Ухвала суду № 132646557, 10.12.2025, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 10.12.2025

Справа № 334/6307/25

Провадження № 2/334/5098/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 рокум. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Гнатюка О.М.,

секретар судового засідання Якущенко Е.Р.,

за участі представника позивача за первісним позовом - адвоката Отарової І.В.

представника відповідача за первісним позовом - адвоката Огійченко Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя матеріали справи за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженню відповідальністю «Обслуговуюча компанія «Позитив» про визнання недійсним договору про надання послуг з управління будинком, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпровського районного суду міста Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженню відповідальністю «Обслуговуюча компанія «Позитив» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.

Представник відповідача - адвокат Огійченко Є.В. через систему «Електронний суд» звернулася до суду із зустрічноюпозовною заявою, в якій просить суд визнати недійсними Додаткові угоди про внесення змін до Договору про надання послуг з управління будинком №01/11/2020-54 від 1.11.2020 року, укладеного між ТОВ «Обслуговуюча компанія «Позитив» та співвласниками будинку АДРЕСА_1 :

№1 від 29.10.2021 року про продовження договору до 31.10.2022 року,

№2 від 31.10.2022 року про продовження дії договору до 31.10.2023 року,

№3 від 30.01.2023 року про зміну реквізитів,

№4 від 29.10.2023 року про продовження дії договору до 29.10.2024 року,

№5 від 29.10.2024 року про продовження дії договору до 29.10.2025 року.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Огійченко Є.В. просила прийняти зустрічну позовну до спільного розгляду з первісним позовом. Спір носить цивільний характер та може бути розглянутий спільно із первісним позовом.

Представник позивачаадвокат Отарова І.В. просив відмовити у прийнятті зустрічної позовної заяви.

Розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви, суд приходить до такого висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 193 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Відповідно до ч. 3 ст.193 ЦПК України вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Частиною 1 статті 194 ЦПК України встановлено, що зустрічна позовна заява подається із додержанням загальних правил пред`явлення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 188 ЦПК України об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 188 ЦПК України).

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Чинні процесуальні кодекси встановлюють обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, суди загальної юрисдикції розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне та суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до ст. 20 ГПК України господарські судирозглядають справиу спорах,що виникаютьу зв`язкуіз здійсненнямгосподарської діяльності(крімсправ,передбачених частиноюдругою цієїстатті),та іншісправи увизначених закономвипадках,зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 (провадження № 14-113цс22)).

Визначаючи предметну юрисдикцію спору, суди повинні виходити не тільки із суб`єктного складу такого спору, але й суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, змісту заявлених вимог, характеру спірних правовідносин і суттєвих обставин справи.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що оскаржувані додаткові угоди підписані з боку співвласників будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 з перевищенням повноважень уповноваженої особи співвласників при продовженні договору управління.

Оскільки спір стосується укладення господарського договору між співвласниками будинку АДРЕСА_1 та ТОВ «Обслуговуючакомпанія «Позитив», то він підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Частиною третьою статті 194 ЦПК України встановлено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.

Таким чином, оскільки об`єднання даних позовів в одне провадження та спільний розгляд вищезазначених позовів є недоцільним, позовні вимоги первісного та зустрічного позовів ґрунтуються на різних підставах, мають різний предмет та обсяг доказування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги, а також враховуючи те, що зустрічна позовна заява має розглядатись в порядку господарської юрисдикції, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви та повернення її заявнику.

Керуючись: 186, 193, 194, 260, 261, 351, 353 ЦПК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 доТовариства зобмеженню відповідальністю«Обслуговуюча компанія«Позитив» провизнання недійснимдоговору пронадання послугз управліннябудинком та повернути її заявнику.

Роз`яснити позивачу за зустрічним позовом, що розгляд даної справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Повний текст складений 10 грудня 2025 року.

Суддя: Гнатюк О. М.