Ухвала суду № 132697373, 16.12.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 грудня 2025 року справа № 320/50783/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії

в с т а н о в и в :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Державної податкової служби України (далі відповідач-1), Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач-2) та просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України від 11.04.2025 №10204/6/99-00-24-01-02-06;

визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо видачі ОСОБА_1 довідки-підтвердження статусу податкового резидента України від 28.02.2025 №899/АП/08-01-50-03-07;

зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області видати вмотивовану відмову на заяву про підтвердження резидентського статусу для уникнення подвійного оподаткування від 18.02.2025, а саме через невідповідність ОСОБА_1 критеріям, зазначеним у підпункті 14.1.213 пункту 14.01 статті 14 Податкового кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є податковим резидентом Федеративної Республіки Німеччини та не має особистих та економічних зв`язків (центру життєвих інтересів) на території України. Позивач наголошує, що у 2024 році, внаслідок звернення до відповідача-2 із заявою про підтвердження резидентського статусу для уникнення подвійного оподаткування, отримав лист Головного управління ДПС у Запорізькій області, яким підтверджена відсутність податкового резидентства України. На переконання позивача, у межах спірних правовідносин має місце суперечлива поведінка суб`єкта владних повноважень, що є правовою підставою для визнання протиправним рішення Державної податкової служби України від 11.04.2025 №10204/6/99-00-24-01-02-06 та визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо видачі ОСОБА_1 довідки-підтвердження статусу податкового резидента України від 28.02.2025 №899/АП/08-01-50-03-07.

13.10.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; витребувано від відповідача-1: копію рішення Державної податкової служби України від 11.04.2025 №10204/6/99-00-24-01-02-06 із доказами направлення позивачу, та всіх документів, на підставі яких вказане рішення було прийняте; копію протоколу засідання з розгляду скарги, за результатом чого прийняте спірне рішення; від відповідача-2: копії заяв про підтвердження резидентського статусу, поданих позивачем 21.03.2024 та 18.02.2025 з усіма додатками, копії наданих відповідей (рішень); копію довідки-підтвердження статусу податкового резидента України від 28.02.2025 №899/АП/08-01-50-03-07 та всіх документів, на підставі яких вказану довідку прийнято.

28.10.2025 до Київського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшла заява про залишення позову без розгляду внаслідок зловживання позивачем процесуальними правами. Зокрема, на переконання відповідача-2, зловживання позивачем процесуальними правами виявилось у поданні до Київського окружного адміністративного суду адміністративного позову з аналогічними вимогами.

28.10.2025 до Київського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшла заява про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом. Відповідач-2, з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, вказує, що у межах спірних правовідносин строк звернення до суду з адміністративним позовом становить три місяці з моменту отримання позивачем рішення Державної податкової служби України від 11.04.2025 №10204/6/99-00-24-01-02-06.

28.10.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву Головного управління ДПС у Запорізькій області. Відповідач-2 заперечує проти вимог позивача та вказує, що перебування за межами території України та отримання тимчасового захисту у інших країнах не є підставою для визнання такої особи нерезидентом України. Відповідач-2 вказує, що у позивача наявний центр економічних інтересів на території України, оскільки: у власності останнього перебуває нерухоме майно; 18.06.2024 позивач подав до контролюючого органу повідомлення, згідно з яким набув частку в іноземній юридичній особі ТОВ «Асіома Енерджі» (Німеччина); позивач не подав до контролюючого органу податкову декларацію на підставі пункту 179.3 статті 179 Податкового кодексу України (внаслідок прийняття рішення про виїзд за кордон); позивача не знято з обліку в контролюючих органах, як фізичну особу-підприємця.

29.10.2025 до Київського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву Державної податкової служби України з доводами, аналогічними тим, що викладені у відзиві на позовну заяву Головного управління ДПС у Запорізькій області.

29.10.2025 до суду від Державної податкової служби надійшла заява про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом. Відповідач-1, з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, вказує, що у межах спірних правовідносин строк звернення до суду з адміністративним позовом становить три місяці з моменту отримання позивачем рішення Державної податкової служби України від 11.04.2025 №10204/6/99-00-24-01-02-06.

12.11.2025 до Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзиви відповідачів. Позивач вказує, що наявність нерухомого майна на території України та сплата відповідного податку не є самостійною підставою для визнання особи резидентом України. На переконання позивача, наявність у нього податкового резидентства підтверджується: дозволом на проживання (чинний до 2027 року); наявністю центру життєвих інтересів (проживання сім`ї на території Федеративної Республіки Німеччина); зареєстрованим податковим номером та статусом податкового резидента Федеративної Республіки Німеччина; фактичним перебуванням понад 670 днів на території Федеративної Республіки Німеччина; відсутністю підприємницької діяльності на території України.

13.11.2025 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідачів про залишення позову без розгляду. Позивач наголошує, що у його діях відсутнє зловживання процесуальними правами, оскільки ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. Також позивач вказує, що тримісячний строк звернення до суду не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки заява до відповідача-2 та скарга до відповідача-1 розглядались у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян», а не відповідно до положень Податкового кодексу України. Крім того, позивач зазначає, що спірні правовідносини характеризуються наявністю тривалого правопорушення, що повторно свідчить про відсутність правових підстав для застосування тримісячного строку для звернення до суду.

Розглянувши заяви відповідачів щодо залишення без розгляду позову ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі, крім іншого, вказують про зловживання позивачем своїми процесуальними правами, що виявилось у поданні до Київського окружного адміністративного суду аналогічного позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 подав до Київського окружного адміністративного суду позовну заяву про визнання протиправним рішення Державної податкової служби України, визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Запорізькій області та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі №320/20874/25 (суддя Діска А.Б.) позовну заяву ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області залишено без розгляду внаслідок подання позивачем відповідної заяви.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, України однією з засад адміністративного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами це особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у діях (бездіяльності) учасника процесу, що суперечать завданням адміністративного судочинства. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17).

Так, положення статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України щодо права на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, є реалізацією частини першої статті 55 Конституції України, відповідно до якої, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, та частини другої статті 124 Конституції України, відповідно до якої, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Усталеною практикою Європейського суду з прав людини унормовано, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).

За приписами частини другої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства.

Така вказівка закону свідчить про умисний (цілеспрямований) характер дій позивача та дає змогу відрізнити зловживання процесуальними правами від реалізації права особи на звернення до суду за судовим захистом.

Про цілеспрямований характер зловживання своїми процесуальними правами, можуть свідчити дії позивача, які за своєю суттю та наслідками суперечать одна одній.

Також, у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Викладене свідчить, що суд у своїй діяльності має забезпечувати непорушність балансу інтересів сторін, їх рівності та змагальності, зокрема, шляхом запобігання зловживання процесуальними правами окремими учасниками судового процесу.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять критеріїв відмежування зловживання процесуальними правами від правомірної поведінки сторони спору.

Отже, «зловживання процесуальними правами» є оціночним поняттям, яке в межах змагального процесу має досліджуватися судом, виходячи з доводів сторін та зібраних доказів.

На переконання суду, подання позивачем аналогічного позову, за умови залишення останнього без розгляду ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі №320/20874/25 (суддя Діска А.Б.), не мало негативного впливу на права та обов`язки відповідачів у цій справі та не суперечить принципам адміністративного судочинства.

Суд звертає увагу на те, що позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з цим позовом через підсистему «Електронний суд» 26.09.2025, тобто вже після постановлення ухвали Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2025.

При цьому, суд вважає, що в даному випадку визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами, у розумінні статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України, та залишення позовної заяви без розгляду є обмеженням доступу до правосуддя, порушенням принципу рівності та змагальності сторін, оскільки самі лише припущення відповідачів не можуть достеменно свідчити про ознаки зловживання позивачем процесуальними правами.

Отже, суд не вбачає правових підстав для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії з підстав зловживання позивачем процесуальними правами у розумінні статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо доводів відповідачів про звернення позивача до суду з пропуском встановленого строку, суд зазначає таке.

Положеннями частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (частина четверта цієї статті).

Відповідно до частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За висновком Великої Палати Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16.07.2025 у справі №500/2276/24, в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень/дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За змістом пункту 56.2 статті 56 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Сторонами не заперечується, що спірні правовідносини виникли внаслідок видачі відповідачем-2 довідки-підтвердження статусу податкового резидента України для уникнення подвійного оподаткування відповідно до норм міжнародних договорів від 28.02.2025 №899/АП/08-01-50-03-07.

Наказом Міністерства фінансів України від 19.08.2022 №248 затверджений Порядок підтвердження статусу податкового резидента України для уникнення подвійного оподаткування відповідно до норм міжнародних договорів (далі Порядок №248).

Суд звертає увагу на те, що норми Порядку №248 не визначають процедури адміністративного оскарження рішень контролюючого органу за результатом розгляду заяви про підтвердження резидентського статусу для уникнення подвійного оподаткування, як і не визначають права платника податків оскаржити відповідне рішення до контролюючого органу вищого рівня.

При цьому, як вбачається зі змісту листа Державної податкової служби України від 11.04.2025 №10204/6/99-00-24-01-02-06, скарга позивача на рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо видачі довідки-підтвердження статусу податкового резидента України для уникнення подвійного оподаткування відповідно до норм міжнародних договорів від 28.02.2025 №899/АП/08-01-50-03-07, розглядалась у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян».

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про звернення громадян», скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Так, Закон України «Про звернення громадян» не визнає досудовим (адміністративним) оскарженням подання скарги до органу вищого рівня та не встановлює спеціальних строків для звернення до суду щодо оскарження рішення органу держаної влади, який розглядав скаргу.

На переконання суду, розгляд відповідачем-1 скарги позивача у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян», виключає можливість застосування у межах спірних правовідносин положень статті 56 Податкового кодексу України щодо строків звернення до суду після використання платником податків процедури досудового (адміністративного) оскарження.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2023 у справі №500/2276/24 не досліджувала питання строків звернення до суду за результатом розгляду скарги платника податків у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що у межах спірних правовідносин застосуванню підлягають загальні строки звернення до суду (6 місяців), встановлені частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позивач, звернувшись до суду 26.09.2025, не пропустив строк звернення до суду.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяв Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Запорізькій області про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 45, 122, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області про залишення позову без розгляду внаслідок зловживання позивачем процесуальними правами - відмовити.

2. У задоволенні заяв Головного управління ДПС у Запорізькій області та Державної податкової служби України про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду відмовити.

3. Копію ухвали направити учасникам справи (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяКушнова А.О.