Рішення № 132697337, 16.12.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2025 року Справа № 320/33964/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРА"

до Східного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРА" (далі позивач, ТОВ "ФОРА", товариство) до Східного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати винесене Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків податкове повідомлення-рішення форми «С» від 18.03.2025 №147/32-00-07-13, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 843 173 (два мільйони вісімсот сорок три тисячі сто сімдесят три) гривні 21 копійка.

Позиції сторін

Позивач з винесеним податковим повідомленням-рішенням від 18.03.2025 №147/32-00-07-13 не погоджується, вважає його таким, що винесене безпідставно та необґрунтовано.

Позивач не визнає встановлені порушенням за наслідками проведеної фактичної перевірки, що зафіксовані в акті п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР, Положення №13, вказуючи на відсутність доказів фіксування порушення товариством п. 1 зазначеної норми наполягаючи на її зміст вказує, що відповідач не зафіксував жодного порушення та не надав жодного доказу порушення товариством вказаного в даній нормі Закону порядку проведення розрахункових операцій.

Щодо пункту 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР покликається зокрема на абзац четвертий та абзац шостий частини 4 статті 11 Закону № 481, п. 2 наказу Міністерства фінансів України під 08 червня 2021 року №329, постанову Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року №74 та вказує, що алкогольні напої які мають на собі марки акцизного податку попереднього зразку, в разі зміни законодавством зразка марки, товариство мало право реалізовувати товар за відповідними марками попереднього зразку враховуючи термін придатності товару до споживання. Зазначає, що алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць мають тривалий або необмежений термін придатності, тому можуть перебувати в обігу протягом великого проміжку часу, зберігатися на складах оптових чи роздрібних торговців та стояти на полицях магазинів. Як вбачається з переліку алкогольних напоїв, наведеного в додатку до Акту перевірки, це були продажі саме алкогольних напоїв з вмістом алкоголю понад 8,5 відсотків об`ємних одиниць. Зауважує, що обов`язковим реквізитом фіскального касового чека є саме цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку, тобто такий реквізит у фіскальному касовому чеку може бути відображений лише при продажу алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками нового зразка, які мають штрих-код. Цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку для алкогольних напоїв містить в собі лише інформацію про її реквізити, якою такі напої марковані. Реквізити марки акцизного податку складаються з її серії та номера і мають бути відображені в розрахунковому документі (фіскальному чеку), який свідчить про їх продаж, разом з назвою, ціною та фактичним об`ємом алкогольного напою. Відсутність маркування маркою акцизного податку алкогольного напою або маркування алкогольних напоїв марками старого зразка, тобто без штрихового коду, унеможливлює відображення у фіскальному чеку цифрового значення такого штрихового коду марки. Звертає вашу увагу, що оскільки алкогольні напої, що марковані марками попереднього зразка (без штрихового коду), реалізуються у межах придатності такого напою до споживання, то цілком логічно, що при продажу алкогольних напоїв з марками акцизного податку старого зразка рядок 9 цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої не відображається саме через відсутність такого штрихового коду. У продажу в магазині ФОРА за адресою: м.Вишгород, вул.Ягідна, буд 5, зокрема і в період з 01.12.2024 по 12.02.2025 перебували алкогольні напої з марками акцизного податку як нового, так і старого зразка. Оскільки марки акцизного податку попереднього зразка не містять штрихового коду для сканування, тому під час продажу алкогольних напоїв через програмне забезпечення РРО у фіскальних чеках відсутні реквізити цифрового значення штрихованого коду марки акцизного податку. Водночас, акт перевірки не містить доказів про те, яке акцизне маркування було на алкогольних напоях, що реалізував позивач, старого чи нового зразка, не зазначено реквізити

фіскального чеку, який податковий орган вважає таким, що виданий як невідповідний. Також, в акті перевірки відсутні будь-які відомості щодо того, якого року на алкогольному напої була марка акцизного податку, чи мала вона штрих код та чи був цей штрих код просканований під час продажу товару. У доданих до акту перевірки аркушах з переліком розрахункових документів є витяги з певної бази даних без зазначення посилання на джерело та спосіб їх отримання, з яких видно кількість та вартість певних алкогольних напоїв.

Звернув увагу на судову практику та те, що стаття 17 Закону № 265/95-ВР не визначає відповідальності за відсутність цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку. Виключенням з цього правила, можна вважати, видачу такого фіскального чеку, в якому не зазначено тих обов`язкових реквізитів, що встановлені у наведеному Положенні, які не надають можливості підтвердити виконання розрахункової операції, та які мають вплив на правильність визначення, реальність здійснення господарської операції за її суттю та на формування показників податкової звітності.

Нараховувати та застосовувати штрафну санкцію по фіскальним чекам за минулі періоди позивач вважає протиправним.

Позивач також зауважив щодо реалізації алкогольних напоїв без відображення штрихового коду, в межах придатності такого напою до споживання, таке право підтверджено та обгрунтовано в наданих Державною податковою службою України індивідуальних податкових консультаціях від 06.09.2021 р. № 3347/ІПК/99-00-07-05-01-06, та від 13.10.2021 р. №3829/ІПК/99-00-07-05-02-06.

Відповідач вважає правомірними та обгрунтованими зафіксовані в акті фактичної перевірки від 14.02.2025 № 10678/10/36/07/32294897 порушення ТОВ «ФОРА» пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» (із змінами і доповненнями) (далі - Закон № 265), п. 2 розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів, електронних розрахункових документів, затв. Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 року № 13, а саме: проведення розрахункових операцій через програмні реєстратори розрахункових операцій без зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) на загальну суму 1 895 571,20 грн, що призвело до видачі невідповідного розрахункового документа. Наполягає також на правомірності використання податкової інформації яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої. Доводи позивача необґрунтовані та не спростовують правомірність застосованої штрафної санкції оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 18.03.2025 №147/32-00-07-13.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2025 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; розпочато підготовку справи до судового розгляду та Призначити підготовче засідання на 04 серпня 2025 року об 11:30 год.

24.07.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

29.07.2025, ухвалою суду задоволено заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, судове засідання призначене на 04.08.2025 об 11:30 год у справі № 320/33964/25 та наступні судові засідання, проводити в режимі відеоконференції з використанням відеоконференцзв`язку "ВКЗ" за участі Плахтій Олени Сергіївни (адреса 52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт. Слобожанське, вул. В. Сухомлинського, 69/45).

04.08.2025, в судовому засіданні за участю представника позивача Муштей Л.Ю. та представника відповідача Плахтій О.С., судом на місці оголошено перерву для надання часу представнику позивача підготувати відповідь на відзив.

Наступне підготовче судове засіданні призначено на 11:30 год. 17.09.2025, про що сторони у справі повідомлені належним чином.

11.08.2025 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

17.09.2025, в судовому засіданні за участю представника позивача Муштей Л.Ю. та представника відповідача Плахтій О.С., судом на місці оголошено перерву для надання часу представнику відповідача підготувати заперечення.

Наступне підготовче судове засіданні призначено на 12:30 год. 15.10.2025, про що сторони у справі повідомлені належним чином.

18.09.2025 судом отримано від представника відповідача заперечення на відповідь на відзив.

15.10.2025, ухвалою суду за наслідками проведених підготовчих дій у справі, за участю представника позивача Муштей Л.Ю. та представника відповідача Плахтій О.С., закрито підготовче провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17 листопада 2025 року о 12:30 год.

31.10.2025 до суду надійшли пояснення та докази від відповідача.

17.11.2025 в судове засідання прибули представника позивача Муштей Л.Ю. та представника відповідача Плахтій О.С.

Представник позивача позовні вимоги підтримала та позов просила суд задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила суд відмовити в задоволенні заявлених вимог.

Встановивши позиції сторін, дослідивши надані сторонами докази, за відсутності заперечень сторін, судом на місці оголошено про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Встановлені судом обставини

ГУ ДПС у Київській області на підставі наказу від 05.02.2025 №535-п, на підставі направлень від 05.02.2025 № 1279/10-36-07-08 та № 1280/10-36-07-08, в період з 06.02.2025 по 14.02.2025 проведено фактичну перевірку магазину ТОВ «ФОРА» (код ЄДРПОУ 32294897) за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Ягідна, 5А, за результатами якої складено акт від 14.02.2025 № 10678/10/36/07/32294897.

Перевірка проводилась з відома та в присутності керуючої Василенко О. М. Перед початком перевірки посадовими особами органу ДПС заступнику керуючого Петренку С. О. пред`явлено службові посвідчення та підписані заступником начальника контролюючого органу і скріплені печаткою контролюючого органу направлення на перевірку, в яких зазначені дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта - платника податку, який перевіряється, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави (ст. 75, п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, ст. 81 Податкового кодексу), дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Керуючий Петренко С. О. ознайомився з направленнями від 05.02.2025 №1279/10-36-07-08 і №1280/10-36-07-08 та отримав копію наказу від 05.02.2025 № 535-п «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРА» (податковий номер 32294897)», про що власноручно зазначив у направленнях.

На письмовий запит посадових осіб ДПС від 06.02.2025 № 1 до перевірки надані у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, в тому числі документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та документи на внутрішнє переміщення, які підтверджують реалізацію/зберігання алкогольних напоїв належної якості в межах терміну придатності, встановленому ДСТУ).

Перевіркою виявлено факт проведення розрахункової операції через ПРРО ф.н.4000522676 без створення і надання розрахункового документу встановленої форми та змісту, а саме: при продажу 06.02.2025 о 09 год. 02 хв. пляшки коньяку «Коблево» 3* 0,25 л. (міцн. 40% об.) за ціною 96,30 грн. у фіскальному чеку № 19/505/98 не зазначено цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (копія фіскального чеку додається до акту перевірки), чим порушено п. 1, п. 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями (далі - Закон № 265), Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі - Положення № 13).

На підставі електронних копій фіскальних чеків ПРPO перевіркою встановлено факти проведення розрахункових операцій з продажу алкогольних напоїв у магазині ТОВ «ФОРА» за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Ягідна, 5А через зареєстровані програмні реєстратори розрахункових операцій без зазначення цифрового значення марки акцизного податку в розрахункових документах у період з 01.12.2024 по 13.02.2025 на загальну суму 1 895 571,20 грн. (перелік розрахункових документів додається до акту перевірки).

В зазначених розрахункових документах, які створювались ПРРО та надавались покупцям товарів, замість цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) у відповідному рядку фіскального чеку відображався напис «марка не передбачена».

Виявлені порушення зафіксовано в акті фактичної перевірки від 14.02.2025 № 10678/10/36/07/32294897.

Не погодившись з висновками акту фактичної перевірки ТОВ «ФОРА» подало заперечення до ГУ ДПС у Київській області та додаткові докази.

ГУ ДПС у Київській області надіслало відповідь № 21635/6/10-36-07-08 від 18.03.2025 року, в якій визначило, що наведені у запереченні обґрунтування та документи, докази прийняті до уваги, але не спростовують порушення виявлені під час перевірки.

ТОВ «ФОРА» отримано податкове повідомлення-рішення форми «С» від 18.03.2025 року №147/32-00-07-13 винесене Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків з розрахунком штрафних санкцій, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 843 173 (два мільйони вісімсот сорок три тисячі сто сімдесят три) гривні 21 копійка, з яких:

367,19 грн за порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР у розмірі 100 % вартості проданих з порушенням, встановленими цим пунктом, товарів;

2 842 806,01 грн за порушення п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР у розмірі 150 % вартості проданих з порушенням, встановленими цим пунктом, товарів.

ТОВ «Фора» оскаржено податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби України, яка скоїм рішенням про результати розгляду скарги від 27.05.2025 року № 15161/6/99-00-06-03-02-06 оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми залишила без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись із вказаними податковим повідомленням рішенням, товариство звернулось до суду із даним позовом.

Відповідно, предметом спору у справі є податкове повідомлення-рішення від 18.03.2025 №147/32-00-07-13, що винесено Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, яке підлягає перевірці судом на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначені в ч. 3 даної статті кодексу.

Застосовані судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Вирішуючи цей спір суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин) (надалі ПК України).

За приписами п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (окрім НБУ), у тому числі і після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок і звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, що встановлений законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій і опитування посадових, уповноважених осіб та/чи працівників платника податків відповідно до ст.39 цього Кодексу.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 ПК України).

За змістом пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Дана перевірка здійснюється контролюючим органом стосовно дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства стосовно укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави для призначення фактичної перевірки, порядок її проведення та оформлення результатів закріплені у ст.80 ПК України, в якій передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків.

При цьому, у відповідності до п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або ж його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності відповідних підстав.

Зокрема, однією з таких підстав є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України).

При цьому, згідно п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки виключно лише за наявності чітких і конкретних підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або ж об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі та найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (ПІБ фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника чи уповноваженої особи) контролюючого органу, а також скріплення мокрою печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу).

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п.81.2 ст.81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня.

Отже, податковим законодавством чітко визначено порядок та підстави для призначення відповідної перевірки платника податків, вимоги щодо змісту та форми наказу про проведення перевірки, а також процедуру допуску до проведення фактичної перевірки.

За встановленими фактичними обставинами у даній справі фактична перевірка ТОВ «Фора» проводилась за адресою здійснення господарської діяльності магазину: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Ягідна, 5А, на підставі наказу №535 - п від 05.02.2025, з відома та в присутності керуючої Василенко О. М. Перед початком перевірки посадовими особами органу контролюючого органу заступнику керуючого Петренку С. О. пред`явлено службові посвідчення та направлення на перевірку від 05.02.2025 №1279/10-36-07-08 і №1280/10-36-07-08.

Наказ та направлення на перевірку уповноваженими представниками товариства отримані належним чином, як і акт фактичної перевірки.

Зауважень до підстав призначення фактичної перевірки, початку та порядку її проведення позивач не зазначив, суду не заявив.

Позивач наполягає на не підтвердженні контролюючим органом зафіксованих порушень п. 1, п. 2 статті 3 Закону №265/95-ВР та Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів № 13, вважає зазначене в акті перевірки безпідставним та необґрунтованим в силу змісту застосованого законодавства та фактичних обставин порядку та права реалізації товариством алкогольних напоїв за марками акцизного податку попереднього зразку враховуючи термін придатності товару до споживання, не доведення порушення товариством порядку проведення розрахункових операцій, відсутності підстав для застосування штрафної санкції по фіскальним чекам за минулі періоди, позивач вважає такі дії протиправним.

Відповідач в свою чергу наполягає на обґрунтованості та правомірності встановлених фактичною перевіркою порушень.

Так, в акті фактичної перевірки від 14.02.2025 № 10678/10/36/07/32294897 зафіксовано про факт проведення розрахункової операції через ПРРО ф.н.4000522676 без створення і надання розрахункового документу встановленої форми та змісту, а саме: при продажу 06.02.2025 о 09 год. 02 хв. пляшки коньяку «Коблево» 3* 0,25 л. (міцн. 40% об.) за ціною 96,30 грн. у фіскальному чеку № 19/505/98 не зазначено цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку. Через зареєстровані програмні реєстратори розрахункових операцій без зазначення цифрового значення марки акцизного податку в розрахункових документах у період з 01.12.2024 по 13.02.2025 на загальну суму 1 895 571,20 грн. В розрахункових документах, які створювались ПРРО та надавались покупцям товарів, замість цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) у відповідному рядку фіскального чеку відображався напис «марка не передбачена».

Відповідно, зафіксовано контролюючим органом про порушення п. 1, п. 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями (далі - Закон № 265), Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі - Положення № 13).

Суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР, у відповідній застосованій редакції).

Дія цього закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

За визначеннями, наведеними у статті 2 3акону №265/95, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункт 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР).

З наведеного слідує, що суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону, зокрема, фінансова санкція за вказане порушення передбачена статтею 17 Закону №265/95-ВР.

Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Відповідно до пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції, зокрема, зобов`язані:

проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Пункт 7 статті 17 Закону №265/95-ВР визначає, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

У спірному випадку до позивача застосовані штрафні санкції за невидачу відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункових операцій при реалізації алкогольних напоїв.

Позиція контролюючого органу полягає в тому, що оскільки в розрахункових документах були відсутні реквізити марок акцизного податку (цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої), то такі документи неможливо визнати розрахунковими.

Приписами статті 2 Закону № 265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350 (далі- Положення №13).

Відповідно до пункту 1 розділу I Положення № 13, визначено форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Згідно з пунктом 2 розділу 2 Положення № 13 визначено обов`язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), який повинен містити, в тому числі: код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в e-сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизу, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв (пункт 226.7 статті 226 ПК України).

Аналіз податкового законодавства України свідчить про те, що маркування продукції маркою акцизного податку підтверджує сплату акцизу та легальність ввезення та реалізації на території України відповідних виробів.

Пунктом 3 розділу І Положення № 13 передбачено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Отже, розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного Положення. При цьому, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої є обов`язковим реквізитом фіскального касового чеку, а отже відсутність цього реквізиту у фіскальному чеку має кваліфікуватися як те, що такий документ не є розрахунковим.

Відсутність обов`язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону України № 265/95-ВР.

Суд зазначає, що проведеної перевіркою встановлено та зафіксовано порушення, яке полягає у проведенні розрахункових операцій без видачі та роздрукування відповідного розрахункового документа встановленої форми, зокрема, у фіскальних чеках при продажі підакцизних товарів не зазначено штрихового коду марки акцизного податку. Тому, відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку не може вважатися належним розрахунковим документом.

Слід також зазначити, що постановою Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі №500/6845/21 сформовано правовий висновок, відповідно до якого колегія суддів дійшла висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п. 1 Закону №265/95-ВР за порушення вимог п. 2 ст.3 Закону №265/95-ВР. Даний висновок обґрунтовано тим, що «Закон №265/95-ВР встановлює безпосередній зміст обов`язку суб`єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення №13-форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності). За змістом норм Положення № 13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Отже, відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого п. 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР.»

Як зазначено в розрахунку сум штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки контролюючим органом виявлено порушення п. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: факт проведення розрахункової операції через ІІРРО ф.н.4000522676 без створення і надання розрахункового документу встановленої форми та змісту, а саме: при продажу 06.02.2025 о 09 год. 02 хв. пляшки коньяку «Коблево» 3* 0,25 л. (міцн. 40% об.) за ціною 96,30 грн. у фіскальному чеку № 19/505/98 не зазначено цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку за що застосовано фінансову санкцію в сумі 367,19 грн. - 100 % вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом товарів (робіт, послуг) згідно з п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР як за порушення, вчинене вперше.

Як вказано в розрахунку сум штрафних (фінансових) санкцій до акту вказаного акту, контролюючим органом виявлено порушення п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: проведення розрахункових операцій через зареєстровані програмні реєстратори розрахункових операцій без зазначення цифрового значення марки акцизного податку в розрахункових документах у період з 01.12.2024 по 13.02.2025 на загальну суму 1 895 571,20 грн., за що застосовано штрафну санкцію на суму 2 842 806,01 грн. - 150 % вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг), за кожне наступне вчинення порушення, згідно п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР.

Враховуючи п. 2.2.8-2.2.9 та розділ 2.2.16, додатку акту перевірки, під час здійснення контрольної розрахункової операції співробітниками контролюючого органу було встановлено факт проведення розрахункової операції через ПРРО ф.н. 4000522676 без створення і надання розрахункового документу встановленої форми та змісту, а саме: при продажу 06.02.2025 о 09 год. 02 хв. пляшки коньяку «Коблево» 3* 0,25 л. (міцн. 40% об.) за ціною 96,30 грн. у фіскальному чеку № 19/505/98 не зазначено цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку, що є порушенням п. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР та на підставі електронних копій фіскальних чеків ПРPO перевіркою встановлено факти проведення розрахункових операцій з продажу алкогольних напоїв у магазині ТОВ «ФОРА» за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Ягідна, 5А через зареєстровані програмні реєстратори розрахункових операцій без зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку в розрахункових документах (рядок 9) у період з 01.12.2024 по 13.02.2025 на загальну суму 1 895 571,20 грн., що є порушенням п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, Положення №13.

Відповідно, відповідач зафіксував перевіркою відсутність обов`язкового реквізиту фіскального чеку - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) на алкогольні напої, реалізацією яких здійснювало товариство за місцем проведеної фактичної перевірки.

Суд враховує, що наказом Міністерства фінансів України під 08 червня 2021 року №329, який набрав чинності 01 липня 2021 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 червня 2021 року за №832/36454 (далі - Наказ №329), розділ ІІ, ІІІ Положення №13 викладено у новій редакції, а саме щодо форми фіскального чеку на товари (послуги) та фіскального касового чеку видачі коштів доповнено новим реквізитом

- цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої касового текстом (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

Пунктом 2 Наказу № 329 установлено, що:

до 01 жовтня 2021 року вимоги до форми і змісту розрахункових документів в частині цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої не поширюються на розрахункові документи, що створюються реєстраторами розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій до дня набрання чинності цим наказом:

до 01 жовтня 2021 року реєстратори розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, за наявності технічних можливостей мають бути доопрацьовані їх виробниками (постачальниками) відповідно до статті 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з метою забезпечення можливості виконання всіх вимог до форми і змісту розрахункових документів, відповідно до цього наказу.

Запровадження такого реквізиту фіскального касового чека, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, передувало внесення постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року № 97 змін до Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2010 року №1251, у частині обов`язкових реквізитів марок акцизного податку для алкогольних напоїв.

До таких реквізитів було додано двомірний штрих-код швидкого реагування та лінійний штрих-код.

Постанова КМУ № 97 набула чинності - 19.02.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року №74 «Деякі питання маркування алкогольних напоїв» було затверджено марки акцизного податку для алкогольних напоїв нового зразка, які запроваджені в обіг з 01 травня 2020 року.

Постанова КМУ №74 набула чинності - 18.02.2020.

За вказаною постановою КМУ №74 від 12.02.2020 постановлено:

забезпечити виготовлення та продаж з 25 квітня 2020 р. марок акцизного податку нового зразка для алкогольних напоїв в установленому порядку;

припинити з 1 травня 2020 р. продаж марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв, зразки яких затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 р. № 296 «Деякі питання запровадження марок акцизного податку нового зразка для алкогольних напоїв і тютюнових виробів»;

забезпечити проведення станом на 1 травня 2020 р. інвентаризації марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв попереднього зразка у продавця марок;

на підставі актів інвентаризації до 1 червня 2020 р. забезпечити повернення марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв попереднього зразка до державного підприємства «Поліграфічний комбінат Україна» по виготовленню цінних паперів засобами спецзв`язку для подальшого знищення.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі Закон № 481/95-ВР) маркування виноробної продукції, у тому числі сидру і перрі (без додавання спирту), зброджених напоїв, одержаних виключно в результаті природного (натурального) бродіння фруктових, ягідних та фруктово-ягідних соків, з вмістом спирту не більше 8,5 відсотка об`ємних одиниць (без додавання спирту), яка реалізується в Україні, здійснюється відповідно до Закону України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Маркування виноробної продукції, у тому числі сидру і перрі (без додавання спирту), зброджених напоїв, одержаних виключно в результаті природного (натурального) бродіння фруктових, ягідних та фруктово-ягідних соків, з вмістом спирту не більше 8,5 відсотка об`ємних одиниць (без додавання спирту), яка реалізується в Україні, має містити таку інформацію: знак для товарів і послуг; назва продукції; місткість посуду; вміст спирту (% об.); вміст цукру (крім сухих вин, шампанського, ігристого вина та коньяку) (% мас.); наявність ароматизаторів, барвників (при їх використанні).

Штриховий код повинен бути нанесений на видиму сторону етикетки, або контретикетки, або пляшки (іншого посуду). Дата виготовлення продукції повинна бути зазначена на видимій стороні етикетки, або контретикетки, або корка, або пляшки (іншого посуду).

Згідно положень частини 4 статті 11 Закон № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

При цьому алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Щодо тверджень позивача про не встановлення контролюючим органом під час перевірки порядку видачі фіскальних чеків, факту продажу немаркованих марками акцизного податку алкогольних напоїв, рівно як і яке саме маркування старими чи новими марками, чи були такі марки на алкогольних напоях в момент їх продажу, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки зазначення в додатку до акту перевірки за спірними фіскальними чеками «марка не передбачена» рядок 9, свідчить та підтверджує не належне маркування товару, відтак підтверджує відсутність зазначення в рядку 9 обов`язкового реквізиту фіскального чеку цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер). Як зазначено вище судом цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої є обов`язковим реквізитом фіскального касового чеку, а отже відсутність цього реквізиту у фіскальному чеку має кваліфікуватися як те, що такий документ не є розрахунковим.

Враховуючи доводи позивача про використання в обігу алкогольних напоїв як такі, за якими не закінчився термін придатності до споживання за марками акцизного податку старого зразка, наявності такого права за ІПК від 06.09.2021 р. № 3347/ІПК/99-00-07-05-01-06, та від 13.10.2021 р. №3829/ІПК/99-00-07-05-02-06 надані ДПС України суд зазначає, що такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами в силу процесуального законодавства та податкового щодо надання контролюючим органом ІПК, її форми, змісту та дійсності.

Суд зазначає, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами наявності алкогольних напоїв, вироблених в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, які знаходяться в обігу товариства до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання, та напоїв з вмістом алкоголю понад 8,5 відсотків об`ємних одиниць, які мають тривалий або необмежений термін придатності, відповідно не спростовано зазначені фіскальні чеки в яких міститься позначка «марка не передбачена» згідно додатку до акту перевірки згідно своїх доводів перед судом, не обгрунтовано таке право за застосованими ІПК.

Судом встановлено та відповідачем підтверджено зафіксовані в акті перевірки порушення, не відповідність фіскальних чеків за актом перевірки та додатків до такого вимогам до їх форми та змісту відсутність штрихового коду марки акцизного податку.

Висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду сформованій у постановах від 20.03.2025 у справі №560/2985/24 та від 11.09.2025 у справі №580/7450/24.

Відносно доводів позивача, що використання податкової інформації та документів, в тому числі даних СОД РРО за минулі періоди передбачено виключно під час проведення документальних і камеральних перевірок

Пунктом 102.1 статті 102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації визначеної п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та /або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Тобто, визначений наказом період перевірки відповідає строку проведення перевірки у відповідності до норм Податкового кодексу України.

У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

Аналіз положень ст. 75, 80 Податкового кодексу України дає зрозуміти, що особливістю фактичної перевірки є перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), лише з урахуванням того, що це корелюється із правом контролюючого органу прийти на перевірку без попередження у будь-яку годину доби згідно з робочим графіком суб`єкта господарювання, а також із правом до перевірки здійснити контрольну розрахункову операцію.

При цьому, слід зауважити, що положення Податкового кодексу України не містять темпоральних обмежень чи заборон щодо визначення періоду діяльності суб`єкта господарської діяльності, який охоплюється предметом фактичної перевірки.

Враховуючи наказ про призначення перевірки, така проводилась за період діяльності з 01.12.2024 по останній день фактичної перевірки - 14.02.2025, що відповідно відповідає положенню п. 102.1 ст. 102 ПК України.

Відповідно до ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до ст. 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; мультимедійна інформація (фото, відео, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Наказом Міністерства фінансів України від 05 серпня 2020 року № 477 затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, зокрема, п. 1, 2 р. II Порядку передбачено, що СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

Суб`єкти господарювання зобов`язані надавати особі в обов`язковому порядку розрахунковий документ, встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, інформація про які відображається в Системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, отже така інформація може бути використана в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України, в тому числі і під час проведення фактичної перевірки.

При цьому слід зауважити, що система СОД РРО не обмежує відповідача у праві використовувати відомості з неї лише протягом періоду проведення фактичної перевірки, що повністю спростовує доводи позивача щодо неможливості використання відповідачем відомостей з системи СОД РРО за минулі періоди під час проведення фактичної перевірки.

Покликання сторін на правові висновки Верховного Суду суд враховує але зазначає, що такі не змінюють висновків суду в силу встановлених обставин у даній справі та наданих сторонами доказів.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частинами 1 та 2 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Відповідно до статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ТОВ «ФОРА», оскільки контролюючий орган під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 18.03.2025 №147/32-00-07-13 діяв на підставі повноважень та у спосіб визначений законодавством.

Згідно з ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Усі інші аргументи сторін, вивчені судом, є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРА» -відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.