Вирок № 132721851, 18.12.2025, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1511/25

Провадження № 1-кп/355/158/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2025 р. селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

- секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

- прокурора ОСОБА_3 ,

- обвинуваченого ОСОБА_4 ,

- захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка кримінальне провадження №12025116080000121, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 липня 2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, військовослужбовець військової служби за контрактом, яку проходить на посаді гранатометника 1 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не має на утриманні малолітніх дітей, не депутат, не інвалід, раніше судимий: 16.10.2018 засуджений Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років; 22.08.2022 засуджений Вінницьким районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст.185, ч. 3 ст. 186 КК України, з урахуванням ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 6 місяців; 20.09.2024 засуджений Вінницьким районним судом Вінницької області за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років. На підставі ст. 81-1 КК України ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 21.01.2025 умовно-достроково звільнений від відбування покарання для проходження військової служби з невідбутою частиною покарання 6 років 3 місяці 25 днів;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем військової служби за контрактом, яку проходить на посаді гранатометника 1 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

У невстановлений досудовим розслідування час, але не пізніше 17 годині 26 хвилин 10 липня 2025 року, ОСОБА_4 , перебуваючи неподалік залізничної станції «Коржі» у селі Коржі, Броварського району, Київської області, помітив раніше незнайому йому ОСОБА_6 , яка рухалась вздовж залізничних колій направляючись до залізничної станції. У цей момент у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я відносно ОСОБА_6 .

У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, в умовах воєнного стану, 10 липня 2025 року близько 17 годині 26 хвилин, більш точного часу під час досудового розслідування не встановлено, неподалік залізничної станції «Коржі» у селі Коржі, Броварського району, Київської області, переслідуючи корисливий мотив, маючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_6 позаду та здійснив напад на останню, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, а саме: наніс електричним приладом (шокером) електричний розряд в область шиї, після чого обхопивши плечі ОСОБА_6 поштовхом повалив її на землю та почав тягти у лісосмугу, внаслідок зазначених дій ОСОБА_6 через напад ОСОБА_4 втратила рівновагу та впала на землю, отримавши тілесні ушкодження, що спричинили фізичний біль.

У цей момент, продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_4 висловив вимогу до ОСОБА_6 віддати йому цінне майно, яке остання мала при собі. У відповідь на повідомлення ОСОБА_6 про відсутність цінностей, ОСОБА_4 продовжив застосовувати фізичний вплив, а саме: почав тягнути ОСОБА_6 , яка на той момент перебувала у горизонтальному положенні, лежачи на землі, у результаті таких дій потерпіла впала зі схилу та отримала тілесні ушкодження, що спричинили фізичний біль.

У подальшому, продовжуючи реалізацію свого кримінального протиправного умислу ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_6 , яка лежала на землі, дістав з кишені ніж, який був заздалегідь підготовлений для вчинення злочину, та направив на ОСОБА_6 , погрожуючи таким чином останній нанесенням тілесних ушкоджень, небезпечних для її життя, відібрав мобільний телефон марки «РОСО», моделі «Х3 PRO», кольору «Phantom Black», об`ємом пам`яті на 128 Gb. IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , вартістю 3 991 гривень 17 копійок, який знаходився в кишені потерпілої, а також ривком відібрав рюкзак з особистими речами і документами, що не представляють матеріальної цінності для потерпілої, а також грошовими коштами на загальну суму 1500 гривень, які належали потерпілій ОСОБА_6 .

Після чого, ОСОБА_4 залишив місце вчинення кримінального правопорушення разом з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 майнової шкоди у розмірі 5 491,17 гривень.

Разом з цим, у результаті протиправних дій ОСОБА_4 відносно потерпілої ОСОБА_6 , останній були спричинені тілесні ушкодження у вигляді; - перелому таранної кістки, надриву задньої та передньої великогомілково-таранних зв`язок, які належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості; - садна навколоротової ділянки, три садна по задній поверхні нижньої третини шиї ліворуч, трьох синців по передній поверхні нижньої третини лівого променево-зап`ясткового суглобу, синця по внутрішній поверхні верхньої третини лівого передпліччя з подряпиною на його тлі та за його межами, двох синців по внутрішній поверхні середньої та нижньої третин лівого плеча, синця по задній поверхні середньої третини лівого плеча, садна на спині ліворуч в проекції 1-го лівого ребра по паравертебральній лінії, синця правого плечового суглоба, синця по переднє-внутрішній поверхні середньої третини правого плеча, синця по внутрішній поверхні нижньої третини правого плеча, шістьох подряпин по передній поверхні середьої та нижньої третин правого передпліччя, синця по заднє-внутрішній поверхні верхньої третини правого плеча, подряпини по задній поверхні нижньої третини правого плеча, синця по зовнішній поверхні середньої третини лівого стегна, які належать до легких тілесних ушкоджень.

2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Суд дійшов висновку щодо доведеності обвинувачення, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи докази відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, зважаючи на таке.

Так, будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України визнав повністю, кваліфікацію своїх дій не оспорював, надав показання, а саме те, що він дійсно є військовослужбовцем військової служби за контрактом.

Влітку 2025року він, ОСОБА_4 , перебував неподалік залізничної станції у селі Коржі Броварського району Київської області, де побачив раніше незнайому йому дівчину, як потім виявилось, ОСОБА_6 .

ОСОБА_4 вирішив заволодіти майном означеної особи. Із застосуванням насильства він вимагав від потерпілої віддати йому цінне майно, що було у потерпілої. Отримавши відмову, ОСОБА_4 відібрав у потерпілої мобільний телефон, відібрав рюкзак з особистими речами і документами, а також заволодів грошовими коштами потерпілої на загальну суму 1000-1500 гривень.

Нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 не заперечив.

Шкоду потерпілій не відшкодував.

У зв`язку із отриманням поранення під час військової служби, ОСОБА_4 детально не пам`ятає всіх обставин вчинення кримінального правопорушення; у судовому засідання свою вину визнав у повному обсязі.

Відтак, суд констатує, що обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, які за змістом аналогічні обставинам, що зазначені в обвинувальному акті.

Також, крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувачений ОСОБА_4 просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення цього кримінального правопорушення (злочину), оскільки обвинувачений повністю погоджується із встановленими обставинами.

Показання обвинуваченого, надані в судовому засіданні, є послідовними та логічними, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності погодження з ними та істинності позиції обвинуваченого.

Прокурор під час судового розгляду просив обмежитись допитом обвинуваченого і дослідженням документів, що характеризують його особу, документів, що стосуються заходів забезпечення кримінального провадження, відповідно до вимог статті 349 КПК України визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Відтак, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, з огляду на що суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

3. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох визначальних обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України.

За таких обставин, відповідно до положень Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи показання обвинуваченого з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає доведеним пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення і кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого особою, яка раніше вчинила розбій, в умовах воєнного стану.

Підстав, відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.

4. Обставини, які пом`якшують та/або обтяжують покарання.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України - вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів; вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

5. Мотиви призначення покарання.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно дост. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином; особу ОСОБА_4 та його вік (32 роки); соціальне положення (одружений; має зареєстроване та постійне місце проживання, працездатний); стан здоров`я (особа осудна, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, інвалідності чи тяжких захворювань не має); те, що ОСОБА_4 раніше судимий; поведінку обвинуваченого (напад з метою заволодіння майном, завдання потерпілій тілесних ушкоджень середнього та легкого ступеня тяжкості, залишення потерпілої); характеристики обвинуваченого (службова характеристика від 16.07.2025), відсутність обставин, що пом`якшують покарання, наявність обставини, що обтяжують покарання (вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів; вчинення злочину з використанням умов воєнного стану).

З огляду на вищевикладене, суд бере до уваги обставини вчиненого кримінального правопорушення, враховує відомості про особу обвинуваченого (характеризується посередньо, є діючим військовослужбовцем, дані відносно проходження військової служби. Разом з тим, суд враховує і те, що ОСОБА_4 одружений), позицію сторін у судових дебатах щодо призначення обвинуваченому покарання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання в межах санкцій ч. 4 ст. 185 КК України. Також при призначенні покарання, з огляду на ту обставину, що ОСОБА_4 покарання за попереднім вироком у виді позбавлення волі не відбув, остаточне покарання має бути призначено із застосуванням ст. 71 КК України.

Відповідно до ч. 1ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком (сукупністю вироків).

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК України.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 25 означеної постанови Пленуму Верховного Суду України, за сукупністю вироків (ст. 71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. При застосуванні правил ст. 71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Призначаючи покарання за кількома вироками, суд повинен визначити вид і розмір основного й додаткового покарань за знову вчинений злочин (злочини), а потім повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням наст. 71 КК України.

При визначенні покарання за правилами ст. 71 КК України до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку. Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати, зокрема, покарання, від відбування якого особу звільнено з випробуванням.

З огляду на те, що за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 20.09.2024 невідбута ОСОБА_4 частина покарання складає 6 років 3 місяці 25 днів, остаточне покарання обвинуваченому необхідно призначити за правилами ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 20.09.2024.

Відтак, враховуючи все вищевикладене, суд доходить до переконання, що саме таке покарання та спосіб його виконання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень (злочинів, кримінальних проступків).

6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:

З метою забезпечення виконання вироку обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання за цим вироком ОСОБА_4 необхідно рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст.72КК України підлягає зарахуванню у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_4 з 22.07.2025 по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення, за один день позбавлення волі.

Цивільний позов не подано (відкликано потерпілою у цьому кримінальному провадженні).

Процесуальні витрати розподіляються відповідно до ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 124, 349, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років із конфіскацією всього майна.

На підставі ст. 71, 72 КК України до призначеного ОСОБА_4 покарання за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 20.09.2024 за ч. 4 ст. 186 КК України, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 8 (вісім) років 2 (двох) місяців позбавлення волі із конфіскацією всього майна.

Початок строку відбування покарання обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

У строк відбування покарання ОСОБА_4 зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 22 липня 2025 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення, за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання цим вироком законної сили.

Речові докази по справі рюкзак сірого кольору та телефон марки POCO Х3 PRO Phantom Black на 128 GB чорного кольору, які передані на відповідальне зберігання потерпілій відповідно до розписки від 16.07.2025, - повернути/залишити за належністю власниці, потерпілій ОСОБА_6 .

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати за проведення експертизи у розмірі 1782,80 грн (одна тисяча сімсот вісімдесят дві гривні 80 копійок) на рахунок UA138999980313080115000010742; Отримувач коштів ГУК у Київ.обл/Баришівська сел/24060300; Код отримувача Казначейство України (ЕАП); Код отримувача (ЄДРПОУ) 37955989; Код класифікації доходів бюджету 24060300; Назва платежу: «Інші надходження» за проведення експертизи по кримінальному провадженню.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обмеження права оскарження цього вироку визначені ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору, обвинуваченому.

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області ОСОБА_7