Рішення № 132673688, 15.12.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/17625/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2025 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Ольховський Олег Геннадійович, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач-1, ГУ ПФУ в Рівненській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач-2, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 17.07.2025 №172350005719 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 19.06.2025;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити призначення і виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 19.06.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що має право на призначення пенсії відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зниженням пенсійного віку, однак відповідач безпідставно відмовив у призначенні такої пенсії з підстав відсутності необхідного періоду проживання чи роботи (3 роки) в зоні гарантованого добровільного відселення, бо відповідно до документів зараховано період проживання/роботи станом на 01.01.1993 лише 1 рік 08 місяців. Позивач вважає, що період його проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю підтверджується посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Просить позов задовольнити.

Відповідачем-1 позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 у справі № 420/5202/25 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення від 25.11.2024 № 172350005719 та зобов`язання вчинити певні дії. Суд зазначив, що позивач ані до ГУ ПФУ в Рівненській області, ані суду докази постійного проживав або постійної роботи у зоні гарантованого добровільного відселення не надав.

Вказує, що за результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований у с. Бродниця з 05.09.1988 по 12.12.1988, з 15.11.1990 по даний час. Відтак, до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди: навчання з 01.09.1985 по 18.07.1988, оскільки згідно акту зустрічної перевірки від 21.08.2024 №1700-1102-1/4835 довідки про факт реєстрації у зоні добровільного відселення від 17.06.2024 № 856. Окрім того, згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 прослідковується з 12.07.1988 по 12.01.1989 - робота в Івано-Франківській області; - з 28.04.1991 по 14.10.1991 - робота в Луганській області; - з 23.05.1999 по 01.12.1999 - робота в Київській області; - з 14.05.2001 по 27.08.2001 - робота в Житомирській області; - з 24.02.2003 по 17.06.2024 - робота в м. Києві.

Згідно з даними військового квитка НОМЕР_2 позивач проходив військову службу з 12.12.1988 по 30.10.1990 в лавах радянської армії, що не можливо зарахувати до періоду постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки не можливо встановити належність до території радіоактивного забруднення. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01 січня 1993 року необхідно враховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Документами підтверджено період проживання та роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 1 рік 08 місяців. Оскільки позивачем не підтверджено факт проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 - не менше 3 роки, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відсутнє. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідачем-2 позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у тому, що до періодів проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період військової строкової служби з 12.12.1988 по 30.10.1990, оскільки відсутня інформація про місце дислокації військової частини, період навчання з 01.09.1985 по 18.07.1988, оскільки згідно акту зустрічної перевірки від 21.08.2024 №1700-1102-1/4835 довідки про факт реєстрації у зоні добровільного відселення від 17.06.2024 №856, відсутня інформація про реєстрацію/проживання у період навчання з 26. 04.1986 по 18.07.1988, період з 12.07.1988 по 12.01.1989 - робота в Івано-Франківській області, період з 28.04.1991 по 14.10.1991 - робота в Луганській області, період з 23.05.1999 по 01.12.1999 - робота в Київській області, період з 14.05.2001 по 27.08.2001 - робота в Житомирській області; період з 24.02.2003 по 17.06.2024 - робота в м. Києві. Документами лише підтверджено період проживання та роботи у зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 01.01.1993, 01 рік 08 місяців, що є недостатнім для призначення даного виду пенсії. Згідно підтверджених документів право на пенсійну виплату відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796 відсутнє.

Вказує на безпідставність доводів позивача про те, що наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-ХІІ, та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території, а зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості і тривалості проживання особи в такій місцевості(вказані висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 11.11.2024 у справі №460/19947/23, від 18.03.2025 у справі №460/27065/23). Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 29.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідачем-1 10.09.2025 (вх. №72589ел) подано відзив на позовну заяву.

Відповідачем-2 17.09.2025 (вх. №16627ел) подано відзив на позовну заяву.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 від 31.01.1994 є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи 3 категорії.

ОСОБА_1 10.07.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до пункту 4.2 Порядку розгляд документів, наданих позивачем провадився за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Згідно з рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 17.07.2025 №172350005719, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на підставі пункту 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської Катастрофи».

У рішенні вказано, що документами підтверджено період проживання та роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 01 рік 08 місяців.

До періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди:

- навчання з 01.09.1985 по 18.07.1988, оскільки згідно акту зустрічної перевірки від 21.08.2024 № 1700-1102-1/4835 довідки про факт реєстрації у зоні добровільного відселення від 17.06.2024 № 856, відсутні інформація про реєстрацію/ проживання у період навчання з 26.04.1986 по 18.07.1988;

- роботи з 12.07.1988 (запис в трудовій книжці від 20.07.1988) по 12.01.1989 в Івано-Франківській області;

- військової строкової служби з 12.12.1988 по 30.10.1990, оскільки відсутня інформація про місце дислокації військової частини;

??- роботи з 28.04.1991 по 14.10.1991 в Луганській області;

??- роботи з 23.05.1999 по 01.12.1999 в Київській області;

- роботи з 14.05.2001 по 27.08.2001 в Житомирській області згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 20.07.1988, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про роботу;

- роботи з 24.02.2003 по 17.06.2024 в м. Києві.

Рішення від 17.07.2025 №172350005719 є предметом оскарження у цій справі.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської Катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ) передбачений захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з частиною 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 5 частини 2 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Суд наголошує, що законодавець пов`язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні гарантованого добровільного відселення у зв`язку із постійним (а не з періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.

Суд встановив, що згідно з даними військового квитка НОМЕР_2 , позивач проходив військову службу у період з 12.12.1988 по 30.10.1990 в лавах радянської армії. При цьому, доказів на підтвердження того, що місцем дислокації військової частини, де позивач проходив військову службу, була зона гарантованого добровільного відселення, у зв`язку із чим відповідачем правомірно не зараховано вказаний період до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.

Згідно з довідкою № 856 від 17.06.2024 Зарічненської селищної ради Рівненської області позивач з 05.09.1988 по 12.12.1988, з 15.11.1990 по даний час зареєстрований в с. Бродниця Зарічненського району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Водночас суд встановив, що згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 позивач у періоди з 12.07.1988 по 12.01.1989 працював в Івано-Франківській області; з 28.04.1991 по 14.10.1991 працював у Луганській області; - з 23.05.1999 по 01.12.1999 працював у Київській області; - з 14.05.2001 по 27.08.2001 працював у Житомирській області; - з 24.02.2003 по 17.06.2024 працював у м. Києві, що свідчить про те, що позивач фактично не проживав увесь період за зареєстрованим місцем проживання.

Щодо періоду навчання з 01.09.1985 по 18.07.1988, суд зазначає наступне.

Згідно з довідкою від 20.06.2024 № 253/01-222/24, що видана Державним професійно-технічним навчальним закладом «Дубровицький професійний ліцей», позивач у період з 01.09.1985 по 18.07.1988 навчався у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Дубровицький професійний ліцей».

Згідно з довідкою виконавчого комітету Дубровицької міської ради від 06.08.2024 № 126, м. Дубровиця Сарненського району Рівненської області є територією, що була забруднена внаслідок аварії на Чорнобільській АЕС (категорія 3).

Разом з тим, згідно з актом зустрічної перевірки від 21.08.2024 №1700-1102-1/4835 довідки про факт реєстрації у зоні добровільного відселення від 17.06.2024 №856, відсутня інформація про зареєстроване місце проживання позивача у період навчання з 26.04.1986 по 18.07.1988, а сам по собі факт навчання у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Дубровицький професійний ліцей» не є достатнім доказом на підтвердження факту постійного фізичного перебування позивача на території міста Дубровиця Сарненського району Рівненської області у період з з 26.04.1986 по 18.07.1988.

Суд наголошує, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) дає йому право на користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, в тому числі й на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, однак з обов`язковим дотриманням умов, що передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 Закону №796-ХІІ.

На виконання положень Закону № 1058-ІV постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).

Абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Для потерпілих від Чорнобильської катастрофи такими документами є:

документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності).

Таким чином, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 та від 17.06.2020 у справі № 572/456/17.

Крім того, у постановах від 19.09.2019 у справі № 556/1172/17, від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23, від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22, від 02.10.2024 у справі № 500/551/23 Верховний Суд зазначив також про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

На підставі викладеного, враховуючи наведені висновки та встановлений абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, суд зауважує, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XIІ.

Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII, та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №460/19947/23).

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами вказаний обов`язок виконано.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні правові та фактичні підстави для призначення позивачу пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, тому рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії є правомірною та такою, що відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Даючи оцінку викладеним обставинам, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги суд дійшов висновку про безпідставність таких, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хома О. П.