Рішення № 132670441, 18.12.2025, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/8958/25

Провадження №2/442/2678/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі - головуючої судді - Курус Р.І., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», від імені та в інтересах якого діє адвокат Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» адвокат Усенко М.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №8640818 від 15.12.2022 в сумі 31205,00 грн., 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2422,40 грн. судового збору.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 15.12.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8640818, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 7900,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів. Товариство виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору. Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором, не повернув повному обсязі кредитні кошти ТОВ «Мілоан».

27.04.2023 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «КредитКапітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 95-МЛ/Т, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «КредитКапітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», тобто до ОСОБА_1 .

Відповідно до виписки з особового рахунку,сума заборгованості відповідача перед ТОВ «ФК «Кредит Капітал » становить 31205,00 грн., з яких : прострочена заборгованість за сумою кредиту 7900,00 грн .;прострочена заборгованістьза сумоювідсотків 22515,00грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 790,00 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «КредитКапітал» за кредитним договором №8640818 від 15.12.2022, в сумі 31205,00 грн., яку представник позивача просить стягнути з відповідача.

26.11.2025 суддею отримано відповідь №2046491 з Єдиного державного демографічного реєстру, згідно якої інформація стосовно місця реєстрації відповідача відсутня,/а.с.36/.

26.11.2025 суддею подано запит до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області стосовно місця реєстрації відповідача,/а.с.37/.

02.12.2025 суддею отримано відповідь від Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області, згідно якої відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 відсутні,/а.с.38/.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 187 ЦПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвалою від 02.12.2025 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін на 18.12.2025. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення,/а.с.39/.

Відповідача відповідно до вимог ч. 10ст. 187 ЦПК Україниповідомлено про дату, час, місце та порядок розгляду даної справи шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті «Судової влади України» за посиланням https://dgm.lv.court.gov.ua/sud1306/gromadyanam/vyklyky/, а.с.41/.

Крім цього, зазначена ухвала надсилались відповідачу за останнім відомими місцем його реєстрації, а.с. 40.

Відтак, суд, у відповідності до вимог ч. 11 ст.128, ч. 10 ст.187 ЦПК Українивважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час, місце та порядок судового розгляду зазначеної справи.

Відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідачем ані клопотання про розгляд справи за участю сторін, ані відзиву на позовну заяву суду не надано.

У відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У позові ТОВ «ФК «Кредит капітал» просить витребувати в Монобанк, емітента АТ «Універсал банк» інформацію щодо надходження на банківську картку зазначену в платіжному дорученні, кредитних коштів в розмірі 7900,00 грн. відповідно до умов кредитного договору №8640818 від 15.12.2022.

Згідно ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подано в строк, зазначений в ч. 2 та ч. 3 ст. 83 ЦПК України, тобто позивачем - разом з поданням позовної заяви.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема, який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

В даному ж випадку, позивачем до позову наданоплатіжне доручення №89169267 від 15.12.2022 про успішне перерахування коштів отримувач ОСОБА_1 , кредитний рахунок № НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно договору №8640818,/а.с.16 (зворот)/. Сумнівів у їх дійсності на даний час у суду немає, а відтак суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про витребування доказів.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Статтями 12,81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зіст. 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, відповідно до ч.ч. 1-2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634ЦК України).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиціїв електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 цього Законувизначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно абзацу другого частини другоїстатті 639 ЦК Українидоговір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Судом встановлено, що 15.12.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №8640818, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 7900,00 грн. на умовах визначених кредитним договором, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені договором,/а.с.8-14/.

Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору №8640818) платіж повернення кредиту та сплати комісії і процентів мав бути внесений відповідачем 25.03.2023 року /а.с.13 (зворот)/.

Укладаючи вищевказаний Кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст.11та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором R36252, що зазначено в довідці про ідентифікацію /а.с/15/.

Підтвердженням добровільного укладення відповідачем кредитного договору є Анкета-Заява Позичальника, в якій зазначені особисті дані відповідача, /а.с.15 (зворот)-16/.

Згідно п. 2.1 кредитного договору кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 .

На підтвердження виконання позивачем зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором надано платіжне доручення №89169267 від 15.12.2022 про успішне перерахування коштів отримувач ОСОБА_1 , кредитний рахунок № НОМЕР_1 , призначення платежу : кошти згідно договору №8640818,/а.с.32/.

27.04.2023 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 95-МЛ/Т, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», тобто до ОСОБА_1 ,/а.с.18(зворот)-19/.

Відповідно дост. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №95-МЛ від 27.04.2023, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №8640818 в сумі 31205,00 грн., з яких: 7900,00 грн. - залишок по тілу кредиту; 22515,00 грн. - залишок по відсотках; 790,00 грн. - залишок по комісії,/а.с.29(зворот)/.

Відтак, позивача наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Відповідачу було надіслано письмову Досудову вимогу за вих. №22680577/388 від 04.11.2025 на адресу вказану ним в кредитному договорі, у відповідності до якої ставилася вимога сплатити заборгованість на рахунки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за кредитним договором №8640818 від 15.12.2022,/а.с.19/.

Оскільки термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло права звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Відповідно до виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором №8640818 від 15.12.2022 заборгованість відповідача перед ТОВ «Фінансова компанія «Кредит капітал» станом на 12.11.2025 складає 31205,00 грн., з яких 7900,00 грн. заборгованість за сумою кредиту; 22515,00 грн. заборгованість за відсотками; 790,00 грн. заборгованість за комісіями,/а.с.18/.

Згідно з частиною першоюстатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина першастатті 527ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 530ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Зі змісту кредитного договору №8640818 від 15.12.2022 вбачається, що позикодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором на строк, визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Отже, на переконання суду, відповідач був у повній мірі поінформований про умови надання кредиту відповідно до вимог чинного законодавства.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що всі документи знаходяться в особистому кабінеті позичальника, з якими він був ознайомлений на момент укладення договору, погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умова кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємно частиною цього Договору.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що оскільки підписанням договору про споживчий кредит №8640818 від 15.12.2022 сторони досягли згоди щодо умов, зокрема про нарахування відсотків, а відтак, заборгованість за тілом кредиту в сумі 7900,00 грн. та нарахування відсотків за кредитним договором №8640818 від 15.12.2022 в розмірі 22515,00 грн., що в загальному розмірі складають 30415,00 грн. є правомірним та підлягає до стягнення з відповідача.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення комісії за договором у сумі 790,00 грн., суд зазначає наступне.

На спірні правовідносини за цим договором поширюється діяЗакону України «Про споживче кредитування», адже за договором позичальнику надано споживчий кредит та такий укладено зі строком погашення кредиту більше одного місяця.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»(даліЗакон) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2ст. 8 цього Законудо загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року (справа № 202/5330/19) у кредитному договір не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлено щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно зст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин умова кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемною відповідно до ч. 1ст. 11 цього Закону.

Суд звертає увагу, що у договорі не вказано за яку саме послугу позивач встановив комісію.

Умови самого договору не містять переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і їх погодження із споживачем при укладенні договору, а тому обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначені правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року (справа № 755/11636/21) та від 16 листопада 2022 року (справа № 755/9486/21).

Аналізуючи умови договору, суд прийшов до переконання про те, що позивачем не подано доказів у відповідності до ст.ст. 76-80 ЦПК України, які б підтверджували, які саме послуги надаються відповідачеві за котрі необхідно здійснювати сплату комісії, а відтак суд прийшов до переконання про те, що відповідач не зобов`язаний сплачувати таку комісію, а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст.133 ЦПК Українивитрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначаєтьсяст. 137 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2ст.137ЦПК України зарезультатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як передбачено ч. 3 ст.137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розглянувши матеріали даної справи, суд приходить до висновку, що заявником надано належні, допустимі, достатні та достовірні докази щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу. Наявність договірних відносин між адвокатом та клієнтом підтверджується свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2093; договором про надання професійної правничої допомоги №0107 від 01.07.2025р.; ордером про надання правничої допомоги №1408806; актом наданих послуг №Д/7240 від 12.11.2025; детальним описом наданих послуг до Акту №Д/7240 від 12.11.2025 року за Договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025.

У зв`язку із дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатом Усенко М.І. справі щодо стягнення заборгованості із відповідача суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги, її обсягу та вартості.

Такими чином, вартість наданих правових послуг в розмірі 8000,00 грн. відповідають критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а відповідно такі витрати в означеному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2361,07 грн., виходячи з розрахунку 30415,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2422,40 грн. (ставка судового збору) : 31205,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 2361,07 грн., що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 10361,07 грн. понесених судових витрат (2361,07 грн. сума судового збору + 8000 грн. правнича допомога).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» суму заборгованості в розмірі 30415,00 гривень (тридцять тисяч чотириста п`ятнадцять гривень 00 копійок) та 10361,07 гривень (десять тисяч триста шістдесят одну гривню сім копійок) понесених судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 18 грудня 2025 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал», місце знаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234436.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації - АДРЕСА_1 .

Головуюча суддя Курус Р.І.