Ухвала суду № 132671557, 17.12.2025, Південний міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Южний міський суд Одеської області)

Справа № 519/2661/25

Провадження № 1-кп/519/118/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2025 м. Південне

Південний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42025164690000027 від 14.04.2025, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Південного міського суду Одеської області перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025164690000027 від 14.04.2025, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

В судовому засіданні прокурор Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 надав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, з визначення розміру застави у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1211200 грн. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що оскільки строк раніше обраного запобіжного заходу спливає, а перебуваючи на волі останній може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його адвокат ОСОБА_4 заперечували проти задоволення клопотання прокурора. Сторона захисту просила звільнити обвинуваченого з під варти та застосувати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, суд доходить наступного висновку.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16.07.2025 до ОСОБА_5 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначення застави у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1211200 грн, який був неодноразово продовжений відповідними ухвалами слідчого судді. Закінчення строку тримання під вартою визначено 18.12.2025.

Ухвалою судді Південного міського суду ОСОБА_1 від 12.12.2025 кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 16.12.2025.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

Запобіжний захід продовжується з метою попередження ризиків та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку, слідчий, прокурор чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Згідно зіст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених уст.177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, а також вагомість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення - є одними з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

За вищевикладених обставин, суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, не можна визнавати недоведеним.

На думку суду також існує ризик можливого впливу обвинуваченого на свідків в даному кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК), які мають бути допитані в подальшому безпосередньо судом, а тому обвинувачений на даному етапі досудового розслідування може вдатись до спроб схилити їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Враховуючи те, що обставини та підстави обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є й надалі доцільними, доведено існування ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а сторона захисту не надала переконливих доказів того, що вони на день розгляду цього клопотання, зменшилися чи взагалі перестали існувати суд доходить висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, у зв`язку з чим не може бути застосованим відносно обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину.

Тому, продовжуючи обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначенихст.177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не відпали, усі докази в судовому засіданні не перевірені й під страхом можливості застосування покарання, передбаченого санкцією статті, яка інкримінована обвинуваченому, останній може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків. Також суд оцінює суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_5 .

На даний час таке обмеження права ОСОБА_5 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Інші доводи сторони захисту наведені в письмових запереченнях, на думку суду, не дають достатніх підстав вважати, що зазначені обставини та соціальні фактори можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає доцільним продовжити обраний до ОСОБА_5 запобіжний захід та вважає, що обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Частиною 5 статті 182 КПК визначено межі розмірів застави в залежності від тяжкості вчинених злочинів, а також передбачено щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 4 статті 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; даних про особу підозрюваного; встановлені ризики, передбачені статтею 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачуєтся у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого під час перебування на службовій військовій посаді, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього обов`язків, що створює в суспільстві негативне враження безладдя, безкарності та отримання з корисливих мотивів грошових коштів злочинним шляхом працівниками Збройний Сил України, що є виключним випадком, зважаючи на суспільно-політичну ситуацію та військовий стан в державі.

На переконання суду перспектива втрати застави у виключному розмірі, буде достатнім стримуючим фактором для ОСОБА_5 , оскільки саме такий розмір застави, у разі його внесення, буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим на даній стадії судового процесу покладених на нього обов`язків, зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти заявленим у клопотанні ризикам.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити стороні захисту в задоволенні клопотання про визначення розміру застави від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та залишити раніше визначений розмір застави.

Також суд зазначає, що чинне законодавство наділяє слідчого суддю, суд повноваженням застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою на підставі відповідного клопотання слідчого, прокурора, водночас не покладає обов`язку визначати місце виконання цього запобіжного заходу. Водночас вирішення питання про визначення місця виконання цього запобіжного заходу стосовно військовослужбовця віднесено до компетенції підрозділів Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що виконують завдання з конвоювання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, відповідно до Порядку організації несення служби черговими змінами охорони і конвоювання підрозділів Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та конвоювання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 5 липня 2022 року № 178.

На підставі встановленого та керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 199, 315 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк тримання під вартою на 60 днів до 14 лютого 2026 року включно.

Визначений розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 400 (чотирьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 211 200 (один мільйон двісті одинадцять тисяч двісті) гривень залишити без змін.

Роз`яснити обвинуваченому, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

В разі внесення застави покласти на обвинуваченого наступні обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому положення п.8, 10 ст.182 КПК України, згідно з якими у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 14.02.2026.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_6

Копію ухвали отримав: «__» год. «__» хв. «__» ____ 2025 року

Обвинувачений: ___ ОСОБА_5