Рішення № 132713941, 18.12.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/16942/25

Провадження №2/760/10968/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«18» грудня 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Тесленко І. О.,

за участю секретаря судового засідання Бережної С.П.,

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

у червні 2025 року до Солом`янського районного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в особі представника - Усенко М. І., з позовною заявою до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.11.2017 року між Акціонерним товариством «БАНК ФОРВАРД» та ОСОБА_2 було укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом підписання Анкети-заяви № 200090090 про акцепт Публічної пропозиції АТ «БАНК ФОРВАРД», відповідно до умов якого Відповідачу було відкрито поточний рахунок та надано кредитний ліміт відповідно до умов кредитного договору, а Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитним лімітом відповідно до умов цього Договору. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме було відкрито поточний рахунок та надано кредитний ліміт в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору в безготівковій формі на Рахунок споживчих кредитів Позичальника, що підтверджується виписками за кредитними договорами. Відповідно до висновку Вищого господарського суду України, наведеному у постанові Вищого господарського суду України від 06.04.2017 року у справі №905/2009/15, висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, наведеному у Постанові від 30.08.2019 року №353/614/15-ц - банківські виписки - є належними доказами на підтвердження видачі кредиту. Відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість Відповідача перед Позивачем за кредитним договором №200090090 від 17.11.2017 року становить 16277,39 грн., а саме: - заборгованість за тілом кредиту - 6823,8 грн.; - заборгованість за відсотками - 4268,22 грн.; - заборгованість за комісією - 5185,37 грн. Щодо відступлення права вимоги: 25.07.2024 року АТ «БАНК ФОРВАРД» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «БАНК ФОРВАРД», включно і до ОСОБА_2 за кредитним договором №200090090 від 17.11.2017 року. З врахуванням наведеного просив ухвалити рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задоволити в повному обсязі: - стягнути із ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 200090090 від 17.11.2017 року в розмірі 16277,39 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал»

19 червня 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Відповідь на запити надійшла до суду 07 липня 2025 року.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

23 липня 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву який обґрунтований наступним. Відповідач вважає, що позов є незаконним та необґрунтованим та підлягає залишенню без задоволення. Позивач не надав суду жодних доказів того, що Відповідач заборгував Позивачу грошові кошти, зазначені в позовній заяві. Позивачем на підтвердження начебто боргу відповідача до суду подані: розрахунок заборгованості, заява-оферта, опитувальник, паспорт кредиту, виписка з ЄРЮО «ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та АБ «АПОЛОГЕТ», тобто нічого, що могло б бути доказом отримання кредиту. Вказані документи не можуть підтверджувати факт існування боргу Відповідача перед Позивачем. Позовна заява про стягнення заборгованості обґрунтована тим, що Банком та Відповідачем підписано Договір про банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом підписання Анкети-заяви № 2000900900 про акцепт Публічної пропозиції АТ «БАНК ФОРВАРД». Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, тим що заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 16 277,39 грн.: Заборгованість за тілом кредиту 6 823,8 грн; Заборгованість за відсотками 4268,22 грн.; Заборгованість за комісією - 5 185,37 грн. Вказане не відповідає сумі взятого кредиту та сумі вказаній Позивачем в розрахунку заборгованості за кредитним договором № 200090090 від 17.11.2017. По-перше: Розмір кредитного ліміту Відповідача згідно заяви-оферти становив 5 000,00 грн. Вказане підтверджується Рахунками виписками по рахунку НОМЕР_1 пов`язаними з договором № 200090090 від 17.11.2017 за період з листопада 2017 року по 17.08.2021. Вказані письмові докази надіслані ФОРВАРД-БАНКОМ на електронну пошту Відповідача під час дії кредитного договору. Вказаний доказ підтверджує розмір кредитних коштів - 5000,00 грн. та суми грошових коштів сплачених Відповідачем на рахунок Банку в рахунок погашення заборгованості. Звертає увагу Суду, що Відповідач не підписував жодного договору (додаткового договору (акцепту - Додаткової угоди до Анкети-заяви № 2000900900 про акцепт Публічної пропозиції АТ «БАНК ФОРВАРД» або іншого документу) про збільшення кредитної лінії з 5 000,00 грн. до 6 864,93 грн. Відповідач не є ініціатором збільшення кредитного ліміту . По-друге: Позивачем, крім розрахунку заборгованості, зробленого власноруч, не надано Суду та Відповідачу жодного письмового доказу, про укладання письмового договору про збільшення кредитного ліміту з 5000,00 грн. до 6 864,93 грн. По-трете: Розрахунок заборгованості Відповідача не може підтверджувати існування боргу, оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не може підтверджувати існування тих чи інших фінансових операцій. Відповідач не погоджується із сумами, зазначеними в розрахунку, та вважає їх надуманими. По-четверте: Копія анкети позичальника не може підтверджувати існування боргу, оскільки вона є лише пропозицією укласти договір (офертою) в розумінні Цивільного кодексу України і для укладення договору обов`язковим елементом процедури такого укладення є прийняття цієї пропозиції (акцепт), відсутність якого підтверджується матеріалами справи, що свідчить про не існування договору між сторонами. В зазначеній анкеті відсутні будь-які умови, які є істотними для кредитного зобов`язання. По-п`яте: Надані Відповідачем ОСОБА_2 банківські виписки з рахунків Банку є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції та є підтвердженням виконаних за день операцій. Відповідно до рахунку-виписки по рахунку НОМЕР_1 в гривні та інших рахунках пов`язаних з договором № 200090090 від 17.11.2017 за період з 17.11.2017 по 18.12.2017: Платіжний ліміт за рахунком 0,00 грн.; Кредитний ліміт за договором встановлений 5000,00 грн. Вказане підтверджується рахунками-виписками за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, що додаються. З яких чітко видно розмір кредитного ліміту - 5 000,00 грн. Отже, Позивач не підписував додаткові анкети про збільшення кредитного ліміту та не визнає суму заборгованості за позовними вимогами: Заборгованість за тілом кредиту 6 823,8 грн.; Заборгованість за відсотками 4268,22 грн.; Заборгованість за комісією - 5 185,37 грн. Підстави позову та додані документи до позовної заяви не містять відомостей, які дають підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді збільшення тіла кредитного ліміту, наявність заборгованості за відсотками, та комісією. Слід зробити висновок, що Позивач намагається стягнути грошові кошти за неіснуючою заборгованістю. По шосте: На виконання умов кредитного договору Відповідачем на рахунок Банку сплачено 16 344,00 грн. Вказана обставина доведена розрахунком Відповідача, який додається в таблиці № 1 в додатку до відзиву на позовну заяву. Вказане також підтверджується рухом коштів наданих Позивачем до позовної заяви. Слід зробити висновок, що сума сплачена Відповідачем на рахунок Банку становить 16 344,00 грн., що по суті перекриває суму кредиту 5 000,00 грн. та будь-які нарахування у виді процентів. Щодо заявлених витрат на правничу допомогу Позивача: Матеріали справи містять акт № 3030 від 09.06.2025 та детальний опис послуг до Акту № 303, щодо вартості послуг правничої допомоги наданої АО «АПОЛОГЕТ». Звертає увагу Суду, що в додатках до позовної заяви відсутня платіжна інструкція (банківська виписка) про фактичну сплату (понесення витрат) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на рахунок АО «АПОЛОГЕТ» вартості послуг в сумі 7 000,00 грн. за договором про надання правничої допомоги № 0206 від 02.06.2025. Окрім того, відповідно до п. 6 Акту № 303 від 09.06.2025, Клієнт (ТОВ «ФК «КРЕДИТ- КАПІТАЛ») зобов`язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок Виконавця протягом 1 року з моменту підписання Акту. Постанова ВП ВС від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Без надання доказів фактичної сплати Позивачем витрат на надання правничої допомоги, Суд позбавлений можливості розглядати питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи викладене, просить відмовити Позивачу в цій частині позовних вимог.

23 липня 2025 року від представника відповідача надійшла заява яка обґрунтована наступним. В матеріалах справи відсутні докази переходу права вимоги від первісного кредитора до Позивача, зокрема відсутні реєстр боржників, акти приймання - передачі. Наявні в матеріалах справи витяги з реєстрів боржників не містять підпису посадової особи і відтиску печатки первісних кредиторів, а підписані лише Позивачем, а тому не є належними доказами у справі, оскільки їх зміст може бути змінено в односторонньому порядку та викладено в зручній для позивача формі, що не відповідає оригіналу. Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджували б наявність у ТОВ «ФК «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» права вимоги до ОСОБА_2 , відповідно право на позов взагалі відсутнє. Належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу, та який містить відповідні відмітки про виконання цього платіжного документа банком платника та Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів України». В матеріалах справи заяви про видачу грошових коштів, меморіальні ордери та інші первинні документи відсутні. Виписка по особовому рахунку угоди № 200090090 від 17.11.2017 р. за період з 17.11.2017 р. по 10.06.2023 р. не містить інформації про встановлення кредитного ліміту чи видачу кредитних коштів/ перерахування їх на рахунок відповідача. Із підписаної анкети - заяви та наявних у справі документів взагалі не можливо встановити про яку суму кредитного ліміту домовилися сторони. Позивачем на підтвердження своїх вимог не надано належних та допустимих доказів (письмових та/або електронних) перерахування грошових коштів на користь відповідача, які б відповідали вимогам процесуального закону та положенням Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 та Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів України». Крім того, позивачем нараховано заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору з порушенням приписів ст. 1048 ЦК України. З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, задоволенню не підлягають. Отже, навіть за умови наявності підстав для задоволення позову відсотки мають бути зменшені, оскільки вони майже в шість раз перевищують розмір заборгованості за тілом кредиту. Вимоги позивача про стягнення комісії в сумі 5185,37 грн. не підлягають задоволенню з огляду на наступне. 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням та комісії за надання кредиту на умовах програм з розстрочки. Банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) та комісії за надання кредиту на умовах програм з розстрочки. Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) та комісії за надання кредиту на умовах програм з розстрочки є нікчемними. З врахуванням наведеного просив відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФК «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В судове засідання представник позивача не з`явився про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. 17 вересня 2025 року від представника надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача приймав уачасть в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти задоволення позову заперечував, вказав що в матеріалах справи відсутні докази переходу прав вимоги до позивача, відсутні докази видачі кредиту та встановлення ліміту. Зазначав що вимога про стягнення комісії за обслуговування кредиту також задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільно-процесуального законодавства.

Судом встановлено що 15 листопада 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Форвард», та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №200090090 шляхом підписанням заяви (оферти) (а.с. 15 - 16).

Відповідно до п. 1.1 та 1.2 кредитного договору Позичальник просить випустити на його ім`я платіжну картку, найменування якої вказане в Інформаційному блоці та відкрити поточний рахунок.

Як вбачається з п.1.4.3 кредитного договору розмір ліміту буде встановлено банком самостійно на підставі відомостей наданих банку в розмірі до 20 000,00 гривень.

Згідно з паспорту кредитного ліміту продукту Кредитної карти «EasyPay» від 15 листопада 2017 року, між позивачем та відповідачем було погоджено загальні умови надання кредиту а саме: мета кредиту - на споживчі потреби; сума кредиту - 20 000,00 гривень; строк кредиту - 13 місяців; процентна ставка за кредитом - 39,00% річних; тип процентної ставки - фіксована (а.с. 17).

Як вбачається з розписки, 15 листопада 2017 року відповідач отримав картку № НОМЕР_2 (а.с. 16).

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав що підтверджуються випискою по особовим рахункам угоди №200090090 за період з 17.11.2017 року по 10.06.2023 року (а.с. 43 - 72).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №200090090, загальна заборгованість станом на 09 червня 2025 року складає: 16 277,39 грн., що складається з суми заборгованості за тілом кредиту - 6 823,80 грн.; суми заборгованості за відсотками - 4 268,22 грн.; суми заборгованості за комісією - 5 185,37 грн. (а.с. 18).

25 липня 2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, за яким АТ «Банк Форвард» відступив права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (а.с. 75 - 78).

Відповідно до Витягу з Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами станом на 25.07.2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №200090090 у розмірі 16 277,39 грн., що складається з залишку по тілу кредиту - 6 823,80 грн.; залишку по відсоткам - 4 268,22 грн.; залишку по комісіям - 5 185,37 грн. (а.с. 78).

Згідно платіжної інструкції №4170 від 23 липня 2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало на користь АТ «Банк Форвард» ціну вимоги передбаченої договором про відступлення №GL1N426202/1 від 25 липня 2024 року (а.с. 79).

З рахунків-виписок по рахунку НОМЕР_1 в гривні та інших рахунках, пов`язаних з договором №200090090 від 17 листопада 2017 року за період з 17.11.2017 року по 17 серпня 2021 року, наданих відповідачем, вбачається що у ОСОБА_2 , була наявна заборгованість за кредитним договором №200090090 від 17 листопада 2017 року, та станом на 17 серпня 2021 року становила 5 401,00 грн.

Представником відповідача також подано розрахунок грошових коштів, сплачених відповідачем на рахунок АТ «Форвард Банк» у період з 2017 по 2022 роки, на загальну суму 16 344,00 грн. Водночас суд критично оцінює вказаний розрахунок, оскільки з наданих виписок по рахунках вбачається, що протягом зазначеного періоду заборгованість за кредитним договором погашалася лише частково та у повному обсязі сплачена не була, що спростовує доводи відповідача про повне виконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, між Публічним акціонерним товариством «Банк Форвард» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір - №200090090 від 17 листопада 2017 року та, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти на визначених сторонами умовах.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування розміру заборгованості та не заявлено клопотання щодо проведення судової економічної експертизи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

У результаті укладення договору №GL1N426202/1 від 25 липня 2024 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшли усі права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу права вимоги, зокрема право вимагати від боржника сплати основного боргу, нарахованих відсотків, комісій, неустойки (за наявності) та інших платежів, передбачених умовами кредитних договорів.

Доводи представника відповідача про відсутність у матеріалах справи реєстру боржників, а також про відсутність підписів уповноважених осіб і відбитків печаток первісного кредитора на відповідних документах, суд вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, до них долучено реєстр боржників, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, а також договір про відступлення прав вимоги, який містить підписи та печатки сторін. Зазначені документи відповідають вимогам належності та допустимості доказів і підтверджують факт переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, встановлено, що АТ «Банк Форвард» виконало свої обов`язки за кредитним договором №200090090 від 17 листопада 2017 року, нарахування процентів за користування кредитом нараховувались в межах строку погодженого сторонами, в той час відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та згідно матеріалів справи має заборгованість перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке є правонаступником кредитодавця, що складається з заборгованості за тілом кредиту - 6 823,80 грн. та суми заборгованості за відсотками - 4 268,22 грн.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за комісією, суд зазначає наступне.

У п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц викладена правова позиція, відповідно до якої умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідні висновки містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження №14-44цс21).

Оскільки позивачем не доведено надання відповідачу додаткових чи супутніх послуг, за які могла б стягуватися комісія, а умови договору в частині встановлення комісії за обслуговування кредиту суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії у розмірі 5 185,37 грн., є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №200090090 від 17 листопада 2017 року, у розмірі 11 092,02 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту - 6 823,80 грн. та суми заборгованості за відсотками - 4 268,22 грн.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат, судом встановлено наступне.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 650,71 грн., виходячи з розрахунку: 11 092,02 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2 422,40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 16 277,39 грн. (розмір заявлених позовних вимог).

Також, представник позивача просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 7 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п. п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI, до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано договір про надання правової допомоги № 0206 від 02 червня 2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт №303 наданих послуг від 09 червня 2025 року, детальний опис наданих послуг до акту №303 за договором про надання правової допомоги № 0206 від 02 червня 2025 року (а.с. 82 - 83).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

А отже, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні позову.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зважаючи на викладені норми, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні в розмірі 7 000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зробила такі висновки: "... 141. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). 142. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. 143. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. 144. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. 145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. 146. Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті. 147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо...."

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

З врахування наведеного, суд дійшов висновку, що понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджено належними доказами.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 4 770,06 грн., виходячи з розрахунку: 11 092,02 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 7 000,00 грн. (сума витрат на професійну правничу допомогу) / 16 277,39 грн. (розмір заявлених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 133, 207, 512, 516, 526, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1084 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 12, 128 - 131, 137, 141, 187, 223, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79029, місто Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №200090090 від 17 листопада 2017 року у розмірі 11 092,02 грн.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79029, місто Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 650,71 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79029, місто Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4 770,06 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, місто Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя І. О. Тесленко