Рішення № 132673888, 16.12.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

16 грудня 2025 р.справа № 400/5161/25

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Клепки А.В.

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Левченко А.О.,

представника відповідача: Шахіда М.А.,

у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаХарківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, вул. Сумська, 77/79, м. Харків, 61023,

провизнання протиправним та скасування п. 5 наказу від 23.04.25 р. № 199

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба (далі - відповідач, Університет), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати п. 5 наказу начальника Університету від 23.04.25 р. № 199 про накладення дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.

На обґрунтування своїх вимог позивач послався на наступне: спірним наказом відповідач притягнув його до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог ст. ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.99 р. № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби), ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.99 р. № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут) та Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 29.06.05 р. № 359, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.08.05 р. за № 933/11213 (далі - Інструкція № 359). Позивач вважає, що висновок відповідача про порушення ним вимог вищеперелічених нормативних актів є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив в його задоволенні відмовити, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 , як начальник кафедри Університету, несе персональну відповідальність за стан військової дисципліни і саме через невиконання позивачем своїх обов`язків щодо контролю за військовою дисципліною у виді належного контролю за зберіганням зброї, стала можливою подія, за якої інший військовослужбовець здійснив самогубство за допомогою вогнепальної зброї.

В судовому засіданні позивач та представники сторін підтримали свої вимоги і заперечення, викладені в заявах по суті справи.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

23.04.25 р. наказом начальника Університету № 199 Про результати службового розслідування за фактом загибелі майора ОСОБА_2 (далі - наказ № 199), ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну службову відповідність.

Як зазначено в описовій частині наказу № 199, 13.02.25 р. була виявлена відсутність майора ОСОБА_2 на робочому місці. В подальшому, був знайдений труп цієї особи з вогнепальним пораненням голови та пістолет марки ПМ № НК2028, з якого було здійснено постріл. Вказаний пістолет є особистою зброєю старшого лейтенанта ОСОБА_3 , який зберігався в сейфі, до якого майор ОСОБА_2 мав вільний доступ.

В якості можливої причини самогубства майора ОСОБА_2 , відповідач вказав виявлену ним нестачу військового майна на суму 6 433 248,98 грн., яке перебувало у підзвітності майора ОСОБА_2 .

Пунктом 5 наказу № 199 ОСОБА_1 попереджено про неповну службову відповідність.

Правовою підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідач визначив порушення ним ст. ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби, ст. 5 Дисциплінарного статуту та Інструкції № 359.

Так, ст. 58 Статуту внутрішньої служби визначає, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Стаття 59 Статуту внутрішньої служби передбачає, що командир (начальник) зобов`язаний:

знати, дотримуватися особисто та вимагати від особового складу неухильного дотримання норм міжнародного гуманітарного права;

планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами;

негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, вчинене підлеглим військовослужбовцем, а командир (начальник) військової частини (установи) - негайно повідомляти про це відповідному прокурору, а в разі вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією військовослужбовцем Збройних Сил України - начальнику відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань;

організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об`єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази;

постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем (підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки;

завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності;

встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України;

організовувати дотримання та неухильно особисто дотримуватися принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у службовій діяльності;

показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності;

постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права;

проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об`єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові);

виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками);

знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями;

організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту;

організовувати культурологічну роботу, створювати умови для зміцнення здоров`я та фізичного розвитку;

здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля (підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та вахтової) служби, виконання інших військових обов`язків;

не допускати до участі у бойових діях військовослужбовців з числа призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які не пройшли курс базової загальновійськової підготовки або не мають бойового досвіду;

особисто керувати кадровою роботою та відбором кандидатів для вступу до військових навчальних закладів;

організовувати експлуатацію, збереження і використання за призначенням казармено-житлового фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, наданих для розквартирування військових частин і підрозділів;

контролювати додержання заходів пожежної безпеки у військовій частині, на кораблі (у підрозділі);

вживати заходів для охорони довкілля в місцях розташування та дій військ;

організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження;

під час вирішення питань, пов`язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю;

вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу).

Відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту, за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.

Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

В першу чергу, суд звертає увагу відповідача на те, що загальне формулювання правових підстав притягнення військовослужбовця до відповідальності будь-якого типу та виду, неприпустиме.

Так, ст. 58 Статуту внутрішньої служби складається з 2 частин, а ст. 59 з 25 абзаців, але наказ № 199 не містить посилання на конкретну норму, яку порушив позивач.

Так само, ст. 5 Дисциплінарного статуту містить 6 частин, однак відповідач обмежився лише загальною вказівкою на цю статтю.

Що стосується Інструкції № 359, то тут відповідач взагалі не визначив будь-якої норми (розділу, пункту, абзацу), яка була порушена ОСОБА_1 .

Якщо ж відповідач вважав, що позивачем порушені всі частини ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби та ст. 5 Дисциплінарного статуту, він повинен був вказати в чому саме полягає порушення кожної з частин цих статей.

Відсутність у спірному наказі чітко визначених правових норм, не може вважатись формальністю, адже створює ситуацію правової невизначеності для позивача, а також позбавляє суд можливості надання правової оцінки конкретним спірним правовідносинам.

Також суд відзначає, що ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби визначають загальний правовий статус командира (начальника) та його основні обов`язки, а ст. 5 Дисциплінарного статуту закріплює обов`язки командира щодо підтримання військової дисципліни, але дані норми не регулюють питання зберігання зброї.

Як слідує з мотивувальної частини наказу № 199, відповідач зробив висновок про те, що самогубство майора ОСОБА_2 за допомогою пістолета ПМ № НК2028, який був закріплений за старшим лейтенантом ОСОБА_3 , сталось через неналежне виконання позивачем своїх обов`язків.

При цьому, відповідач виокремлює два типи таких обов`язків з боку позивача: 1) неналежна організація контролю за зберіганням зброї підлеглими і 2) необізнаність про морально-психологічний стан майора ОСОБА_2 та, як наслідок, ненадання йому своєчасної психологічної підтримки.

За таких обставин, відповідач повинен був вказати конкретні норми (розділ, стаття, частина, пункт, абзац) нормативного акту, який би покладав на ОСОБА_1 обов`язки з контролю за зброєю та обов`язки з дослідження психологічного стану підлеглих та за необхідності надання їм відповідної допомоги. Замість цього, як наведено судом вище, відповідач обмежився лише вказівкою на загальні обов`язки командира.

Відповідно до розділу ІІ п. 9 Інструкції № 359, особиста зброя офіцерів і прапорщиків зберігається в чергового частини в металевій замкненій шафі та запечатується печаткою чергового частини.

Особиста зброя офіцерів і прапорщиків (мічманів) підрозділу та боєприпаси до неї видаються черговим частини в порядку, установленому командиром військової частини, та за його особистим дозволом (розділ ІІ п. 13 Інструкції № 359).

Військовослужбовці отриману стрілецьку зброю та боєприпаси повинні постійно тримати при собі (розділ Х п. 2 Інструкції № 359).

Як встановлено відповідачем, пістолет ПМ № НОМЕР_1 , за допомогою якого майор ОСОБА_2 здійснив самогубство, є особистою зброєю старшого лейтенанта ОСОБА_3 .

З наведених приписів Інструкції № 359 можна виснувати, що особиста зброя закріплюється за конкретним офіцером, а її зберігання є сферою його індивідуальної відповідальності.

Як вірно зазначено у позовній заяві, майор ОСОБА_2 діяв в обхід вимог Інструкції № 359 та протиправно заволодів особистою зброєю старшого лейтенанта ОСОБА_3 .

Також суд звертає увагу відповідача на те, що питання зберігання зброї регламентується виключно ст. ст. 144-154 Статуту внутрішньої служби та Інструкцією № 359, а тому розповсюдження відповідачем на ці правовідносини норм, які визначають загальні обов`язки командира та загальні вимоги до військової дисципліни, є помилковим.

Розділ ІІ п. 3 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 21.11.17 р. № 608 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.17 р. за № 1503/31371, визначає, що службове розслідування проводиться для встановлення:

неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;

причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби;

ступеня вини військовослужбовця;

порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;

причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;

причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

У контексті даної справи, відповідач повинен був встановити, які саме норми законодавства покладають на позивача обов`язок здійснювати безпосередній контроль за зброєю та за психологічним станом інших військовослужбовців, і що саме внаслідок порушення цих норм, стало можливим використання зброї при самогубстві майора ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 77 ч. 1, 2 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач не надав суду доказів того, що між подією самогубства майора ОСОБА_2 , з використанням особистої зброї старшого лейтенанта ОСОБА_3 , та діями (бездіяльністю) з боку позивача, існує причинно-наслідковий зв`язок, як і не надано доказів того, що саме з вини позивача стало можливим заволодіння майором ОСОБА_2 особистою зброєю іншого офіцера.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Питання розподілу судових витрат судом не вирішувалось, так як позивач звільнений від сплати судового збору в силу закону, а доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подали.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (вул. Сумська, 77/79, м. Харків, 61023, ЄДРПОУ 24980799) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати п. 5 наказу начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (з основної діяльності) від 23 квітня 2025 р. № 199 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.

3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз