Рішення № 132653822, 11.12.2025, Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/2464/25

номер провадження 2/531/1116/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11 грудня 2025 року Карлівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Фисун Л.С.

за участю секретаря судового засідання- Нагорної О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Карлівка цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агенство необхідних кредитів», представник позивача Ткаченко Юлія Олегівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

стислий виклад позиції позивача.

Позивач ТОВ «1безпечне агенствонеобхідних кредитів»через свогопредставника,звернувся досуду зпозовом довідповідача,у якомупросить судстягнути зньогосуму заборгованості: за договором № 8695332 в розмірі 22833,00 гривень, з яких: 9000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7780,0 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1552,50 гривень сума заборгованості за комісією; 4500,00 гривень сума заборгованості за пенею.

На обґрунтування позову зазначив, що 07.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір про надання коштів у кредит № 8695332. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання за договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Позиції учасників судового провадження.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Позивач ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» свого представника у судове засідання не направив, згідно матеріалів справи позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить справу розглядати у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення слухання справи від нього до суду не надійшло. Відповідачу надано строк для подачі відзиву, однак остання своїм правом не скористався, відзиву до суду не надіслав.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2025 року провадження по справі відкрито, справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) (а.с.36).

Ухвалою суду від 11 листопада 2025 року розгляд справи відкладено для повторного виклику відповідача (а.с.55).

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 07.04.2025 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та відповідачем укладено Договір кредитної лінії № 8695332 на суму 9000,00 гривень строком на 360 днів. Процентна ставка 0,998%, неустойка 450,00 грн. в день, комісія за видачу кредиту 17,25 % від суми наданого кредиту. Договір підписано електронним підписом позичальника, електронний підпис позичальника відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). Підписанням вказаного договору відповідач підтвердив, що він ознайомилася на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачено ст.12Закону України«Про фінансовіпослуги тадержавне регулюванняринків фінансовихпослуг» (а.с. 8-14).

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7, 12 статті 11 Закону України«Про електроннукомерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

На виконання умов договору ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» надано відповідачу кредит у сумі 9000,0 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» та повідомленням АТ «Універсал банк» про рух коштів по картці ( а.с.16, 50-51).

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідач у встановленому договором порядку та строки кредитні кошти не повернув, в результаті чого утворилась заборгованість за договором № 8695332 в розмірі 22833,00 гривень, з яких: 9000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7780,0 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1552,50 гривень сума заборгованості за комісією; 4500,00 гривень сума заборгованості за пенею (а.с.6-7).

Норми права, які застосував суд та підстави їх застосування.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст. ст.526, 612, 625 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1050ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій ст.639ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1ст.642 ЦК України).

Згідно п.1 ч.1ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно дост.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повернення боргу за Договором кредитної лінії № 8695332, укладеним між ним та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» в установлені договором строки, а тому суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу 9000,00 грн. та відсотками 7780,50 грн, а всього 16780,50 грн. підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд не погоджується з аргументами позивача щодо стягнення з відповідача нарахованої заборгованості за неустойкою.

Так, згідно зУказом Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб було запроваджено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і на даний час діє.

Відповідно доЗакону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір з відповідачем укладено під час дії воєнного стану.

Таким чином,враховуючи вищевикладенесуд вважаєза необхіднеу стягненнізаборгованості занеустойкоюсумі4500,00грн. відмовити, оскільки нарахування та стягнення неустойки (штрафу, пені) за невиконання кредитного зобов`язання в період дії воєнного стану суперечить вимогам закону.

Щодо стягнення заборгованості за комісією.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1Закону України«Про споживчекредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Таким чином, Закон України «Про споживчекредитування» передбачивправо кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для кредитодавця.

На виконання вимог, зокрема, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України«Про споживчекредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Відповідно до частини першої статті 509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі № 363/1834/17 (пункт 27).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 28).

Інакше кажучи, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункт 31.25).

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).

Згідно з частиною п`ятою статті 12Закону України«Про споживчекредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, умови кредитного договору щодо сплати комісії в розмірі 1552,50 грн за надання кредиту є нікчемними, а вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.

Судові витрати.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо вимог представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 гривень, суд приходить до наступного.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат за надання правничої допомоги, позивачем надано копії документів, відповідно до яких ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів» понесло судові витрати на правничу допомогу в сумі 4500,00 грн, а саме: договір про надання правової (правничої) допомоги №20-08/25 від 20.08.2025 року; ордер про надання правничої допомоги адвокатом Ткаченко Ю.О.; витяг з акту № 1-МК, згідн якого вартість наданих послуг 4500 грн. (а.с.17-22).

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Ураховуючи критерії реальності адвокатських витрат, а також критерії розумності їхнього розміру та обставини цієї справи, складність та категорію справи, заперечення з відповідача щодо розміру витрат, суд уважає розмір витрат позивача у розмірі 3000,00 грн співмірними і розумними витратами позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.

Питання щодо судового збору суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст.141ЦПК України пропорційно до задоволених вимог.

Оскільки позовні вимоги задовольняються частково з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог.

Позовні вимоги задоволено на 73,49 %, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн (2422,40 грн х 73,49 % = 1780,22 грн), а тому з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1780,22 грн. (а.с.4).

Керуючись ст.ст.206,259,265,268,279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агенство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агенство необхідних кредитів» суму заборгованості: за договором кредиту № 8695332 в розмірі 16780,50 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят гривень 50 коп) гривень, з яких: 9000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7780,50 грн. - сума заборгованості за процентами.

В іншій частині позовних вимог- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агенство необхідних кредитів» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1780,22 грн (одна тисяча сімсот вісімдесят гривень 22 коп) гривень та 3000 (три тисячі) гривень за професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358цього Кодексу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агенство необхідних кредитів», місцезнаходження: 01010, м. Київ, пл. Арсенальна, 15, ЄДРПОУ 39861924.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1

Повне судове рішення складено 16 грудня 2025 року.

Суддя Л.С.Фисун