Постанова № 132694130, 18.12.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/8606/25 від18.12.2025

н\п 3/490/2963/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2025 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Лященко В.Л., при секретарі Ведмеденко А.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , фізична особа-підприємець,

- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу №352/34-00-07-01 від 09.12.2024, ОСОБА_1 , будучи головним бухгалтером ТОВ «Техноторг-Дон», допустила порушення ведення податкового обліку, в результаті чого занижено податок на прибуток на 597 031 гривень, у тому числі: за 3 квартал 2024 на суму 276 368 гривень, за 4 квартал 2024 на суму 320 663 гривень, в результаті чого завищено суму від`ємного значення ПДВ на 30 516 гривень, чим порушила п. 44.1, 44.2 ст. 44, підпункт 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПКУ, п. 19 Положення бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318; п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п.198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, абз. «в» п. 200.4 ст. 200, п. 201.15 ст. 201 ПКУ, п. 6 розділу ІІІ Порядку №21, тим самим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-1 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, про дату та час судового засідання повідомлялась належним чином.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Кушніренко І.С. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Зазначив, що заперечує проти відомостей, викладених в протоколі, просить закрити провадження по справі.

Дослідивши всі зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов наступних висновків.

Відповідно дост. 280 КУпАП,орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до змісту вимог ст. 245 КУпАП, завданням судді при розгляді справи про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими засобами.

Відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення адміністративної справи, зокрема, про місце, час вчинення та суть правопорушення, спричинену матеріальну шкоду, а також про свідків і потерпілих. Тому предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.

Частиною 1 статті 163-1 КУпАП передбачено відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

З протоколу про адміністративне правопорушення №396/34-00-07-01 від 09.10.2025 вбачається, що ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за те, що перебуваючи на посаді головного бухгалтера ТОВ «ТЕХНОТОРГ», здійснювала ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, тим самим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Проте особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення не зазначено коли саме було подано ОСОБА_1 звіт (декларацію), що позбавляє суд можливості встановити подію, а саме: дату та час вчинення адміністративного правопорушення.

З акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Техноторг-Дон» №645/34-00-07-01/31764816 від 09.10.2025 вбачається що, порушення податкового законодавства було допущено за 3 квартал 2024, 4 квартал 2024.

При цьому в матеріалах справи відсутні відомості щодо того чи було після складення акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу чи було воно оскаржено суб`єктом господарської діяльності, а також чи є суми, вказані податковим органом в акті №645/34-00-07-01/31764816 від 09.10.2025, узгодженими, згідно податкового законодавства (п.п.56.17, 56.18 Податкового кодексу України), оскільки сам по собі акт документальної перевірки є ненормативним правовим актом, який не породжує певні правові наслідки, не створює юридичний стан і не спрямований на регулювання суспільних відносин.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до змісту п.86.1.ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Відповідно до практики Верховного Суду, згідно з якою неодноразово наголошувалось на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, який фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. В силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. Зазначена правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.

Згідно зі статтею 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, а тому суд не може виконувати одночасно функцію дізнання, обвинувачення і правосуддя.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Аналогічного роду положення закріплено і уст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Зокрема, у справі «Barbera, Messegu and Jabardov. Spain» від 06.12.1998 (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Отже, вищевказані недоліки, наявні в протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути усунуті судом.

Особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення формально підійшла до з`ясування всіх істотних обставин у справі, а тому наведені вище обставини позбавляють суд можливості всебічно і повно з`ясувати обставини справи, а відтак вирішити справу у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Проаналізувавши викладені обставини та матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з причини відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-4 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 222, 245, 256, 278 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-1 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя В.Л.Лященко