Рішення № 132698273, 17.12.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/21063/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 17.06.2025 року, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 03.03.2022 року виплаченої року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/28096/24 від 30.01.2025;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 17.06.2025 року, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 03.03.2022 року виплаченої року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/28096/24 від 30.01.2025;

- визнати протиправними дії Головного управління ДСНС України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за весь час затримки такого розрахунку з 01.03.2018 по 17.06.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за весь час затримки такого розрахунку з 01.03.2018 по 17.06.2025 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що рішення суду зобов`язано відповідача виплатити індексацію грошового забезпечення. На виконання рішення суду військовою частиною було нараховано та виплачено 17.06.2025 року у загальній сумі 160 327,52 грн. Проте, відповідачем не було нараховано та виплачено середній заробіток з огляду на несвоєчасний розрахунок та компенсацію втрати частини доходів.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнали та зазначили, що виплата середнього грошового забезпечення уже була предметом спору між позивачем та відповідачем у справі №420/22799/24. Крім того вказує, що відсутні підстави для виплати компенсації втрати частини доходів.

Судом встановлені такі обставини по справі.

ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Держаної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області з 20 травня 2016 року по 03 березня 2022 року.

12.09.2024 року рішенням Одеського ОАС в адміністративній справі № 420/22799/24 зобов`язано Головне управління ДСНС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період від звільнення до виплати тобто з 03.03.2022 р. по 29.04.2024 р.

22.04.2025 року постановою П`ятого ААС в адміністративній справі № 420/22799/24 апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року скасовано в частині зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 03.03.2022 по 29.04.2024.

Ухвалено у цій частині постанову, якою стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 04.03.2022 по 29.04.2024 у розмірі 297927,28коп.

Разом із тим, вважаючи неправильним розрахунок індексації за період з 01.03.2018 по 03.03.2022 року позивач звернувся до суду.

Рішенням Одеського ОАС від 30.01.2025 у справі № 420/28096/24 зобов`язано Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 03.03.2022 року включно індексацію грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, у фіксованій величині 3 508,88 грн. в місяць у загальній сумі 168 765,81 грн., з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

17.06.2025 на картковий рахунок позивача виплачено 160327,52 грн на виконання рішення суду у справі № 420/28096/24.

Відповідачем не нараховано та виплачено середній заробіток з огляду на несвоєчасний розрахунок та компенсація втрати частини доходів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких приписів законодавства.

Суд зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України не підлягають доведенню обставини несвоєчасного повного розрахунку з позивачем, оскільки це встановлено рішенням Одеського ОАС у справі № 420/22799/24, що вступило в законну силу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, але за період не більше ніж за шість місяців.

Як уже зазначено, стаття 116 КЗпП оперує поняттям всі суми, що належать працівнику, а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за порушення її приписів та невиплату працівнику відповідних (всіх) сум при звільненні.

Отже, ненарахована індексація належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України.

Таким чином, застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати військовослужбовцю індексації на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Як встановлено судом, в межах адміністративної справи № 420/22799/24 позивачем вже реалізовано право на отримання середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач повторно бажає реалізувати таке право та отримати середній заробіток за час затримки виплати донарахованої суми індексації.

З огляду на те, що середній заробіток за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, такою своєрідною санкцією за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника, суд вважає неприпустимим повторне застосування такої санкції.

Незважаючи на донарахування суми вчасно невиплаченої індексації, відповідача вже притягнуто до фінансової відповідальності за такі дії.

Суттєвим також є те, що тривалий час з 2015 року на протязі декількох років механізм нарахування та виплат військовослужбовцям індексації грошового забезпечення ґрунтувався на відповідних положеннях підзаконних нормативних актів, які в подальшому тільки в судовому порядку та сталої судової практики Верховного Суду були визнані протипрапвними і приймались рішення на користь позивачів. Ці обставини свідчать про відсутність вини безпосередньо військових частин де здійснювались чи не здійснювались нарахування індексації за певний період, що також підлягає врахуванню при визначенні суми стягнення за затримку розрахунку.

Суд вважає, що з урахуванням усіх наведених обставин, наявності спору між сторонами щодо невиплати сум, що вирішувались в судовому порядку, справедливим буде відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем вже реалізовано право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Вимога про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно із статтею 3 Закону №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За змістом статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З аналізу норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

У цих спірних правовідносинах встановлено несвоєчасну виплату грошового забезпечення, що є підставою для нарахування компенсації втрати частини доходів.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Так, перерахована сума грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 03.03.2022 року на виконання рішення суду виплачена позивачу 17.06.2025 року, тобто із затримкою.

Компенсація втрати частини доходів не виплачувалась.

Таким чином позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів за затримку виплати сум грошового забезпечення з 01.03.2018 року по день фактичної виплати 17.06.2025 року.

Аналогічний правовий висновок щодо права на компенсацію втрати частини доходів викладений Верховний Судом у Постанові №240/6583/20 від 29.04.2021 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір розподілу не підлягає, оскільки позивач звільнений від його сплати.

Керуючись ст. 241-246 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за період з 01.03.2018 року по 03.03.2022 року, за весь час затримки її виплати, а саме за період з 01.03.2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 17.06.2025 року.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Прохорівська, буд. 6, код ЄДРПОУ 38643633) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої індексації за період з 01.03.2018 року по 03.03.2022 року, за весь час затримки її виплати.

У задоволені іншої частини позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.