Вирок № 132715959, 17.12.2025, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/7020/25

Провадження № 1-кп/650/1054/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2025 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у спрощеному провадженні в залі Великоолександрівського районного суду Херсонської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025020000000024 від 20.01.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженка с. Новокам`янка Великоолександрівського району Херсонської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Конституції України Основного Закону України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Виключно законами України встановлюються порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України.

Згідно зі статтями 132 134 Конституції України, територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території.

Проте, з метою зміни меж території та державного кордону України під безпосереднім керівництвом та контролем осіб з числа політичного й військового керівництва російської федерації у кінці лютого початку березня 2014 року перекинуті з рф і кримських баз Чорноморського флоту рф війська без розпізнавальних знаків, скориставшись моментом зміни влади в Україні внаслідок Євромайдану, окупували Кримський півострів, 7 квітня 2014 року на території Донецької області України створено терористичну організацію «Донецька народна республіка», а 27 квітня 2014 року на території Луганської області України терористичну організацію «Луганська народна республіка», у складі яких утворені незаконні збройні формування.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.

Крім того, з метою зміни меж території та державного кордону України під безпосереднім керівництвом та контролем осіб з числа політичного й військового керівництва російської федерації 7 квітня 2014 року на території Донецької області створено терористичну організацію «Донецька народна республіка», а 27 квітня 2014 року на території Луганської області терористичну організацію «Луганська народна республіка».

Так, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

У подальшому, з метою створення приводів для ескалації і спроби виправдання своєї агресії перед світовою спільнотою, громадянами України, що проживають на тимчасово окупованих територіях, 21 лютого 2022 року Російською Федерацією визнано так звані «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами та підписано так звані Договора про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу.

Крім того, відповідно до вимог Конституції України перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч вимогам Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року, Гельсінського заключного акту 1975 року, Гаазької конвенції 1907 року, Женевських конвенцій 1949 року та інших міжнародно-правових актів є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Усупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права, вищі посадові особи політичного та військового керівництва держави-агресора російської федерації, діючи всупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975 року та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту Організації Об`єднаних Націй, Декларацій Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) спланували, підготували і розв`язали повномасштабну агресивну війну проти України.

24 лютого 2022 року приблизно о 5 годині російська федерація розпочала так звану «спеціальну військову операцію» в Україні, про що оголосив президент Російської Федерації, таким чином спланувавши, підготувавши та розв`язавши повномасштабну агресивну війну проти України, шляхом віддання наказу на збройне вторгнення підрозділів Збройних Сил російської федерації на територію України.

Після чого, Збройні Сили російської федерації, які діяли за наказом вищого політичного та військового керівництва, переткнувши державний кордони України, вторглися на територію Україну в Житомирську, Київську, Чернігівську, Сумську, Харківську, Херсонську та Миколаївську області, здійснивши окупацію частини території України.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан, який у подальшому неодноразово продовжено Указами Президента України та який діє на даний час.

В березні 2022 року військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії здійснили тимчасову окупацію Бериславського району Херсонської області, зокрема с. Нова Кам`янка Милівської сільської територіальної громади.

При цьому, тимчасово окуповану територію Бериславської міської територіальної громади Херсонської області представниками окупаційної влади включено до адміністративно-територіального устрою Херсонської області («Указ главы военно-гражданской администрации Херсонской области «Об административно-территориальном устройстве Херсонской области» № 184-р от 08.07.2022»).

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року» Бериславську міську територіальну громаду Херсонської області включено до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації.

Надалі, 30 вересня 2022 року підписано так звані Договори про прийняття до складу російської федерації «Донецької Народної Республіки», «Луганської Народної Республіки», Запорізької області та Херсонської області та утворення нових суб`єктів російської федерації, які ратифіковано шляхом прийняття 3 жовтня 2022 року Державною думою відповідних Федеральних законів, які затверджені Радою Федерації.

Громадянка України ОСОБА_5 у період часу з березня 2022 року до 9 жовтня 2022 року під час окупації збройними силами російської федерації с. Нова Кам`янка Милівської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області, залишившись за місцем свого проживання, усвідомлюючи, що російська федерація веде інтервенцію та агресивну війну проти України, будучи прихильником окупації російською федерацією частини території України та встановлення на окупованих територіях незаконно створених російською федерацією органів влади, налагодивши стійкі ідеологічні зв`язки з представниками регулярних збройних формувань держави-агресора, заручившись їх довірою та підтримкою, умисно та добровільно здійснювала колабораційну діяльність шляхом організації розселення та забезпечення життєдіяльності російських окупаційних військ.

За свою колабораційну діяльність ОСОБА_5 отримала привілейоване ставлення від військовослужбовців збройних сил російської федерації, зокрема безперешкодно переміщувалася по окупованій території разом з військовими та користувалася їх захистом та підтримкою серед односельчан.

Так, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення умисних дій щодо надання матеріальних ресурсів військовослужбовцям держави-агресора, добровільно, відкривши магазин, неодноразово надавала продукти харчування, інші побутові послуги військовослужбовцям збройних сил російської федерації, а саме військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_2 ( НОМЕР_1 ОБрБО, в/ч НОМЕР_2 ) 22-го армійського корпусу Чорноморського флоту ВМС російської федерації, які після окупації базувалися в с. Нова Кам`янка, де облаштували військову базу, накопичували техніку для подальшого наступу на територію України та здійснювали звідти регулярні обстріли населених пунктів Херсонської області.

У подальшому, ОСОБА_5 , продовжуючи єдиний злочинний умисел, добровільно та з власної ініціативи, переслідуючи мету надання допомоги представникам збройних сил російської федерації, та маючи демонстративний та відкритий перед населенням громади села постійний зв`язок з представникам збройних формувань держави-агресора, навесні 2022 року, але не раніше 22 квітня 2022 року, точні дата та час слідством не встановлені, достовірно володіючи відомостями про власників домогосподарств у її населеному пункті, разом з трьома невстановленими військовослужбовцями вищевказаної бригади збройних сил російської федерації у військовій формі зразка армії рф з розпізнавальними знаками, прийшовши до будинку, що за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає її односельчанка ОСОБА_6 , достовірно знаючи про наявність в останньої ключів від вхідних дверей будинку АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_7 , наказала ОСОБА_6 віддати ключі.

Після чого, отримавши ключі від будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 , без відома та згоди власника, передала їх військовослужбовцям збройних сил російської федерації, тим самим надала будинок, належний ОСОБА_7 у користування невстановленим представникам командного складу збройних формувань держави-агресора, зокрема військовослужбовцю з позивним « ОСОБА_8 », які користувалися житлом у період тимчасової окупації вищевказаного села з метою забезпечення власної життєдіяльності.

Крім того, ОСОБА_5 , продовжуючи єдиний злочинний умисел, добровільно та з власної ініціативи, переслідуючи мету надання допомоги представникам збройних сил російської федерації, навесні 2022 року, точні дата та час слідством не встановлені, надала невстановленим військовослужбовцям зазначеної бригади збройних сил російської федерації для проживання належний її батькам будинок АДРЕСА_1 . Військовослужбовці російської федерації користувалися житлом у період тимчасової окупації вищевказаного села з метою забезпечення власної життєдіяльності.

Вказані умисні, колабораційні дії, що полягали у передачі матеріальних ресурсів невстановленим військовослужбовцям збройних сил російської федерації, ОСОБА_5 вчиняла добровільно, без застосування відносно неї або членів її родини фізичного чи психологічного впливу, а також без погроз застосування зброї представниками збройних сил російської федерації.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про застосування ч. 3ст. 349 КПК Українита просив не досліджувати обставини справи, оскільки обвинувачена визнає їх в повному обсязі.

Обвинувачена та захисник проти задоволення клопотання прокурора не заперечують, пояснивши, що дійсно обвинувачена визнає всі встановлені в ході досудового слідства обставини вчиненого нею кримінального правопорушення, щиро розкаюється у скоєнному.

Суд на підставі ч. 3ст. 349 КПК Українивизнав недоцільним дослідження доказів щодо усіх фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням матеріалів, що характеризують її особу. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності позиції обвинуваченої, якій роз`яснено, що у такому випадку вона буде позбавлена права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку. Про добровільність позиції обвинуваченої про розуміння нею правових наслідків свідчить її згода на клопотання, заявлене прокурором в судовому засіданні. Обвинувачена систематично та послідовно протягом усього часу розгляду справи визнавала усі обставини справи, тому у суду не має сумнівів у її волевиявленні.

Фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені вірно та підтверджуються обвинуваченою ОСОБА_5 , яка у судовому засіданні пояснила, що під час окупації населеного пункту Нова Кам`янка Милівської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області, щоб заселити військових рф у будинок ОСОБА_7 , взяла у ОСОБА_6 , ключі від даного будинку і заселила військовослужбовців рф, бо вважала, що так будинок буде ціліший. Крім того заселила військових рф у будинок належний її батькам. Іздила по продовольчі товари до с. Милівське і потім продавала в магазині, який відкрила у власному домоволодінні, у тому числі і військовим рф, вони могли брати товар і безкоштовно, обвинувачена не заперечувала. Вона спілкувалася з військовими рф, з одним із них з позивним « ОСОБА_8 », перебувала у приятельських стосунках з метою безпеки. За це вона мала переваги по пересуванню як в межах населеного пункту так і за його межами. Вона їздила до с. Милове за товаром у супроводі військових рф. Свою вину визнала, щиро розкаялася.

За таких обставин суд вважає вину обвинуваченої ОСОБА_5 доведеною, а її дії кваліфіковано за ч. 4 ст. 111-1 КК України як передача матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд, у відповідностідо вимогст. 65 КК України,враховує ступінь тяжкості скоєного обвинуваченою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, яке згідно зіст. 12 КК Українивідноситься до нетяжкого злочину, мотив та мету вчиненого кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих обставин, характеризуючі дані особи обвинуваченої, яка за місцем проживання характеризується негативно, раніше не судима.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у скоєному, що встановлено під час судового розгляду.

Обставин, передбачених ст. 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, керуючись принципом гуманізму та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_5 покарання у виді штрафу у межах санкції частини та статті, за якою кваліфіковано її дії, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю в сфері торгівлі, яке буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари за вчинене, а й буде слугувати для неї виправленням та попередженням вчинення нею нових злочинів.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Процесуальні витрати на залучення експерта не встановлені.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Під час досудового розслідування до ОСОБА_5 був застосований запобіжний захід - тримання під вартою. Відповідно до ч. 1 ст. 377 КПК України в разі засудження до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі суд звільняє особу з-під варти в залі суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349,373,374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України та призначити їй покарання за ч. 4 ст. 111 -1 КК України у виді штрафу в розмірі восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 136000,00 (сто тридцять шість тисяч) гривень, з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з наданням послуг строком на 12 років, з конфіскацією усього належного їй майна.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасувати. Відповідно до ч. 1 ст. 377 КПК України звільнити ОСОБА_5 з-під варти негайно.

Залишити арешт на мобільний телефон «realme C61», ІМЕЙ: НОМЕР_3 з сім-карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_4 ; мобільний телефон «xertm mivi Global 12.5.7», ІМЕЙ: НОМЕР_5 з сім-карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», № НОМЕР_6 , накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.09.2025 року до виконання вироку в частині конфіскації майна.

Речові докази: силіконовий чохол до мобільного телефону «realme С61», силіконовий чохол до мобільного телефону «xertm mivi Globai 12.5.7» повернути ОСОБА_5 .

Речові докази: 7 аркушів паперу з чорновими записами залишити в матеріалах справи.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_9