Рішення № 132688439, 09.12.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/10988/25

Провадження №: 2/752/6529/25

РІШЕННЯ

Іменем України

09.12.2025 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кирильчук І. А.,

при секретарі Сінчук І. А.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва Дейнека Сергія в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землею,

в с т а н о в и в:

У травні 2025 року керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва Дейнека С. в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землею, у якому просив усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, ЄДРПОУ 22883141) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:79:102:0021, шляхом:

1)скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженської К. С. про державну реєстрацію права власності (із відкриттям розділу) від 01 лютого 2022, індексний номер 63178324, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 44,9 кв. м, літ. «А» по АДРЕСА_1 , із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна № 2570933980000;

2) скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:102:0021 загальною площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 у Державному земельному кадастрі.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України, статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», виявлено факт порушення інтересів держави. Зокрема, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:102:0021 розташована в Північному історичному ареалі міста Києва, в зоні охоронюваного ландшафту, в охоронній зоні Національного музею народної архітектури та побуту України (с. Пирогів) та є землею історико-культурного призначення.

Власником цієї земельної ділянки є територіальна громада міста Києва в силу приписів статті 83 ЗК України як єдиний розпорядник земельних ділянок комунальної власності, не приймала рішень щодо її передачі (надання) у власність чи користування будь-яким фізичним/юридичним особам та про зміну цільового призначення.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:102:0021 не зареєстровано.

Перебування спірної земельної ділянки в межах історико-культурного заповідника, в межах історичного ареалу, в зоні охоронюваного ландшафту, та відсутність на ній будь-яких об`єктів нерухомості підтверджується інформаціями Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 21 листопада 2024 року №066-3685, Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 02 травня 2023 року №055-3059, протоколом огляду веб-ресурсу від 09 березня 2023 року, супутниковими знімками високої роздільної здатності 2005-2022 років, які містяться на веб- ресурсі Google Earh Pro, топографічними матеріалами Генерального плану міста Києва та довідкою (витягом) з містобудівного кадастру.

Разом з цим, на даний час право власності територіальної громади м. Києва на вказану земельну ділянку порушено через її незаконну державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на неіснуючий житловий будинок на цій ділянці по АДРЕСА_1 .

При цьому, реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:102:0021 відбулася з порушенням вимог земельного законодавства, на підставі технічної документації, яка розроблена під експлуатацію неіснуючого житлового будинку, право власності на який набуто з порушенням законодавства України про державну реєстрацію, а також з урахуванням того, що Київська міська рада рішення про передачу зазначеної земельної ділянки у власність або у користування (оренду) будь-яким фізичним або юридичним особам не приймала.

В зв`язку з викладеним, позивач просить позов задовольнити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву передано на розгляд судді Кирильчук І. А.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 16 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи на 03 червня 2025 року на 10:30 год.

У зв`язку із неявкою відповідача ОСОБА_1 підготовче судове засідання неодноразово відкладалося, зокрема, на 17 червня 2025 року на 10:15 год., на 23 липня 2025 року на 12:00 год., на 18 серпня 2025 року на 10:00 год.

Відповідачу на адресу його реєстрації ( АДРЕСА_2 ) була надіслана позовна заява з додатками та копія ухвали про відкриття провадження у справі, однак конверт повернувся до суду із причиною невручення «Адресат відсутній за вказаною адресою).

Також відповідач викликався у судові засідання шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Однак, на жодне підготовче судове засідання відповідач не з`явився, відзиву не подав та з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, судом було вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

25 липня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшли пояснення Київської міської ради, у яких міська рада підтримала позов та просила розглядати справу за відсутності її представника. Зазначила, що реєстрація спірної земельної ділянки за відповідачем відбулася з порушенням вимог законодавства на підставі технічної документації, яка розроблена під експлуатацію неіснуючого житлового будинку, та Київська міська рада рішення про передачу вказаної земельної ділянки у власність або в користування не приймала.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18 серпня 2025 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні 20 жовтня 2025 року представник позивача - Закревська А. В. підтримала позовні вимоги та надала пояснення, якими обґрунтовано позов.

09 грудня 2025 року до суду надійшло клопотання вх. № 79793 представника позивача - Закревської А. В. про розгляд даної справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

У судове засідання, призначені на 24 вересня 2025 року о 12:00 год, на 20 жовтня 2025 року о 11:30 год, 13 листопада 2025 року о 12:00 год, 09 грудня 2025 року о 12:00 год. відповідач також не з`явився, про день, час і місце розгляду повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступного.

Судом установлено, що відповідно до листа Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 22 листопада 2024 року № 9683-24 земельна ділянка площею 0,1000 га з кадастровим номером 8000000000:79:102:0021 по АДРЕСА_1 розташована у Північному історичному ареалі міста Києва (відповідно до наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва»), в зоні охоронюваного ландшафту (рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві», розпорядження КМДА від 17.05.2002 №979 «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920», розпорядження КМДА від 25.12.2007 №1714 «Про внесення змін до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920»), в охоронній зоні Національного музею народної архітектури та побуту України (с. Пирогів), режими використання якого затверджені наказом Міністерства культури і туризму України від 27.08.2007 №984/0/16-07.

До Державного земельного кадастру внесено відомості про наявність обмежень у її використанні, а саме: історичний ареал населеного місця, зона охоронюваного ландшафту.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:102:0021 розташована в Північному історичному ареалі міста Києва, в зоні охоронюваного ландшафту, в охоронній зоні Національного музею народної архітектури та побуту України (с. Пирогів) та є землею історико-культурного призначення.

Власником цієї земельної ділянки є територіальна громада міста Києва в силу норм статті 83 Земельного кодексу України, яка, як єдиний розпорядник земельних ділянок комунальної власності, не приймала рішень щодо її передачі (надання) у власність чи користування будь-яким фізичним/юридичним особам та про зміну цільового призначення (листи Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) №0570202/1- 4011 від 29.03.2023, №0570202/1-4303 від 05.04.2023, № 057-11152 від 15.08.2024).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:102:0021 не зареєстровано.

Перебування спірної земельної ділянки в межах історико-культурного заповідника, в межах історичного ареалу, в зоні охоронюваного ландшафту, та відсутність на ній будь-яких об`єктів нерухомості підтверджується інформаціями Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 21.11.2024 №066-3685, Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 02.05.2023 №055-3059, протоколом огляду веб-ресурсу від 09.03.2023, супутниковими знімками високої роздільної здатності 2005-2022 років, які містяться на веб- ресурсі Google Earh Pro, топографічними матеріалами Генерального плану міста Києва та довідкою (витягом) з містобудівного кадастру.

У той же час, на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженської Кароліни Сергіївни від 01 лютого 2022 року №63178324 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 44,9 кв. м. літ. «А» по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 257093390000, номер відомостей про речове право: 46455883).

Державну реєстрацію здійснено на підставі довідки від 12 травня 2021 року № 237 про технічні показники об`єкта та підтвердження поштової адреси, що видана ФОП ОСОБА_2 за наслідками проведеної технічної інвентаризації будинку, та довідки КП КМР «КМБТІ» від 28 січня 2022 року ПБ-2022 № 172 щодо відсутності реєстрації права власності на вказану будівлю та витягу з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (реєстраційний номер в ЄДЕССБ ТІ01:7708-1012-6303-38880) щодо підтвердження видачі технічної документації № 237/12/21 від 12 травня 2021 року.

Надалі, на замовлення ОСОБА_1 інженером - землевпорядником ФОП ОСОБА_3 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаної технічної документації із землеустрою 24 червня 2022 року державним кадастровим реєстратором Відділу № 1 управління у Золотоніському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області за заявою інженера - землевпорядника ОСОБА_3 від 23 червня 2022 року № ЗВ-9703281152022 внесено відомості (здійснено реєстрацію) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:102:0021.

Як встановлено судом відповідно до матеріалів справи, на теперішній час, речові права на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав не зареєстровані.

Відповідно до сформованого державним кадастровим реєстратором витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24 червня 2022 року НВ-7100397032022 земельна ділянка площею 0,1000 га з кадастровим номером 8000000000:79:102:0021 розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; цільове призначення земельної ділянки - 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); вид використання земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач зазначив, що вказана територія, у тому числі спірна земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:102:0021 на АДРЕСА_1 є режимним середовищем, містить обмеження щодо забудови та охороняється нарівні з цією пам`яткою, а також передбачає додаткові гарантії для її збереження. Тому рішення про державну реєстрацію речових прав за ОСОБА_1 на майно, яке не існує як об`єкт матеріального світу, та державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, здійснені з порушенням вимог законодавства, отже підлягають скасуванню у судовому порядку.

Відповідно до статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтями 328, 329 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з частинами першою, другою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрацій. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Статтею 331 ЦК України передбачено, що право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) слід розуміти офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З викладеного вбачається, що державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі №916/2791/13, від 21 січня 2021 року в справі № 910/27779/14.

Водночас, державна реєстрація - це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності. Тому ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації неможливо. При дослідженні обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права власності, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року в справі № 910/15993/16).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі

За змістом частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Частиною другою статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії, У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведено реєстраційні дії

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» одним з етапів проведення державної реєстрації прав є перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень. Відповідно до частини 8 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на момент внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

За змістом частини першої та другої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено підстави для відмови в державній реєстрації прав, зокрема, заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до частини першої статті 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права і обов`язки.

При цьому, стаття 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) відносить земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Маючи земельну ділянку як складову частину, всі штучні будови (об`єкти нерухомості) володіють родовими ознаками, які дозволяють відрізнити їх від рухомих об`єктів.

Така ознака як стаціонарність (нерухомість) характеризується міцним фізичним зв`язком об`єкта нерухомості із земною поверхнею і неможливістю його переміщення у просторі без фізичного руйнування і нанесення шкоди, що робить об`єкт непридатним для подальшого використання.

З аналізу вказаних норм чинного законодавства вбачається, що серед переліку речових прав та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації є право власності на нерухоме майно.

Отже, при визначенні майна, права на яке підлягають державній реєстрації, необхідно враховувати, що для таких об`єктів повинні бути притаманні ознаки нерухомого майна, визначені статтею 181 ЦК України, а саме, розташування на земельній ділянці, переміщення споруди неможливе без її знецінення та зміни її призначення. Державній реєстрації підлягають лише речові права на об`єкти, які є нерухомим майном та існують як об`єкт матеріального світу.

Таким чином, державній реєстрації підлягають речові права лише на нерухоме майно, що є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, якому притаманні характеристики, значення яких є обов`язковим для внесення до Державного реєстру речових прав під час проведення державної реєстрації.

Пунктом 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (надалі - Порядок №1127) передбачено, що він визначає умови, підстави та процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту 40 Порядку №1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.

Таким чином, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

У пункті 77 Порядку №1127 зазначено, що державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння такому об`єкту адреси (крім випадку проведення реконструкції об`єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об`єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Згідно з абзацом 3 пункту 78 Порядку №1127 документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року.

Документ, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об`єкта адреси, не вимагається у разі державної реєстрації права власності на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник у поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення його адреси (абзац 3 пункту 79 Порядку №1127).

Матеріалами підтверджується, що об`єкт нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 44,9 кв. м літ. «А» по АДРЕСА_1 фізично не існує, ніколи не існував, а отже жодна особа, в тому числі й відповідач, право власності на нього не набув та не міг набути.

Також не встановлено існування на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:102:0021 будь-яких інших об`єктів нерухомого майна, а навпаки підтверджуються їх відсутність.

Так, документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та підтверджують присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, що належить відповідачу, суду не надані.

Зокрема, відповідно до листа Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 22 серпня 2024 року № 073-2473, Департамент не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:79:102:0021).

Також, з інформації Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 02 травня 2023 року №055-3059 згідно з даними електронної бази документообігу, містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:102:0021за адресою: вул. Солов`їна, 13-Г в м. Києві, не надавались.

Згідно з інформацією Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) від 22 серпня 2024 року №5096/10/13-24 перевіркою відомостей Реєстру будівельної діяльності та його архівній складовій частині за параметрами «адреса: м. Київ, вул. Солов`їна, 13-Г» та «кадастровий номер 8000000000:79:102:0021» інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання, не виявлено.

Відповідно до протоколу від 17 лютого 2023 року, проведеного у ході здійснення кримінального провадження №12023100040000640 від 16 лютого 2023 року, огляду веб-ресурсу, а саме програми компанії «Google», в рамках якої в мережі Інтернет викладені супутникові фотознімки планети Земля з можливістю трьох вимірного перегляду ландшафту поверхні землі або будівель та споруд «Google Earth Pro» (зазначене програмне забезпечення надає можливість оглядати зображення поверхні Землі із різною хронологією, зміни ландшафту, погодних умов та об`єктів, що перебувають на оглядаємій ділянці), встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:102:0021 по АДРЕСА_1 , ознак знаходження будь яких будівель/споруд за період 2005-2024 роки не виявлено.

Механізм присвоєння адрес в м. Києві визначено зокрема Положенням про реєстр адрес у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22 травня 2013 року №337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів у місті Києві».

Відповідно до пункту 4.16. Положення присвоєння поштової адреси багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, житловим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам здійснюється розпорядженням відповідної районної в місті Києві державної адміністрації.

Присвоєння поштових адрес іншим об`єктам нерухомого майна здійснюється наказом Департаменту містобудування та архітектури міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація листом №100-10874 від 19 серпня 2024 року повідомила, що райдержадміністрацією жодного питання щодо присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомості по АДРЕСА_1 , не опрацьовувалось, жодних звернень не надходило.

Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом від 02 травня 2023 року №055-3059 повідомив, що в реєстрі адрес у м. Києві, який ведеться Департаментом, відсутні відомості про документи стосовно присвоєння об`єктам нерухомості поштової адреси: АДРЕСА_1 .

Окрім того, відповідно до інформації КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 15 серпня 2024 року № 062/14-8274 нерухоме майно по АДРЕСА_1 на праві власності не реєструвалось.

Більше того, відповідно до протоколу допиту свідка від 17 лютого 2023 року в кримінальному провадженні №12023100040000640, ФОП ОСОБА_2 повідомив, що виготовив документи на неіснуючий об`єкт нерухомості - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , які не відповідають дійсності, а саме технічний паспорт, та склав довідки, де вказав поштову адресу зі слів замовника, не маючи ніяких підтверджуючих на це документів. Також повідомив, що замірів не виконував, за адресою не виїжджав.

Отже, вказані технічні документи ФОП ОСОБА_2 складено та видано із завідомо неправдивими відомостями про наявність неіснуючого будинку, та в Реєстрі адрес відсутні відомості про документи щодо присвоєння поштової адреси по АДРЕСА_1 .

Щодо рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на спірне майно, яке прийнято на підставі поданої для державної реєстрації довідки про технічні показники об`єкта, необхідно зазначити, що така довідка не є належним документом на підтвердження дати побудови об`єкта, оскільки, як свідчить зміст самої довідки, дата побудови житлового будинку (1991 рік) вказана «зі слів замовника», та не є належним документом на підтвердження адреси об`єкта нерухомого майна.

Водночас інших документів, які вимагається Порядком №1127 у реєстраційній справі № 257093398000 немає.

Таким чином, відповідач не набув у встановленому законом порядку право власності на спірну будівлю, а державну реєстрацію права власності на це майно проведено за ним за відсутності належних правових підстав для набуття ним такого права.

При цьому, відсутність законних підстав для здійснення державної реєстрації за відповідачем права власності на спірне нерухоме майно, свідчить про недостовірність даних, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та, як наслідок, відсутність правових підстав для отримання в користування земельної ділянки в порядку, визначеному частиною другою статті 134 ЗК України.

Вказане свідчить про те, що державну реєстрацію права приватної власності на житловий будинок проведено за відсутності підстав для виникнення права власності, що є підставою для її скасування.

Таким чином, державна реєстрація права приватної власності на спірне майно за ОСОБА_1 як на нерухоме майно, підлягає скасуванню з огляду на те, що здійснено державну реєстрацію неіснуючих майнових прав на об`єкт, якого не існує.

Такі права, відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації.

Водночас, реєстрація права власності об`єкта нерухомості на земельній ділянці, власником якої є територіальна громада м. Києва, істотно обмежує права власника землі, оскільки Київська міська рада не може використовувати земельну ділянку ні для власної забудови, ні іншим чином.

Тому державна реєстрація нерухомого майна на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

Вказаної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року в справі № 916/1608/18.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються у разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (стаття 79 ЗК України).

Стаття 79-1 ЗК України визначає, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно зі статями 1, 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Системний аналіз зазначених положень законодавства свідчить про те, що сформована і зареєстрована в Державному земельному кадастрі земельна ділянка набуває статусу об`єкта цивільних прав і з цього моменту може бути предметом будь-якого правочину.

В даному випадку сформований за рахунок комунальних земель новий об`єкт цивільних прав - земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:102:0021 площею 0,1000 га, яка має вид цільового використання «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», - виник без достатніх правових підстав.

Спірна земельна ділянка сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розроблена ФОП ОСОБА_3 та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 24 червня 2022 року.

Згідно із статтею 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні.

Статтею 11 цього Закону визначено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів.

Частиною другою статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», передбачено, що відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок у випадках, визначених ст. 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками. Відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки та комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту - щодо земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється на підставі такої документації.

У разі якщо законом встановлена обов`язковість погодження зміни цільового призначення земельної ділянки з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, фізичною, юридичною особою та/або відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва, до заяви про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення (категорії земель та/або виду її цільового призначення) земельної ділянки додаються документи, що підтверджують таке погодження та/або забезпечення виконання зобов`язання з відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва, у вигляді гарантії.

За змістом статті 22 вказаного Закону документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству.

У відповідності до статті 24 Закону для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа. Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

За частиною шостою статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Згідно із частиною третьою статті 29 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою у складі текстових матеріалів обов`язково містить пояснювальну записку, в якій зазначаються, зокрема, інформація про наявні в межах об`єкта землеустрою будівлі, споруди та речові права на них (у разі формування земельних ділянок, внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру).

Водночас подана технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в натурі (на місцевості) не відповідає вимогам Законів України «Про державний земельний кадастр» та «Про землеустрій» в частині дотримання загальних вимог до змісту документації із землеустрою (ст. 29 Закону України «Про землеустрій»), оскільки містить недостовірні відомості щодо розташування на земельній ділянці житлового будинку, якого насправді не існує.

Як встановлено судом вище, документи, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою: АДРЕСА_1 відсутні, містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:102:0021 та за адресою: АДРЕСА_1 не надавались.

Окрім того, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:102:0021 розташована в Північному історичному ареалі міста Києва, в зоні охоронюваного ландшафту, в охоронній зоні Національного музею народної архітектури та побуту України (с. Пирогів) та є землею історико-культурного призначення.

Отже, ФОП ОСОБА_3 під час розроблення документації із землеустрою відносно спірної земельної ділянки порушено вимоги статей 20, 198 ЗК України, статей 29, 55 Закону України «Про землеустрій», а також статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та не перевірено факт наявності чи відсутності в натурі (на місцевості) будівель та споруд на проектованій земельній ділянці, в результаті чого до Державного земельного кадастру були внесені недостовірні відомості про земельну ділянку, що як наслідок призвело до порушення прав та/або законних інтересів територіальної громади міста Києва.

Крім того, згідно з абзацом «а» частиною другою статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості про цільове призначення земельних ділянок щодо категорії земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі: відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки та комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту - щодо земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється на підставі такої документації; технічної документації із землеустрою - щодо інвентаризації земель.

Відповідно до частини восьмої статті 79-1 ЗК України у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

З огляду на це, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж зазначених земельних ділянок в натурі (на місцевості), згідно з чинним законодавством на час прийняття державним кадастровим реєстратором рішення про державну реєстрацію земельних ділянок, не відносилась до переліку документації із землеустрою, на підставі якої могли вноситись до Державного земельного кадастру відомості про цільове призначення земельних ділянок щодо їх категорії.

Також при здійсненні державної реєстрації спірної земельної ділянки її цільове призначення за Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему України від 23 липня 2010 року № 548 визначено за кодом 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Водночас, власником земельної ділянки - Київською міською радою відповідне рішення щодо визначення такого цільового призначення спірної земельної ділянки не приймалось.

Таким чином, при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:102:0021 за відсутності рішення власника - Київської міської ради та інших передбачених законодавством підстав її віднесено до земель житлової і громадської забудови.

Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Частиною шостою статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Таким чином, враховуючи, що надана ОСОБА_1 документація із землеустрою не відповідала вимогам земельного законодавства, а також не відносилась до переліку документації, на підставі якої до Державного земельного кадастру вносяться відомості про категорію земель, а також невірне визначення цільового призначення земельної ділянки, державна реєстрація земельної ділянки не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, зокрема, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Аналогічні підстави для скасування державної реєстрації земельних ділянок містить пункт 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Пунктом 114 вказаного Порядку передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Аналізуючи обставини, встановлені в судовому засіданні в сукупності з наданими доказами, суд дійшов висновку, що оскільки житловий будинок літ. «А» загальною площею 44,9 кв. м по АДРЕСА_1 не існує, то відповідно він не є річчю, щодо якої можуть виникати цивільні права, у тому числі право власності.

Суд приходить до висновку, що рішення про державну реєстрацію права власності на неіснуючий об`єкт нерухомого майна є незаконним, оскільки державна реєстрація лише посвідчує речове право, що виникло (набуто), а в даному випадку право не може бути набуто у зв`язку із відсутністю самого об`єкта цього права.

ОСОБА_1 не міг набути у законний спосіб право власності на житловий будинок, який фактично відсутній на земельній ділянці (не збудований, не введений в експлуатацію), а отже право власності у відповідача на це майно не виникало та не могло виникнути.

Зважаючи, що розділ Державного реєстру прав на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 44,9 кв. м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2570933980000), відкритий на підставі незаконного рішення державного реєстратора від 01 лютого 2022 року №63178324, яке підлягає скасуванню, то цей розділ та реєстраційна справа щодо цього об`єкта підлягають закриттю згідно із пунктом 5 частиною першою статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Оскільки реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:102:0021 відбулася з порушенням вимог земельного законодавства, на підставі технічної документації, яка розроблена під обслуговування неіснуючого житлового будинку, право власності на який зареєстровано з порушенням чинного законодавства, а також з урахуванням того, що Київська міська рада рішення про передачу зазначеної земельної ділянки у власність або у користування (оренду) будь-яким фізичним або юридичним особам не приймала, є необхідність у скасуванні державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, беручи до уваги всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено обґрунтованість заявлених вимог належними, допустимими доказами, а обраний ним спосіб захисту порушеного права відповідає приписам чинного законодавства України, зокрема частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь платника Київської міської прокуратури за подання позовної заяви в інтересах держави в особі Київської міської ради підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 6 056,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статями 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва Дейнека Сергія в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землею - задовольнити.

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, ЄДРПОУ 22883141) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:79:102:0021, шляхом:

1)скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженської К. С. про державну реєстрацію права власності (із відкриттям розділу) від 01 лютого 2022, індексний номер 63178324, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 44,9 кв. м, літ. «А» по АДРЕСА_1 , із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна № 2570933980000;

2) скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:102:0021 загальною площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 у Державному земельному кадастрі

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019, місцезнаходження: вул. Предславинська, буд. 45/9, м. Київ, 03150,) 6 056,00 грн (шість тисяч п`ятдесят шість гривень 00 копійок) сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва Дейнека Сергія (місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, буд. 14-А, м. Київ, 02094), в інтересах держави в особі: Київської міської ради (місцезнаходження: вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Рішення суду виготовлено 16 грудня 2025 року.

Суддя І. А. Кирильчук