Рішення № 132730564, 18.12.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/3256/25

Провадження № 2/638/3360/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова

в складі головуючого судді: Хайкіна В.М.,

за участю секретаря: Веремчук Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

24.02.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» в особі представника Моісеєнка М.Ю. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, згідно прохальної частини якої просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №14.08.2019-100002889 від 17.08.2019 року у розмірі 14240,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат у розмірі 6422,40 грн., що складається з судового збору у розмірі 2422,40 грн., а також 4000,00 грн. витрат на правничу допомогу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» укладено договір факторингу №290224-11 від 29.02.2024. На виконання умов зазначеного договору укладено реєстр №1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №17.08.2019-100002889 від 17.08.2019 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 . В свою чергу, позивачем 05.03.2024 року на фінансовий номер телефону відповідача було направлено смс з інформуванням останнього про відступлення права вимоги. Отже, станом на дату подання позову, позивач є єдиним та належним кредитором за кредитним договором №17.08.2019-100002889 від 17.08.2019 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 . Окрім цього, між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем 17.08.2019 року було укладено кредитний договір (оферти) №17.08.2019-100002889, шляхом підписання заявки. Відповідно до умов даного договору, позичальнику було надано кредит у розмірі 8000,00 грн. Кредитором виконано свої зобов`язання за договором в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку із чим станом на 16.12.2024 рік утворилась заборгованість у розмірі 14240,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 8000,00 грн. та за відсотками 2240,00 грн., а також штраф у розмірі 4000,00 грн, чим порушуються права та інтереси позивача, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 24.06.2025 року відкрито провадження у вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання.

В прохальній частині позову представник позивача просить розгляд справи проводити без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчать поштові документи та матеріали справи, причину неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву, який би відповідав вимогам статті 178 ЦПК України, чи будь-яких письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів, заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову, до суду не надав. Також виклик відповідача здійснювався через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, причини неявки визнані судом неповажними, і тому неявка відповідача не може бути перешкодою для заочного розгляду судом справи, що відповідає положенням частини 1 статті 280 ЦПК України.

Відповідно до статті 280 ЦПК України, якщо відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням вказаної статті.

Суд, дослідивши доводи позивача, викладені у позові, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 17.08.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №17.08.2019-100002889.

ОСОБА_1 подав заявку до кредитного договору №17.08.2019-100002889, а Товариством підтверджено дану заявку до кредитного договору №17.08.2019-100002889 на наступних умовах: сума кредиту 8000,00 грн.; строк користування кредитом 14 календарних днів з дати отриманння; проценти 2240,00 грн., що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); графік платежів сума кредиту 8000,00 грн. та проценти 2240,00 грн. сплачуються до 30.08.2019 включно; усі терміни, не визначені цією заявкою, мають значення, надане у пропозиції про укладення кредитного договору (оферті).

29.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» укладено Договір факторингу №290224-11.

Відповідно до переліку №1 до договору факторингу №290224-11 від 29.02.2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №17.08.2019-100002889 від 17.08.2019 року на загальну суму 14240,00 грн., із яких: 8000,00 грн. основна сума боргу, 2240,00 грн. проценти, 4000,00 грн. штраф.

Відповідно до довідки про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором №17.08.2019-100002889 від 17.08.2019 року, ОСОБА_1 має заборгованість 14240,00 грн., із яких: 8000,00 грн. тіло кредиту, 22400,00 грн. відсотки, 4000,00 грн. штраф.

На підтвердження наявності заборгованості відповідача представник позивача склав розрахунок заборгованості.

Відповідно до частини 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами частини 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з вимогами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Згідно з вимогами пункту 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність Банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У рішенні від 11.07.2013року№7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 4 статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами частини 1,2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 14240,00 грн. суми заборгованості за наданим кредитом, однак матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.

Так зазначаючи, що заборгованість відповідача утворилася саме за кредитним договором №17.08.2019-100002889від 17.08.2019 року, проте позивачемне надано до суду копію вказаного договору.

Зі змісту заявкидо кредитного договору №17.08.2019-100002889 від17.08.2019 року та підтвердженням заявкидо кредитного договору №17.08.2019-100002889 вбачається, що вони є невід`ємною частиною кредитного договору.

При цьому сам договір матеріали справи не містять.

Окрім цього, матеріали справи не містять доказів надання відповідачу кредитних коштів за вказаним договором за зазначеним ним реквізитами, а саме факту перерахування зазначених коштів, а також не надано виписки з карткового рахунку відповідача.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.

Крім того, відповідно до частини 5статті 177 ЦПК Українипозивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Таким чином позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін.

Проте в супереч вимог статті 12, 81 ЦПК України позивач не надав суду належних та допустимих доказів надання відповідачу кредитних коштів за вказаними договорами за зазначеними ним реквізитами.

За вказаних обставин, у зв`язку з не доведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів, а отже і обставин видачі кредитних коштів, з метою доведення виконання умов договору про споживчий кредит, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно частиною 1 статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог суд відмовляє повністю, судовий збір, сплачений позивачем при подані позову, розподілу не підлягає та повністю покладається на позивача, а також не підлягають розподілу витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 263-265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства зобмеженою відповідальністю«Новий колектор»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором відмовити.

Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: