Рішення № 132659427, 10.12.2025, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/1376/24

Провадження № 2/945/398/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025року Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря Будак К.Ю., розглянувши в місті Миколаєві у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, третя особа Четверта миколаївська державна нотаріальна контора про визнання право власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду через свого представника адвоката Душаченко І.С. із вказаним вище позовом, в якому просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги позову мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . 02.02.2024 позивач звернулася до державного нотаріуса Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області з метою оформлення своїх спадкових прав, проте їй було відмовлено в частині вищезазначеної спірної квартири, оскільки право власності на вказане вище майно спадкодавиця за життя не зареєструвала, та в результаті чого нею не подані оригінали відповідних документів. Крім того позивач зазначила, що спадкодавець отримала у власність квартиру на підставі рішення виконавчого комітету Надбузької сільської ради 11.12.2003року №86 надано ордер №055485. Згідно із протоколом №1 зборів членів правління ОСББ «Вулиця Південна, буд.4» від 26.02.2023 ухвалено надати дозвіл на оформлення приватизаційних документів ОСОБА_2 , проте за життя не звернулася до відповідної установи для отримання свідоцтва про право власності на спірну квартиру та належним чином не зареєструвала своє право. У зв`язку з чим позивачка вважає, що спадкодавець реалізувала своє право на приватизацію квартири, проте не встигла за життя отримати правовстановлюючий документ, що унеможливлює, на теперішній час, отримання свідоцтва про право власності на майно, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19.06.2024 року відкрито провадження у даній справі та постановлено дану справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Душаченко І.С. не з`явилися, при цьому представником на електронну адресу суду подано заяву про розгляд справи без їх з позивачем участі, позовні вимоги підтримала, просила про їх задоволення.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, при цьому засобами поштового зв`язку подали заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги визнали.

Суд, дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, доходить до такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Сливине Миколаївського району Миколаївської області, про що 27.05.2023 року Миколаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) складено відповідний актовий запис №268.

Як вбачається з довідки №224 від 04.09.2023 року виданої виконавчим комітетом Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_2 з 12.01.2004року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . За цією адресою на день смерті зі спадкодавцем ніхто не був зареєстрований та не проживав.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її матері ОСОБА_2 .

Постановою державного нотаріуса Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 02.02.2024року позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 на спадщину, яка складається з квартири АДРЕСА_1 з підстав ненадання правовстановлюючого документу на майно.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 99 від 30.04.2025року ОСОБА_2 було розпочато процес приватизації квартири АДРЕСА_1 який перебуває на балансі Веснянської сільської ради, шляхом подачі заяви до органів приватизації, але не закінчено в зв`язку з її смертю.

Відповідно до частинипершоїстатті263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом частинипершоїстатті16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття5 ЦПК України).

Відповідно до статті1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею1217 ЦК Українивизначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із статтею1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

У відповідності до статті1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтею345 ЦК Українифізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України

Частиноючетвертоюстатті5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

За змістом статей3,8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.

У пункті 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, визначено, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Відповідно до пункту 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, передбачено, що громадянин подає до органів приватизації такі документи:

заяву на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;

копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;

копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);

довідку про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;

технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;

копію ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;

документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

копію документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);

заява-згоду тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку) жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

У пункті 13постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" судам роз`яснено, що у разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиноютретьоюстатті8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13.

Таким чином, обов`язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживали спадкодавці, але померли до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою.

Для вирішення питання про наявність права вимагати визнання за спадкоємцем права власності на квартиру вирішальне значення може мати встановлення обставин, чи була розглянута в установлений строк заява про приватизацію квартири, чи була відмова відповідного органу приватизації у задоволенні заяви правомірною (чи були наявні заборони для передачі квартири наймачеві).

Відповідно до частинипершоїстатті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Надбузької сільської ради № 86 від 11.12.2003 року, вирішено видати ОСОБА_2 ордер на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 20м.кв.

Відповідно до копії ордеру №1 серія 055485, ОСОБА_2 виданий ордер на право зайняття жилого приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі рішення №86 від 11.12.2003 року.

Відсутність зареєстрованого права власності на спірну квартиру також підтверджується копією повідомлення Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 11.10.2023 № 2-7786.

За життя ОСОБА_2 висловила волю на приватизацію займаної нею квартири та звернулася з відповідною заявою до органу приватизації, однак, не закінчено у зв`язку з її смертю, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 224 від 04.09.2023року.

Проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_2 з 12.01.2004року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . За цією адресою на день смерті зі спадкодавцем ніхто не був зареєстрований та не проживав.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що за життя ОСОБА_2 почала процедуру приватизації житла, доказів, які б свідчили про те, що у неї не виникло право на приватизацію спірного житла, матеріали справи не містять.

Обов`язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживав спадкодавець, але помер до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 523/20890/21.

Відповідно до частини першої статті2ЦПКУкраїни завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті4ЦПКУкраїни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті15ЦКУкраїни встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями статті41Конституції Українипередбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У статті 1296 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1ст.1297 ЦКУкраїни встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, який відповідно до вимогст. 68 Закону України «Про нотаріат`при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто звернення до суду може мати місце в разі відмови нотаріусом у видачі свідоцтва з таких підстав, які унеможливлюють його видачу, оскільки підстави нотаріальної відмови не можуть бути усунуті спадкоємцями.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи громадян захищаються судом. Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їхні права і свободи порушені або порушуються, створені або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Таким чином, враховуючи викладене вище, з метою захисту прав позивача, суд доходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.10, 18, 23, 76, 258, 259, 263-265, 352, 354ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ;паспорт № НОМЕР_1 ;РНОКПП НОМЕР_2 ;зареєстрована: АДРЕСА_3 )до Веснянськоїсільської радиМиколаївського районуМиколаївської області(ЄДРПОУ20883438;місцезнаходження:вул.Центральна,6с.ВеснянеМиколаївського районуМиколаївської області),третя особаЧетверта миколаївськадержавна нотаріальнаконтора(ЄДРПОУ02892669;місцезнаходження:вул.Веселинівська,45м.Миколаїв)про визнанняправо власностів порядкуспадкування зазаконом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; паспорт № НОМЕР_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрована: АДРЕСА_3 ) право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя М.М.Войнарівський