Рішення № 132677706, 01.12.2025, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2818/25

№ 2/183/3029/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2025 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності на нерухоме майно,-

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача.

У березні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, в якому просили:

- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , за кожним з них право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивачі посилаються на те, що їм на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03 жовтня 1955 року на праві спільної сумісної власності належить однокімнатна квартира АДРЕСА_1 .

Позивачі зазначають, що набули право власності по частині квартири.

Відповідно до діючого в той час законодавства своє право власності на квартиру вони зареєстрували в Сєвєродонецькому БТІ. Після повномасштабного вторгнення рф на територію України позивачі, як внутрішньо-переміщені особи, проживають в м. Черкаси.

З метою проведення державної реєстрації свого права власності на квартиру АДРЕСА_1 , вони звернулися до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, але їм було відмовлено по причині неможливості отримання інформації з Сєвєродонецького БТІ.

Враховуючи вищезазначене, відсутність у позивачів можливості внесення інформації про нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно унеможливлює реалізацію їх права розпоряджатись своєю власністю або отримати в подальшому компенсації за пошкоджений об`єкт нерухомого майна, у позивачів виникла необхідність у захисті своїх прав в судовому засіданні.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 26 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху (а.с.25).

Ухвалою суду від 28 квітня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі (а.с. 31).

Ухвалою суду від 16 вересня 2025 року закінчено підготовче провадження у справі.

Позиція сторін в судовому засіданні.

Позивачі у призначене судове засідання не з`явилися, звернулись до суду із заявою про розгляд справи без їх участі, заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити.

Представник відповідача - Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області відзив на позовну заяву не подав, в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи, за наявними у справі доказами.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі ч.2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Згідно зі ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

На підставі ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03 жовтня 1955 року, на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 4).

Згідно технічного паспорту квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 36,9 кв.м., на праві спільної сумісної власності належить: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , запис в реєстровій книзі № 8695.

З метою проведення державної реєстрації свого права власності на квартиру АДРЕСА_1 , позивачі звернулися до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, але їм було відмовлено рішенням по причині неможливості отримання інформації з Сєвєродонецького БТІ, що архівні документи КП «Сєвєродонецьке БТІ» на підконтрольну Україні територію вивезені не були, у зв`язку з чим Сєвєродонецьке БТІ виконувати свої обов`язки не може, в тому числі надавати інформацію на запити державного реєстратора про наявні в архівні справах зареєстровані права власності до 01.01.2013 (а.с.11) .

Суд переконався, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, даний факт підтверджений Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 25.02.2022 за № 7101-5001800905, де зазначено зареєстроване місце проживання: квартира АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 (а.с.14).

Також до матеріалів справи долучено копію паспортів громадян України з відміткою про реєстрацію у вищевказаній квартирі позивачів (а.с.12-13, 16-17).

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону.

Статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1ст. 317 ЦК України).

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 6 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ч. 1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Стаття 355ЦК Українипередбачає,що майно,що єу власностідвох абобільше осіб(співвласників),належить їмна правіспільної власності(спільнемайно). Майноможе належатиособам направі спільноїчасткової абона правіспільної сумісноївласності. Правоспільної власностівиникає зпідстав,не забороненихзаконом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частиною 1 ст. 357 ЦК України визначено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

У відповідності із ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частинами 3, 4 ст.334 ЦК України передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2014 року № 5 «про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації, відповідно до Закону та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин.

Право власності позивача на квартиру набуте до 01 січня 2004 року, тому до таких правовідносин суд вважає за необхідне застосувати норми Цивільного кодексу УРСР,1963 року, Закону України від 07.02.1991 року «Про власність».

У відповідності до ст. 12Закону України «Про власність» громадяни набувають право власності у разі укладання угод, які не заборонені Законом.

За змістом ст.ст.128,153 Цивільного Кодексу УРСР, 1963 року, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібний у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однією зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України № 2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду» в редакції від 20.02.1997 року передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення. Органи приватизації, що здійснюють приватизацію державного житлового фонду мають право на діяльність по оформленню та реєстрації документів про право власності на квартиру (будинок) відповідно до ч. 7 ст. 8 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 4.1. Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995р. № 56 Оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком, наведеним в додатку № 12: б)державними органами приватизації: наймачам квартир в державному житловому фонді, які приватизували їх відповідно до Закону України «Про приватизацію державного фонду житлового майна».

В свою чергу, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї із таких умов

1) Реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення

2) На момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації.

Між тим, державна реєстрація таких прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, одним з яких є документ, яких підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно (оригінал та копія), в якості якого є укладений у встановленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Враховуючи обставини справи, а також те, що позивачі на теперішній час позбавлені можливості отримати документ, що підтверджує державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,76-81,89,263,265,280 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , за кожним з них право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, ЄДРПОУ 44083662, місцезнаходження: бульвар Дружби Народів, буд. 32, м. Сіверськодонецьк, Луганська область, 93400.

Суддя О.В.Сорока