Рішення № 132723795, 18.12.2025, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/1863/25

Провадження №2/485/835/25

РІШЕННЯ

іменем України

18 грудня 2025 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі

головуючої судді Бодрової О.П.,

за участю секретаря судового засідання Камінського Б.О.,

представника позивача Нижник В.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу №485/1863/25, провадження №2/485/835/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

установив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

У вересні 2025 року Товариство зобмеженою відповідальністю«Діджи Фінанс»(далі ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з вказаним позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 36520,00 грн за кредитним договором №104065273 від 30.06.2021.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30 червня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 104065273, відповідно до умов якого позикодавець надав відповідачу кредит шляхом перерахування коштів на його картковий рахунок у розмірі 8000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит в порядку та на умовах визначених цим договором. 30 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 09Т,відповідно до умов якогоТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором, укладеним з ОСОБА_1 . Відповідач умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів не виконала, внаслідок чого допустила заборгованість у розмірі 36520,00 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 8000,00 грн, заборгованості за відсотками 27000,00 грн, заборгованості за комісійними винагородами 1520,00 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 36520,00грн та понесені судові витрати.

06 жовтня 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній зазначив, що відповідачка дійсно здійснила укладання кредитного договору та отримала кредитні кошти у розмірі 8000,00 грн. Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення, які надав позивач до позову відсотки, які нараховані за ставкою 2.50 відсотків у відповідності до пункту договору 1.5.2. в розмірі 3000 грн, відповідач визнає. Нарахування відсотків згідно п.п.1.6, 2.3.1.2 договору за період 16.07.2025 по 13.09.2021 за ставкою 5.00 відсотків в сумі 24 000 грн, не визнає, оскільки відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, - задоволенню не підлягають. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 24 000 грн, є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, адже тіло кредиту становить лише 8000 гривень. Разом з тим, щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача процентів звертаємо суд до уваги, що відповідно до пункту 5 частини 3статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Щодо пролонгації строку кредитування, як зазначено в договорі № 104065273 Пролонгація на стандартних (базових) умовах без узгодження нової орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, оскільки у випадку пролонгації первісний кредитор повинен був при укладенні кредитного договору зазначити всі припущення щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, так як дана вимога передбачена п. 9 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Однак, жодних інших припущень щодо цих величин, ніж ті, які зазначені в пунктах кредитного договору, останній не містить, у зв`язку з цим, враховуючи вимоги ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови кредитного договору, що встановлюють можливість пролонгації, є нікчемними, оскільки при пролонгації збільшиться розмір орієнтовної реальної річної процентної. Умови договору про споживчий кредит № 104065273 щодо сплати комісії, пов`язаної з наданням кредиту, є нікчемними тому вимога позивача в частині стягненні 1520 грн, комісії незаконна /а.с.76-88/.

06 жовтня 2025 року від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу. На думку Відповідача судові витрати Позивача на правову є необґрунтованими та не співмірними ціні позову, предметом спору є стягнення заборгованості за споживчим кредитом за незначною сумою, складністю справи дана справа є типовою і малозначною, часом та обсягом роботи, Позивач є фінансовою компанією, яка нерідко використовує судовий порядок для стягнення заборгованості, поданий позов про стягнення боргу з Відповідача не є індивідуальним. У відповідача крім даного позову де він виступає відповідачем, ще наявні інші боргові зобов`язання, що створює додатковий фінансовий тягар. У Відповідача також на утриманні перебуває двоє малолітніх дітей і стягнення витрат на правничу допомогу не повинно перетворюватись у спосіб збагачення за рахунок Відповідача. Тому Відповідач як особа яка отримує невелику заробітну плату, нерухомого та рухомого майна не має щоб отримувати якийсь додатковий дохід від оренди майна вважає заявлену Позивачем суму витрат за декілька годин роботи адвоката несправедливою і такою, що створює надмірний індивідуальний тягар. У зв`язку з наведеним, просили зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 2500 грн /а.с.65-75/.

13 жовтня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, за яким останній просив відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу, позовну заяву задовольнити у повному обсязі. Зазначає, що відповідачем не заперечується факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. Визнання обставин за укладенням Кредитного договору стороною Відповідача звільняє Позивача від їх доведення перед судом. Звернув увагу суду на те, що орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми кредиту та загальних витрат, дорівнює 12520 грн. Вказані показники розраховані за умови, що Позичальник отримає кошти в день укладення договору, строк кредитування не зміниться, а обидві сторони виконають свої зобов`язання у строки, визначені договором, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в зазначений термін. Позичальник розуміє і погоджується, що ці показники не оновлюватимуться у разі продовження строку кредитування, часткового дострокового погашення чи прострочення виконання зобов`язань. Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21). Окрім того, відповідач порушила умови Договору про споживчий кредит № 104065273 від 30.06.2021, кредит вчасно не повернула, а тому за умовами п. 2.3.1.2. Кредитного договору, відбулася автопролонгація, яка не може перевищувати 60 днів. ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» вважає, що надані докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження законності та обґрунтованості позовних вимог ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» /а.с.90-98/.

Інші процесуальні дії у справі

Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2025 року відкрила провадження у справі, постановила розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити. Суду пояснив, що між первісним кредитором та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на суму 8000,00 грн, строком на 15 днів. Згідно вказаного договору передбачено нарахування комісії за надання кредиту одноразово. Сторони погодили нарахування відсотків в межах строку кредитування за ставкою 2,5%. На підставі п.2.3.1.2 договору, строк кредитного договору може бути збільшений на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами. До 15.07.2021 відповідачка тіло кредиту не погасила, таким чином відбулася автопролонгація, відсотки нараховувалися за ставкою 5%. У зв`язку з наведеним, зазначила, що сторони кредитного договору були повністю обізнані з його умовами, договір підписано.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином та своєчасно, представник відповідача у поданому 06.10.2025 відзиві просив про розгляд справи у їх відсутності.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до змісту ч. 1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Суд встановив, що 30 червня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит № 104065273, а також підписано анкету-заяву на кредит №104065273, Паспорт споживчого кредиту, які є частиною кредитного договору /а.с.10, 15-20/.

Згідно договору про споживчий кредит №104065273 від 30.06.2021, укладеного в електронній формі між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник), кредитор зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 8000,00 грн, строком на 15 днів, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Умовами договору передбачено, що кредит надається на споживчі потреби, строком на 15 днів з 30.06.2021 по 15.07.2021 зі сплатою процентів за ставкою 2,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та за ставкою 5% (базова процентна ставка) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2, 1.6 Договору кредиту).

Згідно п.1.5.1. комісія за надання кредиту - 1520,00 грн, яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово.

Положеннями п. 2.3 Договору кредиту передбачено умови пролонгації строку кредитування.

Згідно з пунктом 2.3.1.2 договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою.

30.06.2021 ТОВ «МІЛОАН» перерахувало грошові кошти в сумі 8000,00 грн на банківську карту ОСОБА_1 , що підтверджено платіжним дорученням №29362315 /а.с.32/.

Зазначений договір підписано електронним підписом відповідача, який відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, що підтверджує факт погодження відповідачем умов кредитування.

30 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 09Т, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передав (відступив) ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняв належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників /а.с.21-27/.

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №09Т від 30 вересня 2021 року, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 104065273 від 30 червня 2021 року в сумі 36520 грн, з яких: 8000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 27000,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 1520,00 грн сума заборгованості за комісією /а.с.12/.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконала, після відступлення права грошової вимоги платежів для погашення існуючої заборгованості не здійснювала /а.с.13/.

25 липня 2025 року позивач направляв на адресу відповідача вимогу про дострокове повернення кредиту /а.с.34/, яку залишено без виконання.

Норми права використані судом

Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті526 ЦК України). Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов`язань.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови ( пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Правовідносини, які виникли між сторонами по справі, регулюються нормамиЦК України, Закону України «Про споживчий кредит»,Закону України «Про електронну комерцію»,Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Частиною 1 ст. 626ЦК Українивизначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Відповідно до ч. 2ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно із ч. 1, 2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Згідностатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 12 ч.1 ст.3Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що одноразовий Ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно дост. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).

При цьому, на виконання вимог ч.1ст. 638 ЦК Українисторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв`язку з чим він в силу положеньст. 629 ЦК Україниє обов`язковим для виконання сторонами.

Із вказаних норм права та із аналізу письмових доказів вказаної цивільної справи можна дійти висновку, що сторони погодили умови кредитування.

Кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_3 був укладений в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що відповідає вимогамЗакону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»,Закону України «Про електронну комерцію»,Закону України «Про захист прав споживачів»та не суперечить приписам ч.1 ст.205, ст.6,207,627-628, ч. 2 ст.639 ЦК України.

Щодо стягнення нарахованих процентів за користування кредитними коштами

З умов кредитного договору вбачається, що сторони домовились, що кредит надається строком на 15 днів з 30.06.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 15.07.2021 (пункти 1.3, 1.4 Договору).

Згідно пункту 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 8000 грн.

Разом з цим, пунктом 1.5 Договору передбачено, що загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту), складають 4520,00 грн в грошовому виразі та 5,409,714.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у пунктах 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 12520,00 гривень.

Проценти за користування кредитом: 3000,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2 Договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6 Договору).

Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього Договору (пункт 1.7).

Згідно із частиною1статті1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

За змістом частини2статті1056-1 ЦК Українирозмір процентів та порядок їх сплати визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини1статті1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом 3000,00 грн, які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Також згідно п. 1.6. Договору базова процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

При цьому, умови та особливості застосовування типу процентної ставки визначені окремо у п. п. 2.2., 2.3.

В силу частиничетвертоїстатті263 ЦПК УкраїниПри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що проценти відповідно до статті1048 ЦК Українисплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиноюдругоюстатті1050 ЦК України( постанови від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа № 202/4494/16-ц).

Згідно пункту 2.3.1.2. Договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6. Договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Отже, умовами договору передбачено збільшення строку кредитування, зокрема, користування кредитним коштами позичальником після сплину раніше визначеного строку кредитування при наявності заборгованості, який не може перевищувати 60 днів (стандартні базові умови) (п.2.3.1.2. Договору).

Разом з тим, розділом 4 Договору передбачено відповідальність сторін.

У разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч.2ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця (пункт 4.2).

Отже, наведене свідчить про те, що сторони в договорі встановили нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі - 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом за період після закінчення строку кредитування.

Вказане узгоджується з висновком, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16.

Оскільки відповідачка 15.07.2021 кредит в сумі 8000 грн не повернула, а продовжувала користуватися кредитним коштами, то ТОВ «Мілоан» відповідно до умов п. 2.3.1.2. Договору нарахувало проценти за користування кредитом за ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом за 60 днів, а також як міри відповідальності у розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України, тобто за період з 16.07.2021 по 13.09.2021 (як просив позивач), та навів відповідно у розрахунку /а.с.13/, і таке нарахування відповідає вимогам вищенаведених нормЦК Українита умовам Договору, а відтак спростовує доводи відповідача про незаконність нарахування відсотків.

Щодо доводів про несправедливість відсотків у розумінніст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», то таке посилання є помилковими, оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст.1048,1054,1056-1 ЦК України, умовами кредитного договору та не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розуміння п.5 ч.3ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Слід зазначити, щостаттею 18 Закону України «Про захист прав споживачів»встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті.

Відповідно до п.5 ч.3ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів»визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак, дана норма стосується щодо вимог про нарахування неустойки (пені, штрафу) яку позивач не нараховував та не заявляв таких вимог у позові.

Щодо комісії

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.

Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі.

Надання кредиту передбачено умовами договору, а саме пунктом 1.5.1., ця комісія є разовим платежем, її нарахування не суперечитьстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування», з її нарахуванням погодилася відповідачка, підписавши умови договору, тому комісія підлягає до стягнення.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас із змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмірвитрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач просить стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що 05 травня 2025 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладений договір про надання правової допомоги №42649746, предметом якого є надання клієнту юридичної допомоги. Окрім того, 29 липня 2025 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №104065273 до Договору №42649746 про надання правової допомоги від 05 травня 2025 року /а.с.28-31/.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір № 42649746 про надання правової допомоги від 05 травня 2025 року укладеного між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 /а.с.28-30/, додаткову угоду №104065273 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 05 травня 2025 року, укладену 29 липня 2025 року /а.с.31/, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Міньковської А.В. /а.с.44/, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Міньковською А.В., необхідних для надання правничої допомоги (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості /а.с.14/, акт №104065273 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послу) від 29 липня 2025 року на суму 5000,00 грн /а.с.9/.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідачка заперечуючи проти задоволення стягнення витрат у розмірі 5000 грн надала заяву про зменшення судових витрат, в якій зазначає про співмірність наданої професійної правничої допомоги зі складністю справи, а також про скрутне матеріальне становище.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи та заперечення відповідача про розмір витрат на правничу допомогу, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, слід зазначити, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Отже, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 3000 грн.

Щодо судових витрат

Частиною 1 ст. 141ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи вищенаведене, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача в розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, ст.530,625, 1048 ЦК України, керуючись ст. 4, 13, 81, 133, 137,141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Діджи Фінанс»заборгованість за кредитним договором від 30.06.2021 №104065273 у розмірі 36520,00 (тридцять шість тисяч п`ятсот двадцять гривень) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Діджи Фінанс»судові витрати у загальному розмірі 5422,40 (п`ять тисяч чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) грн, які складаються з: сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень.

У решті витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18 грудня 2025 року.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження юридичної особи: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя О.П.Бодрова