Ухвала суду № 132671331, 26.11.2025, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

УХВАЛА

Іменем україни

справа № 521/18340/25

провадження № 4-с/521/90/25

26листопада 2025 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого судді Михайлюка О.А.,

при секретарі Тарасюк О.В.,

розглянувши в судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), заінтересована особа: Приватне акціонерне товариство «Просто»,-

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), заінтересована особа: Приватне акціонерне товариство «Просто».

В обґрунтування скарги скаржник вказує на те, що на виконанні Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження №17444228 з примусового виконання виконавчого листа від 15.01.2009 року №2-1172. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на ОСОБА_1 накладено арешт №11004253 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, В-11/66, код ЄДРВП 1744228, 29.03.2011, Перший Малиновський ВДВС ОМУЮ, ОСОБА_2 . Правонаступником Першого Малиновського ВДВС ОМУЮ є Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса). 23.09.2025 року він звернувся до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) із заявою про зняття арешту №11004253. 13.10.2025 року він отримав від виконавчого органу письмову відповідь, згідно якої виконавче провадження №17444228 не перебуває на виконанні Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), тому йому відмовлено у знятті арешту №11004253.

Скаржник просить суд визнати неправомірною відмову Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 13.10.2025 року №17/980 у знятті арешту №11004253, накладеного на майно ОСОБА_1 , на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, В-11/66, код ЄДРВП 1744228, 29.03.2011, Перший Малиновський ВДВС ОМУЮ, ОСОБА_2 ; зобов`язати Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) зняти арешт №11004253, накладений на майно ОСОБА_1 , на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, В-11/66, код ЄДРВП 1744228, 29.03.2011, Перший Малиновський ВДВС ОМУЮ, ОСОБА_2 .

У судове засідання скаржник не з`явився, подав до суду заяву, відповідно до якої просив суд задовольнити скаргу в повному обсязі, розгляд справи провести за його відсутності.

Представник Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень проти скарги не подав.

Представник заінтересованої особи Приватного акціонерного товариства «Просто» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду відзив, відповідно до якого просив суд скаргу залишити без задоволення, справу розглянути за його відсутності.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 450 ЦПК України - неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, вивчивши матеріали скарги, повно та всебічно з`ясувавши обставини дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 25.12.2007 року у справі №2-1172/2007 позовні вимоги ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «Просто-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «Просто-страхування» 3610 гривень страхове відшкодування, 51 гривня сплачене держмито та 30 гривень сплату за ІТЗ, а всього стягнуто 3691 гривень.

Згідно із відповіддю Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 13.10.2025 року №17/980 на виконанні у відділу перебувало виконавче провадження №17444228 з примусового виконання виконавчого листа від 15.01.2009 року №2-1172. Суб`єкт, що видав виконавчий документ: Малиновський районний суд м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Просто страхування» 3691 гривень. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на ОСОБА_1 накладено арешт №11004253 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, В-11/66, код ЄДРВП 1744228, 29.03.2011, Перший Малиновський ВДВС ОМУЮ, ОСОБА_2 . Виконавче провадження №17444228 не перебуває на виконанні у Хаджибейському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), тому у Відділу відсутні підстави знімати арешт №11004253.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частинами першою,другою статті40Закону України"Провиконавче провадження"визначено,що уразі закінченнявиконавчого провадження(крімзакінчення виконавчогопровадження засудовим рішенням,винесеним упорядку забезпеченняпозову чивжиття запобіжнихзаходів,а також,крім випадківнестягнення виконавчогозбору абовитрат виконавчогопровадження,нестягнення основноївинагороди приватнимвиконавцем),повернення виконавчогодокумента досуду,який йоговидав,арешт,накладений намайно (кошти)боржника,знімається,відомості проборжника виключаютьсяз Єдиногореєстру боржників,скасовуються іншівжиті виконавцемзаходи щодовиконання рішення,а такожпроводяться іншінеобхідні діїу зв`язкуіз закінченнямвиконавчого провадження. Виконавчепровадження,щодо якоговинесено постановупро йогозакінчення,не можебути розпочатезнову,крім випадків,передбачених цимЗаконом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" визначені підстави зняття арешту з майна, у якій, серед іншого, зазначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження" щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.

У відзиві на скаргу представник Приватного акціонерного товариства «Просто» вказав, що станом на момент підготування даного листа у страхової компанії відсутні документи, які підтверджують виконання боржником ОСОБА_1 вищезазначеного рішення суду, однак суду не надано жодних доказів наявності відкритого виконавчого провадження з виконання рішення суду, доказів наявності заборгованості ОСОБА_1 перед страховою компанією.

Аналізуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту, накладеного державним виконавцем на майно боржника у виконавчому провадженні, відомості щодо якого відсутні в органу виконавчої служби, є невиправданим втручанням у його право на мирне володіння майном з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження на час звернення заявника із вказаною скаргою, відсутність фактичних майнових претензій стягувача, оскільки такі не надані самим стягувачем.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку про те, що незняття ДВС арешту з майна заявника саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право Осопрілка Олександра Ігоровича підлягає захисту шляхом зобов`зання ДВС зняти арешт з майна боржника.

У відповідності до вимог ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про те, що скарга ОСОБА_1 на дії Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), заінтересована особа: Приватне акціонерне товариство «Просто» є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Керуючись ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 1-19, 23, 76-89, 95, 351, 352, 447-453 ЦПК України, суд -

вирішив:

Скаргу ОСОБА_1 на дії Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), заінтересована особа: Приватне акціонерне товариство «Просто» задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 13.10.2025 року №17/980 у знятті арешту №11004253, накладеного на майно ОСОБА_1 , на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, В-11/66, код ЄДРВП 1744228, 29.03.2011, Перший Малиновський ВДВС ОМУЮ, ОСОБА_2 .

Зобов`язати Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) зняти арешт №11004253, накладений на майно ОСОБА_1 , на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, В-11/66, код ЄДРВП 1744228, 29.03.2011, Перший Малиновський ВДВС ОМУЮ, ОСОБА_2 .

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: О.Михайлюк

26.11.25