Рішення № 132676944, 16.12.2025, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/4543/25

провадження 2/201/2827/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2025 року Соборний районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Могиліною Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Соборного районного суду міста Дніпра в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор інвест» і приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко Світлани Олександрівни про скасування обтяження права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 15 квітня 2025 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ТОВ «Ратибор інвест» приватного нотаріуса ДМНО Вакуленко С.О. про скасування обтяження права власності, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач в своїх позовних вимогах та з представником посилаються на те, що він, ОСОБА_1 , є власником паркувального місця № 44, площею 14.9 кв. м., у будівлі автопаркінгу літ. А3-3 за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 . Паркувальне місце № 44 придбане ним, ОСОБА_1 , на стадії будівництва автопаркінгу літ. А3-3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане паркувальне місце № 44 передане йому замовником (забудовником) - ТОВ «Ратибор інвест» на підставі Акту передачі-прийому паркувального місця від 22 жовтня 2010 року (п. 4), згаданий Акт є підставою для реєстрації його права власності на паркувальне місце, на його підставі 18 березня 2015 року видане Свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 . Акт передачі-прийому паркувального місця від 22 жовтня 2010 року складений на виконання умов Договору підряду на будівництво № 23-СГР від 03 березня 2006 року з ТОВ «Ратибор інвест» та укладеного 03 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 (Інвестор) та ТОВ «Будівельна группа «Ратибор» (Замовник) Договору про інвестування будівництва № 225-СГР, відповідно до умов якого Інвестор взяв участь в інвестуванні будівництва автопаркінгу (четверта черга будівництва житлового будинку з приміщеннями торгово-комерційного призначення та автопаркінгом по просп. Карла Маркса - вул. Сімферопольської), а Замовник зобов`язується забезпечити його будівництво, введення в експлуатацію та, після введення автопаркінгу в експлуатацію, передати Інвестору одне паркувальне місце № 44.

Але, як ним з`ясовано, за заявою ТОВ «Ратибор інвест» 21 липня 2023 року приватним нотаріусом ДМНО Вакуленко С.О. прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68597811 від 25.07.2023 20:45:16, яким за ТОВ «Ратибор інвест» було зареєстровано право власності на Будівлю автопаркінгу літ. А3-3 житлового комплексу (житловий будинок з приміщеннями торгівельно-комерційного призначення і автопаркінгом) IV черга І етап, за адресою: АДРЕСА_1 , номер відомостей про речове право: 51123223, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2770630412020, Індексний номер витягу з Державного реєстру речових прав: 340411728, дата формування: 25 липня 2023 року.

Як вбачається з технічного паспорту TI01:1587-2459-3746-0459 від 20 липня 2023 року до приміщень загального користування автопаркінгу відносяться: проїзди, сходові клітини, технічні приміщення, тамбури, вентиляційні шахти, електрощитові, сміттєкамери. коридори. При цьому, будівля автопаркінгу налічує 220 паркувальних місць та автомийку, що знаходяться у приватній власності фізичних та юридичних осіб. Будівля автопаркінгу має чотири поверхи, кожен з яких має два окремих в`їзди, основний та аварійний, з автоматичними воротами. Будівля оснащена електрикою, системами водопостачання та водовідведення, опалення, вентиляції, пожежогасіння та відеоспостереження.

В Договорі про інвестування будівництва від 03 жовтня 2010 року 225-СГР сторони дійшли згоди (п. 9.1.), що «усім власникам паркувальних місць у автопаркінгу належать на праві спільної сумісної власності спільне майно автопаркінгу: усі приміщення загального користування (проїзди, сходові клітини, технічні приміщення, тамбури, вентиляційні шахти, електрощитові, сміттєкамери, коридори), опорні конструкції автопаркінгу, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами автопаркінгу, яке обслуговує більше одного паркувального місця. Спільне майно автопаркінгу набувається на праві спільної сумісної власності всіма власникам паркувальних місць у автопаркінгу одночасно з набуттям ними права власності на паркувальні місця, без необхідності державної реєстрації прав на спільне майно автопаркінгу. Спільне майно автопаркінгу не може бути поділено між власниками паркувальних місць, такі власники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна автопаркінгу. Власники паркувальних місць у автопаркінгу мають право вільно користуватися спільним майном автопаркінгу з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом, а також зобов`язані нести витрати, пов`язані з утриманням та обслуговуванням спільного майна автопаркінгу».

Такі самі умови щодо спільної сумісної власності усіх власників паркувальних місць на приміщення загального користування автопаркінгу містилися в усіх Договорах про інвестування будівництва, що укладалися ТОВ «Ратибор інвест» з інвесторами в інвестуванні будівництва автопаркінгу.

Реєстрація права власності ТОВ «Ратибор інвест» на зазначені приміщення загального користування автопаркінгу є порушенням його, ОСОБА_1 , права спільної сумісної власності на вказані приміщення, визначеного та встановленого Договором про інвестування будівництва від 03 жовтня 2010 року 225-СГР, а також потенційно є перешкодою у здійсненні мною права власності належним паркувальним місцем.

Отже, позивач повністю виконав свої зобов?язання за вказаним договором з відповідачем, погасив необхідні суми за цим договором, а отже й відповідач повинен повністю виконати свої зобов?язання, чого зроблено не було. Таким чином заборона на нерухоме майно підлягає зняттю, оскільки порушує його право як власника паркувального місця, тому вважав за можливе скасування рішення приватного нотаріуса ДМНО Вакуленко С.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації за ТОВ «Ратибор інвест», права власності на будівлю автопаркінгу літ. А3-3 житлового комплексу (житловии будинок з приміщеннями торгівельно-комерціиного призначення і автопаркінгом) IV черга І етап, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2770630412020, Індексний номер витягу з Державного реєстру речових прав: 340411728, дата формування: 25.07.2023 року та скасувати з 25 липня 2023 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності ТОВ «Ратибор інвест» на вказану будівлю автопаркінгу літ. А3-3 житлового комплексу. Відповідачі в добровільному порядку вказане не роблять.

Таким чином, майно, фактичним власником якого є позивач на теперішній час безпідставно утримується під арештом відповідачем, чим порушуються законні права та майнові інтереси власника щодо вільного володіння та розпорядження ним. Позивач вважає за необхідне звернутися з даним позовом про припинення обтяження, фактично зняття арешту, оскільки на даний час не має підстав для обтяження нерухомого майна, яке йому належить. Наявність обтяжень перешкоджає йому вільно користуватись та розпоряджатись належним позивачу вищевказаним майном та порушує його права, як власника цього майна. Позивач звернувся до відповідача з питанням про усунення перешкод в користуванні і розпорядженні своїм майном, звільнення з-під обтяження, фактично арешту цього майна, зняття обтяжень, але отримав відмову, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено. А тому просив скасувати рішення приватного нотаріуса ДМНО Вакуленко С.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68597811 від 25.07.2023 20:45:16, щодо реєстрації за ТОВ «Ратибор інвест» права власності на будівлю автопаркінгу літ. А3-3 житлового комплексу (житловии будинок з приміщеннями торгівельно-комерціиного призначення і автопаркінгом) IV черга І етап, за адресою: АДРЕСА_1 , номер відомостей про речове право: 51123223, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2770630412020, Індексний номер витягу з Державного реєстру речових прав: 340411728, дата формування: 25.07.2023 року та скасувати з 25 липня 2023 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності ТОВ «Ратибор інвест» на будівлю автопаркінгу літ. А3-3 житлового комплексу (житловий будинок з приміщеннями торгівельно-комерціиного призначення і автопаркінгом) IV черга І етап, за адресою: АДРЕСА_1 , номер відомостей про речове право: 51123223, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2770630412020, який внесений за рішенням приватного нотаріуса ДМНО Вакуленко С.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68597811 від 25.07.2023 20:45:16, задовольнивши позов у повному обсязі.

Представники відповідачів ТОВ «Ратибор інвест» і приватного нотаріуса ДМНО Вакуленко С.О. проти позовних вимог не заперечували, вказавши на те, що дійсно з позивачем було укладено договір і договір виконаний, було обтяження майна; позивач дійсно виконав взяті на себе зобов?язання і заборгованості немає, але вони не мають змоги зняти обтяження, оскільки це виходить зараз за межі їх повноважень; з обгрунтуванням позову згодні, тому проти позову не заперечують і вважають за можливе його задоволення, не заперечували проти розгляду справи за наявними матеріалами по закону і проти розгляду справи за їх відсутності. Отже, суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаного відповідача і відповідача відповідно до ст. 223 ЦПК України.

З`ясувавши думку сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні згідно позиції сторін та наданих сторонами документів та доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником паркувального місця № 44, площею 14.9 кв. м., у будівлі автопаркінгу літ. А3-3 за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , індексний номер 35100950, виданого 18 березня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Ждановой Г.О., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності 18 березня 2015 року, індексний номер 35101335, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 599761312101.

Паркувальне місце № 44 придбане ОСОБА_1 на стадії будівництва автопаркінгу літ. А3-3 за адресою: АДРЕСА_1 . Автопаркінг будувався як IV черга І етап житлового комплексу (житловий будинок з приміщеннями торгівельно- комерційного призначення і автопаркінгом).

Власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено законом або договором (ст. 876 ЦК України). Замовником будівництва автопаркінгу - є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ратибор інвест», код за ЄДРПОУ 34059895. У жовтні 2010 року ТОВ «Ратибор інвест» завершило будівництво згаданого автопаркінгу. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 23 листопада 2010 року видано Сертифікат відповідності, серія та номер: ДП000673.

Паркувальне місце № 44 передане ОСОБА_1 замовником (забудовником) - ТОВ «Ратибор інвест» на підставі Акту передачі-прийому паркувального місця від 22 жовтня 2010 року (п. 4), згаданий Акт є підставою для реєстрації його права власності на паркувальне місце, на його підставі 18 березня 2015 року видане Свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 (пункт 50 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 в редакції, що діяла станом на дату державної реєстрації права власності)

При цьому, згідно ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) або проспект цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів).

Акт передачі-прийому паркувального місця від 22 жовтня 2010 року складений на виконання умов Договору підряду на будівництво № 23-СГР від 03 березня 2006 року з ТОВ «Ратибор інвест» (Додаткова угода від 03 жовтня 2010 року до якого додається) та укладеного 03 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 (Інвестор) та ТОВ «Будівельна группа «Ратибор» (Замовник) Договору про інвестування будівництва № 225-СГР, відповідно до умов якого Інвестор взяти участь в інвестуванні будівництва автопаркінгу (четверта черга будівництва житлового будинку з приміщеннями торгово-комерційного призначення та автопаркінгом по просп. Карла Маркса - вул. Сімферопольської), а Замовник зобов`язується забезпечити його будівництво, введення в експлуатацію та, після введення автопаркінгу в експлуатацію, передати Інвестору одне паркувальне місце № 44.

Як з`ясовано позивачем, за заявою ТОВ «Ратибор інвест» 21 липня 2023 року приватним нотаріусом ДМНО Вакуленко С.О. прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68597811 від 25.07.2023 20:45:16, яким за ТОВ «Ратибор інвест» було зареєстровано право власності на Будівлю автопаркінгу літ. А3-3 житлового комплексу (житловий будинок з приміщеннями торгівельно-комерційного призначення і автопаркінгом) IV черга І етап, за адресою: АДРЕСА_1 , номер відомостей про речове право: 51123223, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2770630412020, Індексний номер витягу з Державного реєстру речових прав: 340411728, дата формування: 25 липня 2023 року.

Підстава реєстрації: Сертифікат відповідності, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 23 листопада 2010 року, серія та номер: ДП000673, технічний паспорт, серія та номер: TI01:1587-2459-3746- 0459, виданий 20.07.2023, видавник: ЄДЕССБ.

В Опису будівлі автопаркінгу, що належить ТОВ «Ратибор інвест», зазначені виключно приміщення загального користування загальною площею 2826.0 кв.м.: приміщення загального користування у цокольному поверсі 612.3 кв.м.; приміщення загального користування на першому поверсі 744.4 кв.м.; приміщення загального користування на другому поверсі 687.7 кв.м.; приміщення загального користування на третьому поверсі 688.1 кв.м.; приміщення загального користування по надбудовам 93.5 кв.м.

Як вбачається з технічного паспорту TI01:1587-2459-3746-0459 від 20 липня 2023 року до приміщень загального користування автопаркінгу відносяться: проїзди, сходові клітини, технічні приміщення, тамбури, вентиляційні шахти, електрощитові, сміттєкамери. коридори.

В Договорі про інвестування будівництва від 03 жовтня 2010 року 225-СГР сторони дійшли згоди (п. 9.1.), що «усім власникам паркувальних місць у автопаркінгу належать на праві спільної сумісної власності спільне майно автопаркінгу: усі приміщення загального користування (проїзди, сходові клітини, технічні приміщення, тамбури, вентиляційні шахти, електрощитові, сміттєкамери, коридори), опорні конструкції автопаркінгу, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами автопаркінгу, яке обслуговує більше одного паркувального місця. Спільне майно автопаркінгу набувається на праві спільної сумісної власності всіма власникам паркувальних місць у автопаркінгу одночасно з набуттям ними права власності на паркувальні місця, без необхідності державної реєстрації прав на спільне майно автопаркінгу. Спільне майно автопаркінгу не може бути поділено між власниками паркувальних місць, такі власники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна автопаркінгу. Власники паркувальних місць у автопаркінгу мають право вільно користуватися спільним майном автопаркінгу з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом, а також зобов`язані нести витрати, пов`язані з утриманням та обслуговуванням спільного майна автопаркінгу».

Такі самі умови щодо спільної сумісної власності усіх власників паркувальних місць на приміщення загального користування автопаркінгу містилися в усіх Договорах про інвестування будівництва, що укладалися ТОВ «Ратибор інвест» з інвесторами в інвестуванні будівництва автопаркінгу.

Реєстрація права власності ТОВ «Ратибор інвест» на зазначені приміщення загального користування автопаркінгу є порушенням, на думку ОСОБА_1 , його права спільної сумісної власності на вказані приміщення, визначеного та встановленого Договором про інвестування будівництва від 03 жовтня 2010 року 225-СГР, а також потенційно є перешкодою у здійсненні мною права власності належним паркувальним місцем, оскільки ТОВ «Ратибор інвест» як власник приміщень загального користування має право встановлювати обмеження або заборони користування приміщеннями для проїзду до належного мені паркувального місця.

Як на правові підстави свого позову ОСОБА_2 посилається на наступне.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Норма аналогічного змісту міститься у статті 4 ЦПК України.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною 2 статті 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності відповідача на нерухоме майно є належним способом захисту прав позивача за умови, якщо таке майно не було відчужене на користь третіх осіб. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Отже, позивач повністю виконав свої зобов?язання зза вказаним договором з відповідачем, погасив необхідні суми за цим договором, а отже й відповідач повинен повністю виконати свої зобов?язання, чого зроблено не було. Таким чином заборона на нерухоме майно підлягає зняттю, оскільки порушує його право як власника паркувального місця, тому просив скасувати рішення приватного нотаріуса ДМНО Вакуленко С.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації за ТОВ «Ратибор інвест», права власності на будівлю автопаркінгу літ. А3-3 житлового комплексу (житловии будинок з приміщеннями торгівельно-комерціиного призначення і автопаркінгом) IV черга І етап, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2770630412020, Індексний номер витягу з Державного реєстру речових прав: 340411728, дата формування: 25.07.2023 року та скасувати з 25 липня 2023 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності ТОВ «Ратибор інвест» на вказану будівлю автопаркінгу літ. А3-3 житлового комплексу. Відповідачі в добровільному порядку вказане не роблять.

Таким чином, майно, фактичним власником якого є позивач на теперішній час безпідставно утримується під арештом відповідачем, чим порушуються законні права та майнові інтереси власника щодо вільного володіння та розпорядження ним. Позивач вважає за необхідне звернутися з даним позовом про припинення обтяження, фактично зняття арешту, оскільки на даний час не має підстав для обтяження нерухомого майна, яке йому належить. Наявність обтяжень перешкоджає йому вільно користуватись та розпоряджатись належним позивачу вищевказаним майном та порушує його права, як власника цього майна. Позивач звернувся до відповідача з питанням про усунення перешкод в користуванні і розпорядженні своїм майном, звільнення з-під обтяження, фактично арешту цього майна, зняття обтяжень, але отримав відмову, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено.

Судовому захисту підлягає немайнове або майнове право чи інтерес особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Виключенням є чітко встановлені межі здійснення цивільних прав, зокрема, дії, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу.

З викладеного випливає, що метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту, який би вичерпував себе. Єдиним ефективним способом захисту прав позивача є звернення про зняття іпотечного обмеження у зв`язку із повним виконанням основного зобов`язання.

Таким чином, майно, фактичним власником якого є позивач на теперішній час безпідставно утримується під арештом відповідачем, чим порушуються законні права та майнові інтереси власника щодо вільного володіння та розпорядження ним. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та нових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Позивач вважає за необхідне звернутися з даним позовом про скасування обтяження, зняття арешту, оскільки на даний час не має підстав для обтяження нерухомого майна, яке йому належить. Наявність обтяжень перешкоджає йому вільно користуватись та розпоряджатись належним позивачу вищевказаним майном та порушує його права, як власника цього майна. Позивач звернувся до відповідача з питанням про усунення перешкод в користуванні і розпорядженні своїм майном, звільнення з-під обтяження, фактично арешту цього майна, зняття обтяжень, але отримав відмову, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено.

Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, обтяження. Позивач звернувся до відповідача з питанням про усунення перешкод в користуванні і розпорядженні своїм майном, звільнення з-під обтяження, фактично арешту цього майна, зняття обтяжень, але отримав відмову, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено, а тому позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження майном. Згідно із ст. 319 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майна. Згідно із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

За частиною 2 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для реєстрації обтяження є втому числі і рішення суду, що набрало законної сили. Відповідно до ч. 2 ст. 30 цього закону дії або бездіяльність державного реєстратора може бути оскаржена до суду. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачено наступне: «кожен має право на справедливий … розгляд його справи … незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…».

Згідно до статті 129 Конституції України, «основними засадами судочинства є: законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;…гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом».

Згідно до існуючої практики Європейського суду по правам людини, яка згідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV, наряду с Конвенцією є джерелом права, наявність безпристрасності по п.1 ст. 6 повинно визначатися по суб`єктивному та об`єктивному критеріям.

Судом в засіданні з`ясовано, що як вбачається з позовної заяви спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна, на яке було накладено обтяження та заборону на його відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, дійсно ОСОБА_1 є власником паркувального місця № 44, площею 14.9 кв. м., у будівлі автопаркінгу літ. А3-3 за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , індексний номер 35100950, виданого 18 березня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Ждановой Г.О., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності 18 березня 2015 року, індексний номер 35101335, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 599761312101.

Паркувальне місце № 44 придбане ОСОБА_1 на стадії будівництва автопаркінгу літ. А3-3 за адресою: АДРЕСА_1 . Автопаркінг будувався як IV черга І етап житлового комплексу (житловий будинок з приміщеннями торгівельно- комерційного призначення і автопаркінгом).

Відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність», в редакції, чинної на час будівництва автопаркінгу, замовник (забудовник) - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єкта містобудування.

Власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено законом або договором (ст. 876 ЦК України). Замовником будівництва автопаркінгу - є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ратибор інвест», код за ЄДРПОУ 34059895. У жовтні 2010 року ТОВ «Ратибор інвест» завершило будівництво згаданого автопаркінгу. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 23 листопада 2010 року видано Сертифікат відповідності, серія та номер: ДП000673.

Паркувальне місце № 44 передане ОСОБА_1 замовником (забудовником) - ТОВ «Ратибор інвест» на підставі Акту передачі-прийому паркувального місця від 22 жовтня 2010 року (п. 4), згаданий Акт є підставою для реєстрації його права власності на паркувальне місце, на його підставі 18 березня 2015 року видане Свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 (пункт 50 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 в редакції, що діяла станом на дату державної реєстрації права власності)

При цьому, згідно ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) або проспект цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів).

Акт передачі-прийому паркувального місця від 22 жовтня 2010 року складений на виконання умов Договору підряду на будівництво № 23-СГР від 03 березня 2006 року з ТОВ «Ратибор інвест» (Додаткова угода від 03 жовтня 2010 року до якого додається) та укладеного 03 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 (Інвестор) та ТОВ «Будівельна группа «Ратибор» (Замовник) Договору про інвестування будівництва № 225-СГР, відповідно до умов якого Інвестор взяти участь в інвестуванні будівництва автопаркінгу (четверта черга будівництва житлового будинку з приміщеннями торгово-комерційного призначення та автопаркінгом по просп. Карла Маркса - вул. Сімферопольської), а Замовник зобов`язується забезпечити його будівництво, введення в експлуатацію та, після введення автопаркінгу в експлуатацію, передати Інвестору одне паркувальне місце № 44.

Але за заявою ТОВ «Ратибор інвест» 21 липня 2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко Світланою Олександрівною прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68597811 від 25.07.2023 20:45:16, яким за ТОВ «Ратибор інвест» було зареєстровано право власності на Будівлю автопаркінгу літ. А3-3 житлового комплексу (житловий будинок з приміщеннями торгівельно-комерційного призначення і автопаркінгом) IV черга І етап, за адресою: АДРЕСА_1 , номер відомостей про речове право: 51123223, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2770630412020, Індексний номер витягу з Державного реєстру речових прав: 340411728, дата формування: 25 липня 2023 року. Підстава реєстрації: Сертифікат відповідності, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 23 листопада 2010 року, серія та номер: ДП000673, технічний паспорт, серія та номер: TI01:1587-2459-3746- 0459, виданий 20.07.2023, видавник: ЄДЕССБ.

В Опису будівлі автопаркінгу, що належить ТОВ «Ратибор інвест», зазначені виключно приміщення загального користування загальною площею 2826.0 кв.м.: приміщення загального користування у цокольному поверсі 612.3 кв.м.; приміщення загального користування на першому поверсі 744.4 кв.м.; приміщення загального користування на другому поверсі 687.7 кв.м.; приміщення загального користування на третьому поверсі 688.1 кв.м.; приміщення загального користування по надбудовам 93.5 кв.м.

Як вбачається з технічного паспорту TI01:1587-2459-3746-0459 від 20 липня 2023 року до приміщень загального користування автопаркінгу відносяться: проїзди, сходові клітини, технічні приміщення, тамбури, вентиляційні шахти, електрощитові, сміттєкамери. коридори.

При цьому, будівля автопаркінгу налічує 220 паркувальних місць та автомийку, що знаходяться у приватній власності фізичних та юридичних осіб. Будівля автопаркінгу має чотири поверхи, кожен з яких має два окремих в`їзди, основний та аварійний, з автоматичними воротами. Будівля оснащена електрикою, системами водопостачання та водовідведення, опалення, вентиляції, пожежогасіння та відеоспостереження.

Згідно термінів та визначень понять ДБН В.2.3-15:2007 «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів»: гараж (паркінг) - будинок (будівля, споруда), частина будинку (будівлі, споруди) або комплекс будинків (будівель, споруд) з приміщеннями для постійного або тимчасового зберігання легкових автомобілів та інших мототранспортних засобів, з постами для ремонту та технічного обслуговування або без них, машиномісце (на автостоянці або в гаражі) - площа, необхідна для встановлення одного транспортного засобу, що складається із площі його горизонтальної проекції з додаванням габаритів наближення (захисних зон) до сусідніх транспортних засобів або будь-яких перешкод.

Відповідно до п. 6.1. ДБН В.2.3-15:2007 у гаражах, крім приміщень для зберігання автомобілів, допускається розміщувати: службові та складські приміщення гаражів, а також приміщення пожежно - рятувальних підрозділів; технічні приміщення для розміщення інженерного обладнання гаража (трансформаторна підстанція - для підземних гаражів лише з сухими трансформаторами, тепловий пункт, насосні пожежогасіння, очисні споруди тощо).

В Договорі про інвестування будівництва від 03 жовтня 2010 року 225-СГР сторони дійшли згоди (п. 9.1.), що «усім власникам паркувальних місць у автопаркінгу належать на праві спільної сумісної власності спільне майно автопаркінгу: усі приміщення загального користування (проїзди, сходові клітини, технічні приміщення, тамбури, вентиляційні шахти, електрощитові, сміттєкамери, коридори), опорні конструкції автопаркінгу, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами автопаркінгу, яке обслуговує більше одного паркувального місця. Спільне майно автопаркінгу набувається на праві спільної сумісної власності всіма власникам паркувальних місць у автопаркінгу одночасно з набуттям ними права власності на паркувальні місця, без необхідності державної реєстрації прав на спільне майно автопаркінгу. Спільне майно автопаркінгу не може бути поділено між власниками паркувальних місць, такі власники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна автопаркінгу. Власники паркувальних місць у автопаркінгу мають право вільно користуватися спільним майном автопаркінгу з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом, а також зобов`язані нести витрати, пов`язані з утриманням та обслуговуванням спільного майна автопаркінгу».

Такі самі умови щодо спільної сумісної власності усіх власників паркувальних місць на приміщення загального користування автопаркінгу містилися в усіх Договорах про інвестування будівництва, що укладалися ТОВ «Ратибор інвест» з інвесторами в інвестуванні будівництва автопаркінгу.

Реєстрація права власності ТОВ «Ратибор інвест» на зазначені приміщення загального користування автопаркінгу є порушенням ОСОБА_1 права спільної сумісної власності на вказані приміщення, визначеного та встановленого Договором про інвестування будівництва від 03 жовтня 2010 року 225-СГР, а також потенційно є перешкодою у здійсненні мною права власності належним паркувальним місцем, оскільки ТОВ «Ратибор інвест» як власник приміщень загального користування має право встановлювати обмеження або заборони користування приміщеннями для проїзду до належного мені паркувального місця.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Норма аналогічного змісту міститься у статті 4 ЦПК України.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною 2 статті 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності відповідача на нерухоме майно є належним способом захисту прав позивача за умови, якщо таке майно не було відчужене на користь третіх осіб. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Відповідно до Постанов ВП ВС від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, та від 02 жовтня 2019 року у справі № 814/2030/17 спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно - правовим.

Згідно Постанови ВП ВС від 29 серпня 2018 року у справі № 686/17779/16-ц у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності нотаріуса при реалізації ним функцій державного реєстратора, якщо позовні вимоги спрямовані на захист приватного (майнового) права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства, нотаріус має залучатися до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а сама така справа повинна розглядатися залежно від суб`єктного складу її учасників за правилами цивільного чи господарського процесуального законодавства.

Отже, позивач повністю виконав свої зобов?язання зза вказаним договором з відповідачем, погасив необхідні суми за цим договором, а тому й відповідач повинен повністю виконати свої зобов?язання, чого зроблено не було. Таким чином заборона на нерухоме майно підлягає зняттю, оскільки порушує його право як власника паркувального місця, тому просив скасувати рішення приватного нотаріуса ДМНО Вакуленко С.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації за ТОВ «Ратибор інвест», права власності на будівлю автопаркінгу літ. А3-3 житлового комплексу (житловии будинок з приміщеннями торгівельно-комерціиного призначення і автопаркінгом) IV черга І етап, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2770630412020, Індексний номер витягу з Державного реєстру речових прав: 340411728, дата формування: 25.07.2023 року та скасувати з 25 липня 2023 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності ТОВ «Ратибор інвест» на вказану будівлю автопаркінгу літ. А3-3 житлового комплексу. Відповідачі в добровільному порядку вказане не роблять.

Таким чином, майно, фактичним власником якого є позивач на теперішній час безпідставно утримується під арештом відповідачем, чим порушуються законні права та майнові інтереси власника щодо вільного володіння та розпорядження ним. Позивач вважає за необхідне звернутися з даним позовом про припинення обтяження, фактично зняття арешту, оскільки на даний час не має підстав для обтяження нерухомого майна, яке йому належить. Наявність обтяжень перешкоджає йому вільно користуватись та розпоряджатись належним позивачу вищевказаним майном та порушує його права, як власника цього майна. Позивач звернувся до відповідача з питанням про усунення перешкод в користуванні і розпорядженні своїм майном, звільнення з-під обтяження, фактично арешту цього майна, зняття обтяжень, але отримав відмову, виник спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 526 ЦК України, сторони мають виконувати зобов`язання належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідачі не заперечують, що зобов`язання позивачем повністю виконані.

Відповідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплений принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 317 та статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена лише у випадку і порядку, встановлених законом. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно зі статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки, за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

У відповідності до положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право на судовий захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Судовому захисту підлягає немайнове або майнове право чи інтерес особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Виключенням є чітко встановлені межі здійснення цивільних прав, зокрема, дії, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу.

З викладеного випливає, що метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту, який би вичерпував себе.

Єдиним ефективним способом захисту прав позивача є звернення про зняття обмеження у зв`язку із повним виконанням основного зобов`язання.

Отже, оскільки позивачем виконано зобов`язання за укладенним з відповідачем договором, але припинити обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно вказаного майна позивач не має можливості у зв`язку з тим, що відповідач не має такої можливості через відсутність повноважень, наявне обтяження створює перешкоди позивачеві у здійснені ним права користування та розпорядження належним позивачеві майном, тому наявні достатні правові підстави для задоволення позову та скасування заборони та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, та Державного реєстру про обтяження.

Таким чином, майно, фактичним власником якого є позивач на теперішній час безпідставно утримується під арештом відповідачем, чим порушуються законні права та майнові інтереси власника щодо вільного володіння та розпорядження ним.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин право реалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та нових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 ля 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61- св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження 1-18160св19).

Позивач вважає за необхідне звернутися з даним позовом про зняття арешту, оскільки на даний час не має підстав для обтяження нерухомого майна, яке йому належить. Наявність обтяжень перешкоджає йому вільно користуватись та розпоряджатись належним позивачу вищевказаним майном та порушує його права, як власника цього майна. Позивач звернувся до відповідача з питанням про усунення перешкод в користуванні і розпорядженні своїм майном, звільнення з-під обтяження, фактично арешту цього майна, зняття обтяжень, але отримав відмову, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено.

Відповідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 1 ст. 317 ЦК України зазначає, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Непорушність права власності регулюється ст. 321 Цивільного кодексу України та зазначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усі суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 2 статті 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне нерухоме майно зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться в Соборному районі міста Дніпра, таким чином, дана справа підсудна саме Соборному районному суду міста Дніпра.

Позивач вважає за необхідне звернутися з даним позовом про припинення обтяження, зняття арешту, оскільки на даний час не має підстав для обтяження нерухомого майна, яке йому належить. Наявність обтяжень перешкоджає йому вільно користуватись та розпоряджатись належним позивачу вищевказаним майном та порушує його права, як власника цього майна.

Статтями 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 Цивільного кодексу України також встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до закону № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Відповідно з ст. 1 Першого ПротоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

У пункті 8 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року вказано, що в одному провадженні можуть розглядатися вимоги про визнання права власності та зняття арешту з майна. При цьому якщо позивач є власником спірного майна, то вирішується вимога про зняття арешту.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За приписами ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Не може суд прийняти до уваги можливу позицію відповідачів стосовно не погодження, не визнання окремих частин позовних вимог, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджується.

При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити та

скасувати рішення приватного нотаріуса ДМНО Вакуленко С.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68597811 від 25.07.2023 20:45:16, щодо реєстрації за ТОВ «Ратибор інвест», код за ЄДРПОУ 34059895, права власності на будівлю автопаркінгу літ. А3-3 житлового комплексу (житловии будинок з приміщеннями торгівельно-комерціиного призначення і автопаркінгом) IV черга І етап, за адресою: АДРЕСА_1 , номер відомостей про речове право: 51123223, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2770630412020, Індексний номер витягу з Державного реєстру речових прав: 340411728, дата формування: 25.07.2023 року та скасувати з 25 липня 2023 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності ТОВ «Ратибор інвест» на будівлю автопаркінгу літ. А3-3 житлового комплексу (житловий будинок з приміщеннями торгівельно-комерціиного призначення і автопаркінгом) IV черга І етап, за адресою: АДРЕСА_1 , номер відомостей про речове право: 51123223, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2770630412020, який внесений за рішенням приватного нотаріуса ДМНО Вакуленко С.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68597811 від 25.07.2023 20:45:16, задовольнивши позов у повному обсязі.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги, про які у позивача є спір з відповідачем, в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. 15, 16, 526, 317, 319, 321, 516, 526, 546, 575, 583, 610, 626, 628, 629, 631, 651, ЦК України, ст. 19, 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко Світлани Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68597811 від 25.07.2023 20:45:16, щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ратибор інвест», код за ЄДРПОУ 34059895, права власності на будівлю автопаркінгу літ. А3-3 житлового комплексу (житловий будинок з приміщеннями торгівельно-комерційного призначення і автопаркінгом) IV черга І етап, за адресою: АДРЕСА_1 , номер відомостей про речове право: 51123223, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2770630412020, Індексний номер витягу з Державного реєстру речових прав: 340411728, дата формування: 25.07.2023 року.

Скасувати з 25 липня 2023 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор інвест», код за ЄДРПОУ 34059895, на будівлю автопаркінгу літ. А3-3 житлового комплексу (житловий будинок з приміщеннями торгівельно-комерційного призначення і автопаркінгом) IV черга І етап, за адресою: АДРЕСА_1 , номер відомостей про речове право: 51123223, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2770630412020, який внесений за рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко Світлани Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68597811 від 25.07.2023 20:45:16.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор інвест», код за ЄДРПОУ 34059895, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп..

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя -