Рішення № 132687888, 17.12.2025, Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 459/3717/25

№ провадження 2/738/828/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М ЕН ЕМ УК РА ЇН И

17 грудня 2025 року місто Мена

Менський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Савченка О.А.

за участі:

секретаря судового засідання Лях Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Менацивільну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС»

до

відповідача ОСОБА_1

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором

учасники справи не з`явились

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

У жовтні 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд», що є складовою частиною Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системинадійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано наступним. 29 березня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9697533 (далі Договір), згідно з яким Банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 7 645,00 грн. ТОВ «МАКС КРЕДИТ» взяті на себе зобов`язання виконало, надавши відповідачу кредит відповідно до умов кредитного договору. 21.10.2024 ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 29.03.2024 № 00-9697533. Відповідачка не виконала умови кредитного договору, не повернула кредитні кошти, а також не виконала всі інші грошові зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка становить 22408, 61 грн., яку відповідач в добровільному порядку не повертає.

Тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач відзив на позовну заяву не подала.

ІІ. Заяви та клопотання учасників справи.

В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі та про відсутність заперечень проти заочного розгляду справи і винесення судом заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки до суду не повідомила, клопотання про розгляд справи тільки з її участю не подала.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 18 листопада 2025 року судом відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у справі, при цьому роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов та заперечення, а позивачу, у разі подання відповідачем відзиву, право подати відповідь на відзив, а також визначено необхідні для вчинення вказаних дій строки.

Враховуючи, що відповідачка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, не з`явилася в судове засідання без повідомлення причин та не надала суду клопотання про розгляд справи тільки з її участю, суд ухвалює рішення без участі сторін на підставі наявних у справі доказів.

Зважаючи на неявку у судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

IV.Фактичні обставини, встановлені судом.

29 березня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9697533 (далі Договір), згідно з яким Банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 6 950,00 грн шляхом перерахування коштів на платіжну картку клієнта, строком на 360 днів, реальна річна процентна ставка 876,80% (а.с.18-19, 25-29).

Підписавши договір, відповідач підтвердила, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору.

ТОВ «МАКС КРЕДИТ» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 6 950 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою № 1289/10 від 30.10.2024 (а.с.15-16).

З повідомлення АТ «Держаний ощадний банк України» від 02.12.2025 слідує, що банківську картку № НОМЕР_1 емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), повний номер картки НОМЕР_3 . З виписки про рух коштів по рахунку (банківська картка НОМЕР_3 ) слідує, що на вказаний рахунок було зараховано грошові кошти в сумі 6 950 грн.

Таким чином, фактично кредитні кошти відповідачкою отримані, вказані доводи нею не спростовано.

Уклавши з первісним кредитором договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, відповідач ОСОБА_1 порушила зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 00-9697533 заборгованість ОСОБА_1 становить 22 408,61 грн (а.с.41).

ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 29.03.2024 № 00-9697533 (а.с. 47-53).

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Законує оригіналом такого документа.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525Цивільного кодексу Українипередбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Що стосується договору факторингу, суд зазначає наступне. Відповідно до вимог статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.

Відповідач ОСОБА_1 не скористалася своїми процесуальними правами, несучи ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, не подала відзиву на позов, не надала будь-яких заперечень проти позову чи доказів на спростування позиції позивача, не спростувала суми заборгованості, заявленої до стягнення, не надала контррозрахунку у разі незгоди з таким розрахунком.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених абооспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Щодо вимог представника позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені».

Представництво інтересів позивача у даному провадженні здійснював адвокат Соломко О.В. на підставі Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року та Додаткової угоди № 25770794328 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 (а.с.37-39).

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додані Акт прийому передачі наданих послуг від 01 жовтня 2025 року, Протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, копія свідоцтва на право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність (а.с. 31-32, 36-39).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

Враховуючи складністьсправи,обсяг наданихадвокатом послугта цінупозову,а такожвідсутність будь якихзаперечень збоку відповідача,суд приходитьдо висновку,що вказанийрозмір витратна правничудопомогу (7000грн)є обґрунтованим та співмірним з обсягом наданих послуг адвоката, а тому приходить до висновку про необхідність їх стягнення з відповідача на користь позивача.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, згідно платіжної інструкції № 29510 від 20.10.2025 (а.с.1) позивачем було сплачено 2 422 гривні 40 копійок судового збору, які підлягають стягненню з відповідача.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 ,зареєстрована по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЕЙС» (ЄДРПОУ42986956,місто Київ,вул.Алматинська,будинок 8офіс 310а,поштовий індекс02090)заборгованість закредитним договором№ 00-9697533від 29.03.2024 в розмірі 22 408 (двадцять дві тисячі чотириста вісім) гривень 61 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 ,зареєстрована по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956, місто Київ, вул. Алматинська, будинок 8 офіс 310а, поштовий індекс 02090) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору, 7000(сімтисяч)гривень 00копійок витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду через Менський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення абоу разірозгляду справи(вирішенняпитання)без повідомлення(виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення.

Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: О.А. Савченко