Рішення № 132669711, 18.12.2025, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/838/25

Провадження № 2/141/382/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2025 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області, в складі головуючого судді: Демченко І.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява від представника ТОВ «Діджи Фінанс» (далі Позивач) до ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 22000,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 09.06.2021 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №102404217. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.

29.10.2021 ТОВ «Мілоан» відступило право грошової вимоги за укладеними кредитними договорами, у тому числі і до Відповідача, на користь ТОВ «Діджи Фінанс» за договором факторингу № 11Т.

Оскільки Відповідач не виконує зобов`язання за кредитним договором, утворилась заборгованість перед Позивачем, яка на момент подання позовної заяви становить 22000,00 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 16500,00 грн заборгованість за відсотками; 500,00 грн заборгованість за комісією.

Окрім цього, Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати: а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн та суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою суду від 20.10.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник позивача та позивач копію ухвали суду отримали 20.10.2025. Клопотань та заяв не подавали.

Відповідачу копію ухвали суду отримав 29.10.2025. Клопотань, заяв, а також відзиву на позовну заяву не подавав.

Враховуючи обставини та керуючись ч.8 ст.178 ЦПК України та ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні ним правовідносини:

09.06.2021 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Мілоан» кредитний договір №102404217 в електронній формі, який підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору, сума кредиту становить 5000,00 грн, на строк 30 календарних днів з 09.06.2021. Комісія за надання кредиту становить 500,00 грн, яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом становлять 1500,00 грн., які нараховуються за ставкою 1 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електроннідокументи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

З платіжного доручення № 28549715 від 09.06.2021 вбачається, що ОСОБА_1 було перераховано кошти в сумі 5000,00 грн, згідно кредитного договору №102404217 від 09.06.2021.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Мілоан», відповідно до кредитного договору №102404217 від 09.06.2021, ОСОБА_1 нараховано заборгованість на суму 22000,00 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 16500,00 грн заборгованість за відсотками; 500,00 грн заборгованість за комісією.

29.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» булоукладенодоговір факторингу № 11Т. Відповідно до умов зазначеного договоруТОВ «Мілоан» відступилоТОВ «Діджи фінанс» права грошовоївимоги до боржників, в тому числі до Відповідача за кредитним договором №102404217 від 09.06.2021, що підтверджується витягом з додатку до договору факторингу № 11Т від 29.10.2021, згідно з яким до Позивача перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 , на суму 22000,00 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 16500,00 грн заборгованість за відсотками; 500,00 грн заборгованість за комісією.

Щодопозовнихвимог в частинізаборгованості за тілом кредиту, суд зазначає:

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанніможе бути заміненийіншою особою внаслідокпередання ним своїх прав іншійособі за правочином (відступлення права вимоги).

Згіднозі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, щоіснували на момент переходу цих прав, якщоінше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 518 ЦК України, якщоборжник не бувписьмовоповідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, вінмає право висунутипротивимоги нового кредитора заперечення, яківінмавпротипервісного кредитора на момент пред`явленняйомувимогиновим кредитором або, якщоборжниквиконавсвійобов`язок до пред`явленняйомувимогиновим кредитором, - на момент йоговиконання.

За положеннямист.ст.526,1054 ЦК Українизобов`язаннямаєвиконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України; за кредитним договором позичальникзобов`язанийповернути кредит та сплатитипроценти.

Згідноіз ст.525 ЦК України одностороння відмовавідзобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести тіобставини, на які вона посилається як на підставусвоїхвимогабозаперечень, крімвипадків, встановленихцим Кодексом.

Позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт існування заборгованості Відповідача та її розмір в частині позовних вимог заборгованості за основною сумою боргу. Водночас Відповідач відзиву на позов не подав, доказів спростування розрахунку заборгованості або належноговиконаннясвоїх зобов`язань за договором суду не надав.

Таким чином, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, приписи чинного законодавства, а також відсутність заперечень з боку Відповідача, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми5000,00 грнзаборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими, підтверджуютьсяматеріаламисправи та підлягаютьзадоволенню.

Щодопозовнихвимог в частинізаборгованостіза відсотками, суд зазначає:

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що кредитодавець має право на отримання від позичальника процентів в розмірі і порядку, встановлених договором.

Згідно викладеного Великою Палатою у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 правового висновку, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Подібні правові висновки викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).

Відповідно до умов договору №102404217 від 09.06.2021строк кредитування дорівнює 30 дням (п.1.3 договору).Згідно з п. 2.3.1.2. кредитного договору позичальник може збільшити строк кредитування шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Суд не бере до уваги положення п. 2.3.1.2. кредитного договору, оскільки воносуперечить правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду і положенням п.1, п.7 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких строк, на який надається кредит, визначається як істотна умова договору про споживчий кредит; зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін; умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, складеного ТОВ «Мілоан», проценти за кредитом, нараховані в межах строку кредитування, становлять 1500,00 грн, Проценти в сумі 15000,00 грн, щодо яких Позивачем заявлена вимога про стягнення, нараховані поза межами строку кредитування.

Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача в частині заборгованості за відсотками підлягає заборгованість в сумі 1500,00грн.

Щодо стягнення заборгованості за комісією, суд зазначає наступне:

Кредитним договором №102404217 від 09.06.2021передбачено стягнення з позичальника комісії за надання кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом,комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Отже, законом передбачено право банку чи іншої фінансової установи кредитодавця, встановлювати в договорі і вимагати сплати від позичальника комісій за додаткові та супутні послуги, пов`язані, зокрема, з наданням кредиту.

Однак в договорі не зазначено про надання позичальнику будь-яких додаткових чи супутніх послуг, пов`язаних з наданням кредиту.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку кредитодавця надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти. Тобто надання кредитних коштів позичальнику є виконанням кредитодавцем зобов`язання, яке він взяв на себе, уклавши кредитний договір, і яке і складає зміст договору кредиту.

Таким чином, умова про встановлення комісії за сам факт надання кредиту в силу ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною, а позовна вимога про стягнення комісії за надання кредиту задоволенню не підлягає.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленої в постанові від 09.12.2019 по справі № 524/5152/15-ц: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику».

З огляду на зазначене, вимоги Позивача про стягнення заборгованості з комісії за надання кредиту в сумі 500 грн 00 коп., є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає заборгованість в сумі 6500,00 грн, яка виникла з кредитного договору №102404217 від 09.06.2021.

Згідно з частинами 1, 2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційнорозмірузадоволених позовних вимог, іншісудовівитрати, пов`язані з розглядомсправи, покладаються: 1) у разізадоволення позову - на відповідача; 2) у разівідмови в позові - на позивача; 3) у разічастковогозадоволення позову - на обидвісторонипропорційнорозмірузадоволенихпозовнихвимог.

З урахуванням положень статті 141 ЦПК України, а також часткового задоволення позовних вимог, з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 1477,00 грн та сплату судового збору в сумі 715,57 грн.

Керуючисьст.ст. 141, 263-265, 273, 279 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ: 42649746, 04112, м. Київ, вул. Ігоря Сікорського, 8) заборгованість за кредитним договором договором №102404217 від 09.06.2021 в розмірі 6500,00 грн (шість тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» суму сплаченого судового збору в розмірі 715,57 грн (сімсот п`ятнадцять гривень 57 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1477,00 грн (одна тисяча чотириста сімдесят сім гривень 00 копійок ).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручене у день його складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (адреса: вул. Ігоря Сікорського, 8 м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 42649746).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя І.В. Демченко