Рішення № 132704292, 17.12.2025, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/5914/25

Провадження № 2/279/2673/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2025 року м. Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого суддіПацко О.О., за участю секретаряСелюк К.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №279/5914/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 89500,00 гривень та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено споживчий кредитний договір №102954063, за яким ТОВ «Мілоан» зобов`язався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 20000,00 гривень, а остання зобов`язалась протягом 30 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами.

ТОВ «Мілоан» виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 20000,00 гривень. Відповідач неналежним чином виконував грошове зобов`язання, тому у неї виник борг у розмірі 89500,00 гривень , з яких: 20000,00 грн.- заборгованість за тілом кредиту; 67500,00 грн. - заборгованість за відсотками; 2000,00 - заборгованість за комісійними винагородами.

29.10.2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали договір факторингу №11Т. За умовами якого до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором про споживчий кредит №102954063 від 21.07.2021 року.

Відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість, тому позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомленням сторін.

Відповідач належним чином повідомлена про розгляд справи, у встановлений судом строк відзив на позов не надала, будь-яких заяв, клопотань до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 21.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено споживчий кредитний договір №102954063 шляхом подачі останньою заявки на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» та подальшим отриманням та введенням нею одноразового ідентифікатора у вигляді СМС .

Цього ж дня, згідно платіжного доручення №30150559, відповідач отримала кошти в сумі 20000,00 гривень.

29.10.2021 згідно умов Договору факторингу №11Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за Кредитним договором №102954063 від 21.07.2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно останнє набуло права вимоги до відповідача.

Відповідно до витягу до додатку до Договору факторингу ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 89500,00 грн.

Згідно зіст.1055 ЦК Україникредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг № 2664-ІІІ від 12.07.2001 року договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначенимиЗаконом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченомуЗаконом України "Про електронну комерцію".

Згідно із ч. 6 ст.11Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 нього Закону: заповнення формуляра заяви (форми про прийняття такої пропозиції в електронній формі, шо підписується в порядку, передбаченому ст.12 нього Закону: вчинення дій, шо вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний Договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розмішено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Можливість укладення договору вищевказаним способом також підтверджується правовою позицією Верховного Суду, яка записана у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі N0 404/502/18 провадження N0 61-8449св19 від 23 березня 2020 року (Верховний Суд практично застосував умови договору з застосуванням електронного цифрового підпису щодо кредитування, які розміщені на веб-сайті кредитодавця. Паперовий екземпляр не був підписаний, лише електронний договір).

Згідно зі ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-УІІІ договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», № 851-ІУ а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію» № 675-УІІІ.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-УШ зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» № 851-ІУ).

Таким чином відповідач прийняв умови та правила надання банківських послуг, кредитний договір №102954063 від 21.07.2021 був підписаний електронним цифровим підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є однією із форм укладення кредитного договору.

Відповідно до ч. 1ст. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності з ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1ст. 1056-1 ЦК Українипередбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно дост. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідност. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, у встановлений договором та законом терміни, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, заходів направлених на погашення заборгованості по кредиту та відсотків не приймав.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачем було порушено умови на яких ним було взято кредит, а тому вимога позивача щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та за комісією за надання кредиту підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитним коштами, суд звертає увагу на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок було підтверджено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Відповідно до умов договору про споживчий кредит від 21.07.2021 року сторони погодили, що кредит надається загальним строком на 30 днів із 21.07.2021 по 20.08.2021.

Із вказаного суд доходить висновку, що строк кредитування сплив 20.08.2021 року.

Сторони також погодили суму процентів за користування кредитом в розмірі 7500,00 грн., 1,25 відсоток від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користуванням кредитом.

Доказів, які б свідчили про те, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, у зв`язку з чим договір пролонгувався на пільгових чи стандартних умовах згідно із п.2.3 договору, позивач суду не надав, і такі дії не вбачаються із відомостей про щоденні нарахування та погашення .

Отже, наданий позивачем витяг із додатку до договору факторингу про залишок боргу на момент відступлення права вимоги та відомості про щоденні нарахування та погашення не можуть вважатися належними доказами на підтвердження наявності заборгованості за процентами в сумі 67500,00 грн.

Із відомості про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит №102954063 від 21.07.2021 вбачається, що відповідач не сплачувала коштів на погашення заборгованості за договором. Разом з тим, із вказаних відомостей вбачається, що проценти за договором нараховувалися по 19.10.2021 року.

Нарахування процентів за користування кредитом, починаючи з 21.07.2021 року, тобто після закінчення строку повернення кредиту, встановленого в пункті 1.3 договору та в графіку платежів, є безпідставним, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за кредитом припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування.

З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками в розмірі 7500,00 грн.

Щодо стягнення заборгованості по комісійним винагородам в сумі 1330 грн., суд зазначає.

Відповідно до пункту 4 частини першої ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою ст.8Закону України«Про споживчекредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України«Про споживчекредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої ст.1та частини другої ст.8Закону України«Про споживчекредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої ст.12Закону України«Про споживчекредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своєму правовому висновку в постанові від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першоїст.1054ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості за кредитом не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості за кредитом, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, процентів за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційними та такими, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021року в справі № 677/1535/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15.

Частинами першою та другоюст.228ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі №202/5330/19 міститься висновок, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другоюст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин, положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої ст.11, частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

В пункті 1.5.1 договору про споживчий кредит, передбачена комісія за надання кредиту в розмірі 2000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово.

Отже, пункт 1.5.1 укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит від №102954063 від 21.07.2021 не містить зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту.

Оскільки надання кредиту це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія, як надання кредиту, не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Суд вважає, що комісія за надання кредиту в розмірі 2000,00 грн є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику. Крім того, позивачем у договорі не зазначено, які послуги надаюся за комісію, пов`язані з наданням кредиту.

Підсумовуючи викладене вище, положення договору про споживчий кредит від 21.07.2021 року №102954063 про сплату позичальником на користь позикодавця одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 2000,00 грн є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії у заявленому розмірі є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Таким чином, з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» слід стягнути заборгованість за кредитним договором №102954063 від 21.07.2021 року в сумі 27500,00 грн., з яких: 20000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 7500,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

Відповідно дост. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір з врахуванням частково задоволення позовних вимог (30,72%)

При вирішенні вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

В даному випадку, суд приходить до висновку, що наданими до суду доказами фактичний обсяг витрат на правову допомогу у даній цивільній справі представником позивача частково обґрунтовано, і з огляду на незначну складність самої справи, суд вважає, що понесені позивачем витрати є не співмірними із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг.

У зв`язку з вищезазначеним, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 3000,00 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме в зазначеному розмірі.

Керуючись ст. ст.2,7,10,81,141,263,265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 102954063 від 21.07.2021 року в розмірі 27500 (двадцять сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 744 (сімсот сорок чотири) гривні 16 копійок, а також 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місце знаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя О.О. Пацко