Рішення № 132646894, 17.12.2025, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/7236/25

Провадження №2/442/2169/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючої-судді - Грицай М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-Факторинг", в інтересах якого діє представник Юхименко Юрій Юрійович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що 22.01.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Арагон» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №6796963. Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 5000 грн. строком на 30 днів. Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі 5000 грн. шляхом перерахування грошових коштів відповідачу. 05.08.2021 між первісним кредитором (ТОВ «ФК «Арагон») та ТОВ «ВВС-Факторинг» укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №05/08.2021, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. ОСОБА_1 не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором не погашена. Загальна сума заборгованості станом на 05.09.2021 за кредитним договором становить 20381 грн., яка складається з наступного: 18800 грн. розмір заборгованості на дату відступлення права вимоги; 1581 грн. сума нарахованих відсотків станом на 05.09.2021. Відповідальність за порушення грошового зобов`язання становить: 1338,95 грн. - збитки, завдані інфляцією за період із 05.09.2021 по 24.02.2022; 288,13 грн. - три проценти річних від простроченої суми за період із 05.09.2021 по 24.02.2022. Зважаючи на вказане, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

У свою чергу відповідач подала відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнає, вважає його безпідставним та необгрунтованим з огляду на наступне. Так, у матеріалах справи відсутні платіжні документи про оплату позивачем на користь ТОВ "Фінансова компанія "Аргон" оплати за договором про надання фінансових послуг факторингу №05/08.2021 від 05.08.2021. Також позивач не надав докази підтвердження повідомлення відповідача про укладення договору про надання фінансових послуг факторингу №05/08.2021 від 05.08.2021 між ТОВ «Фінансова компанія Арагон» і ТОВ «ВВС-Факторинг». Вказане свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з неї заборгованості за кредитним договором в користь ТОВ «ВВС-Факторинг». Вищенаведене вказує на відсутність порушеного права у позивача, що є самостійною підставою для відмови по суті у задоволенні позову. Долучені до позовної заяви розрахунки є необгрунтовані, оскільки в таких відсутній розрахунок всіх сум. Разом з тим, в обгрунтування витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №28/05/25 від 28.05.2025, копію додаткової угоди №3 до договору про надання правничої допомоги та копію акту прийому-передачі наданих послуг №1105 від 15.09.2025, проте, у вказаних документах відсутній розрахунок витрат на правничу професійну допомогу, лише зазначено вартість правничої допомоги - 5000,0 грн. Також відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, що є в порушення ч. 3 ст. 137 ЦПК України. У порушення вимог статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у договорі про надання правничої допомоги не вказано порядок обчислення гонорару та порядок його сплати. Більше того, суду не надано платіжний документ на підтвердження проведеної оплати за послуги адвоката. Необґрунтованим є детальний опис наданих послуг до акту № 360 від 06.07.2025, в якому відсутнє зазначення вартості послуг. Крім того, розмір витрат на правничу допомогу - 5000 грн. становить понад 25% від позовних вимог про стягнення боргу за кредитним договором, що є свідченням його неспівмірності з огляду на нескладність справи, що визначено судом в ухвалі про відкриття провадження. Отже, витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. є необгрунтовані та не підтверджені належними і допустимими доказами, що свідчить про їх безпідставність. Враховуючи наведене, просить суд у задоволенні позову ТОВ «ВВС-Факторинг» відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 22.01.2021 між ТОВ «Фінансовакомпанія «Арагон» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №6796963, відповідно до умов п.п. 2.1, 3.1 якого Кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 5000 (п?ять тисяч) гривень 00 коп. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та всі інші платежі на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 30 днів (тридцять) до 21 лютого 2021 року (включно) від дати отримання Позичальником кредиту, але не більше 30 днів.

Пункти 3.2., 3.3 дорговору позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строк, визначений п. 3.1. цього договору. Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї цілі у особистому кабінеті на сайті кредитодавця.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2 договору, нарахування процентної ставки за користування кредитом залежить від фактичного виконання позичальником умов цього договору, а саме: знижена процентна ставка в розмірі 1.02% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (плата за користування кредитом (проценти) є фіксованою і становить 372.3% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом) застосовується на період строку надання кредиту, зазначеного в п. 3.1. даного договору, якщо позичальник здійснить повне погашення кредиту в цей строк надання кредиту або протягом трьох робочих днів, що слідує за датою, визначеною в п. 3.1. даного договору. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня отримання кредиту та включаючи дату його повернення, крім випадку, передбаченого п. 4.6. цього договору. У випадку дострокового погашення кредиту, нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, враховуючи день погашення. Знижена процентна ставка скасовується з дати її застосування, у разі якщо до відносин між сторонами застосовується стандартна процентна ставка.

Стандартна процентна ставка в розмірі 2.3% процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (плата за користування кредитом (проценти) є фіксованою і становить 839.50% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом) застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 3.1. цього договору, якщо позичальник не виконав умови, передбачені в п. 4.1. даного договору. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня отримання кредиту та включаючи дату його повернення. У випадку застосування стандартної процентної ставки, кредитодавець надає позичальнику інформацію щодо визначення сукупної вартості кредиту та графіку погашення заборгованості у вигляді оновленого Графіку платежів.

Додаток №17 до договору позики №6796963 від 22.01.2021 встановлює графік платежів за вищевказаним договором, відповідно до якого сума позики 5000 грн, сума процентів - 1530 грн, до сплати разом - 6530 грн.

05.08.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Арагон» та ТОВ «ВВС-Факторинг» укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №05/08.2021, відповідно до умов якого до ТОВ «ВВС-Факторинг» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

У порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, які виникли та існують на дату укладення цього договору та визначені в Додатку № 1 до даного договору. В силу цього договору Фактор займає місце Клієнта (як Кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із договорів визначених в Додатку № 1 до Договору відносно усіх прав Клієнта, у тому числі права одержання від Боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п.п. 1.1., 1.2).

Додатком №1 до Договору про надання фінансових послуг факторингу №05/08.2021 від 05.08.2021 визначений реєстр боржників прав вимоги, до яких відступаються, сума та підстава заборгованості, зокрема, за договором №6796963 від 22.01.2021 до ОСОБА_1 в сумі 18800 грн, в тому числі: 5000 грн - тіло кредиту, 1530 грн - відсотки, 12270 - прострочена заборгованість за підвищеними відсотками.

Відповідно до Акту приймання-передачі до договору про надання фінансових послуг факторингу №05/08.2021 від 05.08.2021 сторони підтверджують, що клієнт передав, а Фактор прийняв права вимоги, передбачені договором про надання фінансових послуг факторингу №05/08.2021 від 05.08.2021 з наданням всіх документів, які засвідчують дійсність прав вимоги, зазначені в Додатку № 1 до Договору про надання фінансових послуг факторингу №05/08.2021 від 05.08.2021. Сторони на момент підписання цього Акту не мають жодних претензій стосовно передачі Права вимоги.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №6796963 від 22.01.2021, що складений позивачем, станом на 05.09.2021 заборгованість відповідача на дату продажу становить 18800 грн., всього заборгованість складає - 21719,95 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №6796963 від 22.01.2021 за період з 05.09.2021 по 24.02.2025: інфляційні збитки - 1338,95 грн; 3 % річних - 289,81 грн.

Відповідно до листа ТОВ "Платежі Онлайн" 22.01.2021 на картку НОМЕР_1 перераховано кошти в сумі 5000 грн., транзакція проведена успішно.

За правилами ч. 1ст. 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно дост. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ізст. 6ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627ЦК України).

За змістом ст. ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковимдля виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 2ст. 639ЦК Україниякщосторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

Згідност. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом (ст.610, 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України закредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048ЦК України).

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставіЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205,207 ЦК України).

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.

Відповідно до ст. ст. 5,15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Зі змісту ст. 11,12 Закону України «Про електронну комерцію»електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Відповідно до ч. 3ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на викладене вище, слід дійти висновку, що укладений між сторонами договір, є укладеним з додержанням письмової форми, визначеної законом, оскільки укладений з додержанням процедури, визначеноїЗаконом України «Про електронну комерцію», та підписаний відповідачем шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у порядку, визначеному Законом та договором.

Щодо посилань відповідача на відсутність доказів про оплату за договором факторингу та підтвердження повідомлення відповідача про укладення договору факторингу суд зазначає наступне.

Відповідно до вищевказаного Акту приймання-передачі до договору про надання фінансових послуг факторингу №05/08.2021 від 05.08.2021 сторони підтверджують, що клієнт передав, а Фактор прийняв права вимоги, жодних претензій щодо передачі права вимоги не мають.

Згідно умов згаданого договору моментом переходу права грошової вимоги до позивача за договором факторингу не вказано здійснення фактором повної оплати за договором факторингу.

Викладене свідчить, що на підставі договору факторингу №05/08.2021 від 05.08.2021 позивач набув право вимоги до відповідача за договором №6796963 від 22.01.2021, що вбачається з фактичних обставин справи та підтверджується належними у справі доказами.

Відповідно до ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №278/1679/13-ц, провадження №61-2269св18. Як зазначає Верховний Суд у вказаній постанові: ...Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання, не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, в тому числі, відсутність доказів про отримання боржником такого повідомлення, на що вказує відповідач, не припиняє зобов`язань сторін за договором, і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за договором на користь нового кредитора.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем договору кредиту, вказане останньою не спростовано, позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000 грн. підлягають задоволенню.

За змістом статті 1048 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 04 липня 2018 року (справа №310/11534/13-ц), в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року (справа №300/438/18).

За умовами договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №6796963 від 22.01.2021, передбачено надання кредиту в розмірі 5000 грн. строком на 30 днів, тобто до 21.02.2021, відтак, визначених законом підстав для стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами поза межами цього строку (строку кредитування) немає, а тому з відповідача у користь позивача підлягає стягненню заборгованість по процентам в розмірі 3335 грн. у межах установленого в договорі строку кредитування, враховуючи п. п. 3.1, 3.6, 4.2. (за виключенням дня отримання кредиту), 11.2.1, 11.8 договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №6796963 від 22.01.2021.

Правильність такого висновку підтверджується й додатком №1 до кредитного договору, в якому зазначено суму кредиту та строк користування позикою - 30 днів.

Зважаючи на вказане, позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом підлягають до часткового задоволення в сумі 3335 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 05.09.2021 по 24.02.2022 в сумі 1628,76 грн відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, то суд вважає такі вимоги безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові №910/4518/165 від квітня 2023 року висловила позицію щодо підходів до визначення періоду нарахування кредиторських вимог, які виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, зазначивши, що у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)). При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Водночас суд звертає увагу, що 24.12.2023 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Зазначеним законом пункт 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" викладено в такій редакції: "У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону."

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 05.09.2021 по 24.02.2022 в сумі 1628,76 грн задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до п. 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" зазначені нарахування підлягають списанню кредитодавцем, а в даному випадку позивачем, як його правонаступником.

Зважаючи на вказане, позов підлягає до часткового задоволення.

Згідно ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

28.05.2025 між позивачем та АО "Деналі" в особі керуючого партнера адвоката Дрешель Альони Володимирівни укладено договір про надання правничої допомоги №28/05/25, відповідно до п.1.1 якого клієнт доручає, а АО приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договром, зокрема, але не виключнено, юридичний супровід справ, щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, перелік яких визначається окремими додатковими угодами до цього договору. Відповідно до ч.4.1 договору отримання винагороди АО за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару.

Відповідно до п. 1.1. Додаткової угоди №3 до Договору про надання правничої допомоги №28/05/25 від 28.05.2025 клієнт доручає, а АО приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема, №6796963 від 22.01.2021. Згідно п. 4.2. Договору вартість послуг Виконавця за супровід 1 справи становить 5000,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією в національній валюті від 19.09.2025 за №3344 позивачем сплачено АО "Деналі" 5000 грн, призначення платежу: Додаткова угода №3 від 15.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги №28/05/25 від 28.05.2025, ОСОБА_1 .

Відповідно до Акту прийому-передачі наданих послуг від 15.09.2025 за №110 АО "Деналі" надано позивачу такі послуги: усна консультація стосовно складання позовної заяви, узгодження правової позиції, складення позовної заяви, вартість послуг - 5000 грн. Цим актом підтверджується, що послуги надано якісно, в повному обсязі та в установлені строки.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18 (провадження №61-6627св20).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).

Згідно із частиною 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.

Згідно із частиною 2 статті 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд у своїй постанові від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц дійшов висновку, що: «саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони».

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц висловила позицію про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Відтак, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

При цьому, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "ВВС-Факторинг", зважаючи на заперечення відповідача щодо співмірності витрат на правничу допомогу, відповідно винагорода адвоката буде становити 1918,74 грн, що буде відповідати принципу пропорційності, співмірності та обгрунтованості.

Окрім цього, відповідно до частини 1 та 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви сплачено 2422,40 грн., оскільки позовні вимоги ТОВ "ВВС-Факторинг" підлягають задоволенню частково, розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ВВС-Факторинг" становить 929,59 грн.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, рішення не проголошується, а датою його ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Керуючись ст.ст.12,13,18,76,81,141,263-265, 268,354 ЦПК, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-Факторинг" задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-Факторинг" (пров. Бутишів, буд. 12, м. Київ, 01010; код ЄДРПОУ 37686875) 8835 (вісім тисяч вісімсот тридцять п`ять) гривень боргу за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №6796963 від 22.01.2021, з яких: 5000 грн - тіло кредиту, 3335 грн - відсотки за користування кредитом.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-Факторинг" витрати по сплаті судового збору в розмірі 929,59 (дев`ятсот двадцять дев`ять гривень 59 копійок) гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1918,74 (одна тисяча дев`ятсот вісімнадцять гривень 74 копійки) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення виготовлено 17.12.2025.

Суддя М.М. Грицай