Рішення № 132722206, 18.12.2025, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/2226/24

Провадження № 2/615/64/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2025 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

за участю помічника судді Партоли О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 615/2226/24

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Валківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3

про визнання батьківства, стягнення аліментів,

за участю учасників судового процесу:

третьої особи ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст (виклад) позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2 ), у якому просить:

- визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- внести зміни до актового запису про народження дитини № 20, складеного 17 квітня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Валківського районного управління юстиції Харківської області Україна про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка навчається від дня пред`явлення даного позову і до припинення навчання ОСОБА_3 , але не довше ніж до досягнення нею 23 років.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона наприкінці 2005 року познайомилась з відповідачем та через деякий час вони почали проживати разом. У 2007 році у них народилась донька ОСОБА_3 . Відповідач визнавав себе батьком дитини, при реєстрації народження хотів зазначити себе батьком, однак після народження їх доньки цього не зробив, у зв`язку з чим відомості про батька у свідоцтві про народження дитини були внесені на підставі ч. 1 ст. 135 СК України. Відповідач приймав безпосередню участь у вихованні дитини, відвідував святкові дні у школі, коли навчалася там донька, проводили спільний час, були на морі за участю доньки, тощо. Після того, як між сторонами були припинені стосунки, відповідач перестав спілкуватись з донькою. Донька проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. На теперішній час ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання у Навчально-науковому інституті економіки і управління Національного університету харчових технологій, відповідно потребує матеріальної допомоги.

Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.

Заяви по суті справи від сторін не надходили.

Аргументи (позиції) учасників справи.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явились. Позивачем подано заяву, у якій вона позов підтримала та просила задовольнити та проводити розгляд справи без її участі. Також зазначила, що у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки на адресу реєстрації його місця проживання, яка була повернута на адресу суду із зазначенням на конверті «адресат відсутній за вказаною адресою». Про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні позов підтрималата просила задовольнити.

Представник третьої особи Валківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився. Подав до суду заяву, у якій просить проводити розгляд справи за відсутності представника Валківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Рух справи.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 12 грудня 2024 року позов залишено без руху.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 19 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 25 березня 2025 року задоволено клопотання представника позивача. Призначено у справі судово-біологічну (молекулярно-генетичну) експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Провадження по справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 24 липня 2025 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 04 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_3 , батьками якої у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 12).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України № 00054472540 від 30 жовтня 2025 року, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 про що 17 квітня 2007 року складено актовий запис № 20, матір`ю зазначено ОСОБА_1 , а відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 СК України (а.с. 214).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 27 листопада 2024 року, з 20 грудня 2017 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 20 червня 2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20 грудня 2017 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12 зворот).

Допитна у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_1 надала пояснення, що наприкінці 2005 року вона познайомилась з ОСОБА_2 та вони почали зустрічатись. У 2006 році вони почали проживати разом та вона завагітніла. На восьмому місяці вагітності вони посварились та вона пішла проживати до своїх батьків. Після того як вона народила, з пологового будинку, її забирав відповідач, вони помирились та почали знову проживати разом. Через декілька місяців вони знову розійшлись. Після цього вони ще намагались разом проживати, однак розійшлись. Відповідач цікавився дитиною, останній раз у 2013 році.

Допитана усудовому засіданніу якостісвідка ОСОБА_3 надала пояснення, що відповідач є її біологічним батьком, який з 2013 року з нею не спілкується, матеріальної допомоги не надає. До 2013 року відповідач спілкувався з нею та постійно називав її донечкою, жодного разу не було щоб він звертався до неї по імені. На даний час вона є студенткою 2 курсу Навчально-наукового інституту економіки і управління Національного університету харчови технологій, де навчається на контракті за денною формою. Утриманням її займається її мати. Також, зазначила, що вона бажає встановити батьківство.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_5 надала пояснення, що вона знайома з позивачем приблизно з 2009 року, вони разом гуляли з дітьми. На момент їх знайомства позивач та відповідач разом не проживали. Потім вона бачила, як вони знову зійшлись, відповідач гуляв з дитиною, донькою позивача. У подальшому ольга розійшлась з ОСОБА_6 . Вона була свідком як відповідач передавав грошові кошти позивачу на утримання дитини.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 надала пояснення, що вона знає позивача з 2010 року. Почали спілкуватись з ОСОБА_8 коли її донька ОСОБА_9 була ще зовсім маленькою. На той час ОСОБА_8 мешкала з ОСОБА_6 , вони проходили до неї в гості. ОСОБА_6 називав ОСОБА_9 донькою.

10 серпня 2024 року між Національним університетом харчових технологій та ОСОБА_3 і її представником ОСОБА_1 укладено договір № 103-МНд24Б про навчання у Національному Університеті харчових технологій, відповідно до якого заклад бере на себе зобов`язання зарахувати вступника ОСОБА_3 на навчання на 1 курс та здійснити підготовку вступника за денною формою здобуття освіти за освітньою програмою менеджмент для здобуття ступеня вищої освіти бакалавр. Освітня програма є акредитованою строком до 01 липня 2028 року (а.с. 18-19).

16 серпня 2024 року між ОСОБА_1 (замовник) та Національним університетом харчових технологій (виконавець, Університет) укладено договір № 003-МНд24Б, предметом якого є фінансові зобов`язання замовника щодо оплати платної освітньої послуги, що надається здобувачу ОСОБА_3 Університетом (а.с. 15-16).

Згідно розділу 3 договору № 003-МНд24Б, загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання на момент укладення договору становить 138000,00 грн. Вартість платної освітньої послуги за 2024-2025 навчальні роки становить 34500,00 грн. Вартість платної освітньої послуги за 2025-2026 навчальні роки становить 34500,00 грн. Вартість платної освітньої послуги за 2026-2027 навчальні роки становить 34500,00 грн.

Відповідно до довідки Навчально-наукового інституту економіки і управління Національного університету Харчових технологій № 99/990 від 17 вересня 2024 року, ОСОБА_3 є здобувачем 1 курсу ОС «Бакалавр» за денною формою навчання, спеціальність 173 «Менеджмент. Навчається за кошти фізичної особи. Термін навчання з 01 вересня 2024 року по 30 червня 2028 року (а.с. 233).

З довідки Навчально-наукового інституту економіки і управління Національного університету Харчових технологій № 99/1348 від 03 вересня 2025 року, ОСОБА_3 є здобувачем 2 курсу ОС «Бакалавр» за денною формою навчання, спеціальність 173 «Менеджмент. Навчається за кошти фізичної особи. Термін навчання з 01 вересня 2024 року по 30 червня 2028 року (а.с. 174).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

У відповідності до ст. 125 Сімейного кодексу України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно ст. 128 Сімейного кодексу України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає особливостей предмету доказування у цій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення ЄСПЛ у справі «Калачова проти Росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05, § 34).

Верховний Суд у постановах від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23) виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Отже, висновок генетичної експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства.

Згідно із частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 25 березня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про призначення по справі судово-біологічної (молекулярно-генетичної) експертизи.

Призначено у справі судово-біологічну (молекулярно-генетичну) експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

На вирішення експерта поставлено наступне питання:

- чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Роз`яснено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що у відповідності до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

08 травня 2025 року на адресу суду надійшло клопотання судового експерта № СЕ-19/121-25/9766-БД від 24 квітня 2025 року, про надання зразків біологічного матеріалу (кров або слина) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрані фахівцями бюро СМЕ або про направлення вищезазначених осіб разом для відбору експериментальних зразків до відділу 20 травня 2025 року (резервна дата 29 травня 2025 року) (а.с. 130).

24 липня 2025 року на адресу суду надійшло повідомлення судового експерта № СЕ-19/121-25/9766-БД від 17 червня 2025 року, про неможливість проведення експертизи. У повідомленні зазначено, що 20 травня 2025 року та 29 травня 2025 року для відбору порівняльних зразків до Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в тому числі ОСОБА_2 не з`явився. Станом на 17 червня 2025 року зразки біологічного матеріалу до центру не надходили (а.с. 140).

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також, яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Зазначена норма процесуального права є імперативною щодо правових наслідків ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі. Законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо провести експертизу для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту, для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 686/3582/16-ц (провадження № 61-6484св22)та інших.

Судова практика з указаного процесуального питання щодо застосування статті 109 ЦПК України є сталою та незмінною.

Судовим розглядом встановлено, що у справі була призначена судово-біологічна (молекулярно-генетична) експертиза, при цьому відповідач ОСОБА_2 двічі не з`являвся до Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для відбору експериментальних зразків.

За таких обставин, суд вважає, що наявні підстави для застосування наслідків ухилення відповідача від участі у проведенні судової молекулярно-генетичної експертизи, передбачених статтею 109 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, показання свідків, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також внесення змін до актового запису про народження дитини № 20, складеного 17 квітня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Валківського районного управління юстиції Харківської області Україна про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 , підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка навчається від дня пред`явлення даного позову і до припинення навчання ОСОБА_3 , але не довше ніж до досягнення нею 23 років.

Згідно ст. 198 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Із змісту позовної заяви вбачається, що вказана позовна вимога пов`язана саме із стягнення з відповідача аліментів на утримання ОСОБА_3 , яка продовжує навчання відповідно до ст. 199 СК України.

Посилань та доводів того, що вказані позовні вимоги в тому числі стосуються додаткових витрат на дитуну, що передбачені ст. 185 СК України, позовна заява не містить.

Станом на дату пред`явлення даного позову, 04 грудня 2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилось 17 років, а ІНФОРМАЦІЯ_5 останній виповнилось 18 років.

Отже, саме з 09 квітня 2025 року у позивача виникло право на аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.

Відповідно до ст. 200 Сімейного кодексу України встановлено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Положеннями статті 201 Сімейного кодексу України встановлено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз ст.ст. 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

СК України ґрунтується на принципі рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Тож стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) зробив висновок про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 є здобувачем вищої освіти 2 курсу ОС «Бакалавр» Навчально-наукового інституту економіки і управління Національного університету харчових технологій, денної форми навчання. Термін навчання з 01 вересня 2024 року по 30 червня 2028 року. Навчається за кошти фізичної особи.

З урахуванням системного аналізу вказаних норм та матеріалів справи суд зазначає, що повнолітня ОСОБА_3 є здобувачем вищої освіти 2 курсу ОС «Бакалавр» Навчально-наукового інституту економіки і управління Національного університету харчових технологій, денної форми навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, а тому позовні вимоги про стягнення аліментів підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з 09 квітня 2007 року і до припинення навчання ОСОБА_3 , але не довше ніж до досягнення нею 23 років.

Що стосується вимоги про стягнення аліментів у розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд зазначає наступне.

У статті 182 Сімейного кодексу України визначені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.

Також у вказаній статті зазначено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У статті 200 Сімейного кодекс України визначено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Отже, суд при вирішенні питання визначення розміру аліментів на повнолітню дитину враховує саме обставини, визначені статтею 182 Сімейного кодексу України, при цьому мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, що зазначений у вказаній статті стосується виключно розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

З огляду на те, що позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки, яка продовжує навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років, вимога про стягнення аліментів у розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Одночасно, суд роз`яснює сторонам, що відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Згідно зі ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми виплати за один місяць.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем пред`явленно в тому числі позовні вимоги про визнання батьківства, за які сплачено судовий збір у загальному розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанціями від 03 грудня 2024 року та від 25 листопада 2024 року (а.с. 7 зворот 8).

З огляду на те, що позов в частині визнання батьківства задоволений, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи, що позивач згідно Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за пред`явлення позовної вимоги про стягнення аліментів, судовий збір у розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 268, 273, 280-284, 289, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Валківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 про визнання батьківства, стягнення аліментів задовольнити частково.

Визнати, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась у м. Валки Валківського району Харківської області.

Внести зміни до актового запису № 20, складеного 17 квітня 2007 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Валківського районного управління юстиції у Харківській області, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказавши батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з 09 квітня 2007 року і до припинення навчання ОСОБА_3 , але не довше ніж до досягнення нею 23 років.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа Валківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ: 41403953, місцезнаходження: Харківська область, м. Валки, просп. Героїв Чорнобиля, 2.

Третя особа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 18 грудня 2025 року.

Суддя А.О. Логвінов