Рішення № 132697187, 16.12.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2025 року № 320/58710/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)

про скасування постанов,

в с т а н о в и в :

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Шевченківського відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якому просить суд:

- скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лисенко Оксани Вікторівни про відкриття виконавчого провадження ВП№ 79600940 від 20.11.2025р.;

- скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лисенко Оксани Вікторівни про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 79600940 від 20.11.2025р.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача оскаржувані постанови є протиправними, оскільки ОСОБА_1 було добровільно виконано постанову Святошинського районного суду міста Києва від 24 липня 2025 року у справі №759/12061/25.

Відповідачем на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 надіслано до суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 79600940. Своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою суду від 03.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 16.12.2025 року о 14.45 год.

16.12.2025 року у судове засідання сторони не з`явились, явку своїх представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч. 4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.

Враховуючи строки розгляду справи, передбачені ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неявка всіх учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами у справі у письмовому провадженні.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 24 липня 2025 року у справі №759/12061/25 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 3 жовтня 2025 року у справі №759/12061/25 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Пилюченко І.Г. залишено без задоволення. Постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 24 липня 2025 року залишено без змін.

Супровідним листом Святошинського районного суду міста Києва від 03.11.2025 копію постанови суду у справі №759/12061/25 направлено до Шевченківського відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Вищезазначений супровідний лист отриманий Шевченківським відділом Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 14.11.2025, згідно за вхідним номером 33104.

07.11.2025 позивачем через банківську установу було здійснено оплату штрафу в розмірі 17 000 грн. 00 коп., а також судовий збір в розмірі 605,60 грн.

10.11.2025 року позивач звернувся до канцелярії Святошинського районного суду міста Києва із проханням направити на його поштову адресу копію постанови Київського апеляційного суду від 3 жовтня 2025 року у справі №759/12061/25.

20.11.2025 року державним виконавцем на підставі виконавчого документа №759/12502/24, виданого Святошинським районним судом міста Києва 24.07.2025, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79600940 про стягнення адміністративного штрафу в розмірі 34 000,00 грн. та виконавчого збору/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 3400 гривня (UAH).

20.11.2025 року державним виконавцем Шевченківського відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні № 79600940 винесено постанову про стягнення виконавчого збору/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 3400 гривня (UAH) та постанову про арешт коштів боржника.

20.11.2025 року із інформації, яка надійшла позивачу у застосунок «ДІЯ», останньому стало відомо, що відносно нього відкрито виконавче провадження ВП № 79600940.

21.11.2025 року позивач звернувся до Шевченківського відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із заявою, у якій повідомив що 07.11.2025 року ним добровільно була виконана постанова Святошинського районного суду м. Києва від 24.07.2025 у справі №759/12061/25 та надав копії квитанції до платіжних інструкцій, на що державний виконавець йому повідомив, що квитанції до платіжних інструкцій не можуть зараховані у сплату штрафу в розмірі 34 000,00 грн., оскільки в них не зазначено номер справи, за якою позивачем сплачено штраф.

Не погоджуючись з винесеними постановами, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), яка визначає строки і порядок виконання постанови про накладення штрафу, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У відповідності до положень статті 308 КупАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (Далі - Закон № 1404-VIII) та Інструкція з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі Інструкція).

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Приписи ст. 5 Закону № 1404-VIII, а також Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, передбачають, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з п. 3 розділу III Інструкції №512/5, заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.1 ст.13 Закону № 1404-VIII).

За приписами статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України.

Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини 3, частина 4 статті 18 Закону № 1404-VIII).

Частина 4 ст. 19 Закону № 1404-VIII зобов`язує сторони виконавчого провадження невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч.8 ст.19 Закону № 1404-VIII).

Частиною 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно із ч.5 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

VI. Оцінка суду

Надаючи оцінку правомірності дій державного виконавця щодо винесення оскаржуваних постанов суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), яка визначає строки і порядок виконання постанови про накладення штрафу, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно матеріалів справи вбачається, що за наслідком апеляційного оскарження позивачем постанова Святошинського районного суду міста Києва від 24 липня 2025 року була залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 3 жовтня 2025 року у справі №759/12061/25.

Із положень ч. 1 ст. 307 КУпАП вбачається, що п`ятнадцятиденний строк на добровільне виконання постанови про накладення штрафу у разі оскарження такої постанови починає свій перебіг через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У відповідності до положень статті 308 КупАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, вирішальним у даній справі є наявність факту невиконання позивачем постанови про накладення штрафу протягом п`ятнадцяти днів з дня повідомлення про прийняття постанови Київського апеляційного суду від 3 жовтня 2025 року у справі №759/12061/25.

Встановлюючи питання належного повідомлення позивача про прийняття постанови Київського апеляційного суду від 3 жовтня 2025 року у справі №759/12061/25, суд зазначає таке.

Позивачем зазначено, що про результати апеляційного розгляду йому стало відомо 06.11.2025 року за наслідком здійснення в Єдиному державному реєстрі судових рішень пошуку рішень у справі №759/12061/25.

Частиною 2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» встановлено, що судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, ухвал господарського суду про надання дозволу органам Антимонопольного комітету України на проведення перевірки суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю та/або вчинення передбачених законодавством про захист економічної конкуренції процесуальних дій у вигляді проведення огляду, накладення арешту, опломбовування (опечатування), вилучення, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (частини 2 та 3 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Рішенням Вищої Ради Правосуддя від 19.04.2018 № 1200/0/15-18 був затверджений Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (надалі Порядок).

Згідно із підпунктом 6 пункту 1 Розділу І Порядку електронний примірник судового рішення - створений в АСДС електронний документ, підписаний кваліфікованим електронним підписом судді, що ухвалив таке судове рішення, в разі колегіального розгляду - кваліфікованими електронними підписами всіх суддів, що входять до складу колегії, або іншої особи, визначеної згідно з пунктом 2 розділу III цього Порядку.

Такий документ має бути ідентичним за документарною інформацією та реквізитами оригіналу судового рішення в паперовій формі;

Згідно із підпунктом 8 пункту 1 Розділу І Порядку кваліфікований електронний підпис (далі - КЕП) вживається у значенні, визначеному Законом України «Про електронні довірчі послуги»;

Відповідно до підпункту 17 пункту 1 Розділу І Порядку судове рішення - процесуальний документ, ухвалений судом (у тому числі слідчим суддею під час досудового розслідування) під час розгляду справи (матеріалів кримінального провадження) на будь-якій стадії судового провадження (ухвала, окрема ухвала, рішення, вирок, постанова, судовий наказ).

Пунктами 1 та 2 Розділу ІІ Порядку визначено, що електронний примірник судового рішення або окремої думки судді виготовляється судом в АСДС у день ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту в паперовій формі, підписується КЕП судді, який ухвалив таке судове рішення, а в разі колегіального розгляду - КЕП усіх суддів, що входять до складу колегії, та зберігається у стані, що унеможливлює його подальше коригування.

Дата та час підписання КЕП, а також дата та час надсилання до Реєстру електронного примірника судового рішення або окремої думки судді автоматично зберігається в АСДС і не підлягає коригуванню.

Електронний примірник судового рішення або окремої думки судді оприлюднюється шляхом надсилання до Реєстру у день його виготовлення засобами АСДС.

Реєстраційні відомості, зазначені в пункті 3 розділу II цього Порядку, надсилаються до Реєстру у складі електронного документа, який вони описують (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку).

Частинами 1, 3 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Пунктом 1 Розділу X «Відповідальність за надсилання до Реєстру інформаційних ресурсів» Порядку 8 встановлено, що обов`язок щодо своєчасного надсилання електронних примірників судового рішення та окремої думки судді для їх внесення до Реєстру шляхом формування та підписання відповідного електронного примірника в АСДС покладається на суддю (суддю-доповідача), який ухвалив таке рішення.

Відповідно до приписів ч. 1 статті 295 КУпАП копія рішення по скарзі на постанову по справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів надсилається особі, щодо якої її винесено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі №454/1883/22 викладені наступні висновки: « 64. Отже, процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі -через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. 65. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. 66. Ураховуючи зазначене, можна зробити висновок, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України(в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення). У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим. 67. Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення). 68. Фізична особа (за виключенням передбачених пунктом 10 Положення про ЄСІТС осіб) при зверненні до суду має чітко розуміти, що особам, які не мають зареєстрованих «Електронних кабінетів» - отримає судове рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, тому у такому випадку надіслання особі, яка не має офіційної електронної адреси та не зареєстрована у підсистемі «Електронний суд» рішення суду на електронну адресу, яку особа зазначила у позовній заяві (скарзі) не є належним врученням судового рішення у розумінні статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення). 69. В розумінні процесуального закону надіслання судового рішення на електронну пошту за адресою, зазначеною заявником в його процесуальних заявах, поданих до суду (позовна заява, апеляційна та / або касаційна скарга, заяви / клопотання), в яких наявне прохання про надіслання копій процесуальних документів на електронну пошту, яка не є офіційною, не може вважатися належним врученням та підтверджувати день вручення. 70. Якщо суд надіслав рішення на електронну адресу, яку зазначив учасник справи, це можна вважати додатковим засобом інформування учасника справи, який посилює реалізацію гарантії учасника бути обізнаним про свою справу. Однак це не звільняє суд від обов`язку надіслати учаснику справи повне рішення у спосіб, встановлений процесуальним законом».

У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, судом не встановлено, а матеріали справи не містять доказів отримання позивачем копії постанови Київського апеляційного суду від 3 жовтня 2025 року.

За встановлених у справі обставин суд вважає, що позивач вважається таким, що не повідомлений про прийняту постанову Київським апеляційним судом від 3 жовтня 2025 року у справі №759/12061/25.

Разом із тим, беручи до уваги, що позивач дізнався про результат апеляційного перегляду у справі №759/12061/25 з Єдиного державного реєстру судових рішень 06.11.2025 та 07.11.2025 виконав постанову Святошинського районного суду міста Києва від 24 липня 2025 року у справі №759/12061/25 згідно із положеннями ч. 1 ст. 307 КУпАП у головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України були відсутні законні підстави для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 79600940 від 20.11.2025р. про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення у подвійному розмірі.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування постанови головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження № 79600940 від 20.11.2025р. є обґрунтованими та піддлягають задоволенню.

Враховуючи, що вимога про скасування постанови відповідача про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 79600940 від 20.11.2025р., є похідною від вимоги про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№ 79600940 від 20.11.2025р., така вимога теж підлягає задоволенню.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судового збору 1937,92 грн.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1937,92 грн.

Керуючись статями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 34967593, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 110) про відкриття виконавчого провадження № 79600940 від 20.11.2025р.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 34967593, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 110) про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 79600940 від 20.11.2025р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код ЄДРПОУ: 34967593, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 110)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1937,92 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) грн. 92 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Леонтович А.М.