Вирок № 132704878, 17.12.2025, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13170/25

Провадження № 1-кп/344/1187/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілої ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, непрацюючого, розлученого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 вчинив порушення правила безпеки дорожнього руху, як особа, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

Так, 16 червня 2025 року близько 21 години 40 хвилин водій ОСОБА_6 , всупереч вимог п. 2.1.а) Правил дорожнього руху України (надалі ПДР України), не маючи права керувати транспортними засобами, які відносяться до категорії «В», керуючи технічно справним автомобілем марки «BMW X5» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався у лівій смузі руху по вул. Гетьмана Мазепи у м. Івано-Франківську в напрямку до вул. О. Довженка зі сторони вул. Дорошенка. Ділянка дороги, по якій рухався ОСОБА_6 , має по дві смуги для руху в кожному напрямку, зустрічні потоки транспортних засобів розділені між собою дорожньою розміткою 1.3 та 1.16.1 ПДР України, а попутні напрямки руху розділені між собою дорожньою розміткою 1.5 ПДР України.

У цей час, по нерегульованому пішохідному переходу, який розташований навпроти будинку № 164 по вул. Гетьмана Мазепи в м. Івано-Франківську та позначений інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2 «Пішохідний перехід» і дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра» ПДР України, проїзну частину дороги перетинали пішоходи ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , у напрямку справа наліво відносно напрямку руху автомобіля.

У відповідності до вимог п. 4.16 а) ПДР України, пішоходи ОСОБА_5 та ОСОБА_7 під час переходу проїзної частини позначеної нерегульованим пішохідним переходом, мали перевагу у русі.

Водій ОСОБА_6 , маючи технічну можливість завчасно виявити пішоходів, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, будучи проінформований інформаційно-вказівними знаками 5.38.1 та 5.38.2 «Пішохідний перехід», проявив неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та вчинив наїзд на ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , які перетинали проїзну частину дороги в межах нерегульованого пішохідного переходу.

При цьому, ОСОБА_6 порушив наступні вимоги пунктів ПДР України:

п. 1.5, в якому вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 2.1 а), відповідно до якого водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

п. 2.3 б), який вказує, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п. 4.16 а) в якому зазначено, що пішоходи мають право на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора;

п. 12.1, згідно якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

п. 12.3, відповідно до якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

п. 18.1, де зазначено, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

У результаті порушення ОСОБА_6 ПДР України сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої потерпіла ОСОБА_5 , згідно висновку судово-медичного експерта, отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми тазу із закритим краєвим переломом переднього краю вертлюжної западини зліва, краєвим переломом внутрішньої поверхні лівої лонної кістки, краєвим переломом крила крижової кістки зліва, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.

09.10.2025 року року потерпіла ОСОБА_5 подала цивільний позов до ОСОБА_6 та ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна іншуранс груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення. Вимогами поданої позовної заяви просила стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 100000 гривень та на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 100000 гривень, а також стягнути на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 100000 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 60 000 гривень.

10.11.2025 року представник ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна іншуранс груп» подав відзив на цивільний позов. Зазначив, що документально підтвердженими витратами на лікування ОСОБА_5 є в розмірі 2084,25 грн та розмір моральної шкоди розраховується відповідно до ст. 26-1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та відповідно становить 104,22 грн. На страхову компанію не може бути покладено обов`язку щодо відшкодування витрат на правову допомогу. Крім того, просив звернути увагу, що подана позовна заява не містить позовних вимог щодо ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна іншуранс груп».

13.11.2025 року обвинувачений ОСОБА_6 подав відзив на цивільний позов. Як вбачається із наданого відзиву, обвинувачений просить відмовити у задоволенні цивільного позову ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в повному обсязі. Однак, альтернативно, в разі часткового задоволення позову, просить визнати доведеним лише фактично документально підтверджені витрати в сумі 2 315,87 грн., які він готовий добровільно відшкодувати у повному обсязі, визначити мінімальний розмір моральної компенсації, та відмовити в стягненні витрат на правову допомогу або зменшити їх розмір до 10000 гривень.

13.11.2025 року представником потерпілої адвокатом ОСОБА_4 подано уточнений цивільний позов. Вимогами даного позову просить стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна іншуранс груп» на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 100000 гривень та на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 100000 гривень. Стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна іншуранс груп» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 100000 гривень. Стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна іншуранс груп» понесені судові витрати в розмірі 78 00 гривень.

17.11.2025 року представник цивільного позивача(потерпілого) ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 подала відповідь на відзив.

19.11.2025 року представник цивільного позивача(потерпілого) ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 подала відповідь на відзив.

26.11.2025 року представник цивільного позивача(потерпілого) ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 подала клопотання про доручення доказів, а саме копії відповідей на адвокатський запит та копію акту виконаних робіт.

26.11.2025 року представник ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна іншуранс груп» подав заперечення на відповідь на відзив та просила в частині позовних вимог до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна іншуранс груп» відмовити.

05.12.2025 року представник цивільного позивача(потерпілого) ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 подала заяву про зменшення позовних вимог та просить стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна іншуранс груп» на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 100000 гривень та на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 100000 гривень. Стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна іншуранс груп» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 19 601,87 гривню. Стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна іншуранс груп» понесені судові витрати в розмірі 78 00 гривень.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та беззастережно, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини. Суду пояснив, що не був уважним за кермом автомобіля під час керування та здійснив наїзд на потерпілу. Цивільний позов визнає частково тільки в сумі реальних матеріальних збитків завданих потерпілій ОСОБА_5 , моральну шкоду та витрати на правову допомогу частково в розумних межах. Просив врахувати, що ОСОБА_7 не визнана потерпілою в даному кримінальному провадженні, оскільки в неї були легкі тілесні ушкодження. Він звертався до потерпілої для відшкодування шкоди, однак вона не хотіла спілкуватися або називала великі суми. До вчиненого обвинувачений ставиться критично, щиро кається, та просить суд його суворо не карати, запевняючи суд, що такого більше не повториться.

Потерпіла ОСОБА_5 та її представник просили притягнути обвинуваченого до відповідальності та повністю задовольнити цивільний позов.

Представник цивільного відповідача ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна іншуранс груп» подала заяву про розгляд кримінального провадженні у їх відсутності, в задоволенні вимог цивільного позову щодо страхової компанії просила відмовити.

У зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав свою провину, щиросердно розкаявся у скоєному, не оспорює фактичні обставини та кваліфікацію кримінального правопорушення, правильно розуміє зміст обставин кримінального провадження, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, а тому, суд у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, обмежився тільки допитом обвинуваченого, а також дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого. Цивільний позов обвинуваченим визнаний частково. В частині вирішення цивільного позову суд повністю дослідив докази надані цивільним позивачем, а саме копії висновку, виписки з стаціонарного хворого, довідки, фіскальні чеки.

Як вбачається із копії Висновку експерта № 277 від 22.07.2025 року, проведено судово-медичну експертизу по наданих медичних документах на ім`я ОСОБА_5 , частина отриманих тілесних ушкоджень відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Відповідно до копії Виписки із медичної картки стаціонарного хворого 24814/2025 ОСОБА_5 , дата надходження в стаціонар: 16.06.2025 року. Основний діагноз: Множинні переломи попереко-крижового відділу хребта та кісток таза. Закритий краєвий перелом переднього краю вертлюжної западини зліва. Закритий краєвий перелом внутрішньої поверхні лівої лонної кістки. Закритий краєвий перелом крила кридової кістки зліва на рівні S. Зі слів пацієнтки травму отримала внаслідок ДТП (збита автомобілем) 16.06.2025 року близько 21:45. Бригадою ШМД доставлена в відділення НЕМД КНП «ОКЛ ІФ ОР». Госпіталізована в відділення травматології №1 КНП «ОКЛ ІФ ОР».

Долучену до уточненого цивільного позову Довідку від 27.10.2025 року, видану керівником бази відпочинку «Магніт» суд не приймає до уваги як доказ, що підтверджує лікування потерпілої внаслідок отриманої в ДТП травми, оскільки суду не надано доказів підтвердження необхідності проходження такої реабілітації на даній базі відпочинку, направлення лікаря чи надання тих чи інших медичних послуг.

Згідно наданих квитанцій на придбання препаратів на лікування, загальна сума витрачених коштів становить 4 602, 27 гривень, однак у наданих платіжних квитанціях є позиції щодо придбання підгузків, трусиків та пеленок, витрати на вказані товари, що не є лікарськими засобами (серветки, пакети та інші засоби особистої гігієни, вода тощо) не можуть бути враховані як витрати у зв`язку з лікуванням потерпілого.

Документально підтверджені витрати на лікування ОСОБА_5 становлять 2084,25 гривень, що повністю підтверджується дослідженими оригіналами чеків.

Відтак, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.1 ст.286 КК України як порушення правила безпеки дорожнього руху, як особа, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття ОСОБА_6 .

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Суд вважає доведеним наявність спричиненої потерпілому моральної шкоди обвинуваченим, а тому є всі підстави для її відшкодування.

Щодо вимог цивільного позову про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_7 слід зазначити наступне.

Так, відповідно до ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Відповідно до положень ч.ч. 1,4,5 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до меж судового розгляду, визначених ч.1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Зі змісту обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у порушенні правила безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. Згідно обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування потерпілою від вчиненого кримінального правопорушення є ОСОБА_5 .

ОСОБА_7 в даному кримінальному правопорушення не є потерпілою особою, а тому не наділена правом звертатися в межах даного кримінального провадження із цивільним позовом до обвинуваченого.

Щодо інших вимог цивільного позову.

Згідно із ст.1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Стаття 1168 ЦК України встановлює, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно з роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, а саме пункту 3 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі по тексту - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв?язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Пунктом 5 даної Постанови передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні та з чого він при цьому виходить. Як убачається з пункту 9 зазначеної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Моральна шкода, заподіяна обвинуваченим позивачеві виразилась в тому, що внаслідок зазначеного ДТП, потерпілому спричинено моральні стражданнями, які тимчасово змінили життя потерпілої, вона відчувала фізичний біль та страждання, яких зазнала внаслідок ДТП.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню потерпілому, суд виходить із глибини, характеру та обсягу фізичних та психічних хвилювань та страждань позивача, які виникли внаслідок отриманих нею травм.

З урахуванням таких обставин, виходячи із вимог розумності та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з обвинуваченого моральної шкоди підлягають до задоволення частково - на суму 10 000 грн.

Крім того, щодо позовних вимог про стягнення в солідарному порядку з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна іншуранс груп» 19 601,87 гривні витрат на лікування, 100000 гривень моральної шкоди, та 78 000 витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Зокрема, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Встановлено, що транспортний засіб «BMW X5» д.н. НОМЕР_3 на момент ДТП був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-221672431, який був укладений 21.06.2024 року, строк дії полісу з 22.06.2024 року по 21.06.2025 року включно.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Отже, зазначені витрати мають бути пов`язані із лікуванням ушкодження здоров`я потерпілого, отриманого внаслідок ДТП, а не будь-якого іншого захворювання.

Тому страховиком не приймаються до уваги: копії фіскальних чеків, на яких не видно та/або не вказано дат придбання,назв медикаментів та сум придбаного; витрати на придбання товарів, які не є медикаментами та не призначені для лікування ушкоджень здоров`я, отриманих в даній ДТП; витрати не підтверджені медичною документацією за відповідний період; благодійні внески; документи, які не є фіскальними чеками та не відповідають критеріям фінансового документу, що передбачені наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614 із змінами та доповненнями «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; витрати на товари, що не є лікарськими засобами (серветки, пакети та інші засоби особистої гігієни, вода тощо). Оскільки відшкодування страховиком зазначених вище витрат - не передбачене Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV.

Отже, спеціальний Закон встановив обов`язок потерпілого доводити страховику необхідність (підстави) та розмір здійснених витрат на лікування для отримання страхового відшкодування.

Згідно наданих ОСОБА_5 документів (оригіналів фіскальних чеків), з урахуванням зазначених вище положень ст.24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, документально підтвердженими є витрати на лікування ОСОБА_5 в розмірі 2 084, 25 грн.

Відповідно до ст. 26-1 Закону України ««Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІV, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону. - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкоджень здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна іншуранс груп» на користь ОСОБА_5 слід стягнути моральну шкоду у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, що становить 104,22 грн. (5% від 2084,25 грн).

Відповідно до ст.118 КПК України витрати на правову допомогу належать до складу процесуальних витрат.

Відповідно до ч.2 ст.120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно ч.3 ст.61 КПК України - цивільний позивач має права та обов`язки, передбачені КПК України для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову.

Таким чином на ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" не може бути покладено відшкодування витрат на правову допомогу .

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

За висновком, викладеним у п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони (Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 753/10228/20, провадження № 51-5868км21).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України»).

У даному кримінальному провадженні адвокатом було подано позовну заяву та інші документи у справі, адвокат приймав участь у судових засіданнях.

Враховуючи те, що потерпіла отримала адвокатські послуги, суд вважає за необхідне стягнути на її користь витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з цим, з огляду на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються незначною кількістю нормативно-правових актів, стосовно них існує судова практика, складнощів щодо процесу доказування чи витребування доказів не виникало, оскільки докази в кримінальному провадженні збирає сторона обвинувачення, суд вважає, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом в розмірі 78 000 гривень, є завищеним, а тому, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, слід зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, а тому з обвинуваченого на користь потерпілої слід стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 гривень, що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг та конкретними обставинами справи.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу винного, те, що обвинувачений раніше не судимий, неодружений, на диспансерному обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, щире каяття, як обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Положеннями ст. 50 Кримінального кодексу України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

З огляду на викладене, враховуючи позицію прокурора, що просив призначити обвинуваченому покарання із у вигляді штрафу в розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позицію потерпілої та її представника, які просили призначити обвинуваченому покарання у межах санкції інкримінованої статті, цивільний позов просили задоволити, позицію обвинуваченого, який просив суворо його не карати, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання за ч.1 ст.286 КК України у межах санкції вказаної статті у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами. Таке покарання є достатнім, справедливим та необхідними для його виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Визначене обвинуваченому покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому злочину. Положеннями ст. 50 Кримінального кодексу України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Тому арешти майна, накладені згідно ухвал слідчого судді підлягають скасуванню.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз відповідно до ч.2 ст.124 КПК України покласти на обвинуваченого.

Також з обвинуваченого слід стягнути на користь потерпілого документально підтверджені витрати на правову допомогу в сумі 20 000грн.

Запобіжний захід не обирався.

Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.100, 124, 370, 373, 374, ч.15 ст. 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання штраф в розмірі 4 000 (чотири тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки .

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 2 674,20 гривні процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення експертизи.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна іншуранс груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_4 ) 10 000 гривень моральної шкоди, та 10 000 гривень витрат на правову допомогу.

Стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна іншуранс груп» (код ЄДРПОУ 24175269) на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду в розмірі 2084,25 гривень; моральну шкоду в розмірі 104,22 гривень.

В решті вимог позову відмовити.

Речові докази:

- оптичний диск із відеозаписами ( постанова від 17.06.2025 року) зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення;

- автомобіль марки «BMW Х5» реєстраційний номер НОМЕР_5 (постанова від 17.06.2025 року) повернути власнику ОСОБА_9 .

Арешт накладений ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.06.2025 року (справа № 344/10652/25), - скасувати.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.

Суддя ОСОБА_10