Рішення № 132671564, 10.12.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/4224/2025 Справа № 490/7361/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Черенкової Н.П.,

при секретарі Романової К.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернувся до суду з позовом про стягнення в солідарному порядку з відповідачів 78956,13 грн боргу за спожиту теплову енергію, 440,61 грн - три відсотки річних, 1162,23 грн - інфляційних витрат та судовий збір у розмірі 3028,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що в опалюваних сезонах 2020-2025 позивач здійснював постачання теплової енергії, зокрема, до будинку по АДРЕСА_1 . На ім`я боржника, відповідального квартиронаймача, було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для розрахунків за надані послуги теплопостачання. Позивач зазначає, що надав теплову енергію за період з 01.11.2020 по 01.08.2025 включно на суму яку відповідачі не сплатили. Таким, чином, з урахуванням перерахунку, залишок боргу за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2020 по 01.08.2025 року, на теперішній час складає 78956,13 грн. Крім того, за період з 01.11.2020 по 01.02.2022 відповідачам нараховано 1162,23 грн інфляційних втрат та 440,61 грн три відсотки річних. Отже, відповідачі не виконали своїх зобов`язань в повному обсязі, чим завдали товариству матеріальну шкоду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2025 дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Після виконання приписів ст. 187 ЦПК України, ухвалою судді від 08.09.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачам був встановлений п`ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали подати відзив на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками направлено відповідачам за місцем реєстрації.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача Питько Д.В. надав заяву, в якій просив розглядати справу за відсутності представника ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Від відповідачів будь-яких заяв та клопотань не надходило, в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відзив на позовну заяву до суду не подали.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити заочне рішення, що відповідає ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 13 ст.7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 8 ст.279ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Статтею 174ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У порядку ст.178ЦПК України відповідачі не скористалися своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Враховуючи вищенаведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положеннямст. 280 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Судом встановлено, що ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль», є суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва, в тому числі до будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується нарядами на підключення будинку до теплових мереж на початку опалюваного сезону.

За адресою АДРЕСА_2 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для розрахунків за надані послуги теплопостачання.

13.11.2019 року на адресу ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» надійшла заява ОСОБА_2 , в якій остання просила відключити квартиру АДРЕСА_3 від централізованого опалення.

У відповідь на зазначену заяву ПрАТ «МИКОЛАЇВСЬКА ТЕЦ» надіслало повідомлення № М-09-01/257 від 28.11.2019, в якій було зазначено порядок відключення житлових будинків від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, а також факт відсутності правових підстав для відключення відповідачів від централізованого опалення та закриття особового рахунку по квартирі АДРЕСА_3 .

01.10.2020 року на адресу ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій повідомлялося, що квартира відключена від централізованого опалення.

29.10.2020 року ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» надно відповідачам відповідь №М-10-02/338, згідно якої зазначено, що відповідачами не виконані всі вимоги, передбачені Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 № 169, а отже підстав для закриття особового рахунку № НОМЕР_1 немає.

Позивач здійснював постачання теплової енергії до вищевказаної квартири в період з 01.11.2020 р. по 01.08.2025 р., що підтверджується копіями нарядів на підключення будинку до теплових мереж на початку опалювального сезону.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відповідачами оплата послуг за надану теплову енергію не здійснювалась, в зв`язку з чим утворилась заборгованість за надані послуги, яка становить 78956,13 грн суми основного боргу, а також, відповідно до ст. 625 ЦК України, трьох відсотків річних 440,61 грн та інфляційних втрат 1162,23 грн.

03.04.2023 року позивачем на адресу відповідачів за вих. № 192-ф50 надіслано попередження (в порядку досудового урегулювання сплати боргу), який утворився станом на 03.042023 р., що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень рекомендовних листів АТ «Укрпошта».

Суд зазначає, що процедуру із дотриманням якої споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води передбачено Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 р. № 169.

Вказаним Порядком установлено, що для вирішення питання відключення від мережі централізованого опалення, власник (власники) житлового будинку повинні звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання з письмовою заявою. Комісія, після вивчення наданих власником документів, приймає відповідне рішення, яке оформляються протоколом. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньо-будинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Разом зтим,матеріали справине містять докази на підтвердження дотримання відповідачами процедури відключення квартири від ЦО та ГВП, а також докази звернення відповідачів до ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» з повним пакетом документів, щодо відключення належної їм квартири від мереж ЦО та ГВП.

Отже, відповідачами борг не погашено, спір не урегульовано, доказів дотримання вимог, передбачених Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 № 169 не надано.

Відповідно до ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 2 ст.6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до ст 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Тлумачення частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності), пов`язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу).

У тексті Закону України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу) неодноразово вживається словосполучення «договір купівлі-продажу» (зокрема: стаття 1, частина четверта статті 19, частина перша статті 25, пункти 6, 7, 8 частини першої статті 31).

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п`ятої статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі.

Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716сво17).

Відповідно до ч.ч.1-3 статті 20вказаного Закону споживач здійснюєоплату заспожиті житлово-комунальніпослуги щомісяця,якщо іншийпорядок тастроки невизначені відповіднимдоговором. Споживачне звільняєтьсявід оплатижитлово-комунальнихпослуг,отриманих нимдо укладеннявідповідного договору. Забажанням споживачаоплата житлово-комунальнихпослуг можездійснюватися шляхомвнесення авансовихплатежів згідноз умовамидоговору пронадання відповіднихжитлово-комунальнихпослуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїі постанові від 22.12.2020 року у справі № 311/3489/18, провадження № 61-22793 св 19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу

Відповідно до ч.1 ст.19 вказаного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

В той же час, згідно з ч. 3 ст.20 Закону споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Отже, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування за умови отримання ним відповідних послуг він несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії.

Відповідно до п.18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, правочини, інші юридичні факти. Відповідно до п.3 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статями 68, 162ЖК України визначено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

За змістом статей 526, 530ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору і в установлений строк.

Положеннями статей 610, 611ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка висловлена в постанові від 20 червня 2012 року по справі № 6-68цс12, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок по оплаті отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» та п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 року N 1198, споживач зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Згідно частини 2 статті 625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з невиконанням відповідачами зобов`язань, передбаченими законом, у них утворилася заборгованість у сумі 80558,97 грн, яка складається з: основного боргу за надані послуги 78956,13 грн, а також, відповідно до ст. 625 ЦК України, трьох відсотків річних 440,61 грн та інфляційних втрат 1162,23 грн.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Приймаючи до уваги те, що відповідачі є споживачами послуг з постачання теплової енергії та враховуючи неналежне виконання ними зобов`язань, позов підлягає задоволенню.

Згідно з п. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 1514,00 грн з кожного.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просолідарне стягненняборгу заспожиту тепловуенергію задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , на користьПриватного акціонерноготовариства «Миколаївськатеплоелектроцентраль»,на р\р НОМЕР_4 в ПАТ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 30083966 борг за спожиту теплову енергію в сумі 78956,13 грн (сімдесят вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість гривень 13 копійок).

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», на р\р НОМЕР_5 в АТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 30083966 три відсотки річних у розмірі 440,61грн (чотириста сорок гривень 61 копійка) та інфляційні втрати у розмірі 1162,23грн (одна тисяча сто шістдесят дві гривні 23 копійкки) та судовий збір у розмірі по 1514,00грн (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок) з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Центрального районного суду м. Миколаєва протягом 30 днів з дня оголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст заочного рішення виготовлено: 10 грудня 2025 року.

Суддя Н.П. Черенкова