Рішення № 132671969, 15.12.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/13488/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДОК-АГРО» до Рівненської митниці про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОК-АГРО» (далі ТзОВ «ДОК-АГРО») звернулося з адміністративним позовом до Рівненської митниці (далі митний орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2025/000074/1 від 01.10.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204150/2025/000234 від 01.10.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості.

На переконання позивача, декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару.

Натомість, зазначені митницею у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Позивач вважає, що зауваження митного органу були зроблені без будь-якого аналізу змісту наданих до митного оформлення документів, тому просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

У відзиві на позовну заяву від 26.11.2025 представник відповідача проти позову заперечив та у його задоволенні просив відмовити з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2025/000074/1 від 01.10.2025. Відповідач зазначив, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що у документах, наданих декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), виявлені окремі неточності, а саме:

- у графі 28 накладної УМВС від 23.09.2025 №05432 зазначено MRN №25PL322080NSSNCIM3 та №25PL322080NSSNE3M7, що до митого оформлення не надані;

- згідно коносаменту від 06.07.2025 № 177LCACAD52810, маршрут перевезення оцінюваних товарів: порт DALIAN,CHINA порт Гданськ (Польща), згідно накладних УМВС від 23.09.2025 № 05432 маршрут перевезення: Шебжешин-Хрубешов (Польща) Ізов (Україна). Таким чином до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) Шебжешин (Польща);

- рахунок від 26.09.2025 №446 не містить відомостей про розмір інших додаткових витрат, які зазвичай присутні при інтермодальному перевезенні товарів, зокрема, оформлення транзитних документів, портові збори, зберігання товарів в порту призначення тощо.

Вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товарів, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості.

Для визначення митної вартості оцінюваних товарів використано найменшу вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці із врахуванням обсягів товарів, згідно рівнів митної вартості ЄАІС Держмитслужби:

Товар №1-ЕМД від 28.05.2025 № 25UA204150001427U0 - - 1,5655 дол. США/кг; Числове значення митної вартості товару №1 у валюті рахунку становить: -товар №1 68882,0000 дол. США, що з урахуванням курсу на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 2846038,9232 грн (1,5655USD/кг*44000,00кг,*41,3176грн).

Випуск товару у вільний обіг здійснено за МД від 02.10.2025 25UA204150003265U2, з врахуванням частини 7 статі 55 МКУ. Сума додатково нарахованих митних платежів становить 108 508,28 грн (за курсом НБУ на день випуску товару у вільний обіг).

Враховуючи вищевикладене, та у порядку, встановленому статтею 55 МКУ, Рівненською митницею із врахуванням інформації, наданої декларантом до митного оформлення та відомостей, наявних у митного органу, прийнято рішення про коригування митної вартості №UA204150/2025/000074/1 від 01.10.2025.

Просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Крім того, 26.11.2025 позивач подав клопотання у якому просив розглядати судову справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Щодо клопотання про здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачав підстав для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У відповіді на відзив представник позивача заперечує проти тверджень представника відповідача викладених у відзиві, з підстав зазначених в адміністративному позові. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ «Док-Агро» (покупець) та Aollen Biotech Co., Ltd./12F, Bandao Mansion, No.182-8 Haier Road, Qingdao 266061 (продавець, Китайська Народна Республіка) укладено зовнішньоекономічний контракт №23SK414 від 03.08.2023.

Відповідно до пункту 5.1 товар має відповідати стандарту якості та якісним характеристикам, зазначеним в контракті, додатках (специфікаціях) до контракту, супровідних документах, нормам заводу - виробника товару і вимогам, що звичайно ставляться до товарів даного виду. продавець встановлює термін гарантії на якість товару, що поставляється протягом 24 місяців з моменту відвантаження товару.

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок в наступному порядку:

1-й етап: 30 % передоплата протягом 7 календарних днів 3 моменту узгодження і підписання сторонами специфікації до контракту. Продавець зобов`язаний розпочати виробництво товару з дня отримання попередньої оплати на своєму банківському рахунку;

2-й етап: оплата 70 % вартості товару повинно бути здійснено покупцем до прибуття товару в порт призначення та не пізніше ніж 30 днів з моменту відправлення.

Пунктом 11.1 контракту передбачено, що контракт діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов контракту №23SK414 від 03.08.2023 сторонами підписано специфікацію №17 від 09.05.2025 щодо поставки товару на загальну суму 395530,00 дол. США, зокрема щодо L-lysine HCL feed grade 98.5% CAS 657-27-2/ L-лізин кормовий 98,5% CAS 657-27-2 Meihua brand HS code/УКТЕД код 2922410000 загальною вартістю 158 760,00 дол. США, кількістю 162 0000,00 кг за ціною0,980 дол. США за 1 кг; L-Threonine feed grade CAS №72-19-5 /L-треонін кормовий CAS №72-19-5 Meihua brand HS code/УКТЗЕД код 2922500090 загальною вартістю 51612,00 дол. США, кількістю 44000,00 кг за ціною1,173 дол. США за 1 кг; L-lysine Sulphate feed grade 70% CAS 60343-69-3 /L-лізин сульфат кормовий 70% CAS 60343-69-3 Meihua brand HS сode/УКТЗЕД код 2309909690 загальною вартістю 138 888,00 дол. США, кількістю 216 000,00 кг за ціною0,673 дол. США за 1 кг; L-ISOLEUCINE FEED GRADE CAS 73-32-5 /L-ізолейцин кормовий CAS 73-32-5 HS code/УКТЗЕД 2922498500 загальною вартістю 46270,00 дол. США, кількістю 140 000,00 кг за ціною3,305 дол. США за 1 кг.

Продавцем було надіслано покупцю проформу-інвойс №PL 25K0319 від 09.05.2025 щодо здійснення оплати за товар в сумі 395 530,00 дол. США (щодо ; L-Threonine feed grade CAS №72-19-5 /L-треонін кормовий CAS №72-19-5 Meihua brand HS code/УКТЗЕД код 2922500090 становить 51 612,00 дол. США).

На виконання умов пункту 4.1 контракту №23SK414 від 03.08.2023, cпецифікації №17 від 09.05.2025 та на підставі проформи-інвойсу №PL 25K0319 від 09.05.2025, ТзОВ «ДОК-АГРО» було здійснено банківський платіжний документ у формі swift від 23.05.2025 на суму 79 106,00 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за контрактом №23SK414 від 03.08.2023, специфікацією №17 від 09.05.2025, інвойс №PI25K0319 від 09.05.2025); банківський платіжний документ у формі swift від 20.06.2025 на суму 78 305,60 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за контрактом №23SK414 від 03.08.2023р, специфікацією №17 від 09.05.2025, інвойс №PI25K0319 від 09.05.2025); банківський платіжний документ у формі swift від 02.07.2025 на суму 238 118,40 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за Контрактом №23SK414 від 03.08.2023р, специфікацією №17 від 09.05.2025, інвойс №PI25K0319 від 09.05.2025).

Умови поставки визначені в специфікації №17 від 09.05.2025 до вищенаведеного контракту як FOB Dalian (Інкотермс 2020).

Факт транспортування та розподіл витрат підтверджено договором №27/02/2 від 27.02.2024, заявкою від 12.06.2025, довідкою про транспортні витрати від 29.09.2025 №25.

Судом встановлено, що 01.10.2025 за митною декларацією (далі МД) №25UA204150003202U8 декларантом ФОП ОСОБА_1 відділу митного оформлення №4 митного поста «Рівне» Рівненської митниці Держмитслужби заявлено до митного оформлення товари: товар №1 «Органічні хімічні сполуки - амінокислоти, до складу яких входять кисневмісні функціональні групи: L-Треонін кормовий/ L-Threonine Feed Grade (хімічна формула C4H9NO3, CAS № 72-19-5) із вмістом Партія № 5 20250619, основної речовини - 99,20%. дата виробництва 19.06.2025 термін придатності 18.06.2027, вага нетто - 44000кг. Зовнішній вигляд: порошок кристалічний білого або світло коричневого кольору. Використовується для балансування кормів для тварин. Розфасовано та упаковано в 1760 поліпропіленові мішки по 25кг. Торговельна марка - Meihua Документ сформований в системі «Електронний суд» 11.11.2025 3 Виробник - Tongliao Meihua Biological Sci-Tech Co., Ltd., CN».

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані такі документи: митна декларація №25UA204150003202U28 від 30.09.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) №23SK414 від 03.08.2023, специфікація №17 видана 09.05.2025 до контракту №23SK414 від 03.08.2023, проформа інвойс №PI25K0319 від 09.05.2025, комерційний інвойс №SK25YY1649 від 25.06.2025, коносамент №177LCACAD52810 від 06.07.2025, прайс - лист від 25.06.2025, банківський платіжний документ у формі swift від 23.05.2025 на суму 79 106,00 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за контрактом №23SK414 від 03.08.2023, специфікацією №17 від 09.05.2025, інвойс №PI25K0319 від 09.05.2025), банківський платіжний документ у формі swift від 20.06.2025 на суму 78 305,60 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за контрактом №23SK414 від 03.08.2023, специфікацією №17 від 09.05.2025, інвойс №PI25K0319 від 09.05.2025), банківський платіжний документ у формі swift від 02.07.2025 на суму 238 118,40 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за контрактом №23SK414 від 03.08.2023, специфікацією №17 від 09.05.2025, інвойс №PI25K0319 від 09.05.2025), митна декларація країни відправлення від 03.07.2025 №060520250000004005, договір транспортного експедирування №27/02/24 від 27.02.2024, заявка від 12.06.2025 до договору транспортно-експедиційних послуг №27/02/24 від 27.02.2024, накладна УМВС №05432 від 23.09.2025, довідка про транспортні витрати №25 від 29.09.2025, рахунок на оплату №446 від 26.09.2025.

Як слідує з МД №25UA204150003202U8 від 01.10.2025 декларант обрав перший (основний) метод визначення митної вартості, тобто за ціною товару.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності.

Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) транспортні (перевізні) документи; 7) банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару.

Позивач ознайомився та уважно проаналізував вимоги повідомлення митного органу і у відповідь на вищевказане повідомлення надав додаткові пояснення та документи №01/10 від 01.10.2025.

Проте, 01.10.2025 відповідачем було винесено рішення про коригування митної вартості №UA204150/2025/000074/1 від 01.10.2025 та карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204150/2025/000234 від 01.10.2025.

Як зазначено у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- - у графі 28 накладної УМВС від 23.09.2025 №05432 зазначено MRN №25PL322080NSSNCIM3 та №25PL322080NSSNE3M7, що до митого оформлення не надані;

- згідно коносаменту від 06.07.2025 № 177LCACAD52810, маршрут перевезення оцінюваних товарів: порт DALIAN,CHINA порт Гданськ (Польща), згідно накладних УМВС від 23.09.2025 № 05432 маршрут перевезення: Шебжешин-Хрубешов (Польща) Ізов (Україна). Таким чином до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) Шебжешин (Польща);

- в проформі інвойсі від 28.02.2025 №P25K0137 відсутні реквізити зовнішньо-економічного договору (контракту);

- наданий документ (під кодом 3014), що заявлений як «Прайс-лист» від 25.06.2025 б/н не може розглядатись як джерело цінової інформації щодо продажу товарів для широкого кола покупців в умовах вільної конкуренції, оскільки він містить інформацію лише щодо продажу товарів, які зазначені у рахунку-проформі від 28.02.2025 №P|25K0137;

- рахунок від 26.09.2025 №446 не містить відомостей про розмір інших додаткових витрат, які зазвичай присутні при інтермодальному перевезенні товарів, зокрема, оформлення транзитних документів, портові збори, зберігання товарів в порту призначення тощо.

Митну вартість визначено на підставі інформації щодо митної вартості товару митне оформлення здійснено за митною декларацією від 28.05.2025 №25UA204150001427U0 - - 1,5655 дол. США/кг.

Числове значення митної вартості товару №1 у валюті рахунку становить: -товар №1 68882,0000 дол. США, що з урахуванням курсу на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 2846038,9232 грн (1,5655USD/кг*44000,00кг,*41,3176грн)

Випуск товару у вільний обіг здійснено за МД від 02.10.2025 25UA204150003265U2, з врахуванням частини 7 статі 55 МКУ. Сума додатково нарахованих митних платежів становить 108508,28 грн. (за курсом НБУ на день випуску товару у вільний обіг).

Не погоджуючись із прийнятим митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, ТзОВ «ДОК-АГРО» звернулося із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту) та щодо суми транспортних витрат.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме: митна декларація №25UA204150003202U28 від 30.09.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) №23SK414 від 03.08.2023, специфікація №17 видана 09.05.2025 до контракту №23SK414 від 03.08.2023, проформа інвойс №PI25K0319 від 09.05.2025, комерційний інвойс №SK25YY1649 від 25.06.2025, коносамент №177LCACAD52810 від 06.07.2025, прайс - лист від 25.06.2025, банківський платіжний документ у формі swift від 23.05.2025 на суму 79 106,00 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за контрактом №23SK414 від 03.08.2023, специфікацією №17 від 09.05.2025, інвойс №PI25K0319 від 09.05.2025), банківський платіжний документ у формі swift від 20.06.2025 на суму 78 305,60 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за контрактом №23SK414 від 03.08.2023, специфікацією №17 від 09.05.2025, інвойс №PI25K0319 від 09.05.2025), банківський платіжний документ у формі swift від 02.07.2025 на суму 238 118,40 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за контрактом №23SK414 від 03.08.2023, специфікацією №17 від 09.05.2025, інвойс №PI25K0319 від 09.05.2025), митна декларація країни відправлення від 03.07.2025 №060520250000004005, договір транспортного експедирування №27/02/24 від 27.02.2024, заявка від 12.06.2025 до договору транспортно-експедиційних послуг №27/02/24 від 27.02.2024, накладна УМВС №05432 від 23.09.2025, довідка про транспортні витрати №25 від 29.09.2025, рахунок на оплату №446 від 26.09.2025.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Відповідачем в оскаржуваному рішення зазначено твердження про те, що у графі 28 накладної УМВС від 23.09.2025 №05432 зазначено MRN №25PL322080NSSNCIM3 та №25PL322080NSSNE3M7, що до митого оформлення не надані. Слід зауважити, що Т1 (транзитна митна декларація) складається у випадках транзитного перетину товаром кордону країн ЄС, заповнюється на імпортні товари, які транспортують від одного митного поста до іншого, в цьому випадку - транзитного перетину кордону Республіки Польща і транзитного перевезення товару її територією.

При цьому, такий вид документу не визначений ст.53 Митного кодексу України, як документ, який підтверджує митну вартість товару, тобто у ньому не зазначається ціна товару.

Суд зазначає, що разом із додатковими поясненнями від 01.10.2025 №01/10 відповідачу повторно надавалися MRN №25PL322080NSJMQ5M0, №25PL322080NSJMQBM4.

Отримання вищевказаних документів відповідачем підтверджується відомостями, що вказані в графі 40 (товар №1) митної декларації №25UA204150003265U2 від 02.10.2025.

Отже, дане зауваження відповідача є безпідставним.

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що згідно коносаменту від 06.07.2025 №177LCACAD52810, маршрут перевезення оцінюваних товарів: порт DALIAN,CHINA порт Гданськ (Польща), згідно накладних УМВС від 23.09.2025 № 05432 маршрут перевезення: Шебжешин-Хрубешов (Польща) Ізов (Україна). Таким чином до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) Шебжешин (Польща).

Щодо наведеного суд зазначає, що 27.02.2024 між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (перевізник-експедитор) та ТзОВ «ДОК АГРО» (замовник) було укладено договір про надання транспортних та транспортно експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №27/02/24 відповідно до умов якого перевізник-експедитор зобов`язується доставити ввірений йому згідно замовлення вантаж до пункту призначення (або організувати доставку вантажу) у встановлений договором та додатками до нього строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов`язується сплатити за це перевезення встановлену плату. (п. 1.2. та розділ 1. Договору).

Крім цього, п п.3.1. договору визначено, що замовник залучає перевізника-експедитора для організації перевезення вантажу, а перевізник-експедитор зобов`язується організувати доставку вантажу до місця призначення й організувати його видачу вантажоодержувачеві (вповноваженій особі вантажоодержувача) у відповідності до заявки замовника (додаток 1 до цього договору), а замовник зобов`язується оплатити встановлену плату за здійснене у відповідності до заявки перевезення.

Як наслідок, ФОП ОСОБА_2 був наділений повноваженнями здійснювати завантаження та розвантаження вантажів, а також їх перевезення відповідно до узгоджених із ТзОВ «ДОК АГРО».

Згідно накладної УМВС від 23.09.2025 №05432, у графі 3 чітко зазначено повний маршрут транспортування: Китай Гданськ (Польща) Клевань (Україна), що підтверджує безперервність маршруту доставки товару з країни відправлення до місця митного оформлення. Також у графі 22 накладної УМВС від 23.09.2025 №05432 додатково вказано ключові транзитні пункти маршруту, зокрема: Шебжешин Хрубешів Ізов Клевань, що узгоджується з типовим маршрутом контейнерного перевезення територією Польщі та України.

Вказані документи узгоджуються між собою за змістом, датами, пунктами відправлення, призначення та ідентифікаційними ознаками вантажу, що унеможливлює сумнів у достовірності наданих відомостей.

Відповідно до довідки про транспортні витрати №27 від 03.10.2025, транспортні витрати складаються: - морське перевезення за маршрутом Далянь (Китай) м. Гданськ (Польща); міжнародне залізничне перевезення за маршрутом м. Гданськ (Польща) Шебжешин (Польща) до пункту пропуску Володимир-Волинський (Україна) становить 312 577,72 грн; - експедиційні витрати / входять в митну вартість/ - 9 000,00 грн.

Слід зазначити, що станція Шебжешин - це залізнична станція в Польщі, яка є важливим перевантажувальним терміналом на широкій лінії LHS (лінія з широкою колією), призначеною для перевезення вантажів. Вона розташована між станціями Хрубешів та останньою станцією LHS, що робить її ключовим пунктом для митного оформлення та перевантаження різноманітних вантажів між різними типами транспорту.

Таким чином, під час транспортування товару залізничним транспортом за маршрутом м. Гданськ - ст. Клевань, проміжним терміналом перевантаження за цим маршрутом виступає ст. Шебжешин, там відбувається перевантаження з потягу Гданськ - ст. Шебжешин на потяг ст. Шебжешин - ст. Клевань, це також входить у вартість перевезення, оскільки Шебжешин є проміжним терміналом перевантаження за основним маршрутом.

З огляду на вказане, транспортування товару за маршрутом: Гданськ (Польща) - Шебжешин (Польща) входило в комплекс транспортних послуг наданих декларанту експедитором ФОП ОСОБА_2 , а підтверджуючі документи було надано митному органу.

Отже суд вважає, що позиція Рівненської митниці щодо нібито відсутності транспортних документів є такою, що суперечить як фактичним обставинам, так і вимогам чинного митного законодавства, і не може братися до уваги як належна підстава для коригування митної вартості.

Щодо твердження відповідача про те, що «в проформі інвойсі від 28.02.2025 №Pl25K0137 відсутні реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту)», суд зазначає наступне.

Для митного оформлення товарів ТзОВ «ДОК - АГРО» було подано пакет документів, серед яких проформа-інвойс №PI25K0319 від 09.05.2025, видана постачальником Aollen Biotech Co., Ltd (Китай).Саме зазначена проформа-інвойс була використана при визначенні договірної вартості товару та подана митному органу разом із зовнішньоекономічним договором (контрактом) від 03.08.2023 №23SK414.

Так, проформа-інвойс №PI25K0319 від 09.05.2025 містить усі необхідні відомості, що дають змогу ідентифікувати поставку: опис товару, його кількість, вартість, умови оплати та поставки, а також реквізити сторін зовнішньоекономічного договору. Цей документ є невід`ємною складовою пакету комерційних документів, на підставі яких було заявлено митну вартість.

Натомість проформа-інвойс №Pl25K0137 від 28.02.2025, на яку посилається митний орган, не подавалася декларантом для митного оформлення у межах зазначеного розмитнення, а відтак її аналіз не може бути покладений в основу висновків митного органу.

Відповідно до положень ч.2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, можуть бути: інвойс, проформа-інвойс, договір (контракт), транспортні документи, специфікації, платіжні документи, тощо.

При цьому жодна норма МК України не встановлює уніфікованої форми проформи-інвойсу, а також не визначає обов`язковий перелік реквізитів, які мають у ній міститися.

Таким чином, відсутність у проформі-інвойсі окремих реквізитів, зокрема номера чи дати контракту, не може бути самостійною підставою для сумніву у достовірності заявленої митної вартості.

Стосовно розбіжності :«наданий документ (під кодом 3014), що заявлений як «прайс-лист» від 25.06.2025 б/ н не може розглядатись як джерело цінової інформації щодо продажу товарів для широкого кола покупців в умовах вільної конкуренції, оскільки він містить інформацію лише щодо продажу товарів, які зазначені у рахунку-проформі від 28.02.2025 №Pl25K0137», суд зазначає наступне.

Як судом зазначено вище, проформа-інвойс №Pl25K0137 від 28.02.2025, на яку посилається митний орган, не подавалася декларантом для митного оформлення у межах спірного розмитнення. Відповідно, цей документ не може бути об`єктом аналізу митниці при визначенні митної вартості товару, а отже, посилання на нього у рішенні є помилковим і не має правового значення.

Фактично до митного оформлення подавалася проформа-інвойс №PI25K0319 від 09.05.2025, узгоджена із зовнішньоекономічним договором, яка повністю відповідає вимогам статті 53 Митного кодексу України та підтверджує заявлену договірну вартість.

Митним кодексом України, передбачено, що декларант має право подавати будь-які наявні у нього документи та відомості, які підтверджують заявлену митну вартість товару.

Норма не містить жодних обмежень щодо форми чи обсягу прайс-листа, а також не встановлює обов`язку включати до нього інформацію про всі без винятку товари підприємства чи їх реалізацію широкому колу покупців.

Частина 2 ст. 53 МК України містить перелік обов`язкових документів, які повинні надаватися на підтвердження митної вартості товарів. Відтак, прайс - лист не включено до вказаного переліку.

Міжнародна комерційна практика свідчить, що прайс-лист може складатися як у формі загального каталогу продукції, так і у вигляді індивідуалізованого переліку товарів, які пропонуються покупцю для реалізації. В обох випадках документ засвідчує реальність цінової політики постачальника та використовується в діловому обороті як належне підтвердження вартості товарів.

Вимога митниці, щоб прайс-лист обов`язково охоплював продаж «широкому колу покупців», не передбачена жодним нормативним актом. Навіть якщо прайс-лист містить інформацію лише про ті товари, які відображені у рахунку-проформі, це не позбавляє його статусу документа, що підтверджує рівень цін.

Отже, твердження Рівненської митниці щодо прайс-листа від 25.06.2025 б/н є безпідставним, не ґрунтується на дійсних обставинах справи та чинному законодавстві, а відтак не може бути прийняте до уваги як аргумент для невизнання заявленої митної вартості.

Щодо розбіжності зазначеної у графі 33 оскаржуваного рішення про те, що рахунок від 26.09.2025 №446 не містить відомостей про розмір інших додаткових витрат, які зазвичай присутні при інтермодальному перевезенні товарів, зокрема, оформлення транзитних документів, портові збори, зберігання товарів в порту призначення тощо, суд зазначає наступне.

У рахунку на оплату від 26.09.2025 №446 та довідці про транспортні витрати від 29.09.2025 №25 перевізником - експедитором чітко зазначені найменування наданих робіт та послуг, а також визначена загальна вартість транспортних послуг за усім маршрутом перевезення задекларованого товару: Гданськ (Польща) Ізов (Україна). Це свідчить, що усі витрати, пов`язані з транспортуванням і супутніми експедиторськими послугами, включені у єдину суму рахунку та підтверджені документально.

Суд зауважує, що транспортно-експедиторська діяльність передбачає, що експедитор має право виставляти рахунок у вигляді зведеної вартості транспортних послуг, без деталізації кожного допоміжного платежу (портових зборів, оформлення транзитних документів, витрат на зберігання тощо). Всі такі витрати є складовими єдиної вартості транспортно-експедиційних послуг і не підлягають окремому виділенню, якщо інше прямо не передбачено договором із замовником.

Як наслідок, позивачем було подано повний пакет документів, які підтверджують понесені транспортні витрати, а саме: рахунок на оплату від 26.09.2025 №446 та довідку про транспортні витрати від 29.09.2025 №25.

Отже, твердження зазначене митницею про «відсутність інших додаткових витрат, які зазвичай присутні при інтермодальному перевезенні» не ґрунтується на нормах законодавства та фактичних доказах.

Частина 2 ст. 53 Митного кодексу України містить перелік обов`язкових документів, які повинні надаватися на підтвердження митної вартості товарів.

Відтак, митна декларація країни відправлення не включено до вказаного переліку.

Згідно з ч.3 ст.57 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства відповідної країни.

Відповідно до ст. 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.

Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Відповідно до листа Державної митної служби України №11/6-21-9576 від 05.12.2001 року, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладання ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну Територію України № 170/97-ВР від 03.04.1997 року» затверджено перелік країн, з якими Україною укладено торговельно-економічні угоди з надання режиму найбільшого сприяння або національного режиму, до зазначеного переліку країн входить Китайська Народна Республіка.

Таким чином, митна декларація країни відправлення від 03.07.2025 №060520250000004005 складена китайською мовою, яка фактично є іноземною мовою міжнародного спілкування (офіційною мовою ООН, другою за поширеністю мовою у світі).

Крім цього, вимога митниці про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей. Разом з цим, митним органом в спірному повідомленні від 06.10.2025 не наведено обставин в обґрунтування необхідності надання перекладу вказаної експортної декларації, пов`язаних з перевіркою або підтвердженням відомостей, зазначених у митній декларації.

Отже, у цьому випадку у порядку ст. 254 МК України на позивача не був покладений обов`язок щодо надання перекладу на українську мову документу - копії митної декларації країни відправлення.

Аналогічними правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №520/10709/18, від 31.03.2020 у справі №160/7049/19, від 25.11.2020 у справі №640/4941/19.

Крім того, позивачем на вимогу митного органу було надано також виписку по рахунку АТ «Кредобанк» за дату 23.05.2025, виписку по рахунку АТ «Кредобанк» за дату 20.06.2025.

Позивач в додаткових поясненнях вказав, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями у нього відсутні.

Таким чином за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Суд наголошує, що вимога про надання виписки з бухгалтерської документації, висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, каталогів, прейскурантів виробника товару, відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

При цьому, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Ненадання додаткових документів (прайс-листів, каталогів, специфікацій виробника товару) також не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару. Більше того, суд наголошує, що під час митного оформлення товару, декларантом позивача надавалися прайс-листи.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

З урахуванням наведеного висновки у спірних рішеннях про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведених розрахунків митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Таким чином, доводи митного органу про наявність істотних розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

З урахуванням наведеного висновки у спірних рішеннях про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а спирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митого оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митною органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 10.10.2019 у справі № 809/1469/16.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд констатує, що прийняте Рівненською митницею рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню.

Як було зазначено вище, за митною декларацією №25UA204150003202U8 від 01.10.2025 позивачу було відмовлено у митному оформленні товару шляхом винесення картки відмови №UA204150/2025/000234 від 01.10.2025 з підстав неподання декларантом додаткових документів на вимогу митного органу.

Відповідно до статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом, рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Пунктами 7.1., 7.2. «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631 передбачено, що у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Враховуючи, що спірна картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару, яке підлягає скасуванню, то її також слід визнати протиправною та скасувати.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає таке.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 4844,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4890 від 11.11.2025.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 4844,80 грн.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204150/2025/000074/1 від 01 жовтня 2025 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204150/2025/000234 від 01 жовтня 2025 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДОК-АГРО» за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати у розмірі 4844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ДОК-АГРО» (45516, Волинська область, Володимирський район, село Кремеш, вулиця Локацька, 2-а, код ЄДРПОУ 40955973).

Відповідач: Рівненська митниця (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, код ЄДРПОУ 43958370).

Суддя В.В. Дмитрук