Рішення № 132697280, 16.12.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2025 року м. Київ справа №320/10526/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, у якому просить суд :

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 04.03.2025 № 616/5 «Про задоволення скарги».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.01.2025 ОСОБА_2 подані скарги, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 21.01.2025 за № СК-68-25 та 24.01.2025 за № СК-95-25 на реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі по тексту - ЄДР) від 21.01.2025 № 1003311070021000590 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену державним реєстратором Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Бондарчук Тетяною Михайлівною (далі по тексту - державний реєстратор Бондарчук Т.М.) щодо Бородянської селищної ради (ідентифікаційний код юридичної особи - 004363662) з вимогою анулювання державному реєстратору доступу до ЄДР. 04.03.2025 винесено наказ «Про задоволення скарги» № 616/5, відповідно до якого скаргу ОСОБА_2 від 21.01.2025 задоволено та визнано вчиненою з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та скасовано реєстраційну дію в ЄДР від 01.11.2024 №1003311070021000590 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену державним реєстратором Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Бондарчук Тетяною Михайлівною щодо Бородянської селищної ради (ідентифікаційний код юридичної особи - 004363662); тимчасово заблоковано державному реєстратору Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Бондарчук Тетяною Михайлівною доступ до ЄДР на 1 (один) місяць; виконання пункту 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству; виконання пункту 3 наказу покладено на державне підприємство «Національні інформаційні системи». При розгляді вказаної скарги ОСОБА_1 (позивач у цій справі) не був залучений як заінтересована особа, та вважає, що питання, які розглядалися Міністерством юстиції України стосувалися його прав та інтересів, як законно обраного голови Бородянської селищної ради. Заявник вважає, що наказ Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» від 04.03.2025 № 616/5 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки наявні процедурні порушення, які безпосередньо впливають на законність спірного рішення. Разом із тим, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, згідно з якою, просив суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом: - зупинення дії індивідуального акту - наказу Міністерства юстиції України від 04.03.2025 № 616/5 «Про задоволення скарги» до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року відкрито провадження у справі № 320/10526/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.

Зазначеною ухвалою було постановлено: залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ); залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - державного реєстратора Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Бондарчук Тетяну Михайлівну (вул. Шевченка, буд. 2-а, м. Ірпінь, Київська обл., 08200); залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Бородянську селищну раду Бучанського району Київської області (вул. Центральна, буд. 33, смт. Бородянка, Бучанський район, Київська область, 07801; ЄДРПОУ 04363662).

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що судовим рішенням не було визнано протиправним та не скасовано відповідне рішення Бородянської селищної ради, яким покладено виконання обов`язків селищного голови на ОСОБА_2 , як і не скасовано реєстраційну дію, що пов`язана з внесенням відомостей стосовно скаржниці як виконуючої обов`язки керівника Бородянської селищної ради. Отже, на думку відповідача, оскаржувана реєстраційна дія проведена державним реєстратором Бондарчук Т.М. на підставі неповного комплекту документів та відомостей, встановлених частиною другою статті 17 Закону № 755-IV. Таким чином, на переконання відповідача, державний реєстратор Бондарчук Т.М. повинна була відмовити у державній реєстрації на підставі пункту 4 частини першої статті 28 Закону № 755-IV.

Відповідач також направив до суду клопотання про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу

Оскільки дана справа не віднесена до імперативно визначеного переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, процесуальні перешкоди для розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження відсутні.

Відповідач у клопотанні не навів належних мотивів необхідності розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи викладене, не є переконливими твердження відповідача про необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

У зв`язку з цим, підстави для здійснення розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження відсутні.

Розглянувши подану позивачем позовну заяву, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

До Міністерства юстиції України надійшли скарги ОСОБА_2 (далі по тексту ОСОБА_2 , скаржниця) від 21.01.2025, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 21.01.2025 за № СК-68-25 та 24.01.2025 за № СК-95-25, у яких скаржниця просить скасувати в ЄДР реєстраційну дію від 21.01.2025 № 1003311070021000590 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену державним реєстратором Бондарчук Т.М. щодо Бородянської селищної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 04363662), з вимогою анулювати державному реєстратору Бондарчук Т.М. доступ до ЄДР.

За результатами розгляду скарг Міністерством юстиції України встановлено такі обставини.

Відомості ЄДР містять інформацію про проведення 21.01.2025 державним реєстратором Бондарчук Т.М. реєстраційної дії № 1003311070021000590 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», унаслідок якої було зареєстровано зміну керівника Бородянської селищної ради.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» (далі Закон - № 755-IV) для державної реєстрації створення, припинення юридичної особи виконавчого органу місцевої ради (крім виконавчого комітету), а також змін до відомостей про неї подається заява про державну реєстрацію створення, припинення юридичної особи, внесення змін до відомостей про неї, а також акт місцевої ради про створення, припинення виконавчого органу, акт сільського, селищного, міського голови про призначення керівника такого органу.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 25 Закону № 755-IV державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в ЄДР, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в ЄДР; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію.

Оскаржувана реєстраційна дія проведена на підставі, зокрема: постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2024 у справі № 320/1916/22 (далі по тексту Постанова), якою рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 у справі № 320/1916/22 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Бородянської селищної ради восьмого скликання від 27.01.2022 № 2332-20-VIII про дострокове припинення повноважень Бородянського селищного голови ОСОБА_1 (далі рішення про припинення повноважень); визнано протиправним та скасовано рішення Бородянської селищної ради восьмого скликання від 27.01.2022 № 2334-20-VIII про покладення виконання обов`язків Бородянського селищного голови на секретаря Бородянської селищної ради Георгія Єрка; зобов`язано приватного нотаріуса Вишгородського районного територіального округу (державного реєстратора) Теплюк Галину Михайлівну (далі по тексту приватний нотаріус Теплюк Г.М.) скасувати запис про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (Бородянську селищну раду, ідентифікаційний код юридичної особи 04363662) від 28.01.2022 № 1003311070015000590 щодо зміни керівника юридичної особи, внесений до ЄДР приватним нотаріусом ОСОБА_3 .

Крім того, встановлено, що для проведення оскаржуваної реєстраційної дії державному реєстратору ОСОБА_4 було подано копію розпорядження Бородянського селищного голови Сахарука О.В. від 01.11.2024 № 307/к «Про поновлення на посаді ОСОБА_5 » (далі по тексту Розпорядження), відповідно до якого Бородянським селищним головою ОСОБА_1 , крім іншого, поновлено себе на посаді Бородянського селищного голови з 27.01.2022 на підставі, зокрема, Постанови, вірність копії з оригіналу документа засвідчено 17.01.2025 ОСОБА_1 .

Оскаржувана реєстраційна дія проводилась на підставі постанови, яку також було подано для проведення реєстраційної дії від 01.11.2024 № 1003311070019000590 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» стосовно Бородянської селищної ради.

За результатом розгляду скарги ОСОБА_2 від 21.11.2024, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.11.2024 за № СК-5674-24, Міністерством юстиції України було прийнято рішення у формі наказу від 17.01.2025 № 135/5 «Про задоволення скарги», яким визнано вчиненою з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» та скасовано реєстраційну дію від 01.11.2024 № 1003311070019000590 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», унаслідок якої було зареєстровано зміну керівника Бородянської селищної ради.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Положеннями статті 42 Закону № 280/97-ВР визначено повноваження сільського, селищного, міського голови.

Так, відповідно до частини четвертої статті 42 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради; вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради; вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання; призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України «Про культуру»; вносить на розгляд ради пропозиції про утворення спеціалізованої установи з надання безоплатної первинної правничої допомоги; вносить на розгляд ради пропозиції щодо кандидатури на посаду керівника спеціалізованої установи з надання безоплатної первинної правничої допомоги; забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету; є розпорядження.

Водночас Законом № 280/97-ВР визначено, що обрання на посаду селищного голови здійснюється на місцевих виборах, тоді як прийняття сільським, селищним або міським головою розпорядження про обрання/поновлення самого себе на посаді чинним законодавством не передбачено. На думку відповідача саме у зв`язку із тим, що Рішення про припинення повноважень, яке скасовано у судовому порядку, було прийнято Бородянською селищною радою, то і відновлення (визнання) прав, які було порушено Рішенням про припинення повноважень, належить до компетенції зазначеної вище ради, яка була відповідачем у справі № 320/1916/22. Отже, оскаржувана реєстраційна дія проведена державним реєстратором Бондарчук Т.М. на підставі неповного комплекту документів та відомостей, встановлених частиною другою статті 17 Закону.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 6 Закону № 1952-IV державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації.

Пунктом 4 частини першої статті 28 Закону № 1952-IV встановлено, що підставою для відмови у державній реєстрації є випадок, коли документи або відомості, передбачені цим Законом, подані не в повному обсязі.

Таким чином, на думку відповідача державний реєстратор Бондарчук Т.М. повинна була відмовити у державній реєстрації на підставі пункту 4 частини першої статті 28 Закону №1952-IV.

Згідно з частинами шостою та сьомою статті 34 Закону №1952-IV за результатом розгляду скарги Міністерство юстиції України приймає рішення про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації) і визнання вчиненою з порушенням цього Закону та скасування реєстраційної дії, якщо Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор провів реєстраційні дії за наявності підстав для відмови в державній реєстрації, а також з порушенням загальних засад державної реєстрації, визначених пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 4 цього Закону. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій проведено реєстраційну дію. Реєстраційна дія визнається вчиненою з порушенням цього Закону та скасовується виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 34 Закону. Не можуть бути підставою для визнання вчиненою з порушенням цього Закону та скасування реєстраційної дії допущені під час її проведення формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей у ЄДР.

Оскільки, з позиції відповідача, оскаржувана реєстраційна дія проведена за наявності підстави для відмови, визначеної пунктом 4 частини першої статті 28 Закону, а також у зв`язку з неможливістю відновлення порушеного права скаржниці шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 34 Закону, а допущені при проведенні оскаржуваної реєстраційної дії порушення не є формальними (несуттєвими) помилками та впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей ЄДР, відповідна дія підлягає скасуванню, а скарги задоволенню.

У зв`язку з наведеним вище, 04.03.2025 Міністерством юстиції України було прийнято наказ «Про задоволення скарги» № 616/5 (далі оскаржуваний наказ та/або Наказ від 04.03.2025 № 616/5), відповідно до якого вирішено скаргу ОСОБА_2 від 21.01.2025 задовольнити. Визнати вчиненою з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» та скасувати реєстраційну дію в ЄДР від 01.11.2024 № 1003311070021000590 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену державним реєстратором Бондарчук Т.М. щодо Бородянської селищної ради (ідентифікаційний код юридичної особи - 004363662). Тимчасово блокувати державному реєстратору Бондарчук Т.М. доступ до ЄДР на 1 (один) місяць.

Позивач, своєю чергою, вважає оскаржуваний наказ протиправним, оскільки є підстави вважати, про наявність допущених процедурних порушень, які вплинули на прийняття рішення, яке могло б бути іншим за умови дотримання всіх вимог процедури, а також не досліджено в повному обсязі обставини, якими обґрунтовано скаргу, та інші обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема, не досліджено обставин порушення прав скаржника, не взято до уваги наявність законних підстав для проведення оскаржуваної реєстраційної дії, невірно надано оцінку діям державного реєстратора, а також не враховано негативні наслідки для територіальної громади, спричинені прийняттям оспорюваного наказу.

Внаслідок чого прийнято рішення, яке не відповідає вимогам чинного законодавства, чим порушено принцип законності та об`єктивності.

Копії наведеної вище скарги та наказу № 616/5 від 04.03.2025 містяться в матеріалах справи.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем наказу позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Міністерство юстиції України здійснює розгляд скарг у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідно до вимог Закону та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 зі змінами (далі - Порядок № 1128).

Відповідно до статті 7 Закону №1952-IV Міністерство юстиції України:

1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав;

2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав;

3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем;

4) організовує роботу, пов`язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав;

5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;

6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом;

7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;

8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;

9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів;

9-1) надає узагальнені роз`яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 37 Закону №1952-IV визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду.

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду.

Міністерство юстиції України розглядає:

1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України;

3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації подається у письмовій формі безпосередньо до суб`єкта розгляду скарги та має містити відомості про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації має бути підписана скаржником або його представником. Така скарга може бути подана в електронній формі за умови підписання її скаржником або його представником з використанням кваліфікованого електронного підпису або застосуванням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". До скарги, підписаної представником, додаються докази на підтвердження його повноважень.

До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації, що подається представником скаржника, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена у встановленому порядку.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації, що подана особою, яка не має на це повноважень, або не містить відомостей про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, дати, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав (якщо зазначення такої дати є обов`язковим), підпис скаржника або його представника, повертається скаржнику на підставі мотивованого рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу не пізніш як через 15 днів з дня її надходження.

Повернення скарги не позбавляє скаржника права на повторне її подання у встановленому порядку.

Перебіг строку на оскарження зупиняється з дня подання скарги до дня її повернення скаржнику.

Подання скарги не зупиняє дію реєстраційної дії, що оскаржується.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації, розгляд якої не належить до компетенції Міністерства юстиції України, його територіального органу, не пізніше п`яти днів з дня її надходження направляється за належністю, про що повідомляється скаржник.

За результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:

про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);

про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);

про залишення скарги без розгляду по суті.

Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації без розгляду по суті, якщо:

1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання;

2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні;

3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації;

4) скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації не порушено;

5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень;

6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду;

7) набрало законної сили судове рішення, яким оскаржуване рішення скасовано або оскаржувані дії, бездіяльність у сфері державної реєстрації прав визнані вчиненими з порушенням цього Закону та скасовані;

8) скаргу подано на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації, що прийняті, вчинені до 1 січня 2016 року.

У разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про:

1) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України.

Підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є:

а) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 2-1, 4 частини першої статті 3 цього Закону. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;

б) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав за наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;

в) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України «Про санкції». У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну санкцію (з посиланням на відповідне положення Закону України «Про санкції»), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав визнається прийнятим з порушенням цього Закону та анулюється виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 цієї частини.

Не можуть бути підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора допущені ним формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Одночасно із визнанням прийнятим з порушенням цього Закону та анулюванням рішення державного реєстратора, анулюванням рішення територіального органу Міністерства юстиції України, а також у разі відсутності підстав для їх анулювання Міністерство юстиції України може прийняти одне із рішень, передбачених пунктами 4-6 цієї частини;

2) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором, або про зобов`язання державного реєстратора виправити допущену ним технічну помилку;

3) зобов`язання державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав усунути допущені ними порушення з визначенням строків виконання такого зобов`язання;

4) тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерством юстиції України або його територіальним органом, яким прийнято відповідне рішення, протягом п`яти робочих днів вирішується питання про передачу на розгляд іншого державного реєстратора документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора. У разі якщо інші державні реєстратори, які перебувають у трудових відносинах з відповідним суб`єктом державної реєстрації прав, відсутні або державним реєстратором є нотаріус, такі документи передаються до територіально найближчого суб`єкта державної реєстрації прав, що має не менше трьох державних реєстраторів, які мають доступ до Державного реєстру прав, або іншому нотаріусу (нотаріусам) за попереднім погодженням із ним (ними). У разі прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав стосовно нотаріуса такому нотаріусу забезпечується доступ до Державного реєстру прав у режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності відповідно до закону;

5) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

6) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення про визнання вчиненою з порушенням цього Закону та скасування реєстраційної дії, про анулювання доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру, про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України за результатами розгляду відповідної скарги приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У разі якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації виявлено порушення законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів для повідомлення про це правоохоронних органів.

У разі визнання вчиненою з порушенням цього Закону та скасування реєстраційної дії Міністерство юстиції України забезпечує відновлення попереднього становища, яке існувало до проведення такої реєстраційної дії, шляхом внесення відомостей до Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно пункту 2 Порядку № 1128 розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.

Пунктом 5 Порядку № 1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет пересилання її за належністю відповідному територіальному органу чи Мін`юсту, а також встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:

оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;

наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;

наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;

наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання;

здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;

подання скарги особою, яка не має на це повноважень;

закінчення встановленого законом строку подачі скарги;

розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Пункт 8 Порядку № 1128 визначає, що у разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються.

Якщо під час розгляду Мін`юстом скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін`юстом на підставі службової записки посадових осіб Мін`юсту, погодженої заступником Міністра, невідкладно без розгляду її колегіально.

Пунктом 9 Порядку № 1128 передбачено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

За результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:

1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту;

2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1128 за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі, колегіально, Мінюст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволення з підстав, передбачених законом.

Рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні, висновок колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) або їх засвідчені копії розміщуються на офіційному веб-сайті Мін`юсту чи відповідного територіального органу не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після прийняття рішення Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян», засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін`юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) разом із супровідним листом надсилаються скаржнику.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону № 755-IV для державної реєстрації створення, припинення юридичної особи - виконавчого органу місцевої ради (крім виконавчого комітету), а також змін до відомостей про неї подається заява про державну реєстрацію створення, припинення юридичної особи, внесення змін до відомостей про неї, а також акт місцевої ради про створення, припинення виконавчого органу, акт сільського, селищного, міського голови про призначення керівника такого органу.

04.03.2025 відповідач прийняв рішення про те, що оскаржувана реєстраційна дія була проведена на підстав неповного комплекту документів та відомостей, встановлених частиною другою статті 17 Закону, у зв`язку з чим державний реєстратор Бондарчук Т.М. повинен був відмовити у державній реєстрації на підставі пункту 4 частини першої статті 28 Закону.

Однак, суд дійшов висновку про невідповідність таких тверджень вимогам законодавства, а тому положення ст. 17 Закону № 755-IV не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина 3 статті 140, частина 1 статті 144 Конституції України).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема приписами ст. 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені також у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Згідно з частиною 1 статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Керуючись ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Тобто, статтею 17 Закону № 755-IV регулюються відносини у сфері державної реєстрації саме виконавчих органів, а не селищної ради, як юридичної особи в цілому, що є органом місцевого самоврядування.

Відповідно до Закону до спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 25, відповідно до приписів пункту 2 частини першої встановлено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію.

Отже, відповідачем зроблено невідповідні висновки щодо правової природи спірних правовідносин, що спричинило прийняття неправомірного та незаконного наказу, який підлягає скасуванню.

Так, судом встановлено, що для проведення оскаржуваної реєстраційної дії державному реєстратору було подано копію розпорядження Бородянського селищного голови Сахарука О.В. від 01.11.2024 № 307/к «Про поновлення на посаді ОСОБА_5 », при цьому в оскаржуваному наказі зазначено, що Законом України «Про місцеве самоврядування» визначено, що обрання на посаду селищного голови здійснюється на місцевих виборах, тоді як прийняття сільським, селищним або міським головою розпорядження про обрання/поновлення самого себе на посаді чинним законодавством не передбачено.

Відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу зазначив, що рішення про припинення повноважень (яке скасовано у судовому порядку) було прийнято Бородянською селищною радою, а отже й поновлення на посаді належить до компетенції зазначеної ради. При цьому, відповідне рішення ради про поновлення на посаді голови ОСОБА_1 для проведення реєстраційної дії державному реєстратору не подавалося.

Разом із тим, оскаржувана реєстраційна дія була проведена на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2024 у справі № 320/1916/22, що на думку відповідача, не є підставою для проведення державним реєстратором реєстраційних дій в ЄДР, пов`язаною зі зміною керівника селищної ради.

Враховуючи зазначене, суд критично оцінює позицію відповідача з приводу належності в силу вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до компетенції відповідної ради вирішення питання стосовно відновлення (визнання) прав, які були порушені Рішенням про припинення повноважень, прийнятим Бородянською селищною радою та скасованим у судовому порядку.

У силу того, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2024 у справі № 320/1916/22, яка набрала законної сили, було скасовано рішення Бородянської селищної ради восьмого скликання від 27.01.2022 № 2332-20-VIII про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень Бородянського селищного голови ОСОБА_1 , а самого ОСОБА_1 поновлено на посаді, положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема статті 79, зумовлюють автоматичне відновлення в повному обсязі повноважень законно обраного посадовця без необхідності ухвалення будь-яких додаткових рішень з боку органу місцевого самоврядування. Таким чином, починаючи з 25.10.2024 ОСОБА_6 є чинним Бородянським селищним головою.

Тобто, судове рішення, яке набрало законної сили є підставою для вчинення реєстраційних дій без додаткових документів чи рішень органів місцевого самоврядування.

Якщо суд прийняв рішення про скасування рішення про дострокове припинення повноважень селищного голови, таке рішення є підставою для внесення змін до ЄДР. У цьому випадку реєстраційні дії проводяться виключно на підставі судового рішення.

Особливості внесення таких змін полягає в тому, що державний реєстратор не має права вимагати додаткових рішень органів місцевого самоврядування, судове рішення є обов`язковим для виконання, незалежно від позиції ради чи інших зацікавлених осіб.

Шостим апеляційним адміністративним судом у справі № 320/1916/22 встановлено незаконність звільнення позивача, а тому прийняте рішення є таким, що справедливо поновлює його права на посаді, як законно обраного селищного голову та відновлює його повноваження як керівника.

Скасування судом рішення про дострокове припинення повноважень селищного голови має своїм наслідком відновлення посадової особи в правах.

Враховуючи, що вказана посада є керівною, тому внесення відповідних змін до ЄДР про керівника юридичної особи є послідовною правовою дією, при цьому інтереси інших осіб не порушуються.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно, належним чином та у повному обсязі.

Таким чином, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року, яка стала підставою для проведення оскаржуваної ОСОБА_2 реєстраційної дії № 1003311070021000590 від 21.01.2025, проведеної Державним реєстратором Бондарчук Т.М. є законною та достатньою для вчинення реєстраційних дій відповідно до діючого законодавства.

Стосовно позиції позивача про відсутність підстав для розгляду скарги невідкладно без колегіального розгляду, судом зазначається наступне.

Як вже було встановлено вище, скарги ОСОБА_2 з вимогою анулювання державному реєстратору доступу до ЄДР, відповідно до частини 2 пункту 8 Порядку№ 1128 розглядалися невідкладно, без розгляду їх колегіально.

Із цього слідує, що під час розгляду відповідачем поданих скарг у сфері державної реєстрації не виявлено підстав для відмови в її задоволення відповідно до пункту 5 Порядку№ 1128 чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту.

Очевидність порушень закону це такі дії чи бездіяльність, які явно суперечать нормам законодавства і не потребують глибокого аналізу або додаткових доказів для їхнього встановлення. Тобто їх можна виявити відразу, просто порівнявши дії особи з відповідними нормами права.

Однак, виходячи зі змісту оспорюваного наказу, останній не містить очевидних порушень закону, які були виявлені в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора під час здійснення реєстраційної дії в ЄДР від 21.01.2025 № 1003311070021000590 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу».

Посилання відповідача на наказ Міністерства юстиції України від 17.01.2025 №153/5 «Про задоволення скарги» (далі по тексту Наказ від 17.01.2025 №153/5), прийнятий за результатами розгляду аналогічної скарги ОСОБА_2 від 21.11.2024, судом не береться до уваги, так як останній наразі оскаржується в судовому порядку (справа № 320/3837/25) та не може мати преюдиційне значення при прийнятті рішення в даній справі.

Поряд із цим, слід відзначити наявність процедурних порушень, визначених Порядком № 1128, з боку відповідача при прийнятті оскаржуваного наказу, внаслідок чого позивач як заінтересована особа, не був належним чином повідомлений про надходження та розгляд скарг стосовно нього, тим самим був позбавлений можливості реалізувати своє право на подання письмових пояснень по суті скарг у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються до розгляду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі № 826/9791/17, від 26 квітня 2019 року у справі № 821/669/17, від 19 червня 2019 року у справі № 826/14385/16.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошує, що критерій щодо ухвалення адміністративного акта з урахуванням права особи на участь у процесі його прийняття випливає з принципу гласності прийняття рішень. Відповідний державний орган зобов`язаний застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо якщо воно матиме несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на їх підтвердження.

Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 520/7596/19 зазначав, що участь позивача на засіданні комісії спрямована на забезпечення права особи почути інформацію, яка розглядається стосовно нього і впливає на результати прийнятого рішення, та висловити свої аргументи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на підтвердження своїх аргументів.

Також Верховний Суд у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 826/19452/16 висловив думку, відповідно до якої посилання на те, що наявність формальних порушень процедурного характеру не може бути підставою для скасування спірного наказу, є необгрунтованими, оскільки важливість дотримання і неухильного виконання процедури розгляду скарги безпосередньо пов`язана із забезпеченням права суб`єкта особи, інтересів якої вона стосується, на захист, зокрема надання нею відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли. Тому, невиконання суб`єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення.

У постанові Верховного Суду від 13 січня 2022 року у справі № 910/3599/20, колегія суддів встановила, що обов`язковість запрошення скаржника та/або його представника (за умови, якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі або встановлених відповідно до відомостей реєстрів, свідчить про істотність вимоги про запрошення зазначених осіб для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише поінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість узяти участь у засіданні для того, щоб їхні пояснення було прийнято й ураховано. Колегія суддів також наголосила на тому, що неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови, якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням.

Разом із тим, суд критично оцінює належність повідомлення позивача про час і місце розгляду скарги виключно шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Мін`юсту.

Резолюцією «Про захист особи відносно актів адміністративних органів», прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 28 вересня 1977 року, було визначено п`ять основних принципів, у тому числі серед них й право бути вислуханим. Право бути вислуханим є одним із фундаментальних принципів справедливої процедури й означає забезпечення особі можливості надавати адміністративному органу факти й аргументи у справі. Право бути вислуханим має бути забезпечене насамперед у справах, де передбачається прийняття «несприятливих» адміністративних актів, тобто таких, які негативно впливають на права, свободи та законні інтереси відповідної особи.

Судом також відзначається, що оскаржувана дія повинна безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків скаржника. Разом із тим, в обґрунтування порушень власних прав та інтересів ОСОБА_2 зазначала лише те, що з 13 листопада 2023 року на неї були покладені функції виконання обов`язків селищного голови, про що було внесено відповідні відомості до ЄДР.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» або Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах.

Тобто у ситуації неможливості здійснення сільським, селищним, міським головою своїх повноважень, ця посада не є вакантною, її займає особа, якій територіальна громада делегувала відповідні повноваження. Цей захід є тимчасовим для забезпечення безперервності в роботі селищної ради.

Поновлення обраного селищного голови ОСОБА_1 на посаді жодним чином не порушує прав особи, яка виконувала його обов`язки за його відсутності, в даному випадку ОСОБА_2 . Внесення відомостей до ЄДР на підставі судового рішення не є обмеженням прав скаржниці, оскільки прийнято судове рішення про поновлення на посаді обраного голови у результаті скасування протиправних рішень про дострокове припинення його повноважень.

Наявність статусу виконуючої обов`язків не обумовлює її право на оскарження будь-якого рішення, що стосується Бородянської селищної ради, оскільки в іншому випадку такий підхід породив би правову невизначеність у правовідносинах та «паралізував» б діяльність органу місцевого самоврядування.

Право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої його прийнято, або прав, свобод та інтересів якої це рішення (індивідуальний акт) стосується.

Тобто, ОСОБА_2 оскаржується реєстраційна дія, яка не створює для неї будь-яких негативних наслідків та не порушує її прав, однак відповідачем в оскаржуваному наказі не досліджувалася ця обставина та не надано їй відповідної правової оцінки.

Вказані обставини свідчать про наявність підстав для залишення без розгляду скарг, на підставі пункту 4 частини шостої статті 34 Закону, однак відповідачем дані підстави не враховано.

Процедура державної реєстрації змін є обов`язковою, оскільки через внесення відповідних відомостей селищний голова офіційно набуває права представляти інтереси юридичної особи, має право підпису та здійснення управління (відновлення управлінських функцій).

У разі невчинення відповідних реєстраційних дій у територіальній громаді складається ситуація невизначеності та свідчить про дестабілізацію роботи органу місцевого самоврядування. Дані обставини негативно впливають на можливість виконання радою своїх повноважень, ухвалення рішень та забезпечення потреб громади. В таких умовах орган місцевого самоврядування не може діяти ефективно, що що призвело б до неможливості ухвалення важливих рішень, погіршення умов життя громади, зниження довіри та фінансових втрат.

При підготовці та поданні документів державному реєстратору було дотримано процедури, а тому у реєстратора відсутні були підстави для відмови у внесення реєстраційних змін.

Поновлення селищного голови на посаді через суд є законною підставою для внесення відповідних змін до ЄДР. Цей процес забезпечує відновлення його прав як керівника юридичної особи та стабілізує роботу органу місцевого самоврядування.

Враховуючи положення статті 25 Закону, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в ЄДР.

Суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті:

1) звертається до суду за роз`ясненням судового рішення - у разі якщо судове рішення є незрозумілим для суб`єкта державної реєстрації;

2) повідомляє суд або державну виконавчу службу про неможливість виконання рішення із зазначенням підстав - у разі неможливості виконання судового рішення;

3) проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини);

4) формує виписку для її оприлюднення на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного веб порталу електронних послуг - у разі зміни відомостей, що містяться у виписці.

Державний реєстратор правомірно приймає рішення про внесення запису про державну реєстрацію на підставі чинного та не скасованого судового рішення, яке набрало законної сили.

Під час розгляду скарги Колегією та винесені оспорюваного наказу відповідачем не враховано вказані вище обставини, чим порушено принцип об`єктивності.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що відповідач повинен діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом".

Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуюче вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наказ Міністерства юстиції України від 04.03.2025 № 616/5 є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного наказу на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується платіжним документом.

Суд зазначає, що на час вирішення справи, позивачем не заявлено до стягнення понесені витрати на професійну правничу допомогу, не надано до суду відповідних доказів, у зв`язку з чим, вирішенню судом такі витрати за ст. 134 та ст. 139 КАС України, під час винесення рішення у даній справі, не підлягають.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду у сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 616/5 від 04.03.2025 «Про задоволення скарги».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001; ЄДРПОУ : 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.