Рішення № 132669700, 17.12.2025, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/1523/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2025 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Желіховського В.М. секретаря судового засідання Голота О.В. розглянувши усудовому засіданнів селищіЛітин цивільнусправу запозовною заявою ОСОБА_1 доЛітинської селищноїради Вінницькогорайону Вінницькоїобласті про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною позовною заявою мотивуючи її тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_3 .

Зазначає, що вона була зареєстрована та проживала разом з батьками за адресою по АДРЕСА_1 .

Після смерті батька ОСОБА_2 залишилася спадщина, яка складається з житлового будинку та погосподарських споруд, які розташовані за вищезазначеною адресою. Відповідно до рішення Селищенської сільської ради від 28.11.1997 року, було вирішено передати ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (так у документі). Вищевказаній земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 0522486200:04:001:0806.

В нотаріальному порядку оформити спадщину, позивачу було відмовлено, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Тому позивач змушена звернутися до суду з вказаною позовною заявою та просить визнати за нею право власності на спадкове майно. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Данилюк П.П. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності його довірителя. Позовну заяву підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити. Судові витрати просить залишити за позивачем. Представник відповідача Літинської селищної ради Вінницької області в судове засідання не з`явився, надіслали до суду листа про розгляд справи без участі предстанвика. Позовні вимоги визнають.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання. Суд вважає, що позов підлягає до задоволення за таких підстав. Так, відповідно до свідоцтва про смерть (а.с.9) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 (а.с.10) померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до свідоцтва про одруження (а.с.11) ОСОБА_2 19.11.1967 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_5 ». Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_6 (а.с.12) її батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідно до Витягу з Державного реєстару актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с.13) 03.02.2009 р. ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 і після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_8 ». Вказаний шлюб був розірваний 13.01.2011, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.19).

15.02.2011 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 і після реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_10 ».

Відповідно до виписки з погосподарської книги виданої Літинською селищною радою Вінницького району Вінницької області за № 490 від 17.06.2025 (а.с.14) ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорту (а.с.15-18) зазначається технічна характеристика житлового будинку з погосподарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 . Ринкова вартість якого відповідно до висновку про вартість нерухомого майна (а.с.23) становить 97 189,00 грн.

Відповідно до довідки Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області за №496 від 18.06.2026 (а.с.21) ОСОБА_2 , на день смерті був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1 . Разом з ним були зареєстровані та проживали дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та онук ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Рішенням Селищенської сільської ради від 28.11.1997 року (а.с.24) було вирішено передати ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (так у документі).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.25) внесено відомості про земельну ділянку, кадастровий номер кадастровий номер 0522486200:04:001:0806, площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована АДРЕСА_1 , нормативна грошова оцінка якої становить 30486,00 грн. (а.с.26).

Рішенням Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 25.11.2022 (а.с.27-29) в АДРЕСА_1 .

Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Стаття 16 ЦК Українипередбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав і інтересів може бути в тому числі визнання права. У відповідності до ч.1ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом. Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно п. 3.14 Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", № 296/5 від 22.02.2012 р., прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину. Відповідно до п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженоїнаказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, не належать до самочинного будівництва: (для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків:) індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року. Згідно ч. 3.ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 4ст. 3 зазначеного Законуправа на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджененаказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами). Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинностіЦКтаЗаконом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». З аналізу положеньКонституції УкраїнитаЦивільного кодексу Українивбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об`єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року").Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів"). Згідно ч.1ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Аналіз змісту нормстатті 120 Земельного кодексу Україниу їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщенні. Зазначені норми закріпляють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Таким чином, за загальними правилом, закріпленим у частині першійстатті 120 ЗК України, особа яка набула право власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 квітня 2016 року в справі №6-253цс16. При застосуванні положеньст.120 ЗК Україниу поєднанні з нормоюстатті 125 ЗК Українислід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2019 року в справі № 463/1696/15-ц. Тобто, до набувача права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташованих на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні в силу закону, незалежно від волі попереднього користувача земельної ділянки та органу, уповноваженого розпоряджатися землею (у випадку належності земельної ділянки до земель державної або комунальної власності) переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщенні відповідні об`єкти нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Дослідивши матеріали справи, врахувавши письмову позицію сторін, суд вважає, що в зв`язку з відсутністю необхідних документів для оформлення спадщини позивач не може зареєструвати за собою право власності, а тому з метою захисту майнових прав ОСОБА_1 позов підлягає до задоволення, оскільки вона є спадкоємицею і має право на оформлення спадщини. На підставі ст.ст. 328, 1218, 1222, 1225, 1264, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 48, 76,81, 206, 259, 263-268 ЦПК України, Постановою пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 право власності на житловий будинок, загальною площею 57,9 кв.м., житловою площею 40,7 кв.м., літ. «А», веранда літ. «а1», ганок, вбиральня літ. «В», огорожа №1, ворота з хвірткою №2, свердловина №3, які розташовані за адресою по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0522486200:04:001:0806, площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разіподанняапеляційноїскарги рішення,якщойогоне скасовано,набираєзаконноїсили післяповерненняапеляційноїскарги,відмовиувідкритті чизакриттяапеляційногопровадження абоприйняттяпостановисуду апеляційноїінстанціїзанаслідками апеляційногоперегляду.

Суддя : Желіховський В. М.