Рішення № 132641514, 15.12.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12105/25

Провадження № 2/127/2335/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2025 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі судового засідання Чех А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.10.2022 у м. Вінниця на залізничному переїзді по вул. Чехова поїзд №6631 сполученням «Вінниця-Гайворон» у складі локомотива ЧМЗ3-5548 та двох пасажирський вагонів під керуванням машиніста ОСОБА_3 скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 , який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень помер. Внаслідок смерті ОСОБА_4 його дружині та дитині було завдано моральну шкоду. Враховуючи те, що позивачів та загиблого об`єднували тісні стосунки, вони отримували підтримку і допомогу від загиблого, а також те, що його смерть повністю змінила життя позивачів у всіх сферах та зруйнувала життєві зв`язки, позивачі оцінюють розмір грошового відшкодування моральної шкоди у грошовому еквіваленті по 300000,00 грн кожному, а разом 600000,00 грн. Також позивач зазначає, що понесла витрати на встановлення надгробного пам`ятника у розмірі 68000,00 грн, які просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.04.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем АТ «Українська залізниця» 17.06.2025 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що близько 17 год 40 хвилин, на регульованому залізничному переїзді по вул. Чехова стався наїзд потягу № 6631 сполученням « Вінниця Гайворон» у складі локомотива ЧМЗЗ-5548 та двох пасажирських вагонів під керуванням машиніста ОСОБА_3 , який рухався у напрямку м. Гайворон, на велосипедиста ОСОБА_4 , який на заборонений сигнал світлової та звукової систем, при опущеному шлагбаумі, по тротуарі перетинав залізничні колії. Внаслідок наїзду, велосипедист ОСОБА_4 під час надання екстреної медичної допомоги помер. Під час допиту дружини загиблого ОСОБА_1 , пояснила що її покійний чоловік ОСОБА_4 хворів захворюванням опорно-рухової системи, у зв`язку з чим на роботу та з роботи їздив на велосипеді. Також під час руху він прослуховував музику в навушниках. Вищевказаний факт обумовлює неминуче настання відповідних наслідків. Зокрема Відповідач взагалі не зобов`язаний нести жодної відповідальності за моральну шкоду, яка завдана Позивачам, або така шкода повинна бути суттєво зменшена. Так, сторона відповідача вважає, що АТ «Українська залізниця» має бути взагалі звільнена від майнової відповідальності у даній справі в силу вимог ч.1 ст. 1193, ч. 5 ст. 1187 ЦК України, оскільки загибель потерпілого сталась внаслідок умисного порушення ним Правил поведінки громадян на залізничному транспорті. Отже, очевидно, що потерпілий свідомо опинився на колії перед рухомим складом і порушив ці Правила. При переході переїзду потрібно вимикати слухання музики та виймати навушники, щоб людина могла почути потяг, що наближається, а також звуковий сигнал при опускання шлагбаума, не зробивши цього він свідомо допускав настання шкідливого результату. Щодо заявленої суми моральної шкоди завданої чоловіком та батьком позивачів відповідач вважає, що заявлена сума моральної шкоди є необґрунтованою з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Витрати на поховання та пов`язані з цим ритуальні послуги визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але сума таких витрат не повинна перевищувати їх граничної вартості у цій місцевості. На сьогоднішній день ціна на пам`ятники від 4500 грн, а не як вказано в товарному чеку 2023 року 28 000 грн.

17.06.2025 представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначив що в матеріалах справи відсутні будь-які докази умислу на самогубство зі сторони загиблого. Щодо граничних витрат на пам`ятник зауважив що на сьогодні не існує жодного закону чи підзаконного НПА, який встановлював би граничні витрати на спорудження надгробного пам`ятника і міг би застосовуватись до правовідносин, що виникли між позивачем і відповідачем в цій справі.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.06.2025 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання сторона позивача не з`явилась. 20.11.2025 представник позивача адвокат Таргоній В.М. подав заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Чешковсьий В.А. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Суд заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України 04.12.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 11 год 00 хв. 15.12.2025.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №83-П від 15.10.2022 смерть ОСОБА_4 настала на залізничному переїзді по вул. Чехова. Причина смерті сполучена травма тіла.

Постановою Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 01.12.2022 кримінальне провадження № 12019020000000556, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.10.2022, на підставі ч. 3 ст. 276 КПК України, закрито за відсутністю в діях машиніста пасажирського потягу ОСОБА_3 , ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КПК України, оскільки було встановлено, що причиною даної пригоди на залізничному транспорті стало порушення правил безпеки на залізничному транспорті велосипедистом ОСОБА_4 , які призвели до загибелі останнього.

Відповідно до висновку експерта № 744, під час судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4 , виявлено сполучену травму тіла яка могла утворитися від твердого тупого предмета (предметів), чи співударяні об такий (такі) залізнично-транспортній пригоді та належить до тяжких тілесних ушкоджень, як така, що має ознаки небезпеки для життя в момент заподіяння. При судово-токсикологічній експертизі крові та сечі від трупа ОСОБА_4 етилового та інших спиртів не виявлено, що свідчить про його тверезий стан на момент настанням смерті.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04.10.2015, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .

Від спільного проживання мають дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

На підтвердження витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника ОСОБА_1 надала товарний чек від 03.06.2023 на суму 68000,00 грн.

За змістом статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Якщо моральна шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з положенням статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням і зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №461/8496/15-ц суд зазначив, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати вимоги статей 1166, 1187 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (частина друга статті 1193 ЦК України).

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.

У постанові від 21.04.2021 у справі № 450/4163/18 Верховний Суд зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

В той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки як умисел потерпілого.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом, тобто груба необережність потерпілого може бути підставою для зменшення розміру відшкодування, а не відмови у повному обсязі.

Отже, питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Досліджені докази свідчать про те, що в діях відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» відсутня вина за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участі потяга № ЧМЗ3-5548 під керуванням ОСОБА_3 , яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок якої загинув ОСОБА_4 .

Однак, в силу закону відповідач несе цивільно-правову відповідальність без вини, як власник джерела підвищеної небезпеки.

Наведене узгоджується із висновками зробленими Верховним Судом у постановах від 05.06.2019 у справі № 466/4412/15-ц, від 15.08.2019 у справі № 756/16649/13-ц, від 02.10.2019 у справі № 447/2438/16-ц, від 11.12.2019 у справі № 601/1304/15-ц.

За таких обставин, наявні підстави для відшкодування моральної шкоди позивачам, як дружині та доньці загиблого.

В пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 зазначено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди та розміру її відшкодування. Розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, пов`язаних з противоправною поведінкою та страждань у зв`язку із пошкодженням майна, ступеня вини відповідача, який завдав шкоду.

У пункті 6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 № 35-13/797) роз`яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.

Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Визначаючи суму грошового відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд враховує, що факт смертельного травмування ОСОБА_4 стався внаслідок його грубої необережності, а саме: порушення ним пунктів 2.2, 2.4 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України.

Дотримання зазначених Правил не вимагає особливих зусиль, певних навичок чи здібностей. Очевидним є те, що потерпілий свідомо порушив ці Правила.

Факт порушення вказаних правил встановлено постановою про закриття кримінального провадження № 12022020000000556, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.10.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порушення працівниками залізниці правил безпеки руху не встановлено та доказів на підтвердження цього позивачами не надано, не встановлено таких порушень і матеріалами кримінального провадження.

Отже, враховуючи наведені обставини та норми матеріального права, приймаючи до уваги те, що смерть ОСОБА_4 сталася внаслідок його необережності, розмір моральної шкоди суд визначає у сумі 300000,00 грн, який відповідає принципам розумності і справедливості.

Крім того, суд зазначає, що сам факт загибелі батька та чоловіка позивача під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань останніх, враховуючи те, що згідно із ч. 1 ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Щодо стягнення витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника суд зазначає таке.

У статті 1201 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

На підтвердження витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника ОСОБА_4 надала товарний чек від 03.06.2023 на суму 68000,00 грн, отже, витрати на спорудження надгробного пам`ятника доведені належними та допустимими доказами.

Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 68000,00 грн в якості відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника.

Відповідно до пунктів 2 та 6 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи, та про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди та витрат на встановлення надгробного пам`ятника, а позовні вимоги задоволено частково, то суд приходить до висновку, що з відповідача в дохід держави належить стягнути судові витрати у розмірі 3680,00 грн, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 23, 1167, 1168, 1172, 1187, 1191, 1193 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 76-82, 89, 95, 211, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 150000,00 (сто п`ятдесят тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 ,150000,00 (сто п`ятдесят тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 68000,00 грн в якості відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь судовий збір у розмірі 3680,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ.

Повний текст рішення складено 15.12.2025.

Суддя О.О. Жмудь