Рішення № 132676958, 12.12.2025, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8422/25

2/212/4621/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2025 року Покровський районний суд міста Кривого Рогу

в складі: головуючого, судді - Козлов Ю.В.

за участю секретаря Кучеренко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняу місті Кривому Розі, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

22.07.2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача борг за кредитом у розмірі 75931,06 грн., також просить стягнути понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до умов кредитного договору № 30.10.2024-100002074 від 30.10.2024 року ТОВ «Споживчий центр» відповідачу було надано кредит в сумі 29000 грн. строком на 140 днів зі сплатою за користуванням кредитом процентів у фіксованій ставці 1% за 1 день користування кредитом яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит, неустойка 290 гривень за кожен день невиконання зобов`язання, дата повернення кредиту 18.03.2025 року, сплатою комісії 15% від суми кредиту та дорівнює 4350 грн. Відповідач свої зобов`язання не виконав у зв`язку з чим станом на дату звернення із позовом, має заборгованість в розмірі 75931,06 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 28976,90 гривень, по процентам в розмірі 32484,16 гривень, неустойка 14500 гривень, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 23.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи по суті на 05.09.2025, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

11.08.2025 від ОСОБА_1 надійшов відзив. В обґрунтування зазначила, що позивачем не надано доказів що дійсно ОСОБА_1 отримала кредит на суму 29000 грн., не надано доказів, яким чином було підписано кредитний договір, не надано первинні бухгалтерські документи. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення, підтвердження ним пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення дій щодо укладення договору у формі електронного правочину

19.08.2025 року від представника позивача через підсистему «Електронний Суд» надійшла відповідь на відзив, в якому останній вказав, що кредитний договір укладено між сторонами у електронному вигляді, який законодавчо прирівнюється до письмової форми і вказаний договір було підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором. Зазначив, що оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору Відповідач не заявив. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Своїм електронним підписом відповідач також підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. Крім того, умоваим договору передбачена сплата неустойки і кредитний договір відповідачем був укладений після набуття чинності змін доЗакону України "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормамиЦК Україниврегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час якЗакону України "Про споживче кредитування"є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування. Враховуючи викладене, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

25.08.2025 від ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив позивача. В обґрунтування зазначає, що позивачем не надано доказів щодо пропозиції укласти договір відповідачці, та акцепт оферти на укладення кредитного договору. Підтвердження у виді одноразового ідентифікатору не може бути належним доказом, оскільки номер телефону відповідачки, не такий що зазначено у позові. Відсутні докази, що ОСОБА_1 отримувала кошти у сумі 29000 грн. на свою карту. Також, просила витребувати докази.

25.08.2025 відповідачкою заявлено клопотання про виключення документів із числа доказів.

01.09.2025 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

05.09.2025 справу було знято з розгляду на 23.09.2025.

Ухвалою суду від 23.09.2025 в задоволені клопотання ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою суду від 23.09.2025 задоволено клопотання представника позивача, відкладено розгляд справи на 30.10.2025.

30.10.2025 справу було знято з розгляду на 12.12.2025.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду письмову заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу за його відсутністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку.

Положеннями ч.2ст.247 ЦПК Українипередбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Сукупністю належних, допустимих доказів встановлено, що 30.10.2024 року ОСОБА_1 було подано заявку до ТОВ «Споживчий центр» на отримання кредиту в сумі в сумі 29000 грн. строком на 140 днів зі сплатою за користуванням кредитом процентів фіксована ставка за кожен день невиконання зобов`язання, проценти сплачуються за кожен день у графіку, який є частиною договору, (а.с. 14-21). Договір підписано за допомогою одноразового ідентифікатора А158, який було надіслано на номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 22).

Позивачем надано до матеріалів справи підтвердження надання суми кредиту у розмірі 29000 гривень, призначення платежу видача коштів за договором № 30.10.2024-100002074 від 30.10.2024 року, які було зараховано на картку - НОМЕР_2 . Дані фінансові послуги ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає позивачу на підставі Договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024 (а.с.6, 60-64)

Також, у позивача наявна копія ІД картки відповідачки та копія паспорта громадянина України (а.с.8, 23-24).

Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 30.10.2024-100002074 від 30.10.2024 року, вбачається, що отриманий кредит відповідач за умовами договору не сплачує, в результаті чого має заборгованість перед ТОВ «Споживчий центр» в сумі 75931,06 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 28976,90 гривень, по процентам в розмірі 32454,16 гривень, неустойка 14500 гривень. Проценти по кредиту нараховані за період з 30.10.2025 року по 18.03.2025 року (а.с. 9).

Також, позивачем надано картка по кредитному договору № 30.10.2024-100002074 від 30.10.2024 року (а.с. 65-73).

Згідно довідки ТОВ «СМ УНІВЕРСАЛ» №1508/25-5 від 15.08.2025 року, код підтвердження «А158» було надіслано на номер абонента НОМЕР_1 о 16:12:12 годині 30.10.2024 (а.с.76).

Відповідно Візуальної довідки послідовності дій учасників електронної комерції, щодо укладення електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі, кредитний договір №30.10.2024-100002074 від 30.10.2024, відповідачем було вчинені дії для отримання кредитних грошей (а.с.77).

Згідно відповіді АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 25.09.2025 № БТ/Е-14131, на ім`я ОСОБА_1 емітувалася банківська картка № НОМЕР_2 , також підтверджено що 30.10.2024 на вищезазначену картку було зараховано грошові кошти у розмірі 29000 грн. (а.с.103-104).

Оцінка суду.

Частиною першоюстатті 627 Цивільного Кодексу України(даліЦК України) встановлено, що відповідно дост. 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зіст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно дост. 639 ЦК Українидоговір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з п. 6 ч. 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до частини третьоїстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, шляхом накладення відповідачем аналогу ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора А158.

Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому, відповідно доЗакону України «Про електронну комерцію»вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Відповідно дост.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ч.1ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1ст.525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силуст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першоюст. 530 ЦК Українивстановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно дост. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістомст. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 Цивільного кодексу Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 Цивільного кодексу України).

Суд відхиляє доводи сторони відповідача щодо відсутності доказів перерахування позивачем кредитних коштів. Оскільки згідно з повідомленням АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № від 25.09.2025 № БТ/Е-14131, встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 емітувалася банківська картка № НОМЕР_2 , а також підтверджено що 30.10.2024 на вищезазначену картку було зараховано грошові кошти у розмірі 29000 грн.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно дост.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254(в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою) виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічного змісту правова норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 04.07 2018 року № 75(в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою).

Відповідно до п. 61, 62 розділу IV Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогопостановою НБУ від 04.07.2018 року № 75визначено, що форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у справі № 554/4300/16-ц.

При цьому, відповідач не була позбавлена можливості самостійно подати докази на підтвердження того, що картковий рахунок, на який перераховано кредитні кошти, не належить їй на спростування доводів позивача, однак, не зробила цього.

Оцінюючи аргументи відповідача стосовно нарахування відсотків за кредитним договором, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.11 ч. 1ст.11 Закону України «Про споживче кредитування»споживчий кредит (кредит) - це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Судом встановлено, що кредитний договір між сторонами укладено з метою придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже до вказаних правовідносин застосовуються вимогиЗакону України «Про споживче кредитування», яким визначаються загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

22.11.2023 року прийнятоЗакон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023 року, яким внесено зміни дост. 8 Закону України «Про споживче кредитування», та доповнено вказану статтю частиною 5, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Згідно з пропозицією про укладення кредитного договору, зокрема у п.3.3.6 Проценти за користування кредитом встановлюються у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Відповідно до заявки, яка є частиною кредитного договору, визначено, що процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку.

Судом здійснено перевірку розрахунку заборгованості за процентами у розмірі 32454,16 грн (28976,90 грн.*1%*140 дні) та визнано його таким, що відповідає умовам кредитного договору.

Згідно п. 18Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу Українипередбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив, що тлумачення пункту 18Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу Українисвідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2статті 625 Цивільного кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З розрахунку заборгованості, вбачається, що ОСОБА_1 було нараховано - 14500 грн неустойки, під час дії воєнного стану на території України.

Враховуючи, що вимагається до стягнення: 14500 грн неустойки, щодо якої позичальника під час дії воєнного стану звільнено від відповідальності, у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» в частині стягнення вказаної суми також належить відмовити.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №30.10.2024-100002074 від 30.10.2024 підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача належить стягнути 61431,06 грн, з яких: 28976,90 грн - заборгованість за сумою кредиту; 32454,16 грн - заборгованість за сумою процентів.

Що стосується доводів ОСОБА_1 що під час укладення договору №30.10.2024-100002074 від 30.10.2024 року, зазначений не її номер телефону, то тут слід зазначити наступне. Належна ідентифікація відповідачки підтверджена матеріалами справи : у матеріалах справи наявна копія паспорта відповідачки, що підтверджує її особу, цивільну правоздатність та дієздатність. Номер телефону не є істотною умовою кредитного договору та може змінюватися.

Крім того, відповідачка не зверталась до суду з позовом про визнання кредитного договору недійсним; не заявляла вимог про визнання договору неукладеним; не надавала доказів подання заяв до правоохоронних органів щодо шахрайства або використання її персональних даних третіми особами.

Відповідачкою не надано жодних належних та допустимих доказів того, що: договір укладала інша особа; номер телефону був використаний без її відома; її воля на укладення договору була відсутня.

Таким чином, доводи відповідачки щодо зазначення не її номера телефону під час укладення кредитного договору є безпідставними, не підтверджені доказами та не спростовують факту укладення й виконання договору, у зв`язку з чим суд обґрунтовано не бере їх до уваги.

Відповідно до положеньст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог в розмірі 1959,40 грн , оскільки позов задоволено на 80,89%. (2422,40 грн. х 0,8089 = 1959,40 грн).

Керуючись ст.ст.11,14-16,610-612,623,625,629,1054-1055 Цивільного кодексу України, ст.ст.2,18,77-81,259,263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором кредитний договір №30.10.2024-100002074 від 30.10.2024 року у розмірі 61431,06 грн., а також витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1959,40 грн., а всього 63390,46 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського 133-А, ЄДРПОУ - 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Ю. В. КОЗЛОВ