Рішення № 132717336, 09.12.2025, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/666/25

Єдиний унікальний номер 741/1323/25

РІШЕННЯ

іменем України

09 грудня 2025 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Кузьменка І.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Носівського районного суду Чернігівської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Носівської міської ради Чернігівської області про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування,

УСТАНОВИВ:

У липні 2025 року ОСОБА_2 , діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області з цим позовом.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_3 , яка на момент смерті була зареєстрована в с. Ведмедівка Носівського району Чернігівської області. Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме: на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Мічурінець», що знаходиться в с. Адамівка (раніше Носівського району Чернігівської області), площею 4,07 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало їй на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0221358, виданого на підставі рішення Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 01 липня 1996 року № 155 Носівською райдержадміністрацією Чернігівської області 20 серпня 1996 року, зареєстрованого 20 серпня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку пай за № 358.

Останні роки життя стан здоров`я матері суттєвого погіршувався. За деякий час до її смерті заявниця переїхала проживати до матері, оскільки остання мала слабкий стан здоров`я і потребувала постійного стороннього догляду. ОСОБА_1 постійно проживала разом з нею в одному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вона постійно до смерті здійснювала за нею догляд, супроводжувала при відвідуванні медичних закладів, вони були пов`язані спільним побутом та господарством, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки. Після смерті позивачка здійснювала її поховання та організовувала поминальні обіди, а тому прийняла спадщину як спадкоємець першої черги за законом.

У травні 2025 року державний нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , роз`яснивши, що відсутні оригінали правовстановлюючого документа на право на земельну частку (пай) та документи, які б підтверджували факт спільного проживання позивачки разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , також у зв`язку з тим, що позивачка не зверталася із завою про прийняття спадщини.

Просив суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 4,07 в умовних кадастрових гектарах, яке належало ОСОБА_3 на підставі сертифіката про право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0221358, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів за № 358 від 20 серпня 1996 року, у порядку спадкування за законом після смерті її матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді від 30 липня 2025 року в цивільній справі відкрито провадження, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 23 вересня 2025 року. Одночасно витребувано з Державного нотаріального архіву Чернігівської області інформаційні довідки зі Спадкового реєстру та відомості щодо спадкової справи до майна померлої ОСОБА_3 (а.с. 16)

Ухвалою Носівського районного суду від 03 листопада 2025 року підготовче провадження в даній цивільній справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 09 грудня 2025 року (а.с. 59).

У судовому засіданні 09 грудня 2025 року позивач ОСОБА_1 позов підтримала повністю та просила його задовольнити повністю. Зазначала, що за деякий час до смерті матері, орієнтовно з 01 січня 2004 року вона ( ОСОБА_1 ) тимчасово не працювала, а тому переїхала до жити до неї у АДРЕСА_1 , оскільки та (мати) потребувала постійного стороннього догляду. До дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) позивач здійснювала догляд за ОСОБА_3 , супроводжувала її до медичних закладів, вони були пов`язані спільним побутом, господарством, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки. Після смерті матері заявниця здійснювала її поховання, організовувала поминальні обіди. Встановлення даного факту потрібно для оформлення права на спадщину за законом на сертифікат про право на земельну частку (пай), набуте матір`ю як дояркою в місцевому колгоспі «Мічурінець».

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав повністю з правових підстав, зазначених у ньому. Додатково пояснив, що оригінал сертифіката про право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0221358 наразі втрачено, а тому нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Тому позивач звернулась до суду задля реалізації свого права на спадкове майно, яке залишилося після смерті матері.

Допитана судом як свідок ОСОБА_4 показала, що працює старостою Держанівського старостату Носівської міської ради. Нині покійну ОСОБА_3 , яка працювала дояркою у колгоспі імені Мічуріна с. Адамівка та отримала земельний пай, вона знала особисто. Коли остання потребувала стороннього догляду, донька ОСОБА_1 доглядала її належним чином. Щодо початку періоду постійного проживання 01 січня 2004 року вона з`ясовувала про це у соціального працівника, яка обслуговувала ОСОБА_3 , та зазначила у виданій нею довідці від 31 березня 20025 року за № 130. Відкликання з Носівського районного суду вказаної довідки листом від 09 жовтня 2025 року зумовлено тим, що така довідка виготовлена на бланку з написом «Виконавчий комітет», у той час як староста не уповноважений видавати довідки від імені виконкому міської ради.

Свідок ОСОБА_5 надала показання, відповідно до яких більше 30-ти років є соціальним працівником у с. Ведмедівка при комунальному закладі «Центр надання соціальних послуг» Носівської міської ради. Пригадала, що позивач ОСОБА_1 є донькою її колишньої підопічної ОСОБА_3 . Коли був живий її батько, вона приїздила на вихідні у с. Ведмедівка, а коли у 1998 році батько помер, а мати була не в змозі себе обслуговувати, переїхала жити у будинок до матері на АДРЕСА_1 , де і проживала постійно до моменту смерті матері.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що є мешканцем с. Ведмедівка, а позивач є його троюрідною сестрою. Свідок пригадав, що до часу смерті матері ( ОСОБА_3 ), коли та не могла самостійно ходити, ОСОБА_7 досить тривалий час, можливо, більше року постійно проживала разом з нею у с. Ведмедівка, доглядаючи за матір`ю.

Представник Носівської міської ради у судове засіданні не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 9 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» подав письмову заяву про розгляд справи без його участі, рішення винести на розсуд суду.

Отже, відповідач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

За згодою сторони позивача суд вирішив продовжити розгляд справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, свідків, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

У судовому засіданні установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Адамівка померла ОСОБА_3 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть, виданого 02 квітня 2004 року серії НОМЕР_1 (а.с.5).

На момент смерті ОСОБА_3 , 1936 року народження, проживала та була зареєстрована в житловому будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою старости від 31 березня 2025 року № 131 (а. с. 6).

З довідки старости від 31 березня 20205 року № 130 убачається, що ОСОБА_1 , 1966 року народження, дійсно проживала без реєстрації місця проживання в АДРЕСА_1 з 01 січня 2004 року та по 03 квітня 2004 року (а. с. 63).

Свідоцтвом про народження, виданим 10 травня 1966 року серії НОМЕР_2 , стверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_8 , матір`ю якої значиться ОСОБА_9 (російською мовою) (а. с. 9).

30 квітня 1988 року ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_10 , після чого їй було присвоєно прізвище ОСОБА_11 (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 ) (а.с.10).

Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області листом від 09 травня 2025 року повідомило адвоката Яцуна В.М., що на підставі розпорядження Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 01 липня 1996 року № 155 ОСОБА_3 отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0221358 із земель колективної власності КСП «Мічурінець» Носівського району, розміром 4,07 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), який зареєстрованого 20 серпня 1996 року за № 358 (а. с. 7).

22 травня 2025 року у місцевій газеті «Вісті» було надруковано оголошення про те, що втрачений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0221358 по КСП «Мічурінець», виданий на ім`я ОСОБА_3 , про що 20.08.1996 року зроблено запис в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку пай, вважати недійсним (а. с. 8).

27 травня 2025 року постановою державного нотаріуса Носівської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на право на земельну частку (пай), площею 4,07 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП «Мічурінець» в адміністративних межах Носіввської міської ради (раніше Держанівської сільської ради Носівського району Чернігівської області), що належало померлій на підставі сертифікату ЧН № 0221358. З тексту постанови слідує, що спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилась (а. с. 11).

Інформаційними довідками зі Спадкового реєстру та відомості щодо спадкової справи, наданими на запит суду Державним нотаріальним архівом у Чернігівської області, стверджується факт незаведення Носівською державною нотаріальною контрою спадкової справи до майна померлої ОСОБА_3 (а. с. 41-46).

З рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 березня 2025 року (справа № 748/435/25) слідує, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Носівська міська рада про встановлення факту постійного проживання спадкодавця ОСОБА_3 із спадкоємцем ОСОБА_1 на час відкриття спадщини було відмовлено. Стороною заявника вказане судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось (а. с. 54-56).

Отже, встановити іншим, крім судового, шляхом факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , неможливо, оскільки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

У статті 315 ЦПК України закріплено, що у судовому порядку можуть бути встановлені будь-які факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При цьому, згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 та частини 2 статті 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно закону вони породжують юридичні наслідки.

Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначено в статті 315 ЦПК України.

Але законодавцем передбачено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина 2 статті 315 ЦПК України).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦПК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦПК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

На підставі ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно з п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкоємцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкоємцем.

Таким чином, для встановлення факту прийняття спадщини в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України юридичне значення має місце відкриття спадщини відповідно до правил ст. 1221 ЦК України, тобто останнє місце проживання спадкодавця; факт постійного проживання встановлюються виключно щодо спадкоємця та не може своїм наслідком мати зміну місця проживання померлого спадкодавця та, відповідно, місця відкриття спадщини; звернення до суду із позовом про встановлення факту постійного проживання із померлим спадкодавцем в першу чергу має бути зумовлено відмовою нотаріуса в оформленні спадщини.

Позов, а не заява ОСОБА_1 подано винятково через те, що іншою вимогою у цій справі є спір про право (право на спадщину), а тому такі вимоги підлягають розгляду саме в позовному провадженні.

З наданого до суду представником Носівської міської ради рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 березня 2025 року у справі № 748/435/25 убачається, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Носівська міська рада про встановлення факту постійного проживання спадкодавця із спадкоємцем на час відкриття спадщини було відмовлено. У цій справі, 05 лютого 2025 року представник заявника адвокат Яцун В.М. звертався до суду в інтересах ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту проживання постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини, мотивуючи свої вимоги тим, що за деякий час до смерті матері заявниця переїхала до неї жити в АДРЕСА_1 , оскільки та потребувала постійного стороннього догляду. До дня смерті заявниця здійснювала догляд за ОСОБА_3 , супроводжувала до медичних закладів, вони були пов`язані спільним побутом, господарством, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки. Після смерті матері, заявниця здійснювала її поховання, організовувала поминальні обіди. Встановлення даного факту потрібно для оформлення права на спадщину за законом. Судом констатовано, що доводи заявника та покази свідків щодо постійного проживання ОСОБА_1 разом з матір`ю на день відкриття спадщини спростовуються довідкою Держанівської сільської ради Носівського району Чернігівської області, в якій вказано, що ОСОБА_3 проживала одиноко по АДРЕСА_1 .

Разом з цим, цивільний процесуальний кодекс України містить положення, згідно з якими не допускається повторне звернення до суду з тотожними позовами (або заявами в окремому провадженні) після того, як у справі вже було ухвалено рішення або постанову, яка набрала законної сили.

На думку суду, такий підхід спрямований на забезпечення правової визначеності та стабільності судових рішень, запобігаючи нескінченному перегляду одних і тих же обставин.

Таким чином, якщо суд вже відмовив у встановленні факту в окремому провадженні, повторна заява з тими самими вимогами в позовному провадженні розгляду не підлягає.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Водночас, повторне звернення до суду з тотожними вимогами суперечить принципу правової визначеності та є неможливим.

Суд зазначає, що посилання позивача у даній справі на більшу кількість нормативних актів, надання інших доказів на підтвердження заявлених вимог, чи допит судом інших свідків сторони позивача, ніяким чином не свідчить про відмінність вимог позову у цій справі у частині встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини від вимог заяви у справі № 748/435/25, оскільки позивач лише має навести обставини, якими обґрунтовується заявлена вимога, а на суд покладений обов`язок визначити характер спірних правовідносин і норму закону, яка підлягає застосуванню при вирішенні спору.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду за вирішенням спору.

Отже, підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «необхідність застосування пункту 3 частини першої статті 205 ЦПК України (2004 року) зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що «за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 522/8873/22 (провадження № 61-8140св23), від 18 жовтня 2023 року у справі № 404/6883/18 (провадження № 61-5565св23).

З огляду на викладене вище, провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 у частині встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає закриттю.

Оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази того, що спадкоємець ОСОБА_1 на день смерті спадкодавця ОСОБА_3 проживала разом із нею та прийняла у встановленому порядку спадщину після її смерті, указане свідчить про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання за нею права на земельну частку (пай) розміром 4,07 в умовних кадастрових гектарах, яке належало ОСОБА_3 на підставі сертифіката про право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0221358, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів за № 358 від 20 серпня 1996 року, у порядку спадкування за законом після смерті її матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. ст. 12, 76, 77, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі частини 2 статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 141, 255, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 у частині встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , закрити.

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в частині визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) розміром 4,07 в умовних кадастрових гектарах, яке належало ОСОБА_3 на підставі сертифіката про право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0221358, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів за № 358 від 20 серпня 1996 року, у порядку спадкування за законом після смерті її матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Носівська міська рада, код згідно ЄДРПОУ 04061984, вул. Центральна, буд. 20, м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області, 17100.

Дата складання повного судового рішення 09 грудня 2025 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА