Рішення № 132717953, 17.12.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 грудня 2025 р. Справа № 120/4299/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

01.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.01.2025 № 905330142192 про відмову у переведенні та здійсненні нарахування і виплати позивачу з 19.11.2024 року пенсії державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу";

- зобов`язати Головне управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести та здійснити нарахування і виплату позивачу з 19.11.2024 року пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу" зарахувавши до стажу державної служби проходження військової служби з 31.10.1975 по 27.11.1978 роки, служби в УМВС України у Вінницькій області з 25.09.1984 по 10.02.1996 роки та періоди роботи в органах державної митної служби з 21.03.1996 по 24.12.2010 роки та з урахуванням довідок про складові заробітної плати від №712/-1/22-03/10/7453 від 12.11.2024 та №712-1/22-02/10/7491 від 12.11.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення від 09.01.2025 № 905330142192 про відмову у переведенні та здійсненні нарахування і виплати ОСОБА_1 з 19.11.2024 року пенсії державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу".

Ухвалою суду від 07.04.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: надання суду нової редакції позовної заяви із уточненим суб`єктним складом учасників спору (відповідача), до якого пред`явлені позовні вимоги, вказавши інформацію щодо такого, визначену в статті 160 КАС України.

У зазначений строк позивач вимоги вказаної ухвали виконав.

Ухвалою суду від 21.04.2025 року прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

01.05.2025 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подано відзив на позовну заяву, в якому остання заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що під час розгляду наданих документів, а саме трудової книжки НОМЕР_1 від 06.08.1982 встановлено, що Позивач ОСОБА_1 працював в митних органах з 21.03.1996 по 24.12.2010. Після 24.12.2010, в тому числі, станом на 01.01.2024 та після, на посадах, віднесених до категорій державних службовців, не працював.

Також вказує, що з 22.05.1996 позивач прийняв присягу державного службовця, будь-які відомості про встановлення за займаною посадою відповідного рангу державної служби відсутні, натомість наявні записи про присвоєння ОСОБА_1 персональних та спеціальних звань за займаними посадами в митних органах.

Тому, на думку відповідача, стаж роботи позивача на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, станом на 01.05.2016 відсутній, тому норми а ні п.10, а ні п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, не дотримуються

Щодо позовної вимоги позивача зобов`язати відповідача здійснити нарахування і виплату позивачу з 19.11.2024 пенсії державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу" зарахувавши до стажу державної служби проходження строкової військової служби з 31.10.1975 по 27.11.1978, служби в УМВС України у Вінницькій області з 25.09.2984 по 10.02.1996 та періоди роботи в органах державної митної служби з 21.03.1996 по 24.12.2010 та з урахуванням довідок про складові заробітної плати від №712/-1/22-03/10/7453 від 12.11.2024 та №712-1/22-02/10/7491 від 12.11.2024, представник відповідача вважає передчасним, так як рішення з цього питання не приймалось.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

06.05.2025 року представником Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що за принципом екстериторіальності заява позивача про перерахунок пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058 IV) на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Вказує, що за результатами вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 09.01.2025 № 905330142192 про відмову у переведенні та здійсненні нарахування і виплати ОСОБА_1 з 19.11.2024 року пенсії державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу".

На думку відповідача, пенсійний орган прийняв оскаржуване рішення правомірно.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

З 01.12.2010 року позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримував пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а з 01.03.2019 року його переведено на пенсію за віком відповідно до вказаного ж Закону.

19.11.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою щодо перерахунку пенсії у зв`язку з переходом з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058 IV) на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» (далі Закон № 889-VІІІ ).

До заяви додав наступні документи:

- паспорт громадянина України;

- довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру;

- трудова книжка;

- довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в органах, що привели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби від 12.11.2024 № 712-1/22-02/10/7454;

- довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 12.11.2024 № 712-1/22-02/10/7453.

За результатами розгляду заяви, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення від 09.01.2025 № 905330142192 відмовлено в перерахунку пенсії, а саме: про переведення на пенсію за віком Закону України «Про державну службу», з огляду на відсутність законних підстав.

Зокрема у рішенні зазначено, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 06.08.1982 встановлено, що Позивач ОСОБА_1 працював в митних органах з 21.03.1996 по 24.12.2010. Після 24.12.2010, в тому числі, станом на 01.01.2024 та після, на посадах, віднесених до категорій державних службовців, не працював.

З 22.05.1996 позивач прийняв присягу державного службовця, будь-які відомості про встановлення за займаною посадою відповідного рангу державної служби відсутні, натомість наявні записи про присвоєння ОСОБА_1 персональних та спеціальних звань за займаними посадами в митних органах.

З огляду на наступне, на думку відповідача, стаж роботи позивача на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, станом на 01.05.2016 відсутній, тому норми а ні п.10, а ні п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, не дотримуються.

Також у рішенні вказано, що за результатами розгляду матеріалів електронної пенсійної справи встановлено, що з 01.12.2010 року позивач отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723 та з 01.03.2019 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 за доцільністю.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців встановлені Законом України "Про державну службу".

01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закону № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Так, ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

До набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII - 01.05.2016, право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.

Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

З огляду на зміст зазначених норм чинного законодавства, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII - 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 р. за результатом розгляду зразкової справи № 822/524/18.

Судом встановлено, що спірним рішенням позивачу відмовлено у перерахунку пенсії (переведенні на інший вид пенсії) у зв`язку з відсутністю необхідного стражу роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців.

Разом з тим, як вже зазначено судом вище, відповідач приймаючи оскаржуване рішення встановив, що з 21.03.1996 по 24.12.2010 позивач працював на посадах Державної митної служби України. Разом з тим, такий стаж не зараховано до стажу державної служби з підстав присвоєння спеціального звання.

Надаючи правову оцінку такій позиції відповідача, суд зазначає наступне.

Статтею 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Згідно з пунктом 8 розділу ХІ Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

У постанові від 26.06.2018 Верховний Суд у справі № 735/939/17 у подібних правовідносинах вказав, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок №283.

Так, пунктом 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою КМУ від 3 травня 1994 р. №283 (постанова втратила чинність на підставі Постанови КМУ №229 (229-2016-п) від 25.03.2016) було регламентовано, що ним визначаються посади і органи, час роботи, в яких зараховуються до стажу державної служби.

Відповідно до п. 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу" (3723-12), а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Частиною 17 статті 37 Закону №3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України.

Так, стаття 154 Митного кодексу України №1970-ХІІ від 12.12.1991 передбачала, що службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи.

Статтею 430 Митного кодексу України №92-ІV від 11.07.2002 (який набрав чинності 01.01.2004) було визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України "Про державну службу". Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, які не є посадовими особами, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.

Частиною 1 статті 569 Митного кодексу України встановлено, що працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у ст. 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.

Відповідно до статті 573 Митного кодексу України посадовим особам органів доходів і зборів присвоюються такі спеціальні звання, як дійсний державний радник податкової та митної справи, державний радник податкової та митної справи І рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи І рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи І рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи. Спеціальні звання податкової та митної справи присвоюються довічно. Позбавлення спеціальних звань здійснюється виключно за вироком суду у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

За змістом положень статті 588 Митного кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Крім цього, частиною 2 статті 588 Митного кодексу України визначено, що пенсійне забезпечення працівників органів доходів і зборів, які не є посадовими особами, здійснюється на підставах та у порядку, встановлених законом.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що період роботи (служби) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому періоди проходження служби в митних органах повинні зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", були передбачені і Митними кодексами України від 11.07.2002 та від 12.12.1991, на що звернута увага у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 №591/6970/16-а.

Верховний Суд України сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року у справі № 21-275а13 вказано, що аналіз положень ст. 37 Закону №3723, Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723.

Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений і Верховним Судом у постанові від 03.07.2018 року (справа № 586/965/16-а) та від 18.03.2021 року (справа №500/5183/17).

Враховуючи викладене, зважаючи, що спірний у цій справі стаж набутий позивачем на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року, такий стаж роботи в митних органах з 21.03.1996 по 24.12.2010 роки підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Щодо зарахування позивачу до стажу державної служби періоду 31.10.1975 по 27.11.1978 роки проходження військової служби у Збройних силах СРСР та періоду служби в УМВС України у Вінницькій області з 25.09.1984 по 10.02.1996 роки, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", відповідно до якої військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до Методики щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого наказом Головного управління державної служба України від 12.10.2007 року № 270/551, робота (служба) в апараті органів внутрішніх справ, а саме: у Міністерстві внутрішніх справ України (структурних підрозділах центрального апарату Міністерства), головних управлінь/управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, міських управлінь і відділів, управлінь і відділів на транспорті та інших, визначених відповідними наказами Міністерства внутрішніх справ України - зараховується до стажу державної служби.

Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено «Порядком обчислення стажу державної служби», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок №283).

Пунктом 3 Порядку № 283, окрім іншого, передбачено, що до стажу державної служби включається також:

- час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях;

- час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ.

Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 06.06.1982 року позивач:

з 31.10.1975 по 27.11.1978 роки проходив військову строкову службу в Збройних Силах СРСР;

- 25.09.1984 по 10.02.1996 роки служив на посадах начальницького складу УМВС України у Вінницькій області.

Отже, період проходження позивачем строкової військової служби в Збройних силах СРСР з 31.10.1975 по 27.11.1978 роки та період служби в УМВС України у Вінницькій області з 25.09.1984 по 10.02.1996 роки підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу державної служби вищезазначених періодів роботи позивача, а тому оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення від 09.01.2025 року № 905330142192 слід визнати протиправним та скасувати.

Надаючи правову оцінку, обраному позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає наступне.

Як вже зазначено судом вище, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Виходячи із обставин цієї справи суд враховує, що оскаржуване позивачем рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про перехід з пенсії за віком на пенсію державного службовця. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішення, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх, передбачених нормами пенсійним законодавством, умов для прийняття рішення про призначення пенсії державного службовця.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених Законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Крім того, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем не досліджувались довідки про складові заробітної плати, які просить врахувати позивач при призначенні пенсії державного службовця, що також перешкоджає суду надати оцінку дотриманню усіх, передбачених нормами пенсійним законодавством, умов для прийняття рішення про призначення пенсії державного службовця.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин та керуючись положеннями частини четвертої статті 245 КАС України, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про перехід на пенсію державного службовця, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення від 09.01.2025 року № 905330142192 про відмову в перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2024 року про перехід на пенсію державного службовця, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010);

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Дончик Віталій Володимирович