Рішення № 132664156, 15.12.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2025 р. № 520/27293/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61000, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (код в ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (код в ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) правил військового обліку;

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо включення інформації про ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до бази інформаційного ресурсу Інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» як такого, що перебуває у розшуку;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області виключити інформацію про ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з бази інформаційного ресурсу Інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» як такого, що перебуває в розшуку.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідачами подано до суду відзиви на позовну заяву, в яких зазначено, що у спірних правовідносинах відповідачі діяли згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою, яка на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації як особа з інвалідністю 2 групи безстроково. Інвалідність 2 групи встановлена безстроково, що підтверджуються довідкою №3266484 від 05.06.2024 до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (додаток №1); пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 .

В адміністративному позові позивач посилається на те, що в застосунку «Резерв +» та в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів автоматично сформована відстрочка від мобілізації «до завершення мобілізації» у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, якому група інвалідності встановлена безстроково. Незважаючи на неможливість направлення особи з інвалідністю на ВЛК, відсутність будь-яких повідомлень або повісток на проходження ВЛК, ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач 24.08.2025 був оголошений у розшук з метою доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення у зв`язку із не проходженням (відмовою у проходженні) ВЛК.

Крім того, позивач зазначив, що стосовно розшуку Головне управління Національної поліції у Харківській області повідомило про надходження інформації у вигляді набору даних щодо порушення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вимог Закону України № 4235-ІX «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» в частині непроходження (відмови від проходження) військово-лікарської комісії.

Позивач посилається на те, що не зважаючи на відсутність складеного протоколу про адміністративне правопорушення, відсутність розгляду справи про адміністративне правопорушення, відсутність складеної постанови про адміністративне правопорушення щодо позивача, в застосунку «Резерв +» наявні дані про штраф, який пропонується сплатити у зв`язку із не проходження (відмовою у проходженні) ВЛК.

Інформація про інвалідність ОСОБА_1 наявна як в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, так і в інших реєстрах, а отже, позивач вважає, що він не підлягав та не підлягає направленню на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Позивач вважає дії Відповідача 1 щодо внесення даних про порушення правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та оголошення його у розшук протиправними та такими, що не відповідають чинному законодавству. Також, позивач вважає протиправними та такими, що не відповідають чинному законодавству дії Відповідача 2 щодо внесення інформації про нього як про особу, що перебуває в розшуку, до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України».

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам. Суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу"(далі Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІзахист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

На підставі частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІвійськовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Частиною п`ятоюстатті 33 Закону №2232-ХІІвизначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-ХІІКабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів"(далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIIIорганами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних. До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIIIпередбачає, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями210,210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Отже, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення особи до відповідальності за порушення правил обліку.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до п. 20-1 ч.1 ст. 7 Закону №1951-VIII внесенню до Реєстру підлягають саме відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 210, 210-1 КУпАП із зазначенням, зокрема, дати, номера та короткого змісту протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, підставою для внесення таких відомостей до Реєстру є не припущення про порушення, а наявність належно оформлених матеріалів у встановленій процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, протокол та постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не складалися, провадження у справі про адміністративне правопорушення фактично не здійснювалося.

За таких обставин, внесення ІНФОРМАЦІЯ_4 до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку позивачем, без наявності передбачених законом документів, а саме: протоколу та/або постанови, не відповідає вимогам Закону №1951-VIII, а отже є таким, що вчинене поза межами наданих повноважень та не у спосіб, визначений законом, з порушенням приписів ч.2 ст.19 Конституції України.

Окремо суд враховує, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково, у зв`язку з чим, відповідно до п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем документами, зокрема довідкою МСЕК та пенсійним посвідченням, а також узгоджуються із даними, які відображалися в Реєстрі та застосунку «Резерв+» як підстава відстрочки.

При цьому суд бере до положення п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4235-ІX, яким встановлено обов`язок проходження повторного медичного огляду до 05.06.2025 для осіб, визнаних раніше обмежено придатними, крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю.

Таким чином, позивач як особа з інвалідністю не належить до кола осіб, на яких поширюється зазначений обов`язок, а отже саме посилання ІНФОРМАЦІЯ_1 на непроходження (відмову від проходження) ВЛК у межах вказаної норми не може вважатися правомірною підставою для формування щодо позивача відмітки про порушення та ініціювання його доставлення до ТЦК та СП.

Крім того, суд враховує положення Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, якими передбачено, що особи, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю, не підлягають направленню на військово-лікарську комісію, а медичний огляд здійснюється за направленням ТЦК та СП.

Отже, виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що відсутні правові підстави вважати позивача таким, що вчинив порушення правил військового обліку у вигляді непроходження або відмови від проходження ВЛК, а відтак відсутні правові підстави для внесення до Реєстру інформації про порушення правил військового обліку, а також для формування звернення до органів Національної поліції щодо розшуку про доставлення позивача.

З огляду на викладене ІНФОРМАЦІЯ_4 не доведено, на якій законній підставі відомості про позивача були внесені до Реєстру.

Зазначене свідчить про недоведеність правомірності дій відповідача.

Крім того, у справі відсутні належні докази того, що відповідач будь-яким чином довів до відома позивача інформацію про порушення ним правил військового обліку і про внесення відомостей про це до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Оскільки за приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIIIорганами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов`язання саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , як органу ведення Реєстру, вчинити дії, а саме виключити інформацію з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних і резервістів про порушення позивачем правил військового обліку.

З урахуванням наведеного, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції Українит а ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачен іКонституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.

Таким чином належним захистом порушеного права позивача є визнання судом протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 та зобов?язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (код в ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) правил військового обліку.

Разом з цим, щодо позовні вимоги про визнання протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо включення інформації про ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до бази інформаційного ресурсу Інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» як такого, що перебуває у розшуку та зобов?язання Головне управління Національної поліції в Харківській області виключити інформацію про ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з бази інформаційного ресурсу Інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» як такого, що перебуває в розшуку, є передчасними та задоволенню не підлягають.

Так, включення відомостей щодо в ІКС «ІПНП» відбувається на підставі електронного звернення (набору даних), сформованого уповноваженим органом ведення Реєстру (ТЦК та СП) та переданого шляхом електронної інформаційної взаємодії.

За наявності підстав відомості про відсутність необхідності доставлення особи до ТЦК та СП вносяться працівником ТЦК та СП до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і шляхом відповідної електронної взаємодії надсилаються до системи ІПНП.

Отже, сам механізм припинення актуальності раніше сформованого звернення (розшуку/доставлення) передбачає вчинення первинних дій саме органом ведення Реєстру ТЦК та СП, який є ініціатором відповідного звернення, та подальше надходження відомостей до ІПНП шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Суд зазначає, що ГУНП в Харківській області не є органом, відповідальним за ведення військового обліку або формування та внесення даних до Реєстру, а його функції у контексті спірних правовідносин обмежуються виконанням звернень уповноважених органів щодо адміністративного затримання та доставлення осіб до ТЦК та СП або обробкою даних, що надходять з Реєстру, при цьому самостійного права вносити чи змінювати інформацію про військовозобов`язаних в ІПНП без належного електронного звернення ТЦК та СП відсутні.

З огляду на встановлені судом обставини протиправності внесення Відповідачем 1 до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку позивачем, належним способом відновлення порушеного права в цій частині є зобов`язання Відповідача 1 виключити відповідні відомості з Реєстру, що, у свою чергу, має наслідком формування та передання до ІПНП відомостей про відсутність необхідності доставлення позивача.

За таких умов позовні вимоги про визнання протиправними дій Відповідача 2 щодо включення інформації про позивача до підсистеми «Розшук», а також про зобов`язання Відповідача 2 виключити таку інформацію, суд вважає передчасними, оскільки після виконання рішення суду у частині зобов`язання Відповідача 1 виключити інформацію з Реєстру та усунення підстави звернення про доставлення, саме Відповідач 1 як ініціатор відповідного електронного звернення та орган ведення Реєстру зобов`язаний забезпечити надходження до ІПНП відомостей про відсутність необхідності доставлення позивача у порядку електронної інформаційної взаємодії.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо інших посилань сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо клопотання позивача про покладення витрат на правничу допомогу на відповідачів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно зі ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано копії договору №10 про надання правничої допомоги від 13 липня 2025 р., Акту № 2 про надання правничої допомоги до договору № 10 від 13 липня 2025 р. на загальну суму 1 500, 00 грн., довідки від 12.10.2025, складеної адвокатом Марченко В.Ю. про сплату позивачем та отримання адвокатом 12.10.2025 гонорар у розмірі 3000,00 грн. за написання позовної заяви та гонорару у розмірі 1000,00 грн. за написання клопотання про витребування доказів відповідно до договору про надання правничої допомоги №10 від 13.07.2025 та акту №1 від 12.10.2025 до нього.

Положеннями ч.5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу вимог ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 420/13285/20, від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18 вказав наступне: «…Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо».

Аналогічні правила застосовуються у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 зазначив, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 560/12697/21 дійшов до висновку про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Проте, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг».

Суд, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу враховує, що дана справа є справою незначної складності, яка не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів; справа містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування.

Водночас, оцінюючи реальність та необхідність витрат, суд враховує, що на підтвердження надання правничої допомоги у межах цієї справи позивачем подано Акт №2 про надання правничої допомоги до договору №10, відповідно до якого адвокатом надано послугу складання відповіді на відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі №520/27293/25, а загальна сума винагороди складає 1500,00 грн.

Разом з тим, надана позивачем довідка від 12.10.2025 містить відомості про сплату гонорару у розмірі 3000,00 грн за написання позовної заяви та 1000,00 грн за написання клопотання про витребування доказів (з посиланням на акт №1 від 12.10.2025), однак акт №1 та/або інші документи, які дозволяють однозначно встановити обсяг виконаних робіт, їх вартість саме в межах цієї справи та належність відповідних витрат до її розгляду, до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, керуючись критеріями співмірності, розумності та необхідності витрат, з урахуванням незначної складності справи та розгляду справи у спрощеному провадженні без виклику сторін, суд вважає обґрунтованими та підтвердженими витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500,00 грн.

Також суд враховує, що позов у цій справі підлягає задоволенню у частині вимог до ІНФОРМАЦІЯ_5 ; у решті вимог до ГУНП в Харківській області відмовлено як передчасних.

У зв`язку з цим, витрати на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на ІНФОРМАЦІЯ_6 як на суб`єкта владних повноважень, дії якого визнано протиправними.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що за подачу даного адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 937,92 грн.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61000, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (код в ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (код в ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) правил військового обліку.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п?ятсот гривень).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15 грудня 2025 року.

СуддяН.А. Полях