Ухвала суду № 132702047, 18.12.2025, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/8299/24

Провадження № 1-кп/209/150/25

У Х В А Л А

про продовження строку дії запобіжного заходу

18 грудня 2025 року м. Камянське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого- адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське кримінальне провадження, внесене 20.07.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041790000610 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться дане кримінальне провадження.

Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 12.11.2025 продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 10.01.2026 включно, без визначення розміру застави.

17.12.2025 прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Обґрунтування клопотань.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначила про обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення та продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: (1) переховуватися від суду; (3) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Обґрунтовуючи існування ризику переховування обвинуваченого від суду, прокурор вказує про те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесене Кримінальним кодексом України до категорії тяжких злочинів, та за який законом передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, загроза реального відбуття якого з високою ймовірністю може спонукати обвинуваченого до переховування від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Обвинувачений усвідомлює можливість застосування до нього такого покарання у разі визнання судом його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Тому обвинувачений не маючи місця роботи, постійного джерела доходу, утриманців, тобто сталих соціальних зв`язків, які б могли утримувати його в межах міста, у будь який час, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може залишити межі міста та області.

Щодо актуальності ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вказала, що відповідно до матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_4 раніше знайомий зі свідками. Усвідомлюючи загрозу реального відбуття покарання, а також враховуючи, що свідки не давали показання суду, оскільки свідки допитуються судом безпосередньо, існує ризик того, що ОСОБА_4 перебуваючи під дією іншого, більш м`якого запобіжного заходу, зможе вчинити спроби незаконного впливу на свідків, з метою спонукання їх до зміни показань у суді.

Також просить врахувати, що інші, більш м`які запобіжні заходи не забезпечать запобігання вищенаведеним ризикам. Таким чином запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків і виконання процесуальних рішень.

Захисник обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 просили про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Зазначили, що прокурором не доведено ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не надано посилання на матеріали, що підтверджують обставини на підставі яких він дійшов висновку про наявність ризиків, тобто не надано фактично обґрунтованих, доведених та достатніх доказів, які б дали підстави вважати, що обвинуваченим буде здійснено дії, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні надала суду пояснення, аналогічні тексту клопотання, просила суд клопотання задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт заперечила.

Захисник обвинуваченого заперечив проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що обвинувачений не має будь-якого наміру покидати межі міста та переховуватися від суду, має постійне місце мешкання тому просив змінити запобіжний захід тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.

Оцінка та висновки суду.

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке відносяться згідно ст. 12 КК України до тяжкого злочину, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.

Частиною 1 статті 197КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою відповідно до ухвали Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 12.11.2025 завершується 10.01.2026.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Мета і підстави застосування запобіжних заходів, обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, визначені ст.ст. 177, 178 КПК України.

У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований, у тому числі, до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»). Крім того, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного/обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, визначені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В ході розгляду клопотання судом встановлено, що з моменту обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд відповідно до приписів ст.178 КПК України враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, вік, стан його здоров`я, а також наявність соціальних зв`язків.

Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за яке в разі доведеності вини, передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений, враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення вини, може вдатися спроб переховуватися від суду.

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Окрім того, у п.36 справи ЄСПЛ «Москаленко проти України» (Заява№ 37466/04) від 20 травня 2010 року, зазначено, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

При цьому, суд враховує, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний/обвинувачений може ухилитись від слідства/суду.

Зважаючи на те, що остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого не прийнято, свідки у цьому ж кримінальному проваджені підлягають безпосередньому допиту судом та суд має дослідити докази у справі, відповідно в даному випадку існує ризик, передбачений п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України щодо можливого незаконного впливу обвинуваченим на свідків, з метою зміни останніми показань.

Таким чином наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України на які посилається прокурор у своєму клопотанні свідчать про наявність достатніх підстав для продовження обвинуваченому строку дії обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів неможливе, зважаючи на вказані ризики, особу обвинуваченого та характер злочину, у якому він обвинувачується. Більш м`які запобіжні заходи не здатні запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд також виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров`я.

Доводи сторони захисту та обвинуваченого про те, що останній має постійне місце проживання та у нього є міцні соціальні зв`язки, не можливо віднести до тих стримуючих чинників, які могли у повному обсязі мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відтак клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт не підлягає задоволенню.

Доказів того, що обставини, які були прийняті судом при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з часом змінились, стороною захисту суду не надано.

З урахуванням вищенаведеного, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , фактичні обставини провадження та дані про особу обвинуваченого, з огляду на невідворотність та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, оскільки застосування більш мяких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення відсутності визначених вище ризиків.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст.183КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Даних про те, що ОСОБА_4 не може утримуватися в умовах Державна установа «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», суду не надано.

Керуючись ст. ст. 176-178, 179, 180, 181, 183, 184, 194, 196, 197, 331, 372, 376 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 15.02.2026 включно, без визначення розміру застави.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Кам`янської окружної прокуратури.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а особою, що перебуває під вартою, у той самий строк з моменту вручення йому ухвали.

Повний текст ухвали складено 18.12.2025.

Суддя ОСОБА_6