3)предмет позовута обґрунтуваннянеобхідності забезпеченняпозову; 4)захід забезпеченняпозову,який належитьзастосувати,з обґрунтуваннямйого необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

У зв`язку із зазначеним суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на п. 5 ч. 1 ст.152КАС України щодо зазначення у заяві інших відомостей, які потрібні для забезпечення позову.

Пунктом 1 частини 1 статті 26Закону України«Про виконавчепровадження» передбачено, що за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Суд зауважує, що відкриття виконавчого провадження є лише початковим етапом у здійсненні виконавчого провадження.

Тобто, черговість здійснення певних процедур у межах відкритого виконавчого провадження є обов`язком виконавця, а не діями, спрямованими на неминуче погіршення становища боржника, та не може трактуватись як істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

З аналізу положень Закону України«Про виконавчепровадження» вбачається, що сам факт накладання арешту на рахунки чи майно боржника є лише першою (однією із) ланкою примусового виконання виконавчого документу.

Арешт майна (коштів) боржника є забезпечувальним заходом належного виконання на майбутнє виконавчого провадження та не призводить одразу до погіршення становища боржника, який неможливо буде відновити за наслідками розгляду справи судом по суті спору, а отже, не є критичним та незворотнім процесом, який у розумінні статей 150, 151КАС України може слугувати підставою для встановлення тимчасових обмежень судом.

При цьому, згідно з ч. 3 ст.56Закону України«Про виконавчепровадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Тобто, арешт накладається не на все майно та не на всі кошти, а лише у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця з метою забезпечення виконання виконавчого документа.

Проте судом не встановлено, що на даний час виконавцем вжиті заходи забезпечення виконавчого провадження, в той же час позивачем не надані будь-які докази про здійснення безпосередньо стягнення штрафу або вжиття відповідних заходів, так само, як не надані докази, що воно взагалі наявне.

У зв`язку із цим заявнику слід зважати на те, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

У даному випадку для уникнення порушення прав та законних інтересів інших осіб, а також дотримання п. 5 ч. 1 ст.152КАС України щодо зазначення у заяві інших відомостей заявнику слід звернути увагу на відсутність у матеріалах заяви інформації про те, що на даний час відбувається стягнення з ОСОБА_1 (постанова про відкриття виконавчого провадження чи інформація про наявність такого провадження).

У той же час, відповідно до ч. 1 ст.154КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Враховуючи стислі строки розгляду поданої заяви, суд вважає її такою, що не відповідає встановленим вимогам, у зв`язку з чим така підлягає поверненню.

Відповідно до ч. 7 ст.154КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.

Одночасно суддя роз`яснює, що повернення заяви без розгляду не позбавляє заявника права на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку, встановленому КАС України.

Керуючись ст. 154 КАС України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути заявнику без розгляду.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Л.В.Гула