Ухвала суду № 132731258, 18.12.2025, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 237/1718/25

Провадження № 1-кп/243/591/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2025 року м. Слов`янськ

Судова колегія Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

судді ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 22024000000000075 від 23 січня 2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Миколаївки Донецької області, громадянки України, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованої, незаміжньої, раніше не судимої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

У судовомузасіданні прокурорпідтримав поданеним письмовеклопотання пропродовження запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюобвинуваченій ОСОБА_7 строком на60днів,без визначеннярозміру застави,посилаючись напродовження існуванняризиків,передбачених пунктами1,2,3,4та 5частини 1 статті 177 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що вона може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, незаконно впливати на експерта, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник, ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що наразі розглядається питання щодо ймовірної протиправної поведінки підзахисної, ризики продовження чи повторення протиправної поведінки з боку ОСОБА_7 повністю відсутні, жодних доказів переховування або можливого переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду стороною обвинувачення не надано. Збір доказів по кримінальному провадженню закінчено, тому ОСОБА_7 не має можливості їх знищити, сховати або спотворити, жодним чином незаконно впливати на експерта та фігурантів по справі ОСОБА_7 також не може, оскільки висновків експертів у справі немає, а можливі фігуранти перебувають в іншій державі. Вважає, що прокурором не доведено, що ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Тому, на думку захисника, реальні, не надумані стороною обвинувачення, обгрунтовані підстави для такого довготривалого застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні. У зв`язку з викладеним зазначив, що тримання під вартою більше не є необхідним для забезпечення цілей кримінального провадження, а тому проти клопотання прокурора заперечував та просив застосувати запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, визначеному кримінально-процесуальним законодавством.

Обвинувачена, ОСОБА_7 в судовому засіданні просила застосувати більш м`який вид запобіжного заходу, оскільки вважає, що прокурором не доведено обґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, не доведені ризики, передбачені положеннями ст. 177 КПК України, а також посилається на сімейні обставини, тому заперечує проти клопотання прокурора про продовження терміну тримання під вартою.

Вислухавши сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень частин 1 та 3 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

При цьому, ч. 2 ст. 331 КПК України встановлює, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15.11.2024 до ОСОБА_7 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який в подальшому був неодноразоао продовжений.

Згідно частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

За положеннями п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, зокрема до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до пунктів 61 та 62 Рішення Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинуватості, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Аналогічна правова позиція викладена і у рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001.

Відповідно до положення ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що ані тяжкість обвинувачення, ані серйозність покарання не є єдиною підставою для продовження запобіжного заходу, оскільки при вирішенні вказаного питання, окрім цих обставин, суд приймає до уваги й інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України.

Із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке чинним законом про кримінальну відповідальність передбачено безальтернативне основне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`ятнадцяти років або довічне позбавленням волі, з конфіскацією майна.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченої, судова колегія зауважує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Вказані обставиниу сукупностіта даніпро особу ОСОБА_7 ,тяжкість покарання,що загрожуєїй уразі визнаннявинуватою увчиненні вищевказаногокримінального правопорушення,свідчать пронаявність ниніризику,передбаченого пунктом1частини 1 статті 177 КПК України, тому є достатні підстави вважати, що вона може переховуватися від суду, оскільки тяжкість та невідворотність покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання її винуватою, може побудити її на вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, у тому числі шляхом виїзду до окупованої території. Більш того, обвинувачена має зв`язки з представниками держави-агресора, і з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи, що в Україні не обмежують жінок на перетин кордону під час воєнного стану, може за допомогою волонтерських організацій, представників загону «Білі Янголи» виїхати за межі України. Наявність родини, офіційної роботи не стали стримуючим фактором для обвинуваченої від вчинення протиправних дій за змістом обвинувального акту, а тому і підстави для висновку про те, що наявні обставини унеможливлять втечу обвинуваченої, відсутні.

Окрім того, судова колегія зважає, що прокурором доведено перед судом наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки залишаючись на волі за місцем свого проживання у м. Миколаївка Донецької області, а саме у тій частині області, де наразі розміщуються підрозділи Збройних Сил України та інші утворені відповідно до законів України військові формування, у разі не продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дозволить їй продовжити вчиняти протиправну діяльність, з огляду на систематичний характер неправомірних дій обвинуваченої.

До того ж, судова колегія вважає, що прокурором доведено перед судом ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки перебуваючи на волі, обвинувачена з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе може вчинити дії, направлені на приховування та/або дистанційне видалення з мережі Інтернет раніше переданої нею інформації про місця розташування ЗСУ та інших військових формувань за можливості їх ідентифікації на місцевості.

Крім того, перебуваючи на волі, обвинувачена фактично матиме можливість спілкуватись з фігурантами у цьому кримінальному провадженні, що в свою чергу унеможливить здійснення належного контролю за її поведінкою, також обвинувачена фактично матиме можливість безконтрольно спілкуватися, в тому числі за допомогою телефонних засобів зв`язку з представником іноземної держави, що об`єктивно може зашкодити встановленню істини у цій справі.

Разом з тим, суд вважає доведеним ризик впливу обвинуваченої на експерта, оскільки з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання за необхідності показань від осіб, які є експертами, у кримінальному провадженні, а саме усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. ст. 23, 356 КПК України..

При цьому, судовою колегією також відхиляються доводи прокурора про наявність нині ризику знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування наразі завершене, а прокурором було визнано наявні докази достатніми для доведення винуватості обвинуваченої, затверджено обвинувальний акт та направлено його до суду. Отже, на даній стадії кримінального провадження судова колегія не вбачає наявності цього ризику.

Положеннями ч. 6 ст. 176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, ст. 111 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, тобто тримання під вартою.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія приходить до переконання, що для запобігання вищезазначеним ризикам, які продовжують існувати станом на теперішній час, недостатньо застосувати відносно ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, у зв`язку з чим наявні законні підстави для продовження застосованого відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, бо саме такий запобіжний захід може у подальшому забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.

Крім того, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Нині в країні оголошено воєнний стан, у зв`язку з чим питання незалежності та суверенітету перебуває на вустах у кожного свідомого громадянина, військовослужбовці приймають участь в стримані збройної агресії збройних сил російської федерації, захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України від збройної агресії ворога, а тому вчинення дій, які інкримінуються ОСОБА_7 викликають підвищений суспільний інтерес та реальний суспільний резонанс.

З урахуванням вищевикладеного, застосування більш м`якого запобіжного заходу не спроможне запобігти доведеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої, оскільки обставини, встановлені судом, з високим ступенем ймовірності свідчать про можливість неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_7 , яка полягає в можливості подальшого спілкування з іншими співучасниками злочину, в узгодженні з ними певних своїх дій різними засобами зв`язку, що позбавить можливості відслідковувати дії обвинуваченої навіть за допомогою гласних і негласних дій.

До того ж, судова колегія зауважує, що особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому.

Крім того, в даному випадку продовження тримання під вартою може бути виправданим за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності. Так, наявність певного суспільного інтересу полягає саме в особливій тяжкості деяких злочинів, до яких відноситься і державна зрада, що може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу

Отже, судова колегія виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Обмеження права ОСОБА_7 на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти її втечі та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Під час застосування до обвинуваченої запобіжного заходу суддею розмір застави не визначався. Продовжуючи дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судова колегія не вбачає правових підстав для визначення розміру застави відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, з урахуванням наявності встановлених судом ризиків та суті обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, вчиненого в умовах воєнного стану.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 31, 177-178, 181, 183, 194, 197, 201, 202, 331, 336, 371-372, 376, 395 КПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, на 60 днів задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 15 лютого 2026 року включно.

Копію ухвали надіслати прокурору, захиснику, обвинуваченій та направити для виконання начальнику державної установи «Київський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її постановлення, підлягає негайному виконанню.

Повний текст ухвали суду складений 18.12.2025 року о 16.45 год.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3