Постанова № 132689122, 03.12.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/46445/25

Провадження № 3/761/9178/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Юзькова О.Л., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Головного управління державної податкової служби України у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності громадянки України:

ОСОБА_1 , 1998 року народження, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення №4223 від 16 вересня 2025 року, складеного головним державним інспектором відділу перевірок у сфері послуг управління податкового аудиту у сфері торгівлі та послуг Головного управління державної податкової служби України у м. Києві Більським О.М., за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ПаверТрейдінг» за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 31-А, офіс 5, було встановлено порушення ОСОБА_1 , директор ТОВ «ПаверТрейдінг», тобто порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку, а саме: п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, п.б, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», п.4 П(С)БО 8 «Нематеріальний актив», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року №242, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за №750/4043 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (із змінами та доповненнями), п. 2.1, п. 2.15, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, в результаті чот занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 260707 гривень, що відображено в акті перевірки від 16.09.2025 №80645/5/26-15-07-02-02-01/44444730, чим порушено пп.134.1.1, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 163-1КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, повідомлялася належним чином про час та дату судового засідання, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення судового засідання на іншу дату, в адресу суду не надходило.

З метою дотримання вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також з урахуванням положень ст.268 КУпАП, суддя вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. 245, 256, 280 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

Згідно із статтею 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 163-1 КУпАП передбачена за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Суд зауважує, що наведена норма закону є бланкетною, а тому в протоколі повинно бути чітко зазначено обставини інкримінованого особі правопорушення, а також норма Закону, яка була порушена особою, щодо якої складений протокол.

Всупереч цим вимогам Закону в складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, в чому конкретно полягає порушення особою встановленого порядку ведення податкового обліку.

Посилання ж у протоколі на нормиПодаткового кодексу України без конкретизації відповідної норми та в чому полягає порушення, які дії або бездіяльність допущені особою, не розкриває суті конкретного порушення, яке інкримінується ОСОБА_1 .

Наявна у матеріалах справи копія акту перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Відповідно до п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Крім того, відповідно до положень п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Положеннями п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України надано право платнику податків на звернення до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, при цьому грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За нормами національного та міжнародного законодавства суд позбавлений змоги самостійно витребовувати докази та документи на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вказаний обов`язок повністю покладений на орган або особу, яка складає відповідний протокол.

Це повністю узгоджується з приписами ч. 2 ст. 251 КУпАП, згідно яких обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyevav.Russia", рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelinv.Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення" за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За вказаних обставин судом не встановлено жодного прямого доказу, на підставі якого суд міг би безперечно встановити, що ОСОБА_2 вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.163-1 КУпАП, в зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 7, 163-1, 247, 256, 278, 280, 284 Кодексу України про адміністративніправопорушення, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за частиною 1 статті 163-1 КУпАПзакрити в зв`язку з відсутністю в її діях складу даного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга, подання прокурора не було подано протягом десяти днів. У разі подання апеляційної скарги, подання прокурора, постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: