Рішення № 132698251, 17.12.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14821/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді:Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К» (код ЄДРПОУ 41277430, місце знаходження: 65005, м.Одеса, вул. Бугаївська, 21/49, офіс 31) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А) про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару ,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 13 травня 2025 року (через підсистему Електронний суд сформовано 12.05.2025) надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К» (код ЄДРПОУ 41277430, місце знаходження: 65005, м.Одеса, вул. Бугаївська, 21/49, офіс 31) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А), в якій позивач просить:

-Визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000066/1 від 10.05.2025 року.

-Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2025/000156 від 10.05.2025 року.

Також представник просить стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.

Ухвалою від 20 травня 2025 року після здійснення повторного автоматизованого перерозподілу справи, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 10.05.2025 року ТОВ «ОТОМАН», діючи в інтересах ТОВ «АТАМАН І К» на підставі Договору № 18/04-25 від 18.04.2025 року, звернулось до Відповідача, у зв`язку із імпортуванням на територію України товару (митна декларація № 25UA500110003604U5 від 10.05.2025року), а саме: Товар-1 Картопля свіжа,вагою 142 500,00 кг (нетто), країна виробництва Єгипет.

Після подання Декларантом МД, Відповідачем було відправлено повідомлення про надання додаткових документів.

10.05.2025 року Декларантом було спочатку отримано від Відповідача рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000066/1 від 10.05.2025 року, а згодом картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2025/000156 від 10.05.2025 року.

На думку позивача така відмова є протиправною та рішення підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Стосовно відсутності в документах умов оплати Товару, представник позивача зазначив, що сторонами контракту узгоджено умови оплати товару, а саме: 100% вартості Товару має бути сплачено протягом 60 днів після закінчення митного оформлення, що підтверджується ВМД (умова оплати за замовчуванням).

Крім того, доводи митного органу щодо відсутності посилань у інвойсах на контракт, представник звертає увагу про наявність відповідних посилань у інвойсах, що були надані до митного оформлення. Отже такі посилання митного органу, є помилковими.

Стосовно зауваження Відповідача про ненадання Декларантом документів, які вказують на зменшення звичайної конкурентної ціни, представник позивача зазначив, що декларантом разом з МД подано згідно до переліку та відповідно до умов визначених ст. 53 МКУ документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували на ціну товару, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору. Положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. В свою чергу, Відповідачем не наведені обставини та докази, яким чином документи, надані Позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті.

Стосовно зауваження Відповідача про непідтвердження відомостей про виробника товарутоваросупровідними документами, представник зазначив, що дійсно, у первинних товаросупровідних документах (зокрема інвойсах № 225202 225206) виробник товару прямо не зазначений. Однак це не є підставою для визнання поданих до митного оформлення відомостей недостовірними. Митна вартість товару була визначена відповідно до умов контракту за основним методом за ціною угоди з ввезеними товарами (стаття 57 Митного кодексу України). Відомості про виробника не є вирішальними при визначенні митної вартості у разі, якщо інші документи підтверджують фактичну ціну постачання.

Стосовно твердження про ненадання сертифіката якості заводу-виробника, представник позивача зазначив, що відсутність сертифіката якості не впливає на об`єктивність комерційної вартості товару, що підтверджується іншими документами, зокрема інвойсом і платіжними дорученнями. Декларантом було вжито всіх заходів для повного документального оформлення митної декларації та підтвердження митної вартості. Вимога митного органу щодо надання сертифіката якості не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, яке регулює митне оформлення, та є надмірною.

Отже, Позивачем було надано до митного оформлення всі необхідні та наявні в нього документи, що стосуються Товару, в тому числі один єдиний інвойс. Інших інвойсів на розмитнюваний Товар Постачальником оформлено не було.

З наведених підстав представник позивача просить задовольнити позовні вимоги.

Через канцелярію суду 04.06.2025 року від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, з огляду на таке.

Як свідчать фактичні обставини справи, декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) 25UA500110003604U5 від 10.05.2025 року відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ «АТАМАН І К», а саме:

Картопля свіжа, у 7700 мішках, на 126 дерев`яних палетах, врожай 2025 року. Призначений для громадського харчування. Торговельна марка: немає даних. Виробник: ASMA FOR EXPORT AND IMPORT. Країна виробництва: Єгипет(EG).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) 25UA500110003604U5 від 10.05.2025 року позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД.

На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) 25UA500110003604U5 від 10.05.2025 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000066/1 від 10.05.2025 року а саме:

1)митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої ст.58 МКУ. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Згідно пункту 3 договору від 09.04.2024 №03/24 оплата за товар здійснюється шляхом 100% передплати або 100% оплати після закінчення митного оформлення покупцем, але у поданих до митного оформлення інвойсах не зазначені дані про контракт 09.04.2024 №03/24, та не визначені умови оплати. Слід зазначити що ця інформація є важливою для перевірки дійсності заявленої митної вартості. Крім того, відповідно до інформації, наявної в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор» (далі - АСМО), ціна продажу оцінюваних товарів є нижчою за ціну товарів з ідентичними та аналогічними характеристиками, які імпортувалися іншими резидентами на митну територію України. Згідно з пунктом другим статті VII ГАТТ: оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. При цьому, у поданих до Митниці документах продавця відсутня інформація про надання будь-яких знижок на товари, що не дає можливості упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товарів ґрунтується на дійсній вартості, а тому не може бути визнана митним органом;

2)заявлені у ЕМД від 10.05.2025 № 25UA500110003603U6 відомості про виробника товару не підтверджується товаросупровідними документами, що ставить під сумнів заявлення таких відомостей та має безпосередній вплив на його вартість;

3)Відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 12.05.1991 №12023-XII «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов`язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції, декларантом не надано сертифіката якості заводу-виробника, який, з урахуванням вимог частини другої статті 6 Закону України від 12.05.1991 № 12023-XII «Про захист прав споживачів», повинен надаватись покупцю, та, в свою чергу, підтверджувати заявлені відомості про виробника товарів.

Відповідно до п. 2 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до п.2.1 Розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби від 01.07.2021 №476 контроль за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється шляхом вивчення характеристик товарів, в том числі якісних, які впливають на рівень їх митної вартості. Документів, що підтверджують якість товару (сертифікат якості, декларацію відповідності) декларантом не надано до митного оформлення. Отже, декларантом не забезпечено надання митному органу відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Кодексу достовірних відомостей про визначення митної вартості товару, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних.

Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів. Декларантом надіслано лист від 10.05.2025, в якому він повідомив, що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде. Отже, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах.

Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) 25UA500110003604U5 від 10.05.2025 року містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54, ч. 1, 2, 3 статті 256 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, Одеською митницею була видана картка відмови № UA500110/2025/000156 від 10.05.2025 року в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) 25UA500110003614U0.

Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару UA500110/2025/000066/1 від 10.05.2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500110/2025/000156 від 10.05.2025 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «АТАМАН І К».

Також, 04.06.2025 року від Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у судовому засіданні.

Ухвалою від 17 грудня 2025 року у задоволення клопотання відмовлено.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТАМАН І К" зареєстроване 11.04.2017 року.

Основний вид господарської діяльності: 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами.

Так, судом встановлено, що 09.04.2024 року між ТОВ «АТАМАН І К» (Україна, покупець) та фірмою DASHRADEB.V.(Нідерланди, постачальник) укладено контракт на поставку №03/24, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, зазначений у замовленні покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, що є невід`ємною частиною цього контракту, в порядку та на умовах, обумовлених у контракті. (п. 1.1 контракту)

Ціна товару вказується в інвойсах на оплату по кожній окремій партії товару. (п. 2.3 контракту)

Оплата за товар здійснюється покупцем за однією з наступних умов: 100% передплата; (п.п.3.1.1) 100% протягом 60 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД (умова оплати за замовчуванням) (п.п.3.1.2).

Якщо в товаросупровідних документах та/або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати за поставку такого товару відповідно до п. 3.1 цього контракту, то вважається, що вартість такого товару має бути сплачено постачальнику відповідно до п. 3.1.2 контракту.

Оплата товару здійснюється покупцем на підставі інвойсу. (п. 3.1-3.3 контракту)

Постачальник може здійснювати поставку за цим контрактом на наступних умовах Інкотермс 2020: CPT; FCA; FOB(п. 4.2 контракту)

Обов`язок та витрати з навантаження розвантаження товару, що пов`язані з транспортуванням такого товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на постачальника. Такі витрати самостійно покладаються постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають. (п. 4.5 контракту)

Товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до замовлень покупця, які направляється покупцем постачальнику електронною поштою. (п. 4.6 контракту)

Товар постачається покупцеві в тарі постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, інших фруктів і овочів, яка включається у вартість товару та поверненню або компенсації не підлягає. (п. 7.1 контракту)

Обов`язок упаковки і маркування товару покладений на постачальника. Витрати на матеріали та роботи з пакування та маркування товару покладаються на постачальника. Ці витрати закладаються самостійно постачальником до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають. (п. 7.2 контракту)

Відповідно до інвойсів№№225202, 225203, 225204, 225205 та 225206 від 27.04.2025 року здійснювалась поставка товару:картопля свіжа, загальною вагою (28500*5) 142500,00 кг (нетто), країна виробництва Єгипет, на загальну суму (8550,00*5) 42750,00дол США,умови поставки: FOBPORTSAIDEAST, Egypt.

Відповідно до калькуляції від 27.04.2025 року до складу вартості товару за кілограм товару на умовах FOBPORTSAIDEAST, включено: картопля, країна походження: Єгипет, тара та упаковка, митні витрати.

Так, судом встановлено, що на виконання умов контракту та інвойсу, декларантом було ввезено на митну територію України:товар № 1 - Картопля свіжа, у 7700 мішках, на 126 дерев`яних палетах, врожай 2025 року. Призначений для громадського харчування. Торговельна марка: немає даних. Виробник: ASMA FOR EXPORT AND IMPORT. Країна виробництва: Єгипет(EG), за МД № 25UA500110003604U5 від 10.05.2025року.

У відповідь Одеська митниця надіслала електронне повідомлення декларанту, в якому повідомила про необхідність надання додаткових документів.

Декларантом надіслано лист № 10/05-25-1 від 10.05.2025 р., разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості:

-прейскурант (прайс-лист)виробника товару № б/н від 25.04.2025 року;

-висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-19/05-2025 від 10.05.2025 року;

-розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 27.04.2025 року;

-та в якому викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи.

Суд встановив, що 10.05.2025року в оформленні вказаної митної декларації декларанту було відмовлено в прийнятті митної декларації та винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000066/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2025/000156.

Підставою для відмови в оформленні митної декларації стало те, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, про що повідомлено декларанту, а саме:

1)митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої ст.58 МКУ. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Згідно пункту 3 договору від 09.04.2024 №03/24 оплата за товар здійснюється шляхом 100% передплати або 100% оплати після закінчення митного оформлення покупцем, але у поданих до митного оформлення інвойсах не зазначені дані про контракт 09.04.2024 №03/24, та не визначені умови оплати. Слід зазначити що ця інформація є важливою для перевірки дійсності заявленої митної вартості. Крім того, відповідно до інформації, наявної в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор» (далі - АСМО), ціна продажу оцінюваних товарів є нижчою за ціну товарів з ідентичними та аналогічними характеристиками, які імпортувалися іншими резидентами на митну територію України. Згідно з пунктом другим статті VII ГАТТ: оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. При цьому, у поданих до Митниці документах продавця відсутня інформація про надання будь-яких знижок на товари, що не дає можливості упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товарів ґрунтується на дійсній вартості, а тому не може бути визнана митним органом;

2) заявлені у ЕМД від 10.05.2025 № 25UA500110003603U6 відомості про виробника товару не підтверджується товаросупровідними документами, що ставить під сумнів заявлення таких відомостей та має безпосередній вплив на його вартість;

3) Відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 12.05.1991 № 12023-XII «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов`язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції, декларантом не надано сертифіката якості заводу-виробника, який, з урахуванням вимог частини другої статті 6 Закону України від 12.05.1991 № 12023-XII «Про захист прав споживачів», повинен надаватись покупцю, та, в свою чергу, підтверджувати заявлені відомості про виробника товарів.

Позивач не погодившись із рішенням митного органу звернувся до суду із цим позовом.

Крім того судом досліджені надані до митного оформлення первинні документи.

Перевіряючи правомірність заявлених позовних вимог, проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи, відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, 24 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з положеннями Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до п. 2 ч. 2 зазначеної статті Кодексу, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 цієї статті Кодексу передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.

Частиною першою статті 337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 337 МК України визначено, що контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Суд встановив, та матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог ст. 54 Митного кодексу України при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача митним органом було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 рішення про корегування митної вартості товарів № UA500110/2025/000066/1 від 10.05.2025року, а саме:

1)митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої ст.58 МКУ. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Згідно пункту 3 договору від 09.04.2024 №03/24 оплата за товар здійснюється шляхом 100% передплати або 100% оплати після закінчення митного оформлення покупцем, але у поданих до митного оформлення інвойсах не зазначені дані про контракт 09.04.2024 №03/24, та не визначені умови оплати. Слід зазначити що ця інформація є важливою для перевірки дійсності заявленої митної вартості.

Крім того, відповідно до інформації, наявної в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор» (далі - АСМО), ціна продажу оцінюваних товарів є нижчою за ціну товарів з ідентичними та аналогічними характеристиками, які імпортувалися іншими резидентами на митну територію України. Згідно з пунктом другим статті VII ГАТТ: оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. При цьому, у поданих до Митниці документах продавця відсутня інформація про надання будь-яких знижок на товари, що не дає можливості упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товарів ґрунтується на дійсній вартості, а тому не може бути визнана митним органом;

2) заявлені у ЕМД від 10.05.2025 № 25UA500110003603U6 відомості про виробника товару не підтверджується товаросупровідними документами, що ставить під сумнів заявлення таких відомостей та має безпосередній вплив на його вартість;

3) Відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 12.05.1991 № 12023-XII «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов`язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції, декларантом не надано сертифіката якості заводу-виробника, який, з урахуванням вимог частини другої статті 6 Закону України від 12.05.1991 № 12023-XII «Про захист прав споживачів», повинен надаватись покупцю, та, в свою чергу, підтверджувати заявлені відомості про виробника товарів.

Таким чином, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст. 54 МК України та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості.

Оцінивши докази, що надані сторонами в межах предмету доказування, проаналізувавши положення Митного кодексу України, суд дійшов такого висновку.

Стосовно тверджень митного органу щодо відсутності у інвойсах даних про контракт, суд зазначає, що вказані твердження є помилковими, з урахуванням того, що дослідивши наявні в матеріалах справи інвойси №№ 225202, 225203, 225204, 225205 та 225206 від 27.04.2025 року,судом встановлено наявність посилань на відповідний контракт, про що свідчить запис англійською мовою «SUPPLY CONTRACT № 03/24».

А тому такі твердження митного органу відхиляються судом.

Стосовно відсутності у інвойсі інформації про умови оплати, представник позивача зазначив, що відповідно до Контракту його сторонами було обрано умову оплати Товару, яка передбачає післяплату, а саме 100% вартості Товару має бути сплачено протягом 4 днів після закінчення митного оформлення.

Надаючи оцінку вказаним доводам суд зазначає, що дійсно у інвойсах №№225202, 225203, 225204, 225205 та 225206 від 27.04.2025 року відсутня інформація про умови оплати за поставлений товар.

Разом з цим, умовами контракту, а саме розділом 3, передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем за однією з наступних умов: 100% передплата (п.п.3.1.1); 100% протягом 4 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД (умова оплати за замовчуванням) (п.п.3.1.2). Якщо в товаросупровідних документах та/або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати за поставку такого товару відповідно до п. 3.1 цього контракту, то вважається, що вартість такого товару має бути сплачено постачальнику відповідно до п. 3.1.2 контракту. Оплата товару здійснюється покупцем на підставі інвойсу. (п. 3.1-3.3 контракту)

Тобто, умовами контракту прямо передбачено, що у разі відсутності інформації у інвойсі стосовно оплати за товар, має застосовуватись умова оплати передбачена п. 3.1.2 контракту, тобто 100% протягом 4 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем.

Таким чином, аналізуючи всі надані до митного оформлення документи, можна дійти висновку, що відповідні товаросупровідні документи у своїй сукупності відображають та передбачають умови оплати за конкретною поставкою відповідно до умов контракту, а тому, доводи митного органу є необґрунтованими та відхиляються судом.

Стосовно зауваження Відповідача про ненадання декларантом документів, які вказують на зменшення звичайної конкурентної ціни, представник позивача зазначив, що Декларантом разом з МД подано згідно з переліку та відповідно до умов визначених ст. 53 МКУ документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували на ціну товару, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору.

Суд погоджується, що положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено митним органом.

В свою чергу, Відповідачем не наведені обставини та докази, яким чином документи, надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті Митного кодексу України.

Стосовно твердження, що відомості про виробника товару не підтверджується товаросупровідними документами, представник позивача у позовній заяві зазначив, що дійсно, у первинних товаросупровідних документах (зокрема інвойсах № 225202 225206) виробник товару прямо не зазначений. Однак це не є підставою для визнання поданих до митного оформлення відомостей недостовірними.

Надаючи оцінку вказаного, суд зазначає, що вказана розбіжність жодним чином не впливає на можливість визначення відповідачем митної вартості оцінюваного товару, та не може бути покладено в обґрунтування рішення про коригування митної вартості, а тому такі доводи митного органу відхиляються судом.

Стосовно тверджень митного органу щодо ненадання декларантом сертифікату якості заводу-виробника, суд зазначає таке.

Так, Закон України «Про захист прав споживачів», на яке наявне посилання в оскаржуваному рішенні, регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, що не може впливати на митну вартість та перелік документів, необхідних для визначення митної вартості, передбачені нормами Митного кодексу України.

А тому, суд доходить висновку, що такі доводи митного органу є необґрунтованими та відхиляються судом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

А тому, на думку суду, позивачем було надано всі наявні документи на підтвердження заявленої ціни товару, які є достатніми для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

З урахуванням наведених та встановлених судом обставин, вказані в рішенні доводи відповідача є безпідставними та відхиляються судом.

В частині 10 статті 58 Митного кодексу України наведені витрати (складові митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, до яких зокрема, віднесені витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Пунктами 2, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відносяться зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

В пункті 21 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/TRADE/148) (Женева, вересень 1983 року) зазначено, що точний зміст переліку витрат залежить від застосовуваних умов поставки.

В пункті 22 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/RADE/148) (Женева, вересень 1983 року) показано, у якому порядку можуть зазначатися суми по рахунку, додаткові витрати та вирахування (в тому числі зазначаються витрати на навантаження товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України та інші витрати).

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Вищевикладені встановлені судом обставини, підтверджені застосованими нормами матеріального права спростовують доводи відповідача щодо недостатності поданих митниці документів для визначення митної вартості товару за основним методом.

Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Також, згідно з ч.4 статті 57 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів: в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладене, а також те, що позивачем надано достатньо належним чином оформлених документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом, суд вважає, що позовні вимоги належать задоволенню повністю.

Відповідно до чч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, оцінюючі встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач під час здійснення контролю митної вартості, приймаючи рішення не довів правомірності своїх дій.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку з тим, що позов задоволено, керуючись приписами ст. 139 КАС України судовий збір належить стягненню з відповідача на користь позивача за основною вимогою в розмірі 10874,74 грн.

Стосовно питання представника позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Порядок розподілу судових витрат регулюється ст. 139 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.1,2ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечував проти заявленої суми відшкодування судових витрат зазначивши, що дана справа є справою незначної складності. Обсяг матеріалів опрацьованих адвокатом, а саме документів, що подавалися декларантом позивача до митного оформлення є незначним. Разом з тим, у позовній заяві, адвокатом наведено норми права, що застосовуються до даних правовідносин, а висновки щодо застосування зазначених норм взяті із висновків судів у справах з аналогічним предметом спору, що в свою чергу вказує на відсутність необхідності значного часу для підготовки позовної заяви.Враховуючи наведене, представник відповідача вважає, що сума витрат на надання правничої допомоги, яку заявляє представник позивача у позовній заяві до відшкодування, є завищеною, а отже не відповідає критерію справедливої сатисфакції.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ АТАМАН І К та адвокатом Ситник О.П. 01.04.2024 року було укладено договір № 0104-24/АІК про надання юридичних послуг, за умовами якого адвокат зобов`язується надавати юридичні послуги клієнту на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному в договорі за погодженням сторін. (п. 2.1 договору)

Винагорода за надані адвокатом послуги визначається згідно з прайсом, що є невід`ємним додатком до даного договору та додатковими угодами до цього договору, що встановлюються окремий порядок сплати винагороди адвоката за певні види послуг. (п. 5.2 договору)

Відповідно до додатку №1 до договору сторонами узгоджено вид послуг та їх ціна.

12.05.2025 року між сторонами договору укладено додаткову угоду №25UA500110003614U0, за якою сторони погодили надання таких послуг п. 1:

- підготовити та подати позовну заяву про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № UА500110/2025/000066/1 від 10.05.2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500110/2025/000156 від 10.05.2025 року;

- представляти за необхідності ТОВ «АТАМАН І К» в суді першої інстанції під час розгляду судової справи. відкритої за позовом, що зазначений в п. І цього замовлення;

- інші юридичні послуги, що передбачені Договором та безпосередньо стосуються судового розгляду Позову.

Відповідно до п. 3 договору Сторонами погоджено, що сума винагороди Адвокату за підготовку Позову встановлюється виходячи з нижченаведеного розрахунку:

вартість послуги з підготовки позовної заяви, яка містить вимоги як майнового, так і немайнового характеру становить 5% від ціни такого позову, але не менше 5000.00 гри.

Таким чином, вартість послуги з підготовки та подання Позову становить: 906228,21 грн. (ціна позову) х 5% - 45311,41 грн.

Відповідно до підписаного сторонами договору Акту наданих послуг № 25UA500110003614U0 від 12.05.2025 року, адвокатом надано такі послуги:

-підготовка та подання позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № UА500110/2025/000066/1 від 10.05.2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500110/2025/000156 від 10.05.2025 45311,41 грн.

На підтвердження оплати доказів не надано.

Оцінивши надані документи на підтвердження понесених витрат, суд зазначає таке.

Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Разом з цим у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги.

ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Враховуючи правовий підхід Європейського суду з прав людини до розподілу судових витрат між сторонами, оцінюючи перелік наданих послуг за критеріями співмірності та розумності наданих послуг, а також те, що ця справа не відноситься до категорії складних, вже існує стала сформована судова практика з розгляду цієї категорій справ, суд доходить висновку, що наведені витрати пов`язані є неминучими та фактичними, але вартість цих послуг в розмірі 45311,41 грн є завищеною.

Тому на переконання суду співмірними витратами на виконання цих робіт та розумними, які належать відшкодуванню саме відповідачем є сума в розмірі 5000,00 грн., а решта сплати покладається на клієнта відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладені та встановлені судом обставини, оцінюючи надані позивачем докази, що підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової допомоги, перелік наданих послуг та категорію цієї справи, зміст виконаної роботи, наявність сформованої судової практики з розгляду цієї категорії справ, суд вважає, що фактичні витрати, які належать стягненню складають 5 000,00 грн, а тому заява представника позивача належить задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К» (код ЄДРПОУ 41277430, місце знаходження: 65005, м.Одеса, вул. Бугаївська, 21/49, офіс 31) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А) про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А) про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000066/1 від 10.05.2025 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UА500110/2025/000156 від 10.05.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К» (код ЄДРПОУ 41277430, місце знаходження: 65005, м. Одеса, вул.. Бугаївська, буд. 21/49, офіс 31) судовий збір в розмірі 10874,74 грн (десять тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні 74 копійки) та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

В іншій частині заяви відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко