Рішення № 132646749, 03.12.2025, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/5422/25

Провадження №: 2/336/3006/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2025 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боєва Є.С., за участю секретаря судового засідання Нєдєльчевої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланнівська МТС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником,

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківськогорайонного судум.Запоріжжя надійшлавищезазначена позовназаява,відповідно допозивача проситьсуд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ланнівська МТС», залишок матеріальної шкоди у розмірі 113 100 грн. 63 коп.

В обґрунтування позову зазначено, що 03серпня 2024року водій-експедиторТОВ «ЛаннівськаМТС» ОСОБА_1 під часвиконання трудовихобов`язків,керуючи транспортнимзасобом ГАЗЕЛЬNEXT,д.н.з. НОМЕР_1 ,проігнорував попереджувальнісигнали приладів,зокрема «CheckEngine»,та неповідомив керівництвопро несправність,чим допустивпродовження експлуатаціїтехнічно несправногоавтомобіля.Внаслідок цьогостався критичнийвихід двигуназ ладу,що призвелодо повноїзупинки автомобілята необхідностідороговартісного ремонту. Наказом № 38-В від 09.08.2024 р. створено комісію для службового розслідування. У процесі ремонту на СТО виявлялися додаткові пошкодження, уточнювались обсяги робіт, що унеможливило негайне встановлення повної суми збитків. Лише 25 вересня 2024 року, після завершення ремонту та отримання від СТО відповідної документації, підприємству стало достеменно відомо про повний розмір матеріальної шкоди 285 634,87 грн. Це підтверджується службовою запискою механіка ОСОБА_2 від 25.09.2024, актом виконаних робіт № АИ00014495 від 25.09.2024, актом № 01/09-2024 від 30.09.2024р. На підставі акта комісії від 30.09.2024 було встановлено, що дії ОСОБА_1 мають ознаки грубої необережності та стали причиною прямої шкоди підприємству. 07.10.2024 видано наказ про притягнення ОСОБА_1 до часткової матеріальної відповідальності в розмірі 50% від загальної суми шкоди, тобто 142817,50 грн, із визначенням механізму відшкодування шляхом щомісячних утримань із заробітної плати в межах 20%. ОСОБА_1 був ознайомлений із наказом під підпис та не висловлював жодних заперечень щодо відрахувань. 26 травня 2025 року ТОВ «Ланнівська МТС» отримало заяву ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням у зв`язку з переїздом. Станом на дату звільнення, 26 травня 2025 року, ОСОБА_1 відшкодував лише 29 716,74 грн. Решта шкоди 113 100,63 грн залишилася невідшкодованою.

Ухвалою суду від 12.06.2025 року відкрито провадження у справі, судове засідання призначено на 08.09.2025 року.

Судове засідання 08.09.2025 року було відкладено на 03.12.2025 за письмовим клопотанням представника відповідача.

03.10.2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач зазначає, що ОСОБА_1 , не вчиняв жодних винних дій, які могли б призвести до завдання матеріальної шкоди шляхом псування транспортного засобу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланнівська МТС». Відповідач був водієм-експедитором, якому було ввірено транспортний засіб ГАЗЕЛЬ NEXT, державний номер НОМЕР_2 . При прийнятті вказаного транспортного засобу в акті-приймання передачі транспортного засобу не зазначено жодної інформації щодо стану двигуна та інших компонентів авто. Відповідно до інформації, яка міститься в акті виконаних робіт №АИ00014495 від 25.09.2024 р. пробіг вказаного авто складав на дату ремонту 222 331 км. В матеріалах, наданих Позивачем відсутня інформація щодо ступеня зношення двигуна та проведення технічного обслуговування попередньо, перед здачею вказаного ТЗ в експлуатацію ОСОБА_1 . Перевищення пробігу понад 200 тис. км об`єктивно зумовлює підвищений ступінь зношення основних вузлів та агрегатів, зокрема двигуна. Позивачем жодним чином не доведено вину ОСОБА_1 , у зв`язку із чим підстави для настання матеріальної відповідальності відсутні. Позивач не довів причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_1 та наслідками, які настали. Одразу після появи попереджувального сигналуВідповідач звернувся до механіка. Інформація щодо тривалого продовження руху водієм навіть за умови наявного попереджувального сигналу бортового комп`ютера є припущенням, оскільки відсутня можливість достовірно встановити час виникнення вказаного індикатора.

У судове засідання 03.12.2025 року сторона позивача не з`явилася, повідомлялася про розгляд справи у передбаченому законом порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином.

Явка сторін судом не визнавалася обов`язковою, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судовим встановлено,що з 06.05.2021 р. ОСОБА_1 було прийнято на посаду водія автотранспортних засобів-експедитором у Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланнівська МТС».

22 березня 2024 року між ТОВ «Ланнівська МТС» та ОСОБА_1 укладено договір № б/н про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Наказом № 10-В від 22.06.2022 року ТОВ «Ланнівська МТС» про закріплення водія за транспортними засобами за відповідачем було закріплено транспортний засіб ГАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 , та зазначений транспортний засіб передано відповідачу на підставі акту приймання-передачі транспортного засобу від 07.06.2022 року.

09.08.2024 р. на підставі наказу №38-В генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланнівська МТС» було створено комісію з метою проведення службового розслідування причин аварійної зупинки службового автомобіля ГАЗЕЛЬ NEXT, державний номер НОМЕР_2 .

30.09.2024 р. комісією було складено акт №01/09-2024 з розслідування обставин пошкодження службового автомобіля.

За змістом вказаного акту було зазначено, що ОСОБА_1 , грубо порушив вимоги інструкції з експлуатації транспортного засобу та посадової інструкції, не виконав обов`язку повідомити про несправність. Було зазначено, що дії ОСОБА_1 мають ознаки грубої необережності та спричинили пряму матеріальну шкоду ТОВ «Ланнівська МТС».

Рішенням комісії рекомендовано директору підприємства видати наказ про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності в розмірі 50% від суми збитків, що складає 142 817,50 грн. із зазначенням механізму відшкодування шляхом щомісячних утримань із заробітної плати в межах 20%.

Позивач утримав із заробітної плати ОСОБА_1 29716,74 грн. (а.с. 15-16).

Стаття 130 Кодексу законів про працю України визначає що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст.131 КЗпП працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Згідно зположеннями ст.132КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Як передбачено ст.133 КЗпП, у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть: працівники за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

Тобто для притягнення працівника за шкоду, завдану роботодавцю, необхідна сукупна та взаємоповязана наявність нижченаведених юридичних фактів (юридичного складу), ними є:

-порушення працівником трудових обовязків;

-наявність прямої дійсної шкоди;

-причинний звязок між порушенням і шкодою;

-вина працівника.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що між товариством та працівником укладено договір повної матеріальної відповідальності.

Згідно ч.1ст.134 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, у певних, визначених вказаної нормою випадках, зокрема коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно дост. 135-1 цього Кодексуукладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Як визначено ст.135-1 КЗпП, письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та:

1) займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов`язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

2) виконує роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами роботодавця, наданими йому для виконання роботи.

Пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, завданої підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» рекомендує, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Верховний Суд у справі №743/1641/15-ц від 29.01.2018 року сформулював правовий висновок, відповідно до якого водій не належить до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Відповідач обіймав посаду водія автотранспортного засобу-експедитора

На переконання суду, посада водія не підпадає під категорію працівників, з якими може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Відповідач, як водій-експедитор, може відповідати за заподіяння шкоди лише внаслідок незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для перевезення, що прямо випливає із п. 1 ст.135-1 КЗпП.

Таким чином, укладений договір про повну матеріальну відповідальність з відповідачем не може бути підставою для матеріальної відповідальності останнього у повному розмірі заподіяної з його вини шкоди, оскільки на спірний випадок поширюються правила про відповідальність працівника у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку.

За наведеного у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати в силу положеньстатті 141 ЦПК Українипокладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.141,263-265,279,352,354ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланнівська МТС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Відомості, передбачені п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

Позивач ТОВ «Ланнівська МТС», яке знаходиться за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Куми, вул. Горького, буд.1-а; ЄДРПОУ 32886235.

Відповідач ОСОБА_1 ,який зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 ;РНОКПП НОМЕР_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.С. Боєв 03.12.25